Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №128/3085/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/3085/25

Провадження № 22-ц/801/285/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванець В. Д.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 рокуСправа № 128/3085/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,

відповідач (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2025 року, постановлене у складі судді Іванця В. Д. в селищі Тиврів, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення, -

в с т а н о в и в :

05 серпня 2025 року ТОВ "Споживчий центр" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказував, що кредитор свої зобов`язання виконав та надав кредитні кошти, натомість відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим, станом на 14.12.2023 утворилась заборгованість у розмірі 14 419,99 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 000,00 грн, по процентам в розмірі 6 369,99 грн, та комісії - 1 050,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ "Споживчий центр".

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 13.11.2025 року позов задоволено: стягнуто з Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором №06.10.2023-100002990 від 06 жовтня 2023 року в розмірі 14 419 (чотирнадцять тисяч чотириста дев`ятнадцять) гривень 99 копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та закрити провадження у справі.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач уже звертався до суду про стягнення заборгованості за цим кредитним договором: справа № 128/4694/24 і ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2025 року провадження у справі було закрито в зв`язку зі відсутністю предмета спору (вона погасила заборгованість за кредитом). Однак ТОВ «Споживчий центр» 05 серпня 2025 року повторно звернувся до суду з позовом до неї, де предмет і підстави позову є аналогічні предмету та підставам позову у справі № 128/4694/24. Тому на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України провадження у цій справі підлягає закриттю.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Справа, яка розглядається, не відноситься до справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), тому з урахуванням приписів частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд проводить розгляд без повідомлення учасників справи.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам закону.

По справі встановлено наступне:

- 06.10.2023 між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 06.10.2023-100002990 від 06.10.2023, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в розмірі 7 000,00 грн, строк кредитування 70 днів. Дата повернення (виплати) кредиту - 14.12.2023. Процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1,3% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія пов`язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту та дорівнює 1050,00 грн, нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, неустойка: 70,00 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежного виконання зобов`язання (а. с. );

- ТОВ "Споживчий центр" умови договору виконало, надавши відповідачці кредит у розмірі 7000 грн, що стверджується квитанцією ID платежу 2375292627 від 06.10.2023, призначення платежу - видача за договором № 06.10.2023-100002990 (а.с.19);

- відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, у зв`язку із чим згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 06.10.2023-100002990 від 06.10.2023 має заборгованість у розмірі 14 419,99 грн, яка складається із: 7000,00 грн - основний борг, 6 369,99 грн - відсотки, 1 050,00 грн - комісія (а.с.10).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Отже, відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів щодо якої вона просить ухвалити рішення, а підставою - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У справі, що переглядається, та цивільній справі № 128/4694/24, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором № 06.10.2023-100002990 в розмірі 14 419,99 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 000,00 грн, по процентам в розмірі 6 369,99 грн, та комісії - 1 050,00 грн. Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, ТОВ «Споживчий центр» в обох цивільних справах посилався на те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої зобов`язання по поверненню кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість.

В цивільній справі № 128/4694/24 ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2025 року провадження у справі було закрито в зв`язку зі відсутністю предмета спору та встановлено, що ОСОБА_1 08.01.2025 сплачено 14 419,99 грн в погашення заборгованості по кредитному договору № 06.10.2023-100002990 та відшкодовано витрати позивача на сплату судового збору, у зв`язку з чим станом на 09.01.2025 відсутній предмет спору між позивачем та відповідачем в рамках виконання умов кредитного договору № 06.10.2023-100002990 від 06.10.2023, про що ТОВ «Споживчий центр» було подано суду заяву. Ухвала набрала законної сили 31.01.2025 року.

Отже, сторони у цивільній справі № 128/4694/24 та цивільній справі № 128/3085/25 є однаковими: позивач ТОВ «Споживчий центр», відповідач ОСОБА_1 , матеріально-правова вимога стосується кредитного договору № 06.10.2023-100002990 від 06.10.2023 року, розмір заборгованості в обох справах однаковий: 14 419,99 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 000,00 грн, по процентам в розмірі 6 369,99 грн, та комісії - 1 050,00 грн.

Відтак, з огляду на припис пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України, провадження у цій справі слід закрити, а ухвалене 13 листопада 2025 року рішення Тиврівського районного суду скасувати як таке, що постановлене без повного з`ясування фактичних обставин справи.

При цьому апеляційний суд не може залишити поза увагою поведінку як позивача, так і відповідачки у цій справі.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 44 ЦПК України): позивач не повинен був повторно пред`являти позов до тієї самої особи, щодо одного й того ж предмета спору, з одних і тих самих підстав, в свою чергу відповідачка повинна була повідомити суд про те, що спір уже вирішений і наявне судове рішення, яке набрало законної сили.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення і закрити провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а ухвалене у справі рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2025 року слід скасувати, провадження у справі закрити, оскільки є така, що набрало набрала законної ухвала суду про закриття провадження у справі, постановлена з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі, ціна позову у якій становить 14 419, 99 грн, тому судові рішення, ухвалені у цій справі, не підлягають касаційному оскарженню з урахуванням винятків, перелічених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 255, 367, 369, 374, 377, 379- 383, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2025 рокускасувати, провадження у справі закрити на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України: є така, що набрало набрала законної ухвала суду про закриття провадження у справі, постановлена з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 02 лютого 2026 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк