Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №145/176/24 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 145/176/24

Провадження № 22-ц/801/372/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Патраманський І. І.

Доповідач: Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 рокуСправа № 145/176/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником адвокатом Зубанем Олександром Олександровичем, на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Патраманського І. І. в селищі Тиврів, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення, -

встановив:

В січня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 (відповідачка змінила прізвище на ОСОБА_1 ), в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 2938406 від 14.02.2022 року у розмірі 47 524,08 грн., яка складається з: 13 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 34 524, 08 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за кредитом та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.02.2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_3 у формі електронного документа з використанням електронного підпису укладено кредитний договір № 2938406, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 13 000 грн, які в той же день були перераховані кредитором на картковий рахунок відповідачки.

19.07.2023 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 19072023, за яким від первісного кредитора до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі боржників, на суму 47 524,08 грн, яка складається з: 13 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 34 524, 08 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за кредитом.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 листопада 2025 року позов задоволено: стягнуто з Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 2938406 від 14 лютого 2022 року у розмірі 47 524 (сорок сім тисяч п`ятсот двадцять чотири) гривні 08 копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 копійок.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявні у справі докази підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору в електронній формі, який підписаний електронним підписом. Кредитор свої зобов`язання виконав та перерахував кошти на обумовлений картковий рахунок, що підтверджується відповіддю ТОВ "Універсальні платіжні рішення" та довідкою АТ КБ "ПриватБанк" №20.1.0.0.0/7-251006/100565-БТ від 09.10.2025 із випискою про рух коштів. Натомість відповідачка порушила свої зобов`язання та не повернула отриманий кредит. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є правильним. До позивача на законних правових підставах (договір факторингу) перейшло право вимоги до відповідачки по кредитному договору. Тому суд першої інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи, дослідивши кожний доказ з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, та сукупність доказів з точки зору їх достатності, надавши їм правову оцінку, дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду в частині стягнення процентів, 22.12.2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Зубаня О. О., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким стягнути з неї на користь позивача 13 000 грн заборгованості за тілом кредиту та відмовити в задоволенні позовних вимоги про стягнення процентів.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції невірно встановив факт укладення Кредитного договору із використанням ЕЦП, оскільки додана до позову копія договору не містить жодних підписів (ні фізичних, ні електронних), звертає увагу, що використання ЕЦП не було погоджено сторонами договору і вони обидві мають його використовувати, тоді як кредитор підписав договір рукописним способом, а відповідачка його взагалі не підписувала. Відповідачка визнає позов в частині повернення тіла кредиту в розмірі 13 000 грн, але не визнає розмір заявлених процентів, в матеріалах справи відсутній розрахунок заборговансоті, тому неможливо перевірити правильність нарахування процентів.

Також зауважує, що позивач не довів переходу до нього права вимоги, адже в наданий до справи договорах факторингу немає вказівки на договір, в якому позичальником є ОСОБА_1

12 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» ТОВ «ФК «ЄАПБ» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги: судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, апеляційна скарга не містить доводів, які спростовують висновки суду першої інстанції..

Справа, яка розглядається, не відноситься до справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), тому з урахуванням приписів частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд проводить розгляд без повідомлення учасників справи.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам.

По справі встановлено наступне:

- 14.02.2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2938406 з використанням відповідачкою електронного підпису, за умовами якого відповідно до п. 1.2 якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 13000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати обов`язки, передбачені договором. Згідно з п. 1.3. строк кредиту 360 днів, періодичність сплати процентів - кожні 30 днів кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Згідно з п.1.4., 1.4.1. кредитного договору тип процентної ставки - фіксована, стандартна процентна ставка становить 1, 99% в день та застосовується протягом всього строку кредиту, вказаного в п.1.3. цього договору (а. с. 4-12);

- як вбачається з відповіді ТОВ "Універсальні платіжні рішення", згідно з укладеного договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта 14.02.2022 13:53:04 на суму 13 000 грн маска картки НОМЕР_1 (а. с. 68-зворот);

- відповідно до довідки АТ КБ "ПриватБанк" №20.1.0.0.0/7-251006/100565-БТ від 09.10.2025, на ім`я ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , виписка по рахунку № НОМЕР_3 за період 14-02-2022 - 14-02-2022 містить зарахування на суму 13 000,00 грн (а.с.153-154);

- згідно розрахунку заборгованості за договором № 2938406 від 14.02.2022 станом на 19.07.2023 заборгованість ОСОБА_3 складає 47 524,08 грн Як вбачається із зазначеного розрахунку, первісним кредитором нараховувались відсотки за вказаним договором з 14.02.2022 по 12.01.2023. Крім цього в зазначеному розрахунку наявна інформація про часткове внесення коштів на погашення кредиту в розмірі 3 490 грн. (а.с. 72-76);

- 19.07.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 19072023, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, вказані в реєстрі боржників (а.с.16-19);

- відповідно до витягу з реєстру боржників від 19.07.2023 до договору факторингу № 19072023 та розширеного витягу з реєстру боржників від 19.07.2023 до договору факторингу № 19072023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2938406 в сумі 47 524,09 грн, з яких: 13 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 34 524,08 грн - сума заборгованості за процентами (а.с.20, 70);

- згідно розрахунку заборгованості за договором № 2938406 від 14.02.2022, станом на 31.12.2023 заборгованість ОСОБА_3 складає 47 524,08 грн (а.с. 72-76).

- до матеріалів справи долучено копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "ФК "ЄАПБ", свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ "ФК "ЄАПБ" з додатком, розпорядження національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 23.03.2017 № 691 про видачу ТОВ "ФК "ЄАПБ" ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, статуту ТОВ "ФК "ЄАПБ", протоколу загальних зборів ТОВ "ФК "ЄАПБ" № 41 від 26.06.2014, наказу ТОВ "ФК "ЄАПБ" від 02.07.2014 № ФК125-к, довіреності ТОВ "ФК "ЄАПБ" на уповноваження Грибанова Д.В. представляти інтереси довірителя в судах, свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ "Лінеура Україна", розпорядження національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 04.04.2019 № 529 про видачу ТОВ "Лінеура Україна" ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (а. с. 22-35);

- з долучених представником відповідачки адвокатом Зубанем О. О. документів вбачається, що відповідачка змінила прізвище та наразі носить прізвище « ОСОБА_6 » (а. с. 166-167).

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статі 1048 ЦК України).

За змістом статті 526, частини 1 статті 530 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

В справі що розглядається встановлено, що кредитний договір № 2938406 від 14.02.2022 року від 14.02.2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_7 підписаний як з боку кредитора, так і з боку позичальника. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину:сума кредиту 13 000 грн (пункт 1.2.), період кредитування 360 днів, періодичність сплати процентів - кожні 30 днів (пункт 1.3), стандартна процентна ставка 1,99%(пункт 1.4.1), знижена процентна ставка 0,80% в день (пункт 1.4.2), кошти надаються шляхом перерахунку на картку позичальника: НОМЕР_4 , договір підписаний з боку кредитора накладенням власноручного підпису та відбитку печатки, з боку позичальника електронним підписом (Розділ 10), що було обумовлено пунктаом 9.7Договру.

Позичальник ОСОБА_4 була ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, в якому містяться умови кредитування, аналогічні умовам, викладеним в Кредитному договорі та який підписаний нею електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора К650 (а.с.14-15).

Надана позивачем відповідь ТОВ "Універсальні платіжні рішення" підтверджує, що згідно укладеного договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта 14.02.2022, 13:53:04 на суму 13 000 грн маска картки НОМЕР_1 (а. с. 68-зворот). Ця обставина також підтверджена довідкою довідки АТ КБ "ПриватБанк" №20.1.0.0.0/7-251006/100565-БТ від 09.10.2025, зі змісту якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , виписка по рахунку № НОМЕР_3 за період 14-02-2022 - 14-02-2022 містить зарахування на суму 13 000,00 грн (а.с.153-154).

Та обставина, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - це одна і та сама особа, підтверджується РНОКПП НОМЕР_2 .

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції вірно виснував, що доведеною є наявність кредитних відносин між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_4 , в апеляційній скарзі хоча й наведено аргументи стосовно неукладеної кредитного договору, проте відповідачка визнає факт отримання кредитних коштів в розмірі 13 000 грн та в частині їх стягнення рішення суду першої інстанції не оскаржує.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір факторингу та підписаний до нього реєстр боржників (а. с. 16-20), правильним є і висновок суду першої інстанції про те, що до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 2938406 від 14.02.2022 року, а доводи апеляційної скарги суперечать наявним у справі доказам.

Спростовними є доводи апеляційної скарги щодо неправильності та безпідставності нарахування процентів.

Як уже зазначалося вище, укладення відповідачкою кредитного договору, а відтак і погодження викладених у ньому умов, є доведеним.

Як вбачається із з розрахунку, здійсненого первісним кредитором, ним нараховувались відсотки за кредитним договором з 14.02.2022 по 12.01.2023, за період з 14.02.2022 року по 24.02.2022 року ним використана процентна ставка 0,8% в день, а в подальшому - в розмірі 0,99% в день, що відповідає умовам договору. Крім цього в зазначеному розрахунку наявна інформація про внесення з 15.02.2023 по 28.06.2023 року коштів на погашення кредиту в розмірі 3 490 грн. (а. с. 72-76).

Отже, твердження апеляційної скарги про відсутність розрахунку заборгованості, а відтак неможливості перевірити його правильність, - не відповідають фактичним обставинам справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін можливе, якщо суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 не спростовують ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому апеляційну скаргу відповідачки слід залишити без задоволення, а рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 листопада 2025 року залишити без змін.

Вирішуючи питання судових витрат, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України та того, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, понесені нею судові витрати у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді, слід залишити за нею. Доказів понесення в апеляційній інстанції позивачем судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником адвокатом Зубанем Олександром Олександровичем, залишити без задоволення.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 02 лютого 2026 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк