Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №590/744/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 590/744/25

Провадження № 22-ц/801/391/2026

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Швець Р. В.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 лютого 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Сопруна В.В.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1

на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Швеця Р.В.,

у справі № 590/744/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» (позивач)

до ОСОБА_1 (відповідач)

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -

встановив:

Короткий зміст вимог та історія справи

В липні 2025 року ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» звернулося в районний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електричну енергію в сумі 18 065 грн 52 коп., в обґрунтування якого посилалося на те, що відповідач приєднався до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги та фактичного споживання обсягів електричної енергії, опублікованого на веб-сайті Товариства, і йому постачалася електрична енергія за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно сальдово-оборотної відомості за ним рахується заборгованість за спожиту електричну енергію на загальну суму 18 065 грн 52 коп. за період з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2025 року.

Відтак позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 18 065 грн 52 коп., перерахувавши кошти на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, а також стягнути з відповідача судовий збір.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 18 065 (вісімнадцять тисяч шістдесят п`ять) гривень 52 (п`ятдесят дві) копійки за період з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2025 року, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням, ОСОБА_1 в грудні 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи, які він вважав встановленими, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що дане звернення позивача до суду всупереч вимогам процесуального закону є повторним, так як позивач вже звертався із аналогічною позовною вимогою, проте рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 03 червня 2024 року в справі № 153/699/24 в задоволенні позову було відмовлено. Позивач не погодився з таким рішенням суду і подав апеляційну скаргу, у відкритті провадження за якою апеляційним судом було відмовлено. Так само було залишено без задоволення і заяву позивача про перегляд зазначеного рішення за нововиявленими обставинами. Постановою апеляційного суду ухвала суду першої інстанції про відмову в перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами також залишена без змін.

Відповідач вказує на аналогічність вимог в даній справі з раніше заявленими вимогами, в задоволенні яких було відмовлено, та зміну позивачем лише періоду нарахування заборгованості.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Шимотюк Ю.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вказує на те, що підставою відмови в задоволенні позову у справі № 153/699/24 стала відсутність доказів того, що відповідач є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , однак у цій справі суд не встановлював факт відсутності чи необґрунтованості нарахованої позивачем заборгованості з спожиту електричну енергію за адресою.

Разом з тим, надані позивачем у цій справі докази підтверджують, що відповідач є власником житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , а також є фактичним споживачем електричної енергії (особовий рахунок № НОМЕР_3 ).

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 12 січня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Частиною першою статті 369 ЦПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову в даній справі складає 18 065 грн 52 коп., що є меншим тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840 грн.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії юридичним та фізичним (побутовим) споживачам відповідно до отриманої ліцензії (постанова НКРЕКП від 14 червня 2018 року №429), починаючи з 01 січня 2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а також є споживачем електричної енергії (особовий рахунок НОМЕР_3 ) за вказаною адресою.

Між ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» та ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», ПРРЕЕ, ст. ст. 633, 634, ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії з 01.01.2019 року.

Згідно п. 2.1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 5.5 договору, ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених ЗУ «Про ринок електричної енергії» і Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору (п. 6.2 договору).

Із копії довідки про розмір нарахованих платежів та оплати за електропостачання за о/р № НОМЕР_3 ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 встановлено, що з вересня 2023 року по червень 2025 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за надання електропостачання у розмірі 18 065,52 грн.

Згідно сальдо-оборотної відомості за ОСОБА_1 значиться заборгованість за спожиту електричну енергію на загальну суму 18 065,52 грн за період з вересня 2023 року по червень 2025 року.

Із копії рахунку за спожиту електричну енергію, виписаного 30.06.2025 встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 18 065,52 грн за електричну енергію по о/р НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_1 .

Із копії заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що є додатком 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №30050749 від 01.01.2019 та копії заяви-приєднання, що є додатком № 1 до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 01.08.2023 №30050749 встановлено, що вказані документи підтверджують, що послуги з розподілу електричної енергії надаються саме по АДРЕСА_1 , із зазначенням особи споживача - ОСОБА_1 .

Із копії паспорта точки (точок) розподілу (передачі) електричної енергії, що є додатком №2 до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 01.08.2023 № 30050749 встановлено, що ЕІС код точки комерційного обліку є - 62Z1719061806417, вид об`єкта - житловий будинок по АДРЕСА_1 , ступінь напруги/схеми живлення за точкою розподілу - 0,00. Паспорт точки (точок) розподілу складено 01.08.2023.

Із комерційної пропозиції № 1, що є додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 30050749 від 01.01.2019 встановлено, що фіксована ціна на електричну енергію для побутових споживачів діє з 01.06.2024 до 31.10.2025 включно.

31.01.2025 за вих. №1.2.13-903 в.о. директора ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» звернулася до директора СО «Могилів-Подільські ЕМ» АТ «Вінницяобленерго» із запитом про надання інформації, а саме: щодо обсягів поставленої електричної енергії та документів на право власності чи користування будинком по побутовому споживачу - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , о/р НОМЕР_3 за період з 01.09.2023 по 31.03.2024.

04.02.2025 за вих. №00-61-131 на адресу в.о. директора ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ», директором СО «Могилів-Подільські ЕМ» АТ «Вінницяобленерго» надано інформацію щодо споживача ОСОБА_1 та надано: акт про зміну/встановлення засобу обліку; акт технічної перевірки вимірювального комплексу; акт збереження пломб; копія договору купівлі-продажу; копія паспорта та ідентифікаційного номера споживача ОСОБА_1 ; фото фіксація лічильника з показами під час відключення; скрін-шот особового рахунку з обсягами споживання за запитуваний період.

Із копії акту №0386814 від 05.10.2023 на заміну (знімання, встановлення) засобів обліку 0,4 (0,22) кВ встановлено, що представником АТ «Вінницяобленерго» Пахомовим О.О. в присутності споживача ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 05.10.2023 знято та перевірено лічильник номінал - 5-50 А, 220 В, показники 009328. 05.10.2023 установлено і перевірено лічильник номінал 5-80 А, 220 В, показники 000003. Встановлено одну пломбу. Наявний підпис ОСОБА_2 .

Із копії акту № 497794 від 05.10.2023 технічної перевірки вимірювального комплексу 0,4 (0,22) кВ встановлено, що при виконанні технічної перевірки знято пломбу 17768335, встановлено одну пломбу в присутності ОСОБА_2 . Наявний підпис ОСОБА_2 .

Із копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 03.11.2005 встановлено, що ОСОБА_3 передала у власність (продала), а ОСОБА_1 набув у власність (купив) житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Із копії реєстраційного посвідчення, виданого начальником КП «Ямпільське РБТІ» 14.12.2006 встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2005.

Із копій фотофіксації лічильника та скін-шоту встановлено, що на фотофіксації зображений лічильник з показами під час відключення, на скрін-шоті зображено особовий рахунок з обсягами споживання за період з 01.09.2023 по 31.03.2024.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність спірних правовідносин між ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» і ОСОБА_1 , а також встановив, що права позивача відповідачем порушені, відповідач належним чином не сплачував за спожиту електричну енергію, а тому права позивача підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 18 065,52 грн.

При цьому суд першої інстанції відкинув доводи відповідача про те, що рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 03 червня 2024 року відповідний спір вже було вирішено й в задоволенні відповідних позовних вимог вже відмовлено, посилаючись на те, що позови у справі № 153/699/24 та у даній справі не є тотожними.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як його зроблено з грубим порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

Обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства, що передбачено пунктом 9 статті 129 Конституції України.

Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному судовому порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Обов`язковість судових рішень (стаття 18 ЦПК України) полягає в тому, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи та інтереси.

Принцип обов`язковості судових рішень у цивільному судочинстві має застосовуватися з урахуванням ЄКПЛ і практики ЄСПЛ. Зокрема, ЄСПЛ наполягає на неабиякій важливості такої властивості судового рішення, що набрало законної сили (res judicata), як можливість і реальна забезпеченість з боку держави його фактичного виконання.

Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Обов`язковість судового рішення для інших судів законодавчо закріплена у процесуальних нормах й полягає в обов`язку врахування судом під час розгляду справи фактів та обставин, встановлених рішенням суду, що набрало законної сили, та неможливість їх повторного дослідження й оцінки (частини 4-6 ст. 82 ЦПК України). Крім того, цивільний процесуальний закон вимагає від суду відмовити у відкритті провадження у справі (п. 2 ч. 1 ст. 136 ЦПК України) або закриття провадження у справі, якщо до суду подано заяву чи розглядається справа з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, щодо якого вже існує рішення суду, що набрало законної сили (п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).

Пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України визначає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Аналогічний пункт 3 частини першої статті 231 ГПК України. Ця підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який уже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

При цьому закриття провадження у справі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто, збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Визначаючи підстави позову як елементи його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру (Єдиного державного реєстру судових рішень), в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону.

За даними Реєстру 03 червня 2024 року Ямпільським районним судом розглянуто цивільну справу № 153/699/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу й постановлено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

За змістом рішення суду в справі № 153/699/24 ТОВ «Енера Вінниця» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за спожиту електричну енергію, в якому просило стягнути із відповідача на користь ТОВ «Енера Вінниця» заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 18065,52 грн. за період з 01 жовтня 2023 р. по 31 березня 2024 р. на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» (UА НОМЕР_5, МФО: 320478, АБ «УКРГАЗБАНК», ЄДРПОУ: 41835359) та 2422,40 грн. сплаченого судового збору на поточний рахунок ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» ( НОМЕР_4 в ТВБВ № 10001/0179 ФВОУ АТ "Ощадбанк" МФО 302076, код ЄДРПОУ 41835359).

В даній справі предмет позову (матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити рішення) є ідентичним з предметом позову у вищевказаній справі, а уточнення періоду, за який здійснюється стягнення (з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2025 року замість з 01 жовтня 2023 року по 31 березня 2024 року) не змінює суті вимоги, бо як у справі № 153/699/24, так і в дані цивільній справі заборгованість нібито виникла (нарахована) в жовтні та грудні 2023 року, й незмінною є сума стягнення.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» звертається до суду за захистом свого порушеного права, що виникло на підставі договірних відносин з постачання електричної енергії, шляхом приєднання останнього до умов публічного договору приєднання - Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, - в порядку та у спосіб визначений законом, шляхом примусового виконання обов`язку в натурі (виконання відповідачем грошового зобов`язання).

Товариство здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії юридичним та фізичним (побутовим) споживачам, відповідно до отриманої ліцензії (Постанова НКРЕКП від 14.06.2018р. № 429), починаючи з 01.01.2019.

Абзацом 4 пункту 13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» № 2019VIII від 13 квітня 2017 року визначено, що електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, упродовж двох років з 1 січня 2019 року, виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території.

Розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку (АТ «Вінницяобленерго») в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Доказом того, що по об`єкту відповідача здійснюється розподіл електричної енергії є наявність укладеного договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що підтверджується присвоєнням за точкою обліку ЕІС - коду 62Z1719061806417 за адресою: АДРЕСА_1 . Боржник приєднався до публічного договору про стягнення електричної енергії постачальником універсальних послуг, шляхом оплати рахунку, отриманого від постачальника універсальної послуги та фактичного споживання обсягів електричної енергії опублікованого на веб-сайті товариства за адресою: АДРЕСА_1 , по особовому рахунку № НОМЕР_3 .

Так, згідно сальдово-оборотної відомості за боржником значиться заборгованість за спожиту електроенергію на загальну суму 18 065,52 грн. за період з 01 жовтня 2023 року по 31 березня 2024 року. Фіксовані ціни на електричну енергію для побутових споживачів становлять з 1 жовтня 2021 року по 30 квітня 2022 року включно: дорівнюють 1 грн. 44 коп. з ПДВ. за 1 кВт/год. з ПДВ (до 250 кВт/год.) та 1 грн. 68 коп. з ПДВ. за 1 кВт/год. з ПДВ (більше 250 кВт/год.). Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (п.5.8. Договору, п.4.19. ПРРЕЕ).

Станом на момент подання даного позову відповідач заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 18 065,52 грн. не оплатив, що змушує Товариство звертатися до суду з даним позовом. З метою захисту своїх прав, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Отже і підстави позову, а саме обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права в даній справі є не просто подібними, а тотожними з підставами позову в справі № 153/699/24.

Суд першої інстанції помилково виходив із того, що підставою відмови у задоволенні позову у справі №153/699/24 стала відсутність доказів того, що відповідач є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , суд у цій справі не встановлював факт відсутності чи необґрунтованості нарахованої позивачем заборгованості за спожиту електричну енергію за вказаною адресою, а надані позивачем у цій справи докази підтверджують, що відповідач є власником житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований у АДРЕСА_1 та є фактичним споживачем електричної енергії (особовий рахунок № НОМЕР_3 ), що нібито свідчить про нетотожність позову у справі №153/699/24 та у даній справі.

Насправді ж підставою для висновку про тотожність чи відсутність тотожності позовних вимог у справі між тими самими сторонами є співпадіння чи відмінності предмету і підстав позову. При цьому підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересом. При цьому ступінь доведеності цих обставин і те, чи вважав їх суд встановленими для встановлення тотожності підстав позову правового значення не має.

Звертаючись до суду з позовними вимогами в справі № 153/699/24 позивач посилався на ті ж обставини, що і в даній справі, проте не виконав передбаченого статтями 12, 81 ЦПК України обов`язку довести ті обставини, на якій він посилався як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно принципу змагальності сторін, та згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 2, 5-8 статті 83 ЦПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин.

Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Так, у зв`язку з відсутністю підстав вважати, що відповідач ОСОБА_1 є власником чи користувачем будинку по АДРЕСА_1 або користувачем особового рахунку на електроенергію № НОМЕР_3 , суд оцінивши докази, з урахуванням наведених мотиві вважав недоведеними ті обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і відмовив в позові.

В даній справі шляхом подання додаткових доказів на підтвердження відповідних обставин позивач по суті хоче отримати іншу правову оцінку зазначених обставин ніж та, що вже дана ним в рішенні суду, що набрало законної сили, що є неприпустимим так як суперечить принципу правової визначеності (res judicata), який є складовою принципу верховенства права.

Принцип res judicata - вирішена справа (res judicata pro veritate habetur! - судове рішення вважається істиною!) означає остаточність рішення суду, яке набрало чинності і не може бути переглянуте. Принцип res judicata визнано на міжнародному рівні та зафіксовано, в тому числі, у п. 1 ст. 44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принцип остаточності рішення є складовою частиною верховенства права і неодноразово застосовувався в практиці Європейського суду з прав людини.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п. 46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п. 51, 52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п. 31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п. 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).

Відповідно до статті 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 грудня 2024 року в справі № 153/699/24 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 03 червня 2024 року, а відтак зазначене рішення відповідно до статті 273 ЦПК України набрало законної сили.

Крім того, позивач у справі № 153/699/24 звертався також із заявою про перегляд рішення від 03 червня 2024 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 30 квітня 2025 року у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» Шимотюк Ю.М. про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі № 153/699/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за спожиту електричну енергію відмовлено.

Суд першої інстанції на зазначені обставини справи і відповідні їм норми процесуального права не звернув й повторно, всупереч вимог п. 3 ч. 1 статтю 255 ЦПК України розглянув вимоги позивача, які вже були предметом судового розгляду, і по справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є судове рішення, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 377 ЦПК України судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 377, 382, 384 ЦПК України, Суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2025 року скасувати, а провадження в цивільній справі № 590/744/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - закрити на підставі п. 3 ч. 1 статті 255 ЦПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами «а-«г» частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.М.Стадник

Судді Ю.Б.Войтко

В.В. Сопрун