Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №473/3413/25 — Миколаївський апеляційний суд

02.02.26

22-ц/812/419/26

Справа №473/3413/25 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Провадження №22-ц/812/419/26

Постанова

Іменем України

02 лютого 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Лівінського І.В.,

із секретарем Шурмою Є.М.,

розглянувши у порядку позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області ухвалене 25 листопада 2025 року під головуванням судді Вуїва О.В., за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У липні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі за текстом – АТ «Універсал Банк», Банк) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що Банк запустив проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.

Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнта встановлюється кредитний ліміт.

Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається шляхом верифікації клієнта очно на точці видачі, у відділенні Банку, співробітником служби Банку у зручному для клієнта місці.

Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку.

За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» щодо продуктів monobank, опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

12 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач тим самим погодився, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між ним і банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить його підпис у заяві.

На підставі укладеного договору від 12 липня 2019 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту в розмірі 100 000 грн, з спеціальним платіжним засобом якого була платіжна картка НОМЕР_1 .

Відповідач зобов`язався щомісячно частинами здійснювати повернення кредиту, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 3,2 % на суму залишку заборгованості за кредитом, зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4 % на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом.

З 01 вересня 2020 року зменшено відсоткову ставку наступним чином: пільговий період за карткою до 62 днів, протягом якого проценти нараховуються за ставкою 0,00001 % річних, після завершення 62-денного пільгового періоду діє базова відсоткова ставка у розмірі 3,1 % на місяць (37,2 % річних) від суми заборгованості, збільшена відсоткова ставка на місяць діє за карткою на суму загальної заборгованості – 6,2 % на місяць (74,4 % річних).

Станом на 06 травня 2025 року ОСОБА_1 прострочив зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв`язку з чим відбулося істотне порушення клієнтом зобов`язання, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.

04 березня 2025 року Банк направив відповідачу повідомлення про істотне порушення умов Договору та необхідність погасити суму заборгованості. Проте, повідомлення залишилося без реагування позичальника.

Враховуючи викладене, АТ «Універсал Банк» просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 37461 грн 74 коп. та понесені судові витрати – 3028 грн.

Заочним Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 листопада 2025 року частково задоволені позовні вимоги АТ «Універсал Банк».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг б/н від 12 липня 2019 року, що утворилася станом на 06 травня 2025 року, у розмірі 28876 грн 01 коп. та 2333 грн 98 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на підтвердження заявлених вимог Банк надав до суду Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, які не містять особистого підпису позичальника про ознайомлення з ними. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази накладення відповідачем електронного цифрового підпису на вказаних документах. Анкета заява до Договору про надання банківських послуг не містить умов щодо внесення позичальником будь-яких процентів.

Районний суд взяв до уваги висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року справа №342/180/17 та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2023 року №393/126/20.

Вважав недоведеним, що між сторонами дійсно виникли кредитні відносини з підстав, викладених в позовній заяві, а Умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» та Паспорт споживчого кредиту не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору.

Суд першої інстанції вказав, що з наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що Банк здійснював нарахування процентів за договором з подальшим списанням нарахованих процентів шляхом їх зарахування до заборгованості за тілом кредиту, що призвело до штучного збільшення такої заборгованості. Оскільки такі дії Банку та нарахування не узгоджувалися з Умовами кредитного договору, тому проценти у розмірі 8585 грн 73 коп. були нараховані безпідставно, натомість дана сума коштів підлягає зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

В апеляційній скарзі представник АТ «Універсал Банк», посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення районного суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку зібраним доказам, не дослідив механізм отримання банківських послуг та процедуру ознайомлення споживача з Умовами і правилами обслуговування рахунків фізичних особі, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту.

Не звернув увагу, що приєднання та підписання до Умов і правил здійснюється шляхом підписання Анкети заяви в електронному вигляді, шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги. Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який був оформлений в електронній формі з використанням електронного підпису.

На момент підписання Анкети - заяви від 12 липня 2019 року, Клієнт був належним чином ознайомлений, шляхом заповнення формуляра заяви про прийняття пропозиції укласти електронний договір та проставляння електронного цифрового підпису вчинив дії, які вважалися для нього прийнятними, погодившись з Умовами і правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, отримав їх примірники у мобільному додатку, що помилково не було враховано судом.

Звертає увагу, що станом на дату підписання відповідачем Анкети заяви були дійсними Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» в редакції від 04 липня 2019 року, опубліковані і на офіційному сайті Банку, публічно доступні і відповідач, маючи безперешкодний доступ до них, мав ознайомитися із чинною редакцією Умов і Правил.

Апелянт також не погоджується з розміром стягнутої судом заборгованості, посилаючись на те, що за домовленістю сторін, Банк на власний розсуд переглядав кредитний ліміт, а клієнт, шляхом розрахунку з використанням Платіжної картки підтверджував свою згоду з встановленням ліміту до використання.

Відсотки нараховувались на суму наданого кредиту за процентними ставками, зазначеними в тарифах. Проте, суд дійшовши висновку про відсутність їх погодження сторонами хоча з урахуванням ч.1 ст.1048 ЦК України повинен був визначити проценти на рівні облікової ставки Національного банку України та стягнути у відповідному розмірі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписано анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 12 липня 2019 року, в результаті якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 згідний з тим, що дана заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір, та зобов`язався виконувати його умови.

До договору банком долучено Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (Monobank).

Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 користувався кредитною (платіжною) карткою, тим самим підтверджував свою згоду на умови банку щодо встановленого кредитного ліміту.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за договором станом на 06 травня 2025 року заборгованість за кредитним договором складається виключно із заборгованості за кредитом та становить 37 461,74 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у добровільному порядку частково погашався наданий кредит, кошти, внесені позичальником на погашення процентів, нараховувалися Банком з подальшим їх списанням та включенням до заборгованості за тілом кредиту.

Також, кошти, які частково вносились позичальником на погашення кредитної заборгованості, Банк частково перераховував на сплату процентів за кредитним договором, що призвело до штучного збільшення такої заборгованості.

В той час, як Анкетою – заявою та Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (Monobank), не передбачено умов щодо нарахування процентів.

Внаслідок таких операцій, за період з лютого 2024 року до березня 2025 року сума заборгованості за кредитом штучно збільшилася на 8 585,73 грн .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що

«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що:

«в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».

Матеріали даної справи свідчать про те, що в анкеті-заяві до Договору про надання бансківських послуг від 12 липня 2019 року ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, а строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, процентна ставка не зазначена (а. с. 14).

Згідно з наявною в матеріалах справи випискою про рух коштів по картці, банк проводив нарахування процентів за кредитним договором з подальшим списанням нарахованих процентів шляхом їх включення до заборгованості за тілом кредиту. Кошти, які позичальник частково вносив на погашення заборгованості, банк частково перераховував на сплату процентів за кредитним договором, що суперечить умовам кредитного договору, який не передбачає умов щодо нарахування процентів.

Таким чином, установивши, що відповідач частково повернув позивачу отримані в кредит кошти та врахувавши відсутність обумовлення між сторонами ціни договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту до 28 876,01 грн за рахунок протиправно списаних банком відсотків у розмірі 8 585,73 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що приєднання та підписання до Умов і правил здійснюється шляхом підписання Анкети заяви в електронному вигляді, який був наданий відповідачу для ознайомлення у вигляді електронного документа на веб-сайті Банку, тому не можна вважати, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, є безпідставними.

Долучені Банком до матеріалів справи Умови і правила не містять підпису позивача (у тому числі електронного). Жодних доказів на підтвердження того, що саме ці Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету від 12 липня 2019 року, позивач не надав.

Відтак, ці Умови та правила не можуть вважатися складовою частиною укладеного сторонами договору.

Електронний документ на веб – сайті Банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

Посилання Банку на те, що паспорт споживчого кредиту, тарифи, таблиця розрахунку вартості кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його цифровим підписом, є безпідставними з огляду на таке.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, який викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), на яку, як на підставу касаційного оскарження, посилався заявник, а також від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19).

Таким чином, судом першої інстанції виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Унверсал Банк» залишити без задоволення, а заочне рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 листопада 2025 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді:

_____________________

Повне судове рішення складено 02.02.2026 р.