Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №297/2493/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 297/2493/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 січня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Соловйов Дмитро Ігорович, на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 червня 2025 року, ухвалене суддею Кашуба А.В., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У травні 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позов мотивує тим, що 01.11.2023 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №363729-КС-005 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до п.1 Договору ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою, - 1,15013259 процентів за кожен день користування кредитом. Погоджено графік платежів.

ТОВ «Бізнес позика» виконало зобов`язання – надало позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000 грн шляхом перерахування їх на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .

01.11.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №363729-КС-005 про надання кредиту додатково в сумі 15 000 грн, комісія надання кредиту - 2 250,00 грн.

Позичальник належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, частково сплатила кошти. Розмір коштів, сплачених позичальником на виконання договору – 20 160,00 грн.

Станом на 12.05.2024 утворилася заборгованість за Договором в розмірі 163 977,88 грн, з яких 44 755,08 прострочене тіло кредиту, 116 963,56 грн прострочені проценти, 2 259,24 грн – прострочена комісія. Позивач просить стягнути дану заборгованість з відповідачки та сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 червня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №363729-КС-005 від 01.11.2023 у розмірі 163 977,88 грн, з яких 44 755,08 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту, 116 963,56 грн прострочена заборгованість за процентами, 2 259,24 грн комісії за надання кредиту, та судові витрати позивача у розмірі 2 422,40 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вважає рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини справи, не врахував усталену практику Верховного Суду.

Зазначає, що нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечить положенням ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України, оскільки не є платою за послуги, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику, а тому положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними.

Відповідачка зазначає, що задоволення судом першої інстанції повного розміру нарахованих відсотків (116 963,56 грн.), які в два з половиною рази перевищують заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом (44 755,08 грн.) є недотриманням розумного балансу між інтересами боржника та кредитора.

Неможливо погодитись із іншими висновками суду першої інстанції, оскільки, позивачем взагалі не надано належних доказів на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів та укладення договору про надання кредиту. Надана електронна копія договору не містить вказівки, на який саме рахунок перераховані кошти кредитором.

Наданий позивачем документ про перерахування коштів не підтверджує факт перерахування коштів саме відповідачу та отримання цих коштів останнім.

Не надані відомості про повний номер банківської картки, на яку перераховані

кошти.

Також, не надано підтвердження направлення примірника договору, укладеного у вигляді електронного документа на адресу відповідача як передбачено Законом України «Про електронну комерцію».

Подана до суду в якості доказу копія договору не може вважатися належним та достовірним доказом, оскільки не підтверджує факт підписання договору відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора або ж за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам спеціального Закону.

Стороною позивача не надано суду заяву підписану відповідачем, з якої б вбачалось бажання відповідача отримати кредит та його розмір, також як і не надано жодних відомостей про зазначення відповідачем номеру платіжної карти, на яку мали бути зараховані кредитні кошти.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес позика» зазначає, що доводи апеляційної скарги є неприйнятними, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Вказує, що зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Відповідачка зазначає про відсутність доказів отримання нею кредитних коштів, однак не надає доказів на спростування факту отримання коштів, наприклад, банківської виписки з її карткового рахунку за конкретний проміжок часу.

В суді першої інстанції було витребувано за клопотанням позивача інформацію з АТ КБ «ПриватБанк» в якій підтверджено факт належності кредитної картки на яку здійснювалося перерахування кредитних коштів відповідачці та виписку з рахунку з якого вбачається, що остання користувалася такими коштами.

Відповідачка у своїй апеляційній скарзі не пояснює чому на її думку розрахунок, який доданий до позовної заяви, є необґрунтованим. Відповідачка не була позбавлена можливості надати свій розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Щодо доводів апелянтки, які стосуються нарахування комісії, то Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця встановлювати комісію за надання кредиту і сторони, у свою чергу, погодили такий платіж, як «комісія за надання кредиту» в укладеному між сторонами договорі.

Учасники справи в судове засідання не з`явились. Заяв чи клопотань до початку судового засідання не надходило.

Відповідачці надіслано судову повістку в додаток «Viber», що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку повідомлення від 15.07.2025 (Т1 а.с.249).

Адвокат Соловйов Д.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , повідомлений шляхом надіслання судової повістки в особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу від 15.07.2025 (Т1 а.с.247).

Оскільки адвокат відповідачки повідомлений належним чином, зокрема в підсистему «Електронний суд», то слід вважати, що сторона відповідача повідомлена про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Позивач ТОВ «Бізнес Позика» повідомлений шляхом отримання судової повістки в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу від 15.07.2025 (Т1 а.с.248).

У зв`язку з тим, що сторони по справі не з`явились, однак такі були повідомлені про судове засідання належним чином, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, то таку слід вирішити по суті.

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційним судом встановлено, що 01.11.2023 ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Бізнес позика» Договір №363729-КС-005 про надання кредиту.

Відповідно до п.1 Договору ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту такий надано строком на 24 тижні. Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15013259, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору.

Комісія за надання Кредиту становить 4 500,00 грн. Нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту.

Супровідні послуги відсутні, тарифи не змінні в продовж дії Договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до договору, який Сторони погодили іменувати у своїх відносинах Додатковою угодою (далі – Додаткова угода).

Згідно п. 2.6 Договору, загальний розмір наданого Кредиту: 30 000,00 грн.

Строк дії Договору: до 17.10.2024 (п. 2.7. Договору).

Договір про надання кредиту, паспорт споживчого кредиту та всі додатки підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8174.

Крім цього, 01.11.2023 Копча А.Ю. уклала Додаткова угода №1 до Договору №363729-КС-005 про надання кредиту. Сторони погодили між собою збільшити розмір наданого кредиту на 15 000 гривень, тобто загальна сума кредиту становить 45 000 гривень.

Комісія за надання додаткової суми кредиту становить 2 250 гривень (п. 2.5. Додаткової угоди).

Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту становить 117 000,34 грн. (п. 6.2. Додаткової угоди).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9 168,21% (п. 6.3. Додаткової угоди).

Додаткова угода №1 до Договору №363729-КС-005 про надання кредиту підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1699.

Згідно довідок від 01.11.2023 платіжного екваєра «Fondy», між ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «Бізпозика» на підставі договору №41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційнонологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «Бізпозика» і підтвердженням того, що платежі успішно проведені в системі. Здійснено дві платіжні операції на суму 25 000 гривень та 5 000 гривень, де у призначенні платежу зазначено: Пререрах. коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. №363729-КС-005 від 01.11.2023 Без ПДВ. Вказано номер картки – НОМЕР_1 (АТ КБ «ПриватБанк»).

Виконання кредитором його обов`язку надати кредит у розмірі 45 000 грн підтверджено Інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн».

Згідно наданого розрахунку заборгованості, позичальник за Договором кредиту допустив прострочення грошових зобов`язань за Договором, унаслідок чого станом на 12.05.2024 утворилася заборгованість за Договором в розмірі 163 977,88 грн, з яких 44 755,08 прострочене тіло кредиту, 116 963,56 грн прострочені проценти, 2 259,24 грн – прострочена комісія.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правовідносини, які склалися між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 регулюються ст. 1054 – 1057 ЦК України, положеннями Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Щодо факту укладення Договорів в електронному вигляді.

Відповідачка в своїх доводах апеляційної скарги вказує, що між нею та ТОВ «Бізнес Позика» не було належним чином укладено кредитного договору, не надано заяву в якій виражено її волевиявлення на укладення договору, не надано доказу направлення їй примірника договору, а надані в суді першої інстанції примірники Договорів не є належними та не є оригіналами в розумінні спеціального Закону.

З такими доводами адвоката Соловйова Д.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 погодитись не можна з огляду на наступне.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (ч. 1 ст. 6 Закону).

Частиною 1 та 2 статті 7 Закону визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Також, частиною 1 та 2 статті 8 Закону визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

З положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» слідує, що порядок укладення електронного договору наступний: оферта – пропозиція укласти такий договір, що містить всі істотні умови договору, яка надсилається стороні, яка в свою чергу акцептує – приймає пропозицію укласти договір.

Така пропозиція може бути акцептована також шляхом заповнення формуляра заяви(форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що підписання відбувається за згодою сторін одноразовим цифровим ідентифікатором.

З матеріалів справи вбачається, що Договір №363729-КС-005 від 01.11.2023 та Додаткову угоду №1 до Договору укладено в електронному вигляді шляхом розміщеної оферти на сайті кредитодавця та прийняття такої (акцептування) відповідачкою методом авторизації на сайті, заповнення анкетних даних (в тому числі введення номеру карткового рахунку на який будуть перераховані кошти), отримання одноразових цифрових ідентифікаторів на вказаний нею номер мобільного телефону та введення такого у відповідне поле.

Тому, подання окремої заяви відповідачки в даному випадку положеннями вищезгаданих Законів не передбачено, оскільки саме споживачка акцептує публічну оферту розміщену на сайті ТОВ «Споживчий Центр», тобто надає свою згоду на укладення договірних правовідносин.

Пунктами 4.1.9 – 4.1.10 Договору передбачено, що позичальник має право звернутися до кредитора із заявою про отримання засвідченої копії Договору на папері, а отримати електронну копію підписаного договору, в тому числі повторно, через Особистий кабінет, відкритий йому кредитодавцем на виконання умов Договору.

Тобто, відповідачка отримує електронну копію підписаного договору в її Особистий кабінет та може повторно отримати такий через кабінет або звернутися із заявою про отримання паперової копії такого Договору.

Укладені між сторонами договори є оригіналами у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідачка могла отримати засвідчену копію такого договору в будь-який момент.

Наявні в матеріалах справи копії документів є належними та відповідають положенням вищезгаданих законів, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині слід вважати спростованими.

Щодо факту отримання кредитних коштів відповідачкою.

ОСОБА_1 зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт отримання нею кредитних коштів в загальній сумі 45 000 гривень. Наданий позивачем документ про перерахування коштів не підтверджує факт перерахування коштів саме відповідачу та отримання цих коштів останнім. ТОВ «Бізнес Позика» не надані відомості про повний номер банківської картки, на яку перераховані кошти.

Дані доводи апеляційної скарги не знаходять своє підтвердження з огляду на наступне.

Згідно довідок від 01.11.2023 платіжного екваєра «Fondy», між ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «Бізпозика» на підставі договору №41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційно логічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «Бізпозика» і підтвердженням того, що платежі успішно проведені в системі. Здійснено дві платіжні операції на суму 25 000 гривень та 5 000 гривень, де у призначенні платежу зазначено: Пререрах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. №363729-КС-005 від 01.11.2023 Без ПДВ. Вказано номер картки – НОМЕР_1 (АТ КБ «ПриватБанк»).

Виконання кредитором його обов`язку надати кредит у розмірі 45 000 грн підтверджено Інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн».

В Договорах укладених між сторонами вказано картку чотири останні цифри якої – 6493.

Судом першої інстанції витребувано відомості з АТ КБ «ПриватБанк» та згідно наданої відповіді на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 та направлено виписку по даному рахунку за період з 01.11.2023 по 17.04.2024.

Відповідачка укладаючи з ТОВ «Бізнес Позика» та заповняючи анкетні відомості на сайті позивача вказувала номер картки на який було перераховано їй кредитні кошти в загальному розмірі 45 000 гривень.

З наданої на запит Виноградівського районного суду виписки вбачається, що ОСОБА_1 отримала 01.11.2023 кошти в розмірі 25 000 гривень, 5 000 гривень та 15 000 гривень.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц, касаційний суд виснував, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Враховуючи надані на запит суду виписки з карткового рахунку відповідачки та довідки про перерахування коштів, апеляційний суд констатує, що відповідачка отримала кредитні кошти та користувалась такими.

Щодо кредитної заборгованості та нарахованої комісії.

Споживачка вказує, що задоволення судом першої інстанції повного розміру нарахованих відсотків (116 963,56 грн.), які в два з половиною рази перевищують заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом (44 755,08 грн.) є недотриманням розумного балансу між інтересами боржника та кредитора.

Однак, ОСОБА_1 укладаючи з ТОВ «Бізнес Позика» Договори погодилась, що укладає такі з власної волі, не під дією примусу, що підтверджується фактом введення одноразових цифрових ідентифікаторів, користування наданими їй кредитними коштами на власний розсуд та фактом часткового погашення останньою кредитної заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості наявного в матеріалах справи відповідачка здійснювала наступні погашення: 15.11.2023 - 230 грн.; 16.11.2023 – 8 800 грн.; 18.11.2023 – 720 грн.; 30.11.2023 – 3 800 грн.; 01.12.2023 – 1 000 грн.; 04.12.2023 – 1 300 грн.; 05.12.2023 – 3 650 грн.; 16.12.2023 – 60 грн.; 18.12.2023 – 600 грн. Разом на суму 20 160 грн.

Слід частково погодитись з позицією позивача викладеної у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, що зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо часткової правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Нарахування кредитної заборгованості здійснювалося у період з 01.11.2023 по 16.04.2024 (24 тижні – 168 днів) за зниженою процентною ставкою 1,15% в день від суми кредиту та стандартною процентною ставкою 2% від суми наданого кредиту в день.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного у суду у Постанові від 22.04.2024 у справі №559/1622/19 виснував, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Відповідачка не надала власний контррозрахунок, не спростувала нараховані позивачем відсотки, а тому і не довела, що у неї немає обов`язку щодо повернення заборгованості, яка підлягає стягненню.

Серед інших доводів, ОСОБА_1 зазначає, що нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечить положенням ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України, оскільки не є платою за послуги, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику, а тому положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними.

Апеляційний суд погоджується з доводами відповідачки в цій частині та зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 виснувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Умови кредитного договору щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Як виснував Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, передбачені Договорами комісії в розмірах 4 500 гривень та 2 250 гривень не відповідають положенням Закону України «Про споживче кредитування» та усталеній практиці Верховного Суду.

З позовних вимог слідує, що позивач просить стягнути комісію за надання Додаткового кредиту в розмірі 15 000 гривень у розмірі 2 250 гривень, тобто не заперечує, що відповідачка сплатила 4 500 гривень як комісію за надання кредиту в розмірі 30 000 гривень.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Апеляційний суд враховуючи вищезазначене вважає, що суму 4 500 гривень комісії сплачених відповідачкою за надання кредиту слід зарахувати в рахунок оплати відповідачкою процентів за користування кредитом, а у стягненні 2 250 гривень належить відмовити, оскільки така комісія не відповідає вимогам законодавства та позиції Верховного Суду.

З врахуванням зазначено до стягнення підлягає зменшена сума відсотків на 4 500,00 гривень, що становить суму 112 463,56 гривень.

Доводи позивача викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо правомірності нарахованої комісії за надання кредиту не знайшли свого підтвердження.

З вищенаведеного слідує, що суд першої інстанції не звернув увагу на неправомірність нарахованої позивачем комісії за надання кредитних коштів відповідачці та прийшов до помилкових висновків щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Отже, рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області слід змінити та викласти резолютивну частину такого в редакції цієї постанови в якій зазначити про часткове задоволення позовних вимог.

З урахуванням цього, судовий збір, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» згідно положень статті 141 ЦПК України слід зменшити з урахуванням задоволених позовних вимог.

Так, апеляційним судом задоволено позовні вимоги на 95,87% від заявлених позовних вимог (157 463,56 : 163 977,88 х 100), тобто судовий збір за подання позовної заяви становить суму 2 322,35 гривень, які слід стягнути з відповідачки на користь позивача (2 422,40 х 95,87%).

Крім цього, апеляційну скаргу відповідачки задоволено на 4,13% (100 – 95,87), а тому стягненню з ТОВ «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір за подання останньою апеляційної скарги в розмірі 150,10 гривень (3 633,60 х 4,13).

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 12, 81, 141, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Соловйов Дмитро Ігорович, задовольнити частково.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 червня 2025 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення суду в наступній редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ: 41084239, кредитну заборгованість за кредитним договором №363729-КС-005 від 01.11.2023 у розмірі суми 44.755,08 гривень тіла кредиту; суми 112 463,56 гривні процентів за користування кредитом, а також судові витрати у розмірі суми 2 322,35 гривні судового збору за подання позовної заяви.

У задоволенні решти розміру позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ: 41084239 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 судові витрати у розмірі 150,10 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: