Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №482/522/25 — Миколаївський апеляційний суд

26.01.26

22-ц/812/78/26

Провадження № 22-ц/812/78/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 січня 2026 року м. Миколаїв

справа № 482/522/25

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником – адвокатом Дмитренком Ігорем Миколайовичем, на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області, ухвалене 22 вересня 2025 року під головуванням судді Кічули В.М., повне судове рішення складено цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

В березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Позивач зазначала, що з 2010 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який було розірвано рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області 26 листопада 2018 року. За час шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після розірвання шлюбу вона разом із дітьми проживали за місцем реєстрації в АДРЕСА_1 , разом з її батьками. 18 вересня 2018 року Новоодеським районним судом Миколаївської області було видано судовий наказ у справі №482/1628/18 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання їх спільних дітей.

У 2019 році вони з ОСОБА_3 примирилися та з червня 2019 року продовжили проживати з ним разом у АДРЕСА_2 , вели спільне господарство, разом працювали – робили ремонти у мешканців с. Бузьке, діти до закінчення навчального року залишилися проживати з її батьками. Весною 2020 року через епідемію COVID, діти перейшли на онлайн навчання, тому вони їх забрали в с. Бузьке та згодом діти перейшли навчатися до Бузького ліцею Сухоєланецької сільської ради Миколаївської області. Факт спільного проживання за вищевказаною адресою підтверджується актом обстеження від 27.06.2024 року, складеним комісією Сухоєланецької сільської ради, в присутності сусідів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та довідками Бузького старостинського округу Сухоєланецької сільської ради Миколаївського району Миколаївської області: №135 від 02.06.2022 року, №105 від 04.05.2023 року, №03 від 12.01.2024 року та №56 від 27.03.2024 року.

Вказує, що у неї з чоловіком були добрі стосунки, взаєморозуміння, вони щиро любили один одного, разом проводили дозвілля, виховували дітей. При спільному проживанні 15 травня 2023 року вона звернулася до Новоодеського ВДВС Миколаївського району Миколаївської області з заявою про повернення судового наказу №482/1628/18. про стягнення з ОСОБА_3 аліментів.

08 червня 2022 року ОСОБА_3 був призваний (мобілізований) до лав Збройних Сил України та за час служби не перестав піклуватися про неї і дітей, робив грошові перекази, які вона використовувала на побутові (сімейні) потреби за погодженням з чоловіком, надсилав повідомлення в месенджер «Телеграм», з яких вбачається, що він хвилюються за неї і дітей, що підтверджує усталені відносини, які притаманні подружжю.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 загинув. Після смерті чоловіка його побратими на її рахунок перераховували кошти на поховання, як дружині загиблого. Разом з матір`ю чоловіка- ОСОБА_2 , вони його поховали та сплатили необхідні ритуальні послуги.

Після чого вона звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_5 з приводу отримання одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, але їй було відмовлено, оскільки відсутні підтверджуючі документи щодо належності її до осіб, які мають право на такі виплати.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила визнати факт спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з червня 2019 року до дня його смерті.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що позивачкою доведено належними доказами факт спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у вищезазначений період. Також суд встановив, що позовні вимоги до відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , є такими, що подані не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, а тому в цій частині задоволенню не підлягають.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – адвокат Дмитренко І.М. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача зазначав, що суд дійшов помилкового висновку про доведеність факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача із ОСОБА_3 . Суд не врахував того факту, що надані позивачкою довідки та акт обстеження написані з її слів та не підтверджені жодними обліковими документами сільської ради і складені комісією, яку ніхто не створював. Оцінюючи покази свідків суд не врахував того, що проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 носило періодичний характер. Факт проживання позивачки з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу спростовується довідкою про те, що вона перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа в АДРЕСА_2 , а постійним її місцем проживання було АДРЕСА_1 . Крім того, на підставі судового наказу від 19 вересня 2018 року у справі № 482/1628/18 з ОСОБА_3 на користь позивачки стягувались в примусовому порядку аліменти на утримання дітей до 15 травня 2023 року, що також, на думку апелянта, спростовує факт проживання однією сім`єю з червня 2019 року, ведення спільного бюджету тощо та інших ознак притаманних сім`ї.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вказує, що нею надано докази спільного проживання, ведення господарства, спільного бюджету та використання коштів з ОСОБА_3 , а тому суд прийняв законне та обґрунтоване рішення на підставі досліджених доказів та обставин справи. Водночас відповідачка не надала доказів на спростування заявлених нею позовних вимог.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 – адвокат Дмитренко І.М. - підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Мілюченко В.А. – просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 3.06.99 №5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Разом із тим, нормою статті 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із "подружжя"; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Схожі правові позиції неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16, від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19, від 27.03.2025 року у справі № 127/10809/23.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписами статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності відповідно до вимог ст. 89 ЦПКУ України, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_1 доведений факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з червня 2019 року до дня смерті останнього.

Так, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 06.11.2010 року перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 06.11.2010 року Виконкомом Бузької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, актовий запис №6 (а.с. 14). Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.11.2018 року у справі №482/1627/18 вказаний шлюб було розірвано (а.с. 15).

За час шлюбу у позивачки та ОСОБА_3 народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження (а.с. 12, 13).

18.09.2018 року за заявою позивачки Новоодеським районним судом Миколаївської області було видано судовий наказ у справі №482/1628/18 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання їх спільних дітей. Вказаний судовий наказ позивачкою відкликано з ДВС у 2023 році, що підтверджується копією постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.05.2023 року ВП №57712921 (а.с. 25, 26).

08.06.2022 року у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України ОСОБА_3 був призваний (мобілізований) на військову службу до лав ЗСУ. ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 22.03.2024 року; лікарським свідоцтвом про смерть №656 від 19.03.2024 року та довідкою про причину смерті від 19.03.2024 року (а.с. 38-40).

Згідно відповідей Новоодеської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 04.04.2025 № 127/01-09, № 127/01-16 та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 80729254 спадкова справа померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 відсутня (а.с. 83-85).

Доводи позивачки про те, що з червня 2019 року вона знову почала проживати разом з ОСОБА_3 у АДРЕСА_2 , підтверджується актом обстеження від 27.06.2024 року, складеним комісією Сухоєланецької сільської ради, в присутності сусідів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які засвідчили факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю разом з їх дітьми за вказаною адресою із зазначеного часу (а.с. 16).

Вказані обставини також підтверджуються довідками Бузького старостинського округу Сухоєланецької сільської ради Миколаївського району Миколаївської області: №135 від 02.06.2022 року, №105 від 04.05.2023 року, №03 від 12.01.2024 року та №56 від 27.03.2024 року (а.с. 17-19).

Згідно довідок Бузького ліцею Сухоєланецької сільської ради №07 від 14.02.2025 року та №08 від 14.02.2025 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 01.09.2021 року навчаються в цьому ліцеї, в період навчання діти проживали за адресою АДРЕСА_2 , разом з мамою ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_3 , а після загибелі ОСОБА_3 – проживають за вказаною адресою разом із мамою (а.с. 21, 22).

Той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з літа 2019 року проживали однією сім`єю у АДРЕСА_2 , спочатку удвох, оскільки їх діти проживали у зв`язку з навчанням у м. Миколаєві з батьками позивачки, а потім – разом із дітьми, вели спільне господарство, фактично виконували права та обов`язки подружжя - підтвердили допитані судом першої інстанції свідки: ОСОБА_8 (староста с. Бузьке), ОСОБА_9 (депутат сільради та сусідка), ОСОБА_6 (сусідка), ОСОБА_7 (сусідка та вчителька у школі, де навчаються діти ОСОБА_10 ), ОСОБА_11 (знайома ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2014 року), ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (батьки ОСОБА_1 ).

Опитаний в судовому засіданні у суді першої інстанції в присутності представника органу опіки та піклування Сухоєланецької сільської ради Миколаївського району Миколаївської області неповнолітній ОСОБА_4 , надав покази, які підтверджують викладені в позовній заяві обставини. Додатково зазначив, що його батько ОСОБА_3 , під час служби, двічі приїжджав до дому в с. Бузьке: на день народження мами ОСОБА_1 та на його день народження і на день народження сестри. Пам`ятає, що батько завжди пересилав мамі гроші на утримання їхньої сім`ї. Перед війною запам`ятав спільний з батьками відпочинок на морі, пригадав що батько з ним обговорював подарунки для мами.

Оцінюючи покази вказаних свідків суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що їх свідчення є чіткими та послідовними, покази надані щодо обставин, які свідкам були достеменно відомі, також їх покази не суперечать іншим доказам у справі, а тому не викликають сумніву в їх правдивості, їх покази і.

Також судом першої інстанції була надана належна оцінка показам свідків ОСОБА_14 (подруга відповідачки), ОСОБА_15 (навчалась у школі разом із ОСОБА_3 ) та ОСОБА_16 (чоловіка сестри відповідачки), які пояснили, що ОСОБА_1 стала постійно проживати у с. Бузьке в 2022 році. Так, судом вірно зазначено, що такі пояснення свідків є розбіжними з іншими долученими до справи доказами, іноді їх пояснення були суперечливими, а деякі обставини свідки повідомляли зі слів від третіх осіб.

Судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги, що факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2019 року однією сім`єю також підтверджується фотознімки із відображенням дати їх створення, починаючи з 2019 року та до серпня 2022 року, на яких відображений їх спільний побут та відпочинок разом із дітьми, присутність обох батьків у Бузькій загальноосвітній школі на святкуваннях першого дзвоника їх дітей (а.с. 58-64).

З копії листування між позивачкою та ОСОБА_3 через «Телеграм», вбачається, що під час служби ОСОБА_3 постійно перебував на зв`язку з ОСОБА_1 , хвилювався за неї та їхніх спільних дітей, скучав за ними, в даній переписці вони також обговорювали спільні витрати, покупки, зустрічі під час відпусток та інші сімейні обставини, що свідчить про сімейні відносини між ними (а.с. 42-57).

Обставини та ведення ОСОБА_3 з ОСОБА_1 спільного господарства підтверджено випискою по банківському рахунку, відповідно до якої ОСОБА_3 періодично перераховував позивачці кошти на побутові потреби, квитанціями про придбання позивачкою товарів побутового вжитку, купівлю яких ОСОБА_1 обговорювала з ОСОБА_3 в переписці через «Телеграм» (а.с. 27-37).

Встановивши такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивачкою підтверджено належними, достатніми та переконливими доказами факт її спільного проживання з ОСОБА_3 , наявність у них взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, у період з червня 2019 року до дня загибелі останнього.

Суд дав належну правову оцінку наданим сторонами доказам відповідно до ст. 89 ЦПК України і такі висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи і вимогам закону.

За такого суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених до матері загиблого - ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності висновків суду про відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому відповідно до ч 1 ст. 367 ЦПК України законність і обґрунтованість рішення в цій частині апеляційним судом не перевірялась.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачкою довідки та акт щодо її фактичного проживання разом із ОСОБА_3 з червня 2019 року у АДРЕСА_2 , не підтверджені обліковими документами. Так, вказані докази е належними та допустимими у розумінні ст. 77, 78 ЦПК України, і викладені у них факти були підтвердженні допитаними судом свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які приймали участь у складанні даних документів.

Не доводить неправильність висновків суду першої інстанції і той факт, що ОСОБА_1 у с. Бузьке перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа, тоді як її зареєстрованим місцем постійного проживання є АДРЕСА_1 , оскільки сам по собі факт місця реєстрації позивачки у м. Миколаєві не доводить її фактичного проживання за цією адресою у спірний період.

Не можуть бути прийняті до уваги і посилання апелянта на наявність відкритого виконавчого провадження про стягненням аліментів з ОСОБА_3 до 2023 року, оскільки це не спростовує встановлених судом фактів добровільного утримання ОСОБА_3 своєї сім`ї та ведення з ОСОБА_1 спільного господарства в період з червня 2019 року.

Безпідставними є і посилання апеляційної скарги на те, що висновки суду заперечуються поясненнями опитаного судом першої інстанції ОСОБА_17 , який пояснив, що він із сестрою проживав разом із матір`ю у м. Миколаєві, а мама періодично їздила до батька допомагати по роботі, оскільки такі пояснення він надавав щодо обставин, які мали місце до 2020 року, пояснивши, що з 2020 року батьки вже постійно проживали разом у с. Бузьке, а згодом і їх забрали до себе.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін.

З огляду на результати апеляційного перегляду справи відсутні підстави для відшкодування судового збору, сплаченого апелянтом за апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником – адвокатом Дмитренком Ігорем Миколайовичем, залишити без задоволення.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повна постанова складена 02 лютого 2026 року