Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №953/11000/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/11000/25

н/п 2/953/4501/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шаренко С.Л.,

при секретарі Реуцькій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

установив:

17.10.2025 ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 00-9850147 від 11.07.2024 у розмірі 28 809,03 гр., а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,00гр., витрати на правничу допомогу у сумі 7000,00гр.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 11.07.2024 між ТОВ "МАКС КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-9850147 на суму 8452 гр.

Кредитний договір укладено в електронній формі, порядок укладення якого регулюється положеннями Закону України "Про електронну комерцію".

Так, для отримання кредиту Відповідач зареєструвався на сайті Кредитодавця та отримав доступ до Особистого кабінету. У процесі реєстрації він пройшов процедуру ідентифікації та верифікації, після цього Відповідач ознайомився з чинною редакцією Правил надання коштів у позику. Згідно з правилами, до укладення Кредитного договору, Позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надано Паспорт споживчого кредиту.

Оскільки Відповідач погодився з умовами, запропонованими в Паспорті споживчого кредиту, шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, Первісний кредитор сформував та надав Відповідачу оферту щодо укладення Кредитного договору.

Відповідач приєднався до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 5175, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. Після вчинення акцепту Позичальником, Кредитодавцем на Кредитний договір накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи із кваліфікованою електронною позначкою часу.

На виконання умов Кредитного договору, 11.07.2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця. Кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі.

20.01.2025 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу №20012025-МК/Ейс(далі – Договір Факторингу 1), відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

У порядку та на умовах, визначених у Договорі Факторингу 1, Позивач зобов`язався передати(сплатити) Первісному кредитору Суму Фінансування, а Первинний кредитор зобов`язався відступити Позивачу Права Вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.

Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 20.01.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

При укладенні Кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого електронного Кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з умовами Кредитного договору Відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором.

Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить – 28 809,03 гр., яка складається з: 8452,50 заборгованість по тілу кредиту; 20 356,53гр.- заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00гр.- заборгованість за штрафними санкціями(пеня, штраф).

02.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з викладом заперечень проти позову, в якому представник просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зважаючи на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів видачі кредитних коштів Відповідачу, а надані докази штучно змінені та суперечать один одному; позивачем не надано належних та допустимих доказів підписання кредитного договору; позивач надає неналежний доказ ідентифікації Відповідача як фізичної особи; договір факторингу та надані докази переходу права вимоги є неналежними та не допустимими; позивачем неправомірно застосовано підвищену процентну ставку у розмірі 1,45% на день та знижена 1,32% на день; матеріали справи не містять підтверджень щодо двостороннього погодження нарахування комісії, а тому фактично сплачена комісія повинна зарахуватися в погашення основної суми заборгованості; позовна заява подана до суду передчасно, докази надсилання Відповідачу досудової вимоги відсутні; позивачем нараховано відсотки всупереч законодавчого обмеження, оскільки Відповідач є Військовослужбовцем; позивачем зазначено завищений розмір витрат на правничу допомогу, а докази її сплати відсутні.

08.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника Позивача надійшли додаткові пояснення у справі, які останні просив врахувати при розгляді справи.

08.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника Позивача надійшла заява про зменшення/збільшення позовних вимог, в якій останній просив зменшити розмір позовних вимог і вважати їх наступними: 22 711,50 гр. Стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №00-9850147 від 11.07.2024 року у розмірі 22 711,50 гр.( 7350,00 гр.- заборгованість за тілом кредиту, 1102,50 гр. – заборгованість за комісією, 14 259,00 гр. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом).

09.12.205 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява в якій останні прохав не враховувати доводи позивач викладені в додаткових поясненнях по справі як такі, що подані в з порушенням встановленого ЦПК порядку.

11.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі де останній прохав заяву представника Відповідача про виключення документу з числа доказів залишити без розгляду.

25.12.2025 через систему «Електронний суд» від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшли витребувані судом докази.

Оскільки розгляд справи проводиться без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи, відзив на позовну заяву відповідача, заяву позивача про зменшення позовних вимог, додаткові пояснення позивача та заяву відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку:

Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 76 - 81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 11.07.2024 з метою отримання кредиту підписав Договір кредитної лінії № 00-9850147 електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатору 05175, згідно умов якого(п.1.2. договору ) сума кредиту складає - 7350,00 гр. 00 коп. Цільове призначення кредиту на споживчі потреби. Строк кредитування(п.1.3. договору ) складає 360 календарних днів, дата остаточного повернення 06 липня 2025 року. Тип процентної ставки(п.1.5. договору) – фіксовавна, стандартна процентна ставка(п.1.5.1. договору) складає 1,45%. Пунктом 1.5.2. договору передбачена знижена процентна ставка у розмірі 1,32%. Пунктом 1.6. договору передбачено одноразове нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що склала 1102,50 гр., яка підлягає сплаті 06 липня 2025 року. Орієнтована реальна річна процентна ставка з стандартною процентною ставкою: 9115,87%. Орієнтовна загальна вартість кредиту – 46819,50гр.(п.1.9. договору).

Позивачем до позову надано Паспорт споживчого кредиту, що за своєю правовою природою є пропозицію (оферта) укласти Договір споживчого кредиту, та який підписаний Відповідачем 11.07.2024 електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатору 05175.

Пунктом 2.8. Кредитного договору передбачено, що Кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі Кредиту: «11» липня»2024р. Сума кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 7350.00 гр. на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

З витребуваної судом у АТ КБ "Приватбанк" інформації вбачається що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за вищевказаною платіжною картою за період 11-07-2024-16-07-2024р. є - +380960074793, тобто номер телефону на який надсилався одноразовий ідентифікатор задля відтворення електронного підпису в Кредитному договорі № 00-9850147 від 11.07.2024. Також з інформації наданої банком вбачається, що по рахунку НОМЕР_3 , було зарахування коштів на суму 7350,00 гр. від 11.07.2024 р.

У порушення умов договору відповідач відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором № 00-9850147 від 11.07.2024, зокрема щодо сплати відсотків у розмірі та строки визначені умовами кредитного договору.

Станом на 20.01.2025 сума заборгованості склала 28809,03гр.

20.01.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ», яке є первісним кредитором за кредитним договором № 00-9850147 від 11.07.2024 та Позивачем укладено Договір факторингу №20012025-МК/Ейс.

Пунктом 2.1 Договору факторингу №20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 передбачено, що Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, в Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Права Вимоги.

Сума фінансування відповідно п.3.1 Договору факторингу складає 1 706 420,54гр.

Відповідно до умов Договору факторингу №20012025-МК/Ейс та реєстру боржників який складено за формою реєстру боржників що є додатком 1 до зазначеного договору факторингу, Позивачу зокрема відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі 28809,03гр.

Відповідно до змісту платіжних інструкцій від 27.01.2025 та 31.01.2025 Позивачем, на виконання умов договору факторингу було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «МАКС КРЕДИТ» загальну суму грошових коштів у розмірі 1 706 420,54 гр., що є свідченням того факту, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9850147 від 11.07.2024, перейшло до Позивача.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Положення статті 6 та 627 Цивільного кодексу України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи свідчать про те, що Кредитний договір № 00-9850147 від 11.07.2024 укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Нормою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами статті 12 цього закону, передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номери телефонів, адреса), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем до суду не надано, відомостей що правомірність укладеного договору оскаржувалася також суду не надано.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надано.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно статті 640 Цивільного кодексу України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно статті 642 Цивільного кодексу України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статей 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно з положеннями статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 Цивільного кодексу України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Відповідно до умов Кредитного договору № 00-9850147 від 11.07.2024 встановлено відсоткову ставку за користування кредитом в день у межах строку кредиту, строк на який надається кредит 360 календарних днів, строк дії договору 360 календарних днів(п7.2 договору).

З наданого позивачем розрахунку(складеного Первісним кредитором) вбачається, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувались відповідачу з 11.07.2024 по 20.01.2025 (всього 194 дні), тобто у межах строку кредитування, передбаченого кредитним договором та подальше їх нарахування не здійснювалося.

Щодо сплати процентів за договором позики суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Укладений між Первісним кредитором та відповідачем кредитний договір № 00-9850147 від 11.07.2024 містить положення щодо встановлення розміру, порядку нарахування процентів за стандартною ставкою - 1,45 % за кожен день користування кредитом та знижену процентну ставку -1,32%.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 цієї статті, не може перевищувати 1 % (ст. 8 доповнено ч. 5 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року (далі - Закон України № 3498-ІХ).

Пунктом 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України № 3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Закон України № 3498-ІХ набрав законної сили 24 грудня 2023 року. Тобто, з 24 грудня 2023 року та протягом перших 120 днів (до 22 квітня 2024 року) розмір денної процентної ставки при укладенні кредитного договору не може перевищувати 2,5 %.

Національний банк України у листі від 20 лютого 2024 року "Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування" надав роз`яснення щодо застосування Закону України № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" з метою недопущення порушення прав споживачів.

Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз`яснено, що "відповідно до пункту 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня до 20 серпня 2024 року включно).

Аналізуючи наведені вище норми Закону слід дійти висновку, що відсоткова ставка встановлена Законом, який регулює спірні правовідносини між сторонами, не може бути збільшена умовами договору.

Як вбачається з дослідженого розрахунку заборгованості, станом на 20.01.2025, сума заборгованості за кредитом становила 7350,00 гр., проценти за користування кредитом складали 28809,03 гр.

Сума процентів у розмірі 28829,03 гр. нарахована за період з 11.07.2024 по 20.01.2025., при цьому при розрахунку суми процентів в період з 11.07.2024 р. по 04.08.2024 застосована процентна ставка 1,32%, в подальшому процентна ставка 1,45%

Суд вважає, що розрахунок суми процентів за період з 11.07.2024 по 20.01.2025, не відповідає вищезазначеним положення Закону України "Про споживче кредитування".

Суд вбачає за необхідне здійснити розрахунок заборгованості відповідача враховуючи умови договору та норми Закону, які діяли на час виникнення правовідносин між сторонами.

Згідно вищезазначених норм Закону, з 21.08.2024 відсотки розраховуються виходячи з відсоткової ставки у розмірі 1 % в день в межах заявлених позивачем позовних вимог.

Таким чином, розмір процентів за період з 11.07.2024 по 20.01.2025 повинен складати 15302,70 гр. виходячи із розрахунку: за перші 25 днів в період з 11.07.2024 по 04.08.2024, сума процентів складає 2425,50 (7350,00 х1,32% х 25 днів = 2425,50), за період з 05.08.2024 по 20.08.2024 сума процентів складає 1705,20 (7350х1,45%х16днів=1705,20), за період з 21.08.20214 по 20.01.2025 сума процентів склала (7350х1%х152днів = 11172,00), разом (2425,50+1705,20+11172,00=15302,7).

Відтак, сума яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складатиме 23755, 20 гр., з яких 7350,00 (кредит), 15302,70 (проценти) та 1102,50 (комісія).

В той же час Відповідач, 08.12.2025 через систему «Електронний суд» подав заяву про зменшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 22 711,50 (7350,00гр.- заборгованість за тілом кредиту, 1102,50 гр. – заборгованість за комісією, 14 259,00 гр. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дана справа розглядається в порядку спрощеного провадження, заява про зменшення позовних вимог подана представником Позивача до першого судового засідання.

Щодо стверджень представника відповідача щодо нарахування процентів всупереч законодавчим обмеженням, оскільки Відповідач з 2023 року є військовослужбовцем, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.15 ч.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Як свідчать матеріали справи, та зокрема довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України, видана 18.07.2025 військовою частиною НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 , та долучена до матеріалів справи представником відповідача, ОСОБА_1 дійсно в період з 17.02.2025 по 07.05.2025 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, тобто період часу коли вже не нараховувались проценти за користування. Будь яких доказів, які б свідчили про факт призову на військову службу та/або участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України відповідача саме в період укладення договору та нарахування процентів, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що відповідачем та його представником не надано достатніх доказів які б свідчили що відповідач в період отримання кредиту та нарахування процентів належав до кола осіб на які поширюються положення п.15 ч.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Щодо ствердження представника відповідача про передчасність позову, оскільки докази надсилання відповідачу досудової вимоги відсутні, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.1 та 2 ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Таким чином обов`язок повідомляти споживача у письмовому вигляді покладається на Кредитора у разі пред`явлення вимоги дострокового повернення кредиту з підстав затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів.

У правовідносинах що є предметом спору Позивач не вимагає дострокового повернення кредиту оскільки такий строк настав ще до пред`явлення позовних вимог, а тому обов`язку пред`явлення досудової вимог у позивача немає.

За таких обставин справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, обставини на які посилався представник відповідача у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в зв`язку з чим суд стягує з відповідача судовий збір на користь позивача.

Щодо стягнення витрат га професійну правничу допомогу, виходжу з такого.

За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, у матеріалах справи міститься: копія договору про надання правничої допомоги 07/04/25-02 від 07.04.2025, додаткова угода № 11 по Договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025 року, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025, акт прийому-передачі наданих послуг, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.(а.с. 47-51-78)

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні в справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу, відсутністю клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 7000,00 гр. правової допомоги.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.263-265,280 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» (02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, оф. 310А, ЄДРПОУ 42986956) суму заборгованості у розмірі 22 711 (двадцять дві тисячі сімсот одинадцять) гривень 50 коп., а також судовий збір у сумі 2422,40 гр. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 гр.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.

Суддя С.Л. Шаренко