Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №515/1532/25 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1532/25

Провадження № 2/515/159/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Луцюка В.О.,

секретар судового засідання Комерзан Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Бролінського Романа Олександровича до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, суд

В С Т А Н О В И В:

01 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Бролінського Р.О. звернувся до суду із позовною заявою до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Позовні вимоги обґрунтував таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області у віці 82 роки помер ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,4933 га, в межах території Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер: 5125010100:01:001:0997, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 036388, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 04 лютого 2024 року.

За життя 11 лютого 2023 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким призначив спадкоємцем вказаного майна позивача у справі ОСОБА_1

ОСОБА_1 з ОСОБА_3 не перебували в родинних відносинах, навіть віддалених. Спадкодавцю за життя, у скрутні матеріально для нього часи, допомагали родичі позивача, у зв`язку з чим позивач вважає, що ОСОБА_3 зробивши на його ім`я заповіт, вирішив таким чином йому віддячити.

У 2023 році ОСОБА_1 залишив постійне місце проживання у м. Татарбунари та виїхав за межі Білгород-Дністровського району, до цього часу не повертався.

Про смерть спадкодавця та про існування заповіту позивач дізнався випадково та одразу звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Монастирліу О.П. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 за заповітом, але йому було відмовлено, у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Позивач зазначає, що ним пропущено строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки про смерть ОСОБА_3 та існування заповіту, залишеного останнім, йому не було відомо, він виїхав проживати в іншу місцевість ще до смерті спадкодавця, через що втратив зв`язок з ним, про вказані обставини дізнався випадково та неочікувано.

Враховуючи викладене, просить суд визнати поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини та надати додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю у три місяці.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2025 року, справу передано у провадження судді Луцюка В.О.

Відповідно до ухвали суду від 06 жовтня 2025 року провадження у справі було відкрито в загальному порядку та розпочато підготовче провадження; відповідачам роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з ухвалою суду від 17 грудня 2025 року, витребувано у приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22 грудня 2025 року на виконання ухвали суду надійшла витребувана інформація (вх № 6989/25-Вх 22.12.2025).

Згідно з ухвалою суду від 20 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено судове засідання.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Представник позивача направив до суду заяву про розгляд справи за його та позивача відсутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити (вх. № 754/26-Вх 02.02.2026).

Відповідачка ОСОБА_2 про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подала, представника до суду не направила.

Представник відповідача Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Логінов О.Г. також подав суду заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги визнав, проти задоволення позовних вимог заперечень не мав (вх № 6165/25-Вх 17.11.2025).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належним чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Татарбунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), про що 24 січня 2024 року зроблено відповідний актовий запис про смерть № 31 (а.с. 7).

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,4933 га, в межах території Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер: 5125010100:01:001:0997, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 036388, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 04 лютого 2024 року на підставі розпорядження № 308/А від 08 серпня 2003 року (а.с. 10-11).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1216, 1217 ЦК України).

Згідно з ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. У ч. 1 ст. 1270 ЦК України зазначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 ЦК України).

Під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин.

При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у главі 29 ЦК України.

За життя 11 лютого 2023 року ОСОБА_3 склав заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Гайдаржи А.А. та зареєстрований у реєстрі за № 177, та яким належну йому на час смерті земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,4933 га, в межах території Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер: 5125010100:01:001:0997, заповів позивачу у справі (а.с. 8-9).

Як вбачається з копії спадкової справи №58/2024, заведеної приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирілу О.П. 17 червня 2024 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , з заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулася донька спадкодавця та відповідачка у справі – ОСОБА_2 . Дружина спадкодавця – ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 , згідно з поданими нотаріусу заявами 17 червня 2024 року, відмовилися від прийняття спадщини. Інші спадкоємці відсутні (а.с. 33-50).

Згідно з постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. від 12 серпня 2025 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за пропуску встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини та ненадання доказів постійного проживання разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини (а.с.12).

Як на поважність причини пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини позивач посилається на необізнаність у наявності заповіту, зазначаючи у своїй заяві від 21 січня 2026 року, що про існування заповіту дізнався лише після смерті його діда ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем його проживання були знайдені: вказаний заповіт; Державний акт на право власності на земельну ділянку та Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядження ми, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно. Водночас прийняття спадщини є правом, а не обов`язком спадкоємця, який, відмовляючись від прийняття спадщини, не порушує свободи заповіту, а діє у власних інтересах. Відмова від прийняття спадщини може бути виражена як у формі подання заяви про відмову від прийняття спадщини так і шляхом невчинення спадкоємцем дій, потрібних для прийняття спадщини. Натомість, за загальним правилом, прийняття спадщини потребує активних дій спадкоємця.

Враховуючи зазначене, дотриманням свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця є забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до положень ст. 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 зауважила, що наведеними вище правилами передбачено обов`язок нотаріуса після заведення спадкової справи перевіряти наявність заповіту, вчиняти дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому/їй є відомим, а також право зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Факту повідомлення нотаріусом заявника ОСОБА_1 про наявність заповіту складеного на його ім`я судом не встановлено.

Необхідність вчинення нотаріусом дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснення виклику спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року в справі № 6-496цс17, а також висновками Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 26 січня 2022 року у справі №390/195/21, від 06 березня 2023 року у справі № 559/2112/19-ц, від 22 листопада 2023 року у справі № 333/8115/21.

Особа не може реалізувати своє право спадкоємця за заповітом, не знаючи про його наявність.

Тільки після того, як особа дізнається про те, що вона має можливість за певних умов отримати у власність певне майно, вона може прийняти рішення про те, чи хоче вона набути відповідне право власності, чи ні.

Знайшовши заповіт, складений на його ім`я, позивач дізнався про те, що він як спадкоємець за заповітом може отримати у власність спадкове майно. Дізнавшись про це, позивач прийняв рішення вчинити дії для набуття цього права власності.

Суд вважає, що ОСОБА_1 був необізнаний про наявність заповіту, складеного на його користь, відповідно нотаріусом не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, а тому доходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

У разі пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, може бути встановлено додатковий строк для її прийняття з наступних підстав: за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину; на підставі судового рішення про встановлення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За такого, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього щодо подачі заяви про прийняття спадщини, незначний термін такого пропуску, наявні підстави для встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який суд визначає у три місці, перебіг яких рахується після набрання рішенням законної сили.

На прохання позивача суд не стягує з відповідачів судові витрати.

Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 211, 259, 247, 263-265, 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м. Татарбунари Татарбунарського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, терміном три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 02.02.2026 р.

Суддя В.О. Луцюк