Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №130/2641/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 130/2641/25

Провадження № 22-ц/801/40/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 рокуСправа № 130/2641/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Ковальчука О. В.,

Суддів: Сала Т. Б., Панасюка О. С.,

розглянувши цивільну справу, без повідомлення її учасників, за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» заборгованості за договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Якименком Володимиром Володимировичем, на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області про відмову у видачі судового наказу, постановлену у цій справі 12 вересня 2025 року у м. Жмеринка суддею цього суду Грушковською Л.Ю., дата складення повного тексту судового рішення не відома,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку наказного провадження із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» (далі - ТОВ «Поділля Агропродукт») заборгованості за договором оренди землі в сумі 13 380, 84 грн, з яких 12 610, 35 грн - заборгованість з орендної плати, 770, 49 грн - штрафні санкції.

12 вересня 2025 року ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу відмовлено.

Не погодившись із такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Якименка В.В., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, не дослідивши надані заявником докази належним чином, передчасно дійшов хибного висновку, що з доданих документів до заяви неможливо встановити, за який саме період і який саме розмір орендної плати підлягає виплаті ОСОБА_1 .

Заявником було вказано, що заборгованість виникла за 2023 рік за договором оренди земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , від 12.12.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «РАЙЗ-МАКСИМКО» (далі - ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО»), та додаткової угоди від 02.01.2018 року до вказаного договору, відповідно до якої орендаря ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» замінено на ТОВ «Поділля Агропродукт». Відповідно до додаткової угоди від 02.01.2018 року розмір орендної плати на рік становить 12 610, 35 грн.

Таким чином, на думку скаржника, у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для відмови у видачі судового наказу.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Враховуючи особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ, справа розглядається в апеляційній інстанції без повідомлення її учасників, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвалу про відмову у видачі судового наказу розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України).

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що з наданих заявником документів неможливо встановити, за який саме період і який саме розмір орендної плати підлягає виплаті ОСОБА_1 , а тому на підставі пункту 1 частини 1 статті 165 ЦПК України суд відмовив у видачі судового наказу.

Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно зі статтею 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

З заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, установленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути виданий, якщо заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною першою статті 167 ЦПК України передбачено, що суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п`ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи-боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Статтею 163 ЦПК України встановлено вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу, недодержання яких, як передбачено частиною першою статті 165 ЦПК України, є безумовною підставою для відмови у видачі судового наказу.

Відповідно до частини третьої статті 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного у письмовій (у тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності (частина перша статті 165 ЦПК України).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу, ОСОБА_1 на підтвердження заявлених вимог надав до суду, договір оренди земельної ділянки, що належить йому на праві власності, від 12.12.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (зворот а.с. 9-11). У вказаному договорі сторонами визначено істотні умови, зокрема розмір орендної плати - 8 173, 40 грн, термін внесення орендної плати - до 30 грудня кожного року та розмір пені у разі невнесення орендної плати у строки, передбачені цим договором, - 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Також заявник надав суду додаткову угоду від 02.01.2018 року до договору оренди земельної ділянки від 12.12.2016 року, відповідно до якої було замінено орендаря ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» на ТОВ «Поділля Агропродукт», а також внесено зміни щодо розміру орендної плати на рік - 12 610, 35 грн (зворот а.с. 11).

Таким чином, на переконання апеляційного суду, заявник надав усі необхідні документи, що підтверджують обставини, якими він обґрунтував свої вимоги, з яких можливо встановити за який саме період та у якому розмірі підлягає виплаті ОСОБА_1 орендна плата, у разі порушення умов відповідного договору.

З огляду викладене, підстава, визначена пунктом 1 частини 1 статті 165 ЦПК України, для відмови у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ «Поділля Агропродукт» заборгованості за договором оренди землі, відсутня.

За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, належним чином не дослідив матеріали справи, та передчасно дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу у цій справі.

Враховуючи, що порушення судом норм процесуального права призвело до постановлення помилкової ухвали про відмову у видачі судового наказу, відтак оскаржувана ухвала залишатись у законній силі не може та підлягає скасуванню, з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 382 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Якименком Володимиром Володимировичем, задовольнити.

Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області про відмову у видачі судового наказу від 12 вересня 2025 року скасувати, а вказану справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили із дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: Т. Б. Сало

О. С. Панасюк