Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №766/333/22 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/333/22

н/п 2/766/5275/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Іванцової Н.К.,

за участю секретаря Бацули К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа без самостійних вимог Корабельна районна у місті Херсоні рада про визнання осіб такими, що втратили право користування житловими приміщеннями, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа без самостійних вимог Корабельна районна у місті Херсоні рада про визнання осіб такими, що втратили право користування житловими приміщеннями.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 . Вказала, що після придбання будинку попередній власник повинен був зняти з реєстрації місця проживання всіх зареєстрованих осіб та звільнити будинок, домовленість про звільнення будинку від речей та передачу ключів продавець виконав, проте не виконав домовленість про зняття з реєстраційного обліку зареєстрованих осіб, посилаючись на те, що йому не відоме їх місце перебування. Зазначила, що відповідачі не є членами її сім`ї чи її родичами. Пояснила, що її права, як власника житлового будинку порушені, у зв`язку з чим звернулась до суду.

Ухвалою суду від 12.01.2022 року відкрито провадження за справою та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 26.01.2026 року за заявою представника позивача залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання осіб такими, що втратили право користування житловими приміщеннями відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача надала до суду заяву в якій позовні вимоги підтримала та просила розглянути справу у відсутність сторони позивача, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були неодноразово повідомлені у встановленому законом порядку, а саме направленням на адресу проживання судових повісток, а також шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За наявності умов, визначених у ч. 1 ст.280 ЦПК України, а саме: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

Зважаючи на те, що сторони за справою в судове засідання не з`явились, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що за договором дарування від 28.07.2012 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 передали, а ОСОБА_1 прийняла у дар належні дарувальникам на праві приватної власності 22/100 частини житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , що складається: із житлового будинку літ. «А» приміщення 1-3, житловою площею 7,1 кв.м., 1-4 житлове площею 6,1 кв.м.; гараж літ. «Д»; ворота №2; огорожа №3; частина мостіння №1; а водопровід №1 – загального користування.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 14.09.2021 року ОСОБА_13 передає у власність ОСОБА_1 належній їй на праві приватної власності 78/100 часток у праві власності житлового будинку літ. «А», житловою площею 32,4 кв.м., загальною площею 62,5 кв.м., при ньому є: літня кухня літ. «Б», гараж літ. «Д», сараї літ. «Ж», «Г», «З», туалет літ. «Т», водопровід №1, огорожа №2,3, мостіння 1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 приймає вищевказану частку у праві власності житлового будинку та сплачу обговорену грошову суму.

Зазначене також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 274649530 від 14.09.2021 року.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями наданими відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради.

Проте, фактично відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не проживають в даному житловому будинку.

На спростування доказів позивача, відповідачами не подано жодного доказу.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням не інакше як на підставі і в порядку, визначеному законом. Право громадянина на житло нерушиме та гарантовано статтею 47 Конституції України.

За нормами статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституція України проголошує, що кожен має право на житло, як одного з природних і невід`ємних прав людини. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду (ст.47 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.71 ЖК України особа втрачає право користування житловим приміщенням, якщо доведено, що вона не користується цим приміщенням більше шести місяців без поважних причин.

Відповідно до ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

При розгляді справи щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням суди мають встановлювати наступні факти: чи є спірне приміщення житлом, чи є воно власністю позивача, чи є причини відсутності відповідача поважними та чи не було між власником та відповідачем будь якої іншої домовленості щодо користування житлом або збереження права на користування житлом на час відсутності.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про поважність причин відсутності відповідачів в спірному житловому приміщенні, та відсутня будь-яка домовленість між сторонами з цього приводу.

Доказів на спростування вказаних обставин або наявності поважних причини не проживання у спірному житловому приміщенні відповідачі суду не надали.

На підставі наданих позивачем доказів та відповідно до ст. 71 ЖК України, суд вважає, що відповідачі відсутні в спірному житловому приміщенні понад встановлений законом строк без поважних причин, і визнає їх такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.

За таких обставин, приймаючи до уваги вимоги позивача, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд вважає встановленим, що відповідачі не проживають у квартирі, власником якої є позивач, без поважних причин більше року, у зв`язку з чим суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України, керуючись ст.ст. 10-12, 77-81, 89, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа без самостійних вимог Корабельна районна у місті Херсоні рада про визнання осіб такими, що втратили право користування житловими приміщеннями - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

СуддяН.К.Іванцова