Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №191/2971/25 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2971/25

Провадження № 2/191/1333/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Форощука О.В.

за участю секретаря – Рибак М.П.

розглянувши, згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Синельниківської міської ради про поділ майна, що є у спільній частковій власності в натурі,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до територіальної громади в особі Синельниківської міської ради про поділ майна, що є у спільній частковій власності в натурі, який в подальшому уточнила, обґрунтовуючи свої вимоги, тим що позивач ОСОБА_1 є власником 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена частка будинку належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 18 березня 2016 року державним нотаріусом Першої синельниківської державної нотаріальної контори (реєстр № 148), зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.03.2016 року за № 13830584.

Власником іншої 1/2 частки житлового будинку є ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право не спадщину за заповітом, виданого 24 березня 1986 року Синельниківською державною нотаріальною конторою (реєстр № 476), зареєстрованого Синельниківським міським бюро технічної інвентаризації 25 квітня 1986 року в книзі Д-3 стор. 116 за реєстром № 217.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, і як відомо позивачу, спадщину після його смерті ніхто не прийняв.

Земельна ділянка на якій розташований зазначений будинок знаходиться у віданні Синельниківської міської ради Дніпропетровської області, яка була виділена для обслуговування всього житлового будинку з господарськими будівлями у користування.

На теперішній час позивач хоче приватизувати земельну ділянку на якій розташована належна йому частка житлового будинку, але наразі це є неможливим, оскільки для здійснення приватизації земельної ділянки потрібна згода всіх співвласників будинку, а інший співвласник помер. У зв`язку з чим, позивач вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Враховуючи вищевикладені обставини просить суд, поділити в натурі житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 виділивши позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп: НОМЕР_1 в натурі житловий будинок А1-1, прибудову а2, з переліком приміщень: 3-кухня пл.8.0 кв.м., 4-кімната пл.8,1 кв.м., 5-кімната пл.5,5 кв.м., 6 - сіни пл. 6,0 кв.м, загальною площею 27,6 кв.м., житловою площею 13,6 кв.м., господарські будівлі і споруди: В-літня кухня, Г-гараж, Д-сарай, Е-вбиральня, Ж-бесідка, № 3-огорожа та припинивши право спільної часткової власності на нього.

Позивач у судове засідання не з`явився, але до його початку його представник – ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги, які були уточненні підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, попередньо надала заяву про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, давши їм належну оцінку, встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 18 березня 2016 року державним нотаріусом Першої синельниківської державної нотаріальної контори (реєстр № 148), зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.03.2016 року за № 13830584, ОСОБА_5 є власником частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зміна прізвища позивача ОСОБА_5 на ОСОБА_1 відбулася на підставі зареєстрованого 22.08.2017 року шлюбу із ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

Власником іншої 1/2 частки житлового будинку є ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право не спадщину за заповітом, виданого 24 березня 1986 року Синельниківською державною нотаріальною конторою (реєстр № 476), зареєстрованого Синельниківським міським бюро технічної інвентаризації 25 квітня 1986 року в книзі Д-3 стор. 116 за реєстром № 217, копія якого знаходиться в матеріалах даної справи.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

У судовому засіданні досліджено копію спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , з якої встановлено, що із заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори 29.01.2012 року звернувся ОСОБА_7 .

Однак, спадщину ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_3 оформити не встиг, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 помер.

Крім цього, у судовому засіданні досліджено спадкову справу після смерті ОСОБА_7 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 та встановлено, що із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися, дружина - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які між собою 18.03.2016 року уклали договір про поділ спадщини, за яким до ОСОБА_5 за законом перейшла частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а у спадщину до ОСОБА_9 за законом перейшла земельна ділянка площею 5,510 га, що розташована на території Михайлівської сільської ради, Синельниківського району, Дніпропетровської області. ОСОБА_9 донька померлого ОСОБА_7 відмовилася від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 .

Згідно технічного паспорта, виготовленого 05 червня 2025 року комунальним підприємством «Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації «ДОР» за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться об`єкт нерухомого майна: в цілому житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який складається із: житлового будинку А1-1, прибудови а2, прибудови а3, з переліком приміщень: І-сіни площею 5,5 кв.м.,1-кухня пл.7,8 кв.м. 2-кімната пл.10,3 кв.м:,3-кухня пл.8,0 кв.м.,4-кімната пл.8,1 кв.м.,5- кімната пл.5,5 кв.м.,6-сіни пл. 6,0 загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею 23,9 кв.м., господарські будівлі та споруди: В-літня кухня, Г-гараж, Д-сарай, Е- вбиральня, Ж-бесідка,№ 1-3 огорожа,№ 4-водоколонка.

Відповідно до висновку № 435а від 10.06.2025 року КП «Самарське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна - вищевказаний житловий будинок може бути поділено. Також визначено склад новоутвореного об`єкту нерухомого майна, який належить позивачу і складається із: житлового будинку А1-1, прибудови а2, з переліком приміщень: 3-кухня пл.8.0 кв.м.,4-кімната пл.8,1 кв.м.,5-кімната пл.5,5 кв.м., 6-сіни пл. 6,0 кв.м, загальною площею 27,6 кв.м., житловою площею 13,6 кв.м., господарських будівель і споруд: В-літня кухня, Г-гараж, Д-сарай, Е-вбиральня, Ж- бесідка, № 3-огорожа.

До складу новоутвореного нерухомого майна не входять самочинно збудовані будівлі та споруди, за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками, і відповідають державним будівельним нормам та встановлено можливість їх безпечної експлуатації, нерухоме майно є відокремлене, огороджене парканом, має індивідуальне підведення комунікації (електрика, водопостачання) опалення газове, подвір`я має окремий вхід.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно зі ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику частка, якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своєї частки в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яке відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Як роз`яснено в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» /зі змінами/, у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Суд, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, оцінивши належність, допустимість, а також достатність наданих доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 258, 259, 263-266 ,268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Синельниківської міської ради про поділ майна, що є у спільній частковій власності в натурі, задовольнити.

Поділити в натурі житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 виділивши позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп: НОМЕР_1 в натурі житловий будинок А1-1, прибудову а2, з переліком приміщень: 3-кухня пл.8.0 кв.м., 4-кімната пл.8,1 кв.м., 5-кімната пл.5,5 кв.м., 6 - сіни пл. 6,0 кв.м, загальною площею 27,6 кв.м., житловою площею 13,6 кв.м., господарські будівлі і споруди: В-літня кухня, Г-гараж, Д-сарай, Е-вбиральня, Ж-бесідка, № 3-огорожа, припинивши право спільної часткової власності на нього.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Копію рішення після набрання ним законної сили направити до Державного органу реєстрації актів цивільного стану.

Суддя О. В. Форощук