Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №607/1426/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2026 Справа №607/1426/26 Провадження №3/607/1056/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Царук І.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Збараж Тернопільської області, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , із вищою освітою, працюючого в ТзОВ "Центр Пекарів "АРІАНТА", розлученого, який має на утриманні двох малолітніх дітей,

за ст. ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

16.01.2026 о 13 год. 00 хв. в м. Тернополі на б-р. Острозького, 10Б, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки та моделі «Renault Master», номерний знак НОМЕР_1 , не був достатньо уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, не переконався у безпечності свого маневру для забезпечення безпеки дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого допустив наїзд на шлагбаум, в результаті чого транспортний засіб та шлагбаум отримали механічні пошкодження. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.3. б) та 10.9. Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та іншого майна, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Окрім цього, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №568212 від 16.01.2026, ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він 16.01.2026 о 13 год. 30 хв. в м. Тернополі на б-р. Острозького, 10Б, керуючи транспортним засобом марки та моделі «Renault Master», номерний знак НОМЕР_1 , та будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, місце події залишив, чим порушив вимоги пункту 2.10. а) Правил дорожнього руху. Вказаними діями, на думку особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП. При розгляді справи ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за викладених у складеному щодо нього протоколі обставин визнав повністю та щиро розкаявся у скоєному. З приводу поставленого йому у провину правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що в момент наїзду на шлагбаум був переконаний, що характерний звук виник через падіння товару в кузові керованого ним автомобіля, у зв`язку з чим залишив місце події, не усвідомлюючи своєї причетності до дорожньо-транспортної пригоди.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та дослідивши матеріали справи, суддя дійшов таких висновків.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху, які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пункт 2.3. б) Правил дорожнього руху передбачає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до пункту 10.9. Правил дорожнього руху під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окрім повного визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, така доведена матеріалами справи, зокрема даними, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №568200 від 16.01.2026, складеному у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, де викладені обставини вчинення адміністративного правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 ; носії інформації – DVD-R диску із відеозаписами з камер відеоспостереження та нагрудної камери працівників поліції; схемі місця ДТП від 16.01.2026; письмовій заяві та поясненнях ОСОБА_2 від 16.01.2026; протоколі огляду транспортного засобу від 16.01.2026; письмових поясненнях ОСОБА_1 від 16.01.2026; рапорті поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Кадубенка Р. від 16.01.2026; рапорті поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Смоля Ю.Б. від 16.01.2026.

Надаючи оцінку вказаним доказам, суддя вважає їх такими, які узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому такі приймаються до уваги. На думку судді, зазначені докази підтверджують обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді даної справи.

Таким чином, вважаю, що в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують факт порушення 16.01.2026 о 13 год. 00 хв. в м. Тернополі на б-р. Острозького, 10Б, ОСОБА_1 як учасником дорожнього руху вимог пунктів 2.3. б), 10.9. Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та іншого майна, тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

При цьому будь-яких обставин, які б спростовували зазначений висновок та були підставами для закриття провадження в справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, при розгляді справи не встановлено.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність ОСОБА_1 згідно зі ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Термін притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений ст. 38 КУпАП, не закінчився.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, суддя у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 34 КУпАП, визнає щире розкаяння винного. Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вказане адміністративне правопорушення, відповідно до приписів ст. 35 КУпАП, суддею не встановлено.

Отже, враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення за ст. 124 КУпАП, дані про його особу, який має на утриманні двох малолітніх дітей та щодо якого відсутні відомості у матеріалах справи про притягнення його до адміністративної відповідальності раніше, в тому числі за порушення вимог Правил дорожнього руху, наявність однієї пом`якшуючої відповідальність обставини, відсутність обтяжуючих обставин, ступінь вини, вважаю можливим застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в розмірі передбаченому санкцією ст. 124 КУпАП.

При цьому для застосування іншого виду адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 124 КУпАП, а саме у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке є більш суворим у порівнянні з адміністративним стягненням у виді штрафу, у вказаному випадку достатніх підстав не убачається.

На думку суду, застосування такого заходу буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Також, враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, згідно з якими судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення, вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що у відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 665,60 гривень.

Щодо наявності в діях ОСОБА_1 , які мали місце 16.01.2026 о 13 год. 30 хв. в м. Тернополі на б-р. Острозького, 10Б, складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, зазначаю наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядаються, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з пунктом 2.10. а) Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Відповідно до ст. 122-4 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні, а суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

За змістом ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії та бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки та бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

При розгляді справи суддя враховує як такі, що не спростовані матеріалами даної справи, пояснення ОСОБА_1 , надані ним у судовому засіданні, про те, що в момент наїзду на шлагбаум він був переконаний, що характерний звук виник через падіння товару в кузові керованого ним автомобіля, а тому залишив місце пригоди, не усвідомлюючи, що є причетним до дорожньо-транспортної пригоди.

Будь-які належні і допустимі докази, які б свідчили про зворотнє, в матеріалах справи відсутні. Докази, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №568212 від 16.01.2026, не спростовують твердження особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 про відсутність умислу залишити місце дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи надані ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснення, наявність пошкодження лише на одному елементі керованого останнім під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіля, доходжу висновку, що ОСОБА_1 залишив місце ДТП, оскільки не усвідомлював, що став учасником ДТП, а тому в його діях був відсутній умисел на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, отже в його діях відсутня суб`єктивна сторона правопорушення, яка має утворювати його склад у сукупності з іншими обставинами.

Оскільки матеріали справи не містять прямих доказів навмисного залишення ОСОБА_1 місця дорожньо-транспортної пригоди з умислом уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 122-4 КУпАП, не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по факту порушення ОСОБА_1 вимог пункту 2.10. а) Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 122-4 КУпАП, необхідно закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення

Керуючись ст. ст. 7, 9, 33-35,40-1, 245, 247, 280, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення.

Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню подвійний штраф в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

СуддяІ. М. Царук