Вирок від 01 лютого 2026 р. у справі №331/801/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/801/26

Провадження № 1-кп/331/487/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026087300000002 від 15.01.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Велика Багачка Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата, який перебуває на посаді оператора безпілотних літальних апаратів 9 відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та корегування роти безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_2 штурмового батальйону, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи намір на незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропних речовин без мети збуту, всупереч вимог ст.ст. 12, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Постанови Кабінету Міністр Україні № 770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», 14 січня 2026 року (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи м. Запоріжжі, з метою реалізації протиправного умислу, направленого на незаконне придбання психотропної речовини, з використанням власного мобільного пристрою знайшов у мобільному застосунку «Тelegram» канал «VІР RІСК», через який можна замовити психотропні речовини. В подальшому, перебуваючи на вказаному каналі в «Тelegram». ОСОБА_3 вирішив замовити для власного вживання особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – РVР, після чого отримав номер банківської карти № НОМЕР_3 , на яку необхідно здійснити переказ грошових коштів у сумі 478 гривень.

Продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел на незаконне придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено – РVР, використовуючи мобільний застосунок «Ргіvat24», ОСОБА_3 здійснив переказ грошових коштів на суму 478 грн. на попередньо отриману банківську карту № НОМЕР_3 .

Далі, 14 січня 2026 року (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), з метою завершення реалізації протиправного умислу, направленого на незаконне придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено – РVР, ОСОБА_3 на власний мобільний телефон надійшло повідомлення, в якому була зазначена геолокація, за якою він може отримати раніше замовлену ним психотропну речовину. В подальшому ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: вул. Леоніда Бикова, 10, м. Запоріжжя, знайшов під деревом у формі «закладки» раніше замовлену ним психотропну речовину, тим самим останній незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – РVР. Після чого ОСОБА_3 , маючи умисел на незаконне зберігання психотропної речовини, зберігав її при собі, таким чином вчинив незаконне зберігання психотропної речовини, обіг якої заборонено – РVР.

Після чого, 14 січня 2026 року ОСОБА_3 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне зберігання та перевезення раніше придбаної ним психотропної речовини, обіг якої заборонено – РVР, діючи умисно, зберігаючи вищевказану психотропну речовину в особистих речах, вирушив з місця тимчасової дислокації підрозділу (точного місця в ході досудового розслідування не встановлено) в напрямку селища Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області в якості пасажира на автомобілі марки «Toyota RAV4», однак, того ж дня на блок-посту З-16 на 83 кілометрі автодороги «Павлоград-Токмак», що розташований неподалік селища Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області, був зупинений працівникам поліції, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Таким чином, ОСОБА_3 вчинив незаконне зберігання та перевезення психотропної речовини без мети збуту.

14 січня 2026 року співробітниками поліції під час проведення слідчої дії – огляду місця події у період з 23 години 51 хвилини до 23 години 57 хвилини на території блокпосту № З-16 на 83 кілометрі автодороги «Павлоград-Токмак» неподалік селища Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області у ОСОБА_3 було вилучено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – РVР, маса якої склала 0,42351г.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 в порядку ст.302 КПК України надійшов до суду з клопотанням прокурора-стажиста на посаді прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була власноручно ним написана у присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 , вбачається, що обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме: в незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні наркотичних засобів без мети збуту, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно із ч.2 ст.302 КПК України, надав свою згоду на розгляд обвинувального акта без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Згідно із ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги ст. 302 КПК України у даному випадку виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст.ст.381-382 КПК України.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження в їх сукупності, перевіривши встановлені органом дізнання обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, знайшла своє підтвердження.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст.309 КК України як незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів без мети збуту.

Суд при призначенні покарання враховує дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, суд ураховує положення п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (зі змінами та доповненнями), відповідно до яких суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд, зокрема, враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , згідно зі ст. 67 КК України судом не встановлено.

Також суд враховує, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, є військовослужбовцем, має офіційне джерело доходу, під наглядом лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання.

Зважаючи на це, суд дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання у вигляді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.309 КК України, що на думку суду буде відповідати принципам та меті призначення покарання.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування була проведена судова хімічна експертиза, витрати на проведення якої склали 1782,80 грн. Дані витрати відповідно до ст.118 та ст.122 КПК України відносяться до процесуальних витрат і згідно зі ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання з речовими доказами суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався і підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає, відповідне клопотання до суду заявлене не було.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 381-382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні у сумі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок.

Речовий доказ – сейф-пакет №6635877, у який поміщено речовину масою 0,51053 г, у якій виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, в перерахунку на основну, у первинному пакуванні, який перебуває у кімнаті зберігання речових доказів Відділення поліції № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області – знищити.

Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_6