Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №337/516/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

30.01.2026

ЄУН 337/516/26

Провадження №2-о/337/61/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участю секретаря Коваленко В.С.,

заявниці ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

28.01.2026 заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною заявою, яку мотивує тим, що вона зазнає від своєї доньки ОСОБА_2 психологічного та фізичного насильства. Її донька на протязі їх спільного проживання у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності заявниці та в якій її донька не зареєстрована, за виключенням останніх 5-7 років зловживала спиртними напоями, проходила лікування в Запорізькій психіатричній лікарні від гострого алкогольного психозу та амбулаторно лікувалась у нарколога. В стані алкогольного сп`яніння вона стає агресивною, провокує конфлікти та бійки. На півтора року без пояснень зникала та не повідомляла місце своє знаходження. Внаслідок зловживання алкоголем мала дві судимості за крадіжку. Ніколи офіційно не працювала, а останні десять років зовсім не працює, існує за рахунок батьків-пенсіонерів. На протязі останніх 3-4 років поводить себе зухвало, постійно створює конфліктні ситуації, пише заяви та неодноразово викликає поліцію, виставляючи себе жертвою неіснуючого насилля. Надсилала на її адресу у месенджері Viber о 06:27 та о 05:24 повідомлення з неспровокованими образами чоловіка заявниці. Коли її чоловік знаходиться на роботі, донька може її образити принизливими словами, штовхнути, ударити і, навіть, погрожувати вбивством. 23.01.2026 донька вчергове спровокувала конфлікт, ображала, погрожувала та викликала поліцію. Через відсутність будь-яких протиправних дій зі сторони заявниці та її чоловіка, поліція провела з ОСОБА_2 роз`яснювальну бесіду і цим обмежилась. 24.01.2026 від нею знову були образи, погрози, вчинення бійки з використанням підручних засобів та виклик поліції. Після надання сторонами пояснень, поліцією було складено Терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 терміном 10 діб з 24.01.2026 по 03.02.2026.

Оскільки вона зазнала домашнього насильства і не застрахована від цього в майбутньому, просить видати відносно ОСОБА_2 обмежувальний припис строком на шість місяців із забороною перебувати їй в місці її проживання.

Ухвалою суду від 28.01.2026 за зазначеною заявою відкрито окреме провадження у цивільній справі і призначено відкрите судове засідання за участю заявниці та заінтересованої особи.

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заяву підтримала повністю з викладених у ній підстав, просить заяву задовольнити. Додатково суду пояснила, що вона вже тривалий час зазначає домашнього насильства з боку доньки ОСОБА_2 , яка поводиться агресивно щодо неї та чоловіка заявниці, ображає останніми словами, погрожує фізичною розправою, неодноразово безпідставно звертається з різними заявами до поліції. Щодо притягнення доньки до адміністративної відповідальності за домашнє насильство нічого не знає, проте 24.01.2026 відносно неї був складений Терміновий заборонний припис терміном 10 діб і вона його не порушує. Про складання 24.01.2026 протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП відносно доньки їй також нічого не відомо. Вона переживає за своє життя та здоров`я, а також за життя свого чоловіка. Просить заяву задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, причини неприбуття не повідомила, при цьому про час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином.

Неявка належним чином повідомленої заінтересованої особи не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису, у зв`язку з чим суд вважає можливим розглянути справу у її відсутність.

Суд, вислухавши пояснення заявниці, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст.21,24 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначає Закон України « Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Так, згідно з ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»:

3) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

6) кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;

7) обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи;

8) особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі;

9) оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи;

14) психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

17) фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Згідно з ст.3 зазначеного Закону, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на батьків (мати, батько) і дитину (дітей).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.24 цього Закону, до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Згідно з ст.26 Закону право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника має, в т.ч. постраждала особа або її представник.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Порядок видачі судом обмежувального припису визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана: 1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"; 2) особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків"; 3) батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України"Про запобігання та протидію домашньому насильству", або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України"Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків"; 4) опікуном, органом опіки та піклування в інтересах недієздатної особи, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".

Згідно з ст.350-3 ЦПК України заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису.

Відповідно до ст.350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" або Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", на строк від одного до шести місяців.

Обмежувальний припис, виданий судом стосовно особи, яка на момент винесення рішення суду не досягла вісімнадцятирічного віку, не може обмежувати право проживання (перебування) цієї особи у місці свого постійного проживання (перебування).

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Суд встановив, що заявниця ОСОБА_1 є матір`ю заінтересованої особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності.

23.01.2024 заінтересована особа ОСОБА_2 була знята з реєстрації місця проживання з адреси: АДРЕСА_2 , але фактично продовжує проживати за цією адресою, у квартирі заявниці.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06.03.2024 у справі ЄУН 337/645/24, закрито провадження у справі відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зі змісту вказаної постанови суду вбачається, що 22.01.2024 відносно ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА №088794 за змістом якого: 22.01.2024 приблизно о 08.10 год. в АДРЕСА_2 , він нібито вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї доньки ОСОБА_2 , що виявлялось в нецензурній лайці, образ в її бік.

В ході судового розгляду даної справи про адміністративне правопорушення суд дійшов висновку, що обставини домашнього насильства, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого насильства відносно потерпілої, а й про завдання внаслідок цього шкоди здоров`ю.

Згідно скріншотів листування у месенджері Viber з абонентом « ОСОБА_4 », які надані заявницею ОСОБА_1 , нею отримані повідомлення: 13.01.2024 о 06:27 з текстом, мовою оригіналу: « ОСОБА_5 псине валерьянки чтоб она по утрам не скакала»; 22.01.2024 о 05:24 з текстом: «Почему псина никуда не пошла терпеть её сил нет, беда одна».

24.01.2026 інспектором СПДН ЗРУП ГУНП в Запорізькій області був винесений терміновий заборонний припис серії АА № 658605 стосовно кривдника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на десять діб з 10.50 год. 24.01.2026 по 10.50 год. 03.02.2026, відповідно до якого: 24.01.2026 о 09.00 ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила відносно матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. Терміновим заборонним приписом щодо кривдника ОСОБА_2 встановлено обмежувальні заходи: зобов`язати залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборонено входити та перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

На підтвердження фактів домашнього насильства заявницею було надано DVD-диск, під час відтворення якого в судовому засіданні встановлено, що він не містить жодних відео та аудіозаписів.

Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані заявницею докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, проаналізувавши вищевикладені норми чинного законодавства, суд вважає заяву ОСОБА_1 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Так, суд виходить з того, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях (див. постанова Верховного Суду від 05.09 2019 у справі № 756/3859/19).

Сам по собі факт непритягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об`єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявниці у сукупності.

Водночас, підставою для видачі судом обмежувального припису є встановлення та доведення факту домашнього насильства (фізичного, сексуального, психологічного або економічного) кривдником відносно постраждалої особи, а також ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 756/2072/18, від 09.12.2019 у справі № 756/11732/18, від 02.11.2020 у справі № 336/3551/18-ц, від 17.02.2021 у справі № 766/13927/20-ц, від 28.06.2022 у справі № 466/180/22, від 25.07.2023 у справі № 344/1732/23, від 06.06.2024 у справі № 285/7922/23.

У постанові від 05.09.2019 у справі № 756/3859/19 Верховний Суд, погоджуючись з апеляційним судом, який відмовив у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, погодився з тим, що у справі існує тривалий конфлікт між сторонами, але обставини справи не вказують на необхідність застосування обмежувального припису.

У постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 676/265/23 зазначено, що «домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту».

В даному випадку судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 є матір`ю та донькою, проживають в одній квартирі. На ґрунті особистих неприязних відносин між ними часто виникають конфліктні ситуації, що само по собі не є підставою для видачі обмежувального припису.

Заявницею належними та допустимим не доведено, а судом не встановлено, що поведінка заінтересованої особи ОСОБА_2 щодо матері під час таких конфліктів систематично носила агресивний характер та виражалася в образах, висловлюваннях, погрозах чи залякуванні, які за своїм змістом і інтенсивністю могли б утворювати психологічний тиск або порушувати психологічну недоторканість заявниці, а також що ОСОБА_2 систематично вчиняла дії фізичного характеру, зокрема застосовувала фізичну силу, завдавала тілесних ушкоджень чи вчиняла інші насильницькі дії, які б могли бути кваліфіковані як фізичне насильство у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та що дії заінтересованої особи вказували на серйозність сприйняття заявницею фактів домашнього насильства, глибоких переживання з приводу можливих їх повторень, бажання попередити їх та захистити себе від них.

Наведені заявницею обставини щодо зловживання заінтересованою особою алкоголем, проходження лікування від гострого алкогольного психозу у лікаря-нарколога, що мало місце 5–7 років тому, неповідомлення про своє місце перебування у разі залишення спільного місця проживання, наявність судимості, відсутність роботи та стабільних доходів, за своїм змістом характеризують особу ОСОБА_2 або окремі обставини її способу життя, однак не містять ознак конкретних насильницьких дій, не свідчать про завдання фізичного болю, тілесних ушкоджень чи шкоди психічному здоров`ю та не перебувають у причинному зв`язку з порушенням прав заявниці, у зв`язку з чим не можуть бути кваліфіковані як психічне або фізичне насильство.

Зазначені заявницею обставини щодо звернень заінтересованої особи до поліції теж не є доказами фізичного чи психічного насильства відносно заявниці та не можуть слугувати підставою для відповідної правової кваліфікації.

Той факт, що за заявою ОСОБА_2 у січні 2024 року (2 роки тому) відносно її батька ОСОБА_3 поліцією було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП, а в подальшому постановою суду провадження у справі відносно нього було закрито у зв`язку з відсутністю складу цього правопорушення, теж не вказують на тривалі та негативні психологічні наслідки для заявниці, необхідні для застосування заходів реагування у вигляді обмежувального припису.

Скріншоти листування у месенджері з абонентом « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 13.01.2024 о 06:27 та від 22.01.2024 о 05:24 (що мало місце понад 2 роки тому), які надані заявницею на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, не підтверджують ані факту застосування психологічного впливу чи фізичної сили, ані вчинення конкретних дій насильницького характеру, не ідентифікують учасників листування та особу, про яку йде мова у повідомлені, не містять відомостей про адресування повідомлень саме заявниці, а також з огляду на їх часову віддаленість не свідчать про наявність реальної та актуальної загрози вчинення домашнього насильства.

Відтворений у судовому засіданні диск будь яких відео- та аудіо записів не містить, тобто не підтверджує вчинення фізичного чи психічного насильства.

Винесення термінового заборонного припису серії АА № 658605 на ОСОБА_2 на період часу з 10:50 24.01.2026 по 10:50 03.02.2026 за обставин, які мали місце 24.01.2026, не свідчить про наявність саме триваючих, систематичних, насильницьких дій, як про це зазначає заявниця, та не підтверджують існування ризиків, які давали б підстави для вжиття необхідних захисних та запобіжних заходів з метою забезпечення безпеки заявника.

Інформація про притягнення самої ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП відносно матері, в матеріалах справи відсутня.

З пояснень заявниці в судовому засіданні вбачається, що між нею та донькою маються звичайні конфлікті стосунки.

Таким чином заявниця належними та допустимими доказами не обґрунтувала необхідність застосування заборонних заходів, які зазначені у заяві про видачу обмежувального припису, так само як і систематичного вчинення домашнього насильства за адресою проживання. Вимоги ОСОБА_1 як необхідні обмежувальні заходи для попередження вчинення домашнього насильства у майбутньому, теж не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність факторів ризику, небезпеки домашнього насильства та, відповідно, непропорційність втручання у права і свободи заінтересованої особи шляхом застосування заборон, які просить заявниця.

За відсутності доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 психологічного та фізичного насильства відносно ОСОБА_1 , що має регулярний та постійний характер, яке завдає шкоди її психологічному та фізичному здоров`ю до дня звернення до суду з відповідною заявою, у суду не має підстав для вчинення обмежувального припису. А сам лише факт неприязних стосунків не є достатньою підставою для видачі обмежувального припису.

На підставі вищевикладеного, у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82,89,258,263-265,350-5,350-6 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису -відмовити.

Судові витрати у справі віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.02.2026.

Суддя М.В. Сидорова