Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №332/3577/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 02.02.2026 Справа № 332/3577/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 332/3577/25

Провадження №22-ц/807/420/26

Головуючий в 1-й інстанції – Салтан Л.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Тальчук Поліни Іллівни на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 76939,00 грн., та судового збору 3028 грн., посилаючись на неналежне виконання своїх зобов`язань з боку відповідача.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2025 року, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30, ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_2 в АТ ТАСкомбанк») загальну суму заборгованості за кредитними договорами: договором позики №73576849 у розмірі 7975 грн, договором позики №2391174 у розмірі 7105 грн, кредитним договором №8142665 в розмірі 33320 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1904,61 грн., а всього 50304 (п`ятдесят триста чотири) грн 61 коп.

В іншій частині заявлених вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Тальчук Поліни Іллівни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що під час судового розгляду не було встановлено факту укладання кредитних договорів, перерахування кредитних коштів за кредитними договорами на корить відповідача у справі, не доведено позивачем і факт переходу права вимоги від первісного кредитора за договорами факторингу, розмір заборгованості не підтверджено первинними бухгалтерськими документами. Умови договору №2391174 від 19.08.2024, якими передбачено сплату комісійної винагороди за видачу кредиту є нікчемними, а тому вимоги позову в цій частині задоволенню не підлягають. Підстави для нарахування та стягнення неустойки за спірними кредитними договорами відсутні, зважуючи на заборону нарахування неустойки за кредитними договорами під час воєнного стану.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн. (3328,00 грн. Х 30 = 99840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.08.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 73576849, відповідно до якого відповідач отримала в кредит грошові кошти в розмірі 5500 грн., строком кредитування на 30 днів, дата повернення 04.09.2024 року, процентна ставка - 1,50% в день, пеня - 2,7%. в день.

Вказаний кредитний договір укладений за допомогою електронного сервісу та підписаний електронним підписом одноразового ідентифікатора, містить усі істотні умови, тому є чинним та обов`язковим для виконання.

14.06.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №40 від 23.12.2024 року до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 18964 грн. з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 5500 грн., сума заборгованості за відсотками - 2475 грн., сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою - 0 грн, сума заборгованості за пенею - 10989 грн., комісія за подання позики - 0 грн.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахувань жодних штрафних санкцій.

Крім того, 19 серпня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2391174 у розмірі 5800 грн., строком на 30 днів, дата повернення 17.09.2024 року, процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики - 0,01%, комісія за надання позики - 22,21% (1288,180 грн.), денна процентна ставка - 0,75% в день, проценти на понадстрокове користування позикою - 5,00 %, пеня в день 5%, орієнтована реальна річна процентна ставка – 1186,17%, орієнтована загальна вартість позики - 7105 грн.

14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №39 від 23.12.2024 року до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 18705 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу – 5800 грн., сума заборгованості за відсотками - 16,82 грн., сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою - 0 грн., сума заборгованості за пенею – 11600 грн., комісія за надання позики - 1288,18 грн. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахувань жодних штрафних санкцій.

01 серпня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено споживчий кредитний договір №8142665 у розмірі 11900 грн., строк 360 днів, періодичність сплати - кожні 30 днів, стандартна процентна ставка - 1.50% в день.

28.03.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №28032025 у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №2 від 28.03.2025 року до договору факторингу №28032025 від 28.03.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 39280 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 11900 грн., заборгованості за відсотками - 21420 грн., сума заборгованості за пенею/штрафами - 5950 грн.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахувань жодних штрафних санкцій.

Отже, наразі між сторонами існує спір з виконання відповідачем узятих на себе зобов`язань за кредитними договорами, які є чинними, недійсними в установленому законом порядку не визнавалися, а тому є таким, що підлягають належному виконанню.

У відповідності до умов Кредитних договорів №73576849, №2391174 № 8142665, їх підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника одноразовими ідентифікаторами. Отже, оскільки, кредитні договори підписані відповідачем за допомогою одноразових паролів-ідентифікаторів, укладання між сторонами спірних правочинів підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитні договори між Відповідачем та Первісним кредитором не були б укладені. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Відповідно до умов Кредитних договорів кошти надавалися Позичальнику в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної ним при укладенні правочинів № НОМЕР_3 .

Задовольняючи вимоги позову частково, суд першої інстанції виходив з презумпції чинності спірних договорів, у тому числі і не спростовану з боку відповідача презумпцію отримання кредитних коштів, оскільки вважав, що відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти не спростував належними та допустимими доказами факт зарахування кредитних коштів, як і факт належності йому карткового рахунку зазначеного в договорі, а тому вищевказані кредитні договори підписані відповідачем в електронній формі є укладеними. Відповідач отримав кредитні кошти, однак вчасно їх не повернув, а тому наявні підстави для стягнення суми заборгованості за основною сумою позики та відсотків у межах строку кредитування, що за договорами № 73576849 становлять 2475 грн (5500/100х1,5х30), за договором № 2391174 становлять 16,82грн (5800/100х0,01х29), за договором № 8142665 становлять 64260 грн (11900/100х1,5Х360), хоча позивачем заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками в цим договором в розмірі 21420, що узгоджується з принципом диспозитивності. Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за комісією у кредитному договорі від 19 серпня 2024 року за №2391174 023 року у розмірі 1288,18 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку з приводу правомірності дій щодо нарахування заборгованості за комісією, оскільки укладеним кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів (п.1.5.1 договору). Позовні вимоги банку про стягнення з позичальника пені, нарахованої кредитором за прострочення виконання договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у погоджені строки: за договором № 76939 в розмірі 10989 грн., за договором № 2391174 в розмірі 11600 грн., за договором №8142665 в розмірі 5950 грн. задоволенню не підлягають у відповідності до заборони нарахування таких санкцій згідно пункту 18 Перехідних положень ЦК України.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

06.08.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 73576849, відповідно до якого відповідач отримала в кредит грошові кошти в розмірі 5500 грн., строком кредитування на 30 днів, дата повернення 04.09.2024 року, процентна ставка - 1,50% в день, пеня - 2,7%. в день.

Договір підписано шляхом використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 36410 відповідно до ч. 6, ч. 8 ст. 11, ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".

14.06.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №40 від 23.12.2024 року до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 18964 грн. з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 5500 грн., сума заборгованості за відсотками - 2475 грн., сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою - 0 грн, сума заборгованості за пенею - 10989 грн., комісія за подання позики - 0 грн.

19 серпня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2391174 у розмірі 5800 грн., строком на 30 днів, дата повернення 17.09.2024 року, процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики - 0,01%, комісія за надання позики - 22,21% (1288,180 грн.), денна процентна ставка - 0,75% в день, проценти на понадстрокове користування позикою - 5,00 %, пеня в день 5%, орієнтована реальна річна процентна ставка – 1186,17%, орієнтована загальна вартість позики - 7105 грн.

Договір підписано шляхом використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 378362 відповідно до ч. 6, ч. 8 ст. 11, ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".

14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №39 від 23.12.2024 року до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 18705 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу – 5800 грн., сума заборгованості за відсотками - 16,82 грн., сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою - 0 грн., сума заборгованості за пенею – 11600 грн., комісія за надання позики - 1288,18 грн.

01 серпня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено споживчий кредитний договір №8142665 у розмірі 11900 грн., строк 360 днів, періодичність сплати - кожні 30 днів, стандартна процентна ставка - 1.50% в день.

Договір підписано шляхом використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором С6430 відповідно до ч. 6, ч. 8 ст. 11, ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".

28.03.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №28032025 у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №2 від 28.03.2025 року до договору факторингу №28032025 від 28.03.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 39280 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 11900 грн., заборгованості за відсотками - 21420 грн., сума заборгованості за пенею/штрафами - 5950 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що спірні кредитні договори укладені в електронному вигляді з використанням електронного підпису за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори не були би укладені.

Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій кредитні договори не були би укладені між сторонами, колегія суддів приходить до висновку, що ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі первісних кредиторів та відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Відповідно до умов укладених кредитних договорів, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Відповідно до реквізитів договорів зазначено платіжну картку клієнта № НОМЕР_3 . Відповідачем не спростовано факту належності їй картки з відповідними реквізитами, як і не спростовано перерахунок коштів у відповідних сумах згідно кредитних договорів на таку банківську картку.

Договори факторингу містять всі необхідні істотні умови, які свідчать про чинність даних договорів та про належне відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами. Договори факторингу є дійсним та в судовому порядку не оскаржувались. Можливість укладання договору факторингу з приводу права вимоги, яке виникне у майбутньому прямо передбачено ч.1 ст. 1078 ЦК України.

Отже, факт переходу до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги первісних кредиторів до ОСОБА_1 за Кредитними договорами є доведеним.

Враховуючи викладене, вимоги позову, щодо стягнення суми основного боргу та відсотків нарахованих в межах строку кредитування та з урахування заявлених вимог позову є законними та обґрунтованими. Вказані суми стягнуті за судовим рішенням, оскільки є підтвердженими належними та допустимими доказами і не спростовані відповідачем.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за комісією у кредитному договорі від 19 серпня 2024 року за №2391174 023 року у розмірі 1288,18 грн. Суд першої інстанції вважав стягнення суми комісії правомірним, і колегія суддів погоджується з такими висновками.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року N 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Таким чином, дії первісного кредитора щодо нарахування заборгованості за комісією є правомірними, оскільки укладеним кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів (п.1.5.1 договору).

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Тальчук Поліни Іллівни залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Постанова складена 02 лютого 2026 року.

Головуючий С. В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

О.З. Поляков