Вирок від 01 лютого 2026 р. у справі №953/728/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/728/26

н/п 1-кп/953/573/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження в м. Харкові кримінальне провадження №12025226130000578 від 26.11.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка м. Харкова, із повною загальною середньою освітою, розлучена, має малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштована, інвалідом не являється, раніше судима, востаннє: 10.02.2025 Київським районним судом м. Харкова за ч.1 ст. 125 КК України до 220 годин громадських робіт, зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування встановлені наступні обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

10.02.2025 ОСОБА_3 засуджена вироком Київського районного суду м. Харкова за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, з призначенням покарання у виді 220 годин громадських робіт.

23.10.2025 ОСОБА_3 прибула до Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, де була письмово ознайомлена з порядком і умовами відбування покарання у виді громадських робіт та попереджена про кримінальну відповідальність, відповідно до ч.2 ст.389 КК України, про що остання надала підписку. Також ОСОБА_3 під особистий підпис видано направлення до Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Алчевських, 49, для відбування безоплатних громадських робіт, відповідно до якого вона повинна приступити до відбування покарання з 24.10.2025.

Однак, ОСОБА_3 будучи працездатною, маючи змогу працювати та відбувати призначене Київським районним судом м. Харкова покарання умисно, ігноруючи вирок суду, з метою ухилення від відбування громадських робіт, без поважних причин, ігноруючи обов`язки пов`язані із відбуттям призначеного покарання, згідно табелю виходу на роботу з 24.10.2025 по 27.12.2025 не вийшла на відпрацювання покарання: 25.10.2025, 27.10.2025, 28.10.2025, 29.10.2025, 30.10.2025, 31.10.2025, не вийшла на відпрацювання покарання: 01.11.2025, 03.11.2025, 04.11.2025, 05.11.2025, 06.11.2025, 07.11.2025, 08.11.2025, 10.11.2025, 11.11.2025, 12.11.2025, 13.11.2025, 14.11.2025, 15.11.2025, 17.11.2025, 18.11.2025, 19.11.2025, 20.11.2025, 21.11.2025, 22.11.2025, 24.11.2025, 25.11.2025, 26.11.2025, 27.11.2025, 28.11.2025, 29.11.2025. Також не вийшла на відпрацювання покарання: 01.12.2025, 02.12.2025, 03.12.2025, 04.12.2025, 05.12.2025, 06.12.2025, 08.12.2025, 09.12.2025, 10.12.2025, 11.12.2025, 12.12.2025, 13.12.2025, 15.12.2025, 16.12.2025, 17.12.2025, 18.12.2025, 19.12.2025, 20.12.2025, 22.12.2025, 23.12.2025, 24.12.2025, 25.12.2025, 26.12.2025, 27.12.2025 до Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області не з`явилась, чим ухилилась від їх відбування.

Такі дії, ОСОБА_3 набули тривалого системного характеру і полягають у невиконанні обов`язку (бездіяльність) щодо відбування покарання у виді 220 годин громадських робіт та відповідно до ст. 40 КВК України є ухиленням від виконання покарання, оскільки більше двох прогулів без поважних причин протягом місяця є ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт.

Отже, з 24.10.2025 по 27.12.2025 під час перебування на обліку у Київському районному відділі філії Державної установи «Центр пробації » в Харківській області ОСОБА_3 без поважних причин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою ухилення, будучи попередженою про наслідки не відбування призначеного судом покарання у виді громадських робіт, систематично не виходила на відпрацювання громадських робіт, допустила прогули та фактично не відпрацювала 220 години.

Вказані дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Зазначені обставини, які встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками кримінального провадження, які надали згоду щодо розгляду обвинувального акту за їх відсутності, а обвинувачена ОСОБА_3 , захисником якої є адвокат ОСОБА_5 , беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку. А тому суд, за клопотанням прокурора ОСОБА_6 в порядку ч. 1 ст. 302 КПК України, вважає за доцільне розглянути обвинувальний акт та додані до нього матеріали щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників кримінального провадження на підставі обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч. 2 ст. 382 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Отже, розглянувши кримінальне провадження в межах пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, тобто ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

У відповідності до класифікації кримінальних правопорушень, передбаченою ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_3 , передбачене ч.2 ст.389 КК України, є кримінальним проступком.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченої.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що обвинувачена розлучена, має малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно непрацевлаштована, має базову середню освіту, інвалідом не являється, є осудною особою, має зареєстроване місце проживання, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, раніше судима.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд керується ст. 50, 65 КК України, якими визначено, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, обставину, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України у виді пробаційного нагляду.

Крім того, при призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує, що згідно вироку Київського районного суду м. Харкова від 10.02.2025 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено їй покарання у виді громадських робіт строком 220 годин. Покарання за цим вироком не відбуто, від відбування покарання ОСОБА_3 ухилилася, чим вчинила кримінальне правопорушення, що також свідчить про небажання ставати на шлях виправлення.

Відповідно до ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Виходячи з аналізу вказаної норми закону, структура покарання у виді пробаційного нагляду полягає у накладені певних обов`язків на винного з визначенням строку у продовж якого засуджений має виконувати вказані обов`язки.

Отже, призначення покарання у виді пробаційного нагляду не може існувати без встановлення відповідних обов`язків.

Саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченої.

Відповідно до ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи із співвідношення, що одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт. Разом з цим, відповідно до п.5 ч.1 вищенаведеної норми Закону діє співвідношення - одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.

Згідно з ч. 6 ст. 72 КК України встановлені в частині першій цієї статті правила співвідношення видів покарань можуть застосовуватись і в інших випадках, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведеної норми, одному дню пробаційного нагляду, відповідає вісім годин громадських робіт, а тому при призначені остаточного покарання за правилами ст. 71 КК України може бути приєднано 27,5 днів пробаційного нагляду, оскільки невідбута частина покарання ОСОБА_3 за вироком Київського районного суду м. Харкова від 10.02.2025 становить 220 годин громадських робіт.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ОСОБА_3 після постановлення вироку Київського районного суду м. Харкова від 10.02.2025, але до повного відбуття покарання вчинила нове кримінальне правопорушення, тому суд призначає остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання до призначеного за цим вироком суду покарання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази, судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373-376, 382 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, із врахуванням п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 10.02.2025 у виді громадських робіт на строк 220 годин, що відповідає 27 дням пробаційного нагляду, та остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 27 (двадцять сім) днів.

На підставі ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбування покарання засудженій ОСОБА_3 обчислювати з дня її фактичного з`явлення та постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 не обирався.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381 та 382 цього КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його отримання.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Прокурору та обвинуваченому направити копію вироку.

Суддя ОСОБА_1