Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №461/8596/25 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8596/25

Провадження №2/461/1612/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Кротової О.Б.,

секретар судового засідання Петрушка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину,-

в с т а н о в и в :

30.10.2025 позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Жовнір М.Й., звернулася в суд із позовом, в якому просить стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 7000 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 11.09.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Львів), про що вчинено актовий запис №344 від 11.09.2021. Від спільного проживання в шлюбі у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проживши в шлюбі разом більше чотирьох років, сторони не змогли створити міцної сім`ї, а сімейне життя між ними поступово погіршувалося. Відповідач, за власною ініціативою, подав до суду позовну заяву про розірвання шлюбу, про що позивачу стало відомо з мобільного додатку «Дія», який був їй надісланий з веб-сайту «Судова влада». Позивач не заперечує проти розірвання шлюбу, оскільки сторони зрозуміли, що стали чужими людьми, втратили будь-яке почуття любові та поваги один до одного, тобто вони перестали бути однією сім`єю. В позивача склалося складне матеріальне становище, так як вона одноосібно здійснює догляд за малолітньою дитиною, та їй одній важко утримувати доньку. Зі слів позивача, відповідач, матеріально не допомагає, коштів на утримання дитини не надає. Спільна донька сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту народження, постійно проживає спільно з позивачам та перебуває на її повному утриманні та вихованні. Середньомісячні витрати на утримання дитини, в тому числі на комунальні послуги, становлять орієнтовно 14 тисяч гривень, тому коштів катастрофічно не вистачає. Угоди про добровільну сплату відповідачем аліментів на утримання дитини між сторонами не досягнуто. Відповідач є фізично здоровою особою, на даний час проходить службу в Збройних Силах України, де отримує стабільний та високий заробіток (дохід), а тому має можливість сплачувати аліменти на утримання їх доньки ОСОБА_4 .

Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01.12.2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину задоволено. Ухвалено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 7000 (сім тисяч) грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.10.2025 і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто із ОСОБА_2 в дохід держави 1211,20 грн судового збору. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

23.12.2025 відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просив скасувати заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 01.12.2025 у справі №461/8596/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та призначити справу до розгляду в загальному порядку з повідомленням сторін.

В обґрунтування заяви покликався на те, що він не ухилявся від участі у справі та належним чином реалізував своє право на захист, направивши до суду відзив (заперечення) на позовну заяву засобами поштового зв`язку. У відзиві він повідомив суд про обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема, щодо його майнового стану, розміру отримуваних доходів, а також наявності іншого аліментного зобов`язання. Також у відзиві він просив суд розглядати справу у його відсутності, оскільки через зайнятість на роботі не має змоги з`являтися в судові засідання. Водночас, вказаний відзив не був долучений до матеріалів справи, не був досліджений судом та такому не надано жодної оцінки у заочному рішенні. В результаті судом було ухвалено заочне рішення без врахування його майнового стану, без дослідження поданих доказів та за відсутності належного повідомлення про розгляд справи, що є істотним порушенням норм процесуального права та принципів змагальності сторін і рівності учасників процесу. Просив врахувати, що у нього відсутня фінансова можливість сплачувати аліменти на утримання доньки в розмірі 7000 грн щомісячно, так як він офіційно працевлаштований у ФОП ОСОБА_5 , а його щомісячний дохід становить 8000 грн, з яких сплачуються податки в сумі 1440 грн. Стягнення аліментів у розмірі 7000 грн фактично перевищує його дохід, робить виконання рішення суду фізично неможливим, а також порушує принцип пропорційності та співмірності, визначений Сімейним кодексом України. Зазначив, що в поданому позові позивач не обґрунтувала, чому саме 7000 грн є необхідними та достатніми витратами для забезпечення дитини, не подала жодних доказів фактичних витрат на утримання. Окрім цього, просив врахувати, що він також сплачує аліменти на іншу дитину у розмірі 1200 грн щомісячно. Зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений у поданому позові є завищеним та таким, що не підтверджений належними доказами. Так, позивач не надала детального опису наданих адвокатом послуг, кількість годин роботи та доказів фактичного надання правової допомоги.

Ухвалою суду від 16.01.2026 заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, скасовано заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 01.12.2025, призначено справу до розгляду у судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27.01.2026 представником позивача - адвокатом Жовнір М.Й. подано заяву про долучення документів до матеріалів справи, а саме довідки щодо перебування відповідача на військовій службі по мобілізації. Додатково зазначив, що оскільки відповідач перебуває на військовій службі, відтак, останній повинен отримувати на даний час стабільно високий дохід.

21.01.2026 відповідач ОСОБА_2 подав до суду письмову заяву, в якій повідомив, що готовий та спроможний сплачувати на утримання доньки 3000 грн щомісячно. Разом з тим, що його дохід не дозволяє сплачувати аліменти у розмірі 7000 грн на місяць, про що просить позивач у поданому позові, враховуючи, що він вже сплачує аліменти на утримання іншої дитини.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просять розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, подав заяву про розгляд справи без його участі.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 зазначено, що у передбачених нормами ЦПК випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи; з урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.09.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Шевченківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Львів), про що складено актовий запис №344, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 11.09.2021.

У шлюбі, зареєстрованому між позивачем та відповідачем, народилася донька: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 12.03.2022 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Львів).

Встановлено, що донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Пред`явлення позивачем ОСОБА_1 позову про стягнення аліментів свідчить про те, що батьки не досягли домовленості щодо способів виконання кожним із батьків обов`язку утримувати дитину.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно із ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №158/1638/18.

Частинами 1, 2 статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2817 гривень.

Враховуючи те, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , між батьками відсутня домовленість щодо утримання доньки, відтак із відповідача ОСОБА_2 слід стягувати аліменти в судовому порядку.

З положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, а також вищезазначених норм Сімейного кодексу України, вбачається, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно із ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч.1, 2 ст.184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Як встановлено судом, з 07.08.2025 відповідач ОСОБА_2 працює в ФОП ОСОБА_5 та займає посаду з надання послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, загальна сума доходу такого за період з 07.08.2025 по 26.11.2025 становила 32000 грн, з вирахуванням податків в сумі 5760 грн, що підтверджується довідкою про доходи від 26.11.2025 №1.

Відповідно до відповіді з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи №2276287 від 27.01.2026, ОСОБА_2 з січня 2025 року по травень 2025 року отримував дохід в ВЧ НОМЕР_3 ,ознака доходу - виплати військовослужбовцям, який за п`ять місяців (з січня 2025 року по травень 2025 року) становив в загальному розмірі 232043,26 грн, з вирахуванням податків в сумі 41767,77 грн, а з серпня 2025 року працює в ФОП ОСОБА_5 , та отримує дохід в розмірі 8000 грн на місяць, з вирахуванням суми податку в розмірі 1440 грн кожного місяця.

Окрім цього, згідно розрахунку заборгованості по аліментах від 25.11.2025, наданого державним виконавцем Яворівського ВДВС у Яворівському районі Львівської області ЛМУ МЮУ Фітель О.Р., вбачається, що відносно ОСОБА_2 в Яворівському ВДВС у Яворівському районі Львівської області ЛМУ МЮУ перебуває виконавче провадження ВП №57823729 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання дитини в твердій грошовій сумі 1200 грн щомісячно, починаючи з 26.07.2018 і до повноліття, станом на 25.11.2025 заборгованість у ОСОБА_2 по сплаті аліментів відсутня, боржником сплачено 119698 грн.

Доказів іншого сторонами суду надано не було.

Разом з тим, враховуючи розмір доходу, який отримує відповідач, та встановлених судом обставин, а саме наявність у останнього зобов`язання про сплаті аліментів на іншу дитину, суд дійшов висновку про те, що він не має можливості сплачувати аліменти на утримання дитини у заявленому позивачем в поданому позові розмірі.

Щодо покликань представника позивача на перебування ОСОБА_2 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 , на підтвердження чого останнім долучено до матеріалів справи довідку командира військової частини НОМЕР_4 від 24.08.2024, суд зазначає, що згідно відповіді з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи №2276287 від 27.01.2026, вбачається, що починаючи з червня 2025 року відповідачу припинено нарахування виплат військовослужовцям, а з серпня 2025 року такий працює в ФОП ОСОБА_5 .

На підставі зазначеного вище, враховуючи, що на батьків покладено рівні обов`язки щодо утримання дитини, часткове визнання відповідачем позову, про що свідчить, що останній зазначив, що готовий та спроможний щомісячно сплачувати на утримання доньки 3000 грн, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а також обставини даної справи, а саме, що сторони проживають окремо, дитина ОСОБА_3 проживає з позивачем, об`єктивну потребу дитини у забезпеченні належного матеріального утримання, яке може надавати відповідач, оскільки такий є працездатною особою, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача на утримання малолітньої доньки слід стягувати аліменти у розмірі 3500 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

На думку суду, такий розмір відповідає критеріям необхідності та достатності для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Аліменти у вказаному розмірі є помірною сумою, не завищеною в сьогоднішніх умовах з урахуванням віку та потреб дитини.

У відповідності до вимог ч.1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто з 16.10.2025 та в порядку ч.1 ст.430 ЦПК України допускається негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Суд звертає увагу сторін по справі, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду із відповідним позовом в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, на підставі ч.1 ст.192 СК України.

Вирішуючи питання судових витрат, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України представником позивача - адвокатом Жовнір М.Й. долучено до матеріалів справи наступні документи: угоду про надання професійної правничої (правової) допомоги від 15.10.2024, укладену між ОСОБА_1 (клієнт) та керуючим партнером Адвокатського бюро «Жовнір і партнери» Жовніром М.Й. (виконавець), в п.2.1. якої сторони погодили, що за виконання роботи клієнт виплачує виконавцеві гонорар в розмірі 5000 грн; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001086, видане на підставі рішення Ради адвокатів Івано-Франківської області від 12.08.2016 №1/07; ордер про надання правничої допомоги адвокатом Жовнір М.Й. ОСОБА_1 в Галицькому районному суді м. Львова №1116347 від 15.10.2025; квитанцію від 16.10.2025 про сплату Ваньо Л.А. адвокату Жовніру М.Й. 5000 грн за надання правничої допомоги, а саме надання консультації, підготовка та оформлення позовної заяви, представлення інтересів Ваньо Л.А.

Згідно ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).

Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Згідно позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Визначаючи розмір витрат які підлягають стягненню, суд виходить з критеріїв наведених вище, а саме складності справи (справа про стягнення аліментів розглянута за правилами спрощеного позовного провадження), часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги (час витрачений на обґрунтування позиції сторони і надання консультацій для її погодження), обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для кожної сторони.

З урахуванням вищенаведених доводів та мотивів, та того, що позовні вимоги задоволено частково, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача, слід стягнути 3000 грн витрат на правничу допомогу.

Окрім цього, згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову визначається: у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Як вбачається із позовної заяви, сукупність виплат за шість місяців становить 42000 грн (7000 грн х 6 місяців = 42000 грн), що є ціною позову у даній справі.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, поданою фізичною особою, встановлена ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду з позовною заявою, відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», була звільнена від сплати судового збору, та приймаючи до уваги, що її позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд вважає за необхідне, з урахуванням вимог ч.6 ст.141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави пропорційну задоволеним вимогам суму судового збору у сумі 605,60 гривень.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 274, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину - задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.10.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави 605,60 грн судового збору.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 30.01.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 , номер телефону: НОМЕР_6 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

представник позивача: Жовнір Микола Йосифович, АДРЕСА_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 , номер телефону: НОМЕР_7 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , номер телефону: НОМЕР_9 .

Суддя Ольга КРОТОВА