Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №303/9147/25 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/9147/25

2/303/3525/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої-судді Курах Л.В.

за участю секретаря судових засідань Гейруш Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг б/н від 18.03.2024 року в розмірі 34 050,00 гривень та судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 08.06.2022 року здійснено ідентифікацію клієнта та ОСОБА_1 підписано Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підпис відповідача здійснено власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13 грудня 2019 року № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». Відповідачем погоджено використання ОТР пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні будь-якої операції та правочинів між сторонами за допомогою ОТР паролю як простого електронного підпису сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умовами, якщо підтвердження клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерактивного комплексу або сайту банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону клієнта. У подальшому відповідач виявив бажання отримати послугу «Кредит готівкою», ознайомився із актуальними умовами кредитування 18.03.2024 року підписав Паспорт кредиту за допомогою ОТР пароля. Після чого із відповідачем за допомогою ОТР пароля було підписано Кредитний договір б/н від 18.03.2024 року про надання строкового кредиту у розмірі 45 000,00 грн, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців, із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18%. Додатково із відповідачем за допомогою ОТР пароля підписаний Графік кредиту. Відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору та Графіку кредиту, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою за рахунком. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 12.11.2025 року має заборгованість у розмірі 34 050,00 грн, яка складається з 30 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 4 050,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками. Оскільки у порушення умов договору та ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором відповідно до Графіку кредиту не виконав, хоча ст. 629 ЦПК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, тому просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 18.03.2024 року у розмірі 34 050,00 грн, а також судові витрати у розмірі 2 422,40 грн удового збору.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 04.12.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач, у встановлений ухвалою суду про відкриття провадження строк, відзиву на позовну заяву не подала.

Так як учасники справи заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.06.2022 року здійснено ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 та такою підписано Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підпис відповідача здійснено власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБ України від 13 грудня 2019 року № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».

В подальшому 18.03.2024 року ОСОБА_1 підписала кредитний договір № б/н від 18.03.2024 року за допомогою OTP пароля. Відповідно до розділу 1 кредитного договору АТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_1 кредит безготівковим шляхом у розмірі 45000,00 грн., строком на 36 місяців з процентною ставкою - 1,5 %, сплачується щомісячно від загальної суми кредиту (18 % річних). Кредит надано шляхом перерахуванням коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 (п. 2.2. кредитного договору від 18.03.2024 року). Відповідно до паспорту споживчого кредиту «Кредит готівкою» реальна річна процентна ставка, відсотків річних становить 35,19 %.

Згідно з п.п. 3.2.2., 3.2.3. кредитного договору від 18.03.2024 року позичальник зобов`язується сплачувати банку проценти за надання кредиту у розмірах та в строки визначені договором, а також повністю повернути кредит у строк кінцевої дати повернення кредиту відповідно до графіку.

Відповідно до виписки за кредитним договором № б/н від 18.03.2024 року станом на 12.11.2025 року відповідач з 18.03.2024 по 13.11.2025 року користувався кредитними коштами, здійснюючи дії по зняттю коштів, купівлі товарів та частковому погашенню заборгованості.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (сплатити гроші).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Однак відповідач ОСОБА_1 даного обов`язку не виконала.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом частин 1, 2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої особи за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд приймає до уваги, що відповідач не належним чином виконувала умови кредитного договору, тому при таких обставинах банк має право відповідно до ст. 526 ЦК України вимагати від іншої сторони по договору повернення належних йому грошових коштів.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Таким чином, позов підлягає до задоволення шляхом стягнення з відповідача в користь позивача 34 050,00 гривень заборгованості за кредитним договором б/н від 18.03.2024 року.

Судові витрати по справі розмірі 2 422,40 грн. (судовий збір) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.11, 509, 526, 611, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.03.2024 року в розмірі 34 050,00 (тридцять чотири тисячі п`ятдесят гривень 00 копійок) гривень, що складається з наступного: 30 000,00 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 4 050,00 гривень - заборгованість по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) гривень судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: вул.Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Рішення суду виготовлено 02 лютого 2026 року.

Головуюча Л.В.Курах