Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №308/10178/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10178/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

15 січня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Малюк В.М.,

за участю секретаря судового засідання – Вереш А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою адвоката Німець О.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення неустойки (пені) у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Німець О.М., звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , про стягнення неустойки (пені) у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів.

Вказаний позов обґрунтовує тим, що 21.10.2017 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 .

Від шлюбу у подружжя народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.04.2018.

Стосунки між подружжям не склались та заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.05.2020 у справі 308/10705/19, шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано.

Після розірвання шлюбу, син залишився проживати з позивачкою та знаходиться на її утриманні.

Через те, що відповідач добровільно не надавав кошти для утримання сина, позивачка звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом про стягнення аліментів, а 28.05.2020 судом було ухвалено рішення у справі №308/14398/19, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 2500 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17.12.2019 і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного рішення (виконавчого листа) відділом Державної виконавчої служби в місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження.

Виконавцем вживалися заходи щодо виконання виконавчого листа № 308/14398/19, проте відповідач свідомо ухилявся від сплати аліментів. Поважні причини, що давали підстави не сплачувати аліменти у відповідача відсутні.

Відповідач був обізнаний про свій обов`язок сплачувати аліменти, що підтверджується безпосередньою присутністю відповідача в судовому засіданні з розгляду справи №308/14398/19 про стягнення аліментів.

Станом на 02.07.2025, з вини відповідача виникла заборгованість із сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі - 166 129 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті аліментів №4-65682912 від 02.07.2025.

Заборгованість із сплати аліментів у відповідача виникла за період з грудня 2019 року по дату звернення з даним позовом до суду.

На підставі наведеного, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) у розмірі - 1 614 306, 61 грн., яка виникла у зв`язку із заборгованістю із сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.07.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.09.2025 було прийнято рішення про закриття підготовчого провадження по цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивачки – адвокат Німець О.М. в судове засідання надала заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримують та просять такі задоволити в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення по справі не заперечують.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином (повідомлення про вручення R067072137385), в т.ч. шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб.сайті судової влади України, а тому суд в порядку ст. 280 ЦПК України, вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.

Відзиву у визначений судом строк відповідач не надіслав. Згідно з ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідачем у встановлений законом строк відзив на позов не подано, в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між сторонами існують правовідносини щодо сплати аліментів, що підтверджується судовим рішенням, виданим Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області від 28.05.2020 у справі № 308/14398/19, згідно з яким з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 2500 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17.12.2019 і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного рішення (виконавчого листа) відділом Державної виконавчої служби в місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження.

Виконавцем вживалися заходи щодо виконання виконавчого листа № 308/14398/19, проте відповідач свідомо ухилявся від сплати аліментів. Поважні причини, що давали підстави не сплачувати аліменти у відповідача відсутні.

Отже, відповідач ОСОБА_2 є боржником за виконавчим провадженням.

Наявність заборгованості ОСОБА_2 у виконавчому провадженні підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті аліментів №4-65682912 від 02.07.2025.

Станом на 02.07.2025 заборгованість зі сплати аліментів становить - 166 129 грн.

Факт несплати аліментів з боку відповідача, а також відсутність обставин, які б виправдовували таке невиконання, не спростовані.

З наданого позивачем розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів вбачається, що такий розрахунок здійснений за період 2019 по липень 2025 роки та загальний розмір заборгованості становить - 1 614 306,61 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 51 Конституції України та ст. 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Частинами 1, 2 ст. 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) – це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19 (провадження №61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто, відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.

При цьому, стягнення пені, передбаченої абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі №569/14819/19 (провадження №61-1586св20) зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц (провадження №14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18).

Також Верховний Суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі №711/679/21 визначив, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

З огляду на зазначене, суд вважає, що розрахунок неустойки (пені), наданий позивачем, не враховує обмеження, передбачене ч. 1 ст. 196 СК України.

Судом враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц, та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 щодо порядку обчислення пені та розуміння формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості». Зокрема, Верховний Суд зазначив, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі якщо позивач пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Як встановлено судом, відповідачем допущено прострочення сплати аліментів у розмірі 166 129 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості у виконавчому провадженні.

Однак встановлено, що розрахунок позивача щодо розміру пені в розмірі - 1 614 306,61 грн. перевищує сукупний розмір заборгованості, а тому не відповідає вимогам ч. 1 ст. 196 СК України.

Тому, з урахуванням того, що пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, одержувач аліментів має право на стягнення 166 129 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

У частині 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

З огляду на вищенаведене, а також зважаючи на те, що розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 166 129 грн., суд дійшов висновку щодо часткового задоволенню позову та стягнення пені у розмірі суми заборгованості, а саме - 166 129 грн.

Що стосується вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Крім того, представником позивача до позовної заяви додано докази про надану правничу допомогу та понесені позивачем витрати на правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем надано разом з позовом, докази, які підтверджують 15000 грн. понесених витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги, з урахуванням чого, суд приходить до висновку про підставність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 15 000,00 грн.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 3328, 00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКППП НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів у розмірі – 166 129, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКППП НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі – 3328, 00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк