Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №146/1131/25 — Вінницький апеляційний суд

Суд: Вінницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 01 лютого 2026 р.

Справа: №146/1131/25

Суддя: Стадник І. М.

Справа № 146/1131/25

Провадження № 22-ц/801/243/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 лютого 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Патраманського Івана Олександровича

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Медяної Ю.В.

у справі №146/1131/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (позивач)

до ОСОБА_1 (відповідач)

про стягнення заборгованості ,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося в районний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що 14.02.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2104535288796, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 5 900 грн.

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №1-12, у відповідності до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Служба миттєвого кредитування» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, у тому числі, і до відповідача.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-01/2023, у відповідності до умов якого ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, у тому числі, і до відповідача.

18.02.2025 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №18-02/25, у відповідності до умов якого ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «Коллект Центр» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, у тому числ, і до відповідача.

Відповідач має перед позивачем непогашену заборгованість у сумі 87 393,75 грн, з яких: 5 900 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 81 493,75 грн - заборгованість за відсотками.

Оскільки відповідач не виконує своїх зобов`язань по договору і не погашає заборгованість, що є порушенням законних інтересів позивача, просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 67 482,43 грн., з яких: 5900 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 61 582,43 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на дату відступлення права вимоги.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2025 року позов задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № 2104535288796 від 14.02.2021 у сумі 67 482,43 грн., з яких: 5 900 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 61 582,43 грн - заборгованість за відсотками, а також 2 422,40 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із судовим рішенням, представник відповідача адвокат Патраманський І.О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його змінити в частині задоволених вимог про стягнення процентів за користування кредитом.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не заперечуючи проти наявності підстав для стягнення з нього грошової відповідальність за порушення грошового зобов`язання у вигляді кредиту, відповідач оспорює період, за який проведено нарахування заборгованості за відсотками.

Зокрема зазначає, що сторонами погоджено строк кредитування 16 днів, та розмір процентів за користування кредитом, які становлять 2% в день від суми кредиту на весь строк кредитування. Отже, розмір процентів відповідно до умов кредитування становить 1 888 грн.

Вважає помилковим висновки суду про те, що кредитний договір укладено на один рік.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Сердійчук Я.Я. просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, вказуючи на те, що п.1.9 кредитного договору граничний строк кредитування становить 1 рік.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 05 січня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що стороною у справі подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі, яка не відноситься до категорії тих, що не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК України) з ціною позову менше 30-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (67482,43 грн), колегією суддів вирішено призначити її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом встановлено, що 14.02.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг «Стандартний» №2104535288796, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 5 900 грн. В договорі сторони також погодили розмір відсотків та порядок їх нарахування. Також в п.1.9 договору сторонами погоджено, що граничний строк кредитування становить 1 рік.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів за вказаним вище договором підтверджується інформаційним листом АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0./7-250918/48115-БТ від 25.09.2025 (а.с.133) та випискою за договором від 14.02.2021 .

Факт сплати ТОВ «Вердикт Капітал» за даним договором підтверджується копією платіжного доручення №307600018 від 03.12.2021.

Відповідно до витягу з реєстру прав боржників до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитним договором №2104535288796.

Факт сплати ТОВ «Коллект Центр» за вказаним договором підтверджується копією акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023.

Відповідно до витягу з реєстру прав боржників до договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги за кредитним договором №2104535288796.

Факт сплати ТОВ «Факторинг Партнерс» за вказаним договором підтверджується копією акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.03.2025.

Відповідно до витягу з реєстру прав боржників до договору факторингу №18-02/25 від 18.02.2025, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги за кредитним договором №2104535288796.

Позиція апеляційного суду

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи та не оспорюється сторонами 14 лютого 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання фінансових послуг «Стандартний» № 2104535288796, відповідно до якого сторони погодили наступні умови, зокрема: товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 3100,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил (пункт 1.1); орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту.

У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (пункт 1.3); проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в); д) тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.4); нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом (підпункт 1.4.1.,1.4.2); граничний строк кредитування (строк дії договору): 1 рік (пункт 1.9).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання договору про надання фінансових послуг № 2104535288796 від 14 лютого 2021 року «Стандартний», укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 .

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона має надати суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу № 1-12 від 1.12.2021, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал», договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» та договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 18-02/25 від 18.02.2025, укладеного між ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс».

Отже, зібраними у справі доказами підтверджено виникнення у відповідача зобов`язань щодо виконання договору про надання фінансових послуг №2104535288796 від 14 лютого 2021 року, а також перехід до позивача права вимоги за вказаним договором.

Позичальником був укладений договір про надання фінансових послуг за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору позичальник отримав від кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги і під час його укладання усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору.

Зокрема, відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків.

Тому суд першої інстанції, враховуючи викладені обставини, норми чинного законодавства про нарахування відсотків в межах строку кредитування, а також відсутність з боку відповідача доказів в спростування заявлених вимог - дійшов правильних висновків про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики враховуючи наступне.

Згідно п. 1.2 Кредитного договору кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Відповідно до п. 1.9 Кредитного договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік.

Згідно заяви - анкети (для отримання кредиту), яка є Додатком № 1 до кредитного договору, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з примірним (типовим) кредитним договором та усіма його додатками, включаючи правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Служба миттєвого кредитування», що розміщені на Офіційному сайті www.bistrozaim.ua, виявив бажання отримати кредити на особисті потереби у розмірі 5900 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту. Грошові кошти надаються строком на 365 днів з правом повернення достроково.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за договором № 2104535288796 від 14 лютого 2021 року нарахування відсотків здійснювалось за період з 14.02.2021 року по 13.02.2022 року, тобто в межах строку кредитування, зазначеного в кредитному договорі та в заяві-анкеті на отримання кредиту, відсоткова ставка відповідно до п.1.4 договору.

Колегія суддів зауважує, що як вбачається зі змісту договору, визначено два окремих строки, які важливо розмежовувати:

- орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів, який передбачає право позичальника користуватися пільговими умовами договору, а саме пільговими відсотками за користування кредитними коштами;

- граничний строк користування - 1 рік (365 днів).

Тобто, договором передбачено та погоджено сторонами граничний строк користування кредитними коштами - 1 рік, в межах якого і було здійснено нарахування відсотків, оскільки, позичальник не скористався своїм право щодо повернення кредитних коштів у рекомендований (пільговий) строк, тобто у строк найнижчої відсоткової ставки за користування.

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у цивільній справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати (постанова ВП Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16).

Враховуючи, що договір про надання фінансових послуг №2104535288796 від 14 лютого 2021 року, було укладено 14.02.2021, граничний строк кредитування закінчився 13.02.2022. У справі відсутні докази зміни строку кредитування позивачем в односторонньому порядку.

Тобто проценти, які просить стягнути позивач, нараховані у відповідності до умов договору і з урахування ставки, про яку йде мова у п.п. а) - п.г) п.1.4 договору: з 14.02.2021 по 01.03.2021 проценти нараховувалися в розмірі 118 грн, тобто 2% за кожен день користування кредитом; з 02.03.2021 по 15.03.2021 проценти нараховувалися в розмірі 214,76 грн, тобто 3,64% за кожен день користування кредитом (2% + 1,64%); з 16.03.2021 по 30.03.2021 проценти нараховувалися в розмірі 296,18 грн, тобто 5,02% за кожен день користування кредитом (2% + 1,64% + 1,38%); з 31.03.2021 проценти нараховувалися в розмірі 452,53 грн, тобто 7,67% за кожен день користування кредитом (2% + 1,64% + 1,38% + 2,65%).

Період з 14.02.2021 по 13.02.2022 є періодом правомірного користування позичальником кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, який супроводжувався нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у договорі.

Водночас позивач просить стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом не на весь період строку кредитування з 14.02.2021 по 13.02.2022, а по 31.12 2021 року.

Враховуючи наведене, заборгованість за кредитним договором нарахована правомірно, в тому числі проценти в межах дії даного договору, які є платою за користування кредитними коштами відповідно до статті 1048 ЦК України, а не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів".

З огляду на зазначене, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, з якими погоджується апеляційний суд.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Патраманського Івана Олександровича залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Головуючий І.М. Стадник

Судді: М.В. Матківська

В.В. Сопрун

Оригінал: reyestr.court.gov.ua