Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №299/3580/14-ц — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/3580/14-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 січня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кійко Євген Анатолійович, на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2015 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, постановлену головуючим суддею Левко Т.Ю., в справі за поданням Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за кордон

встановив:

У квітні 2015 року Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції Гульпа І.І. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 .

Подання мотивовано тим, що у нього на виконанні знаходиться виконавче провадження №45906789 від 23.12.2014 щодо примусового виконання виконавчого листа №299/3580/14 виданого 12.12.2014 Виноградівським районний судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 1 746 032,88 грн.

За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , який рішення суду не виконав, незважаючи на те, що по виконавчому провадженні вжито заходів примусового виконання.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2015 року подання задоволено.

Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом №299/3580/14, виданого 12.12.2014 Виноградівським районний судом Закарпатської області.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кійко Є.А., оскаржив таку в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні подання.

В обґрунтування скарги посилається на те, що ні в поданні, ні в оскаржуваній ухвалі не має переконливих доказів, які б давали підстави для висновку про умисні дії боржника щодо невиконання судового рішення.

Вказує, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладеним відповідним рішенням суду та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Однак, таких умисних дій щодо невиконання рішення суду з його боку не має, а тому підстав для його обмеження у тимчасовому виїзді за кордон також нема.

ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Правдюк В.М., подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Будь яких доказів на підтвердження виконання боржником своїх зобов`язань за рішенням суду ОСОБА_1 не надано, що спростовує доводи апеляційної скарги про добросовісність дій божника та порушення його прав. Покликання в апеляційній скарзі щодо недоведеності факту ухилення від виконання судового рішення не ґрунтується на матеріалах справи та бездіяльність ОСОБА_1 підтверджує вказане.

Учасники справи в судове засідання не з`явились. Заяв чи клопотань до початку судового засідання не надходило.

Стягувач ОСОБА_4 повідомлявся шляхом надіслання йому судової повістки поштовими засобами зв`язку, однак така повернулася з відміткою «Адресат відсутній».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.05.2023 у справі №755/17944/18, касаційний суд виснував, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Адвокат Правдюк В.М., який діє в інтересах ОСОБА_4 , у заяві від 14.11.2025 про ознайомлення за матеріалами справи, просив внести його відомості до справи в електронному вигляді та відсканувати всі документи наявні в справі. Таким чином, після сканування всіх матеріалів справи останньому було забезпечено безперешкодний доступ в електронному вигляді до справи, а тому слід вважати, що такий знав про судове засідання, як і його довіритель.

Адвокат Кійко Є.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , повідомлений шляхом доставки електронної повістки в особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку від 01.11.2025 (Т2 а.с.50).

Враховуючи належне повідомлення представника боржника, слід констатувати, що такий також є належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

У зв`язку з тим, що сторони по справі не з`явились, однак такі були повідомлені про судове засідання належним чином, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, то таку слід вирішити по суті.

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційним судом встановлено, що 05.11.2014 Виноградівським районним судом Закарпатської області було винесено заочне рішення по справі №299/3580/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, яким позов було задоволено в повному обсязі та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг у розмірі 1 746 032,88 грн., що вступило в законну силу.

12.12.2024 Виноградівським районним судом Закарпатської області на користь ОСОБА_3 було видано виконавчий лист № 299/3580/14-ц.

23.12.2014 за вказаним виконавчим листом №299/3580/14-ц ОСОБА_5 , державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції у Закарпатській області відкрито виконавче провадження №45906789, винесено постанову про арешт майна боржника та винесено заборону на його відчуження.

На дату відкриття ВП №45906789 за Боржником ОСОБА_1 було зареєстроване на праві власності майно, а саме: двокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформаційною довідкою № 41175308 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.07.2015.

Згідно повідомлення Державної інспекції сільського господарства від №14 за боржником с/г техніка не значиться.

Згідно довідки з ВРЕВ УДАІ УМВС України у Закарпатській області за боржником не зареєстровано ТЗ.

Згідно відповіді №1007802242 від 25.12.2014 наданої ДПС встановлено відсутність рахунків боржника у банках та інших фінансових установах. Однак, встановлено, що боржник отримує заробітну плату у ТОВ «Український страховий дім».

Згідно відповіді №14007977567 від 15.01.2015 наданої ПФУ встановлено, що боржник отримує пенсію.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 вказаного Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Зі змісту наведених норм вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України можливе лише за умов ухилення боржника від виконання зобов`язань покладених на нього за рішенням суду або Законом України «Про виконавче провадження».

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 існував спір про стягнення коштів за договором позики в розмірі 1 746 032,88 гривень та заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05 листопада 2014 року ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 всю суму заборгованості.

Заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області перебуває на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції у Закарпатській області, де 23.12.2014 відкрито ВП №45906789.

Державним виконавцем на виконання рішення суду здійснено ряд виконавчих дій задля встановлення майна боржника на яке можна звернути стягнення, накладено арешт на майно.

Боржник вважає, що в суду не було достатніх підстав вважати, що він ухиляється від виконання рішення суду. Підстав вважати, що він виїде за кордон – немає.

Однак, з такими доводами апеляційної скарги погодитись не можна з огляду на таке.

З моменту ухвалення рішення суду першої інстанції, відкриття виконавчого провадження та до моменту звернення до суду з відповідною апеляційною скаргою минуло 10 років, однак боржник за цей час не вдавався до активних дій задля виконання рішення суду.

Крім цього, з доданих до відзиву на апеляційну скаргу документів вбачається, що відносно скаржника ОСОБА_1 наразі існує шість відкритих виконавчих проваджень: в тому числі не закрите виконавче провадження за рішенням суду на користь стягувача № АСВП: 50259463.

Різноманітні виконавчі документи, в тому числі первинний виконавчий документ стягувача неодноразово пред`являлись стягувачами до виконання, і так само неодноразово повертались через неможливість виконання.

Скаржником та/або його представником не надано, а матеріали справи не містять доказів, що боржник вчиняв дії для погашення заборгованості, повідомляв державного виконавця про одержаний дохід та вчиняв всі залежні від нього дії на погашення існуючого зобов`язання.

Крім цього, тривале невиконання боржником законного рішення суду першої інстанції вже може свідчити про незацікавленість останнього щодо повернення коштів, які за рішенням суду присуджено на користь стягувача. Тобто, скасувавши обмеження у праві виїзду боржнику за межі України є ризик, що останній не буде виконувати рішення суду й надалі, однак вже перебуватиме за кордоном. Дана обставина може значно ускладнити чи унеможливити виконання рішення в даній справі.

Суд першої інстанції задовольняючи подання державного виконавця щодо обмеження права у виїзді ОСОБА_1 за кордон, врахував, що застосування до боржника такого крайнього заходу впливу задля виконання рішення не є позбавленням боржника права на вільне пересування, право вільно покидати Україну та повертатися до України, оскільки таке є тимчасовим і діє до виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, а матеріали справи не містять доказів, що у ОСОБА_1 відсутні боргові зобов`язання.

Таким чином, слід погодитись з доводами викладеними у відзиві на апеляційну скаргу щодо відсутності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки боржником не здійснюються належні дії на виконання законного рішення суду першої інстанції.

Отже, апеляційний суд керуючись положенням статті 375 ЦПК України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 12, 18, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кійко Євген Анатолійович, залишити без задоволення.

Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2015 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 02 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: