Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №211/8229/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Суд: Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них

Дата: 05 січня 2026 р.

Справа: №211/8229/25

Суддя: Грубник О. М.

Провадження № 2/211/1071/26

ЄУН 211/8229/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді – Грубника О.М., за участю секретаря судових засідань Бодрухіної Є.А., розглянувши у судовому засіданні в залі Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області, про визнання права власності

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності, а саме, просить суд визнати за позивачем право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38,2 кв.м., житлова площа 22,3 кв.м, кількість житлових кімнат – 1, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1425586500:02:000:0026.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача вказує на те, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯЗ №309162, виданий ОСОБА_1 17.11.2009 р. відділом Держкомзему у Ясинуватському районі Донецької області, рішенням Розівської сільської ради від 27.10.1999 р. №59/VIII-XXIII ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 1425586500:02:000:0026, площею 0,2500 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована: АДРЕСА_2 . Цільове призначення (використання) земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.09.170.00017.

У червня 2025 року позивачка звернулася до Державного реєстратора прав на нерухоме майно з заявою, про реєстрацію прав власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, у проведенні реєстраційних дій їй було відмовлено, з мотивуванням того, що у неї відсутні документи, що підтверджують її право власності на житло, та неможливо отримати довідку про реєстрацію права власності на паперових носіях в архіві БТІ м.Ясинувата, Донецької області, яке здійснювало реєстрацію права власності, оскільки з 2014 року по теперішній час архів БТІ м.Ясинувата, знаходиться на тимчасово окупованій території.

В зв`язку з пошкодженням житла, у позивача є необхідність подати заяву на отримання компенсації до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджений об`єкт нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 р. № 381 «Про затвердження Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги єВідновлення.

Відповідно до ч.13 Порядку, для отримання компенсації необхідно переконатися, що пошкоджений об`єкт внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або у разі відсутності такого запису, провести його реєстрацію. Однак, здійснити реєстрацію права власності на квартиру позивачів, з причин викладених у Рішенні про відмову в проведенні реєстраційних дій, та дефекту оригіналу документу про право власності, здійснити не може.

Ухвалою суду від 17 вересня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явились. Представник позивача, адвокат Соколов В.В., подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просить ухвалити рішення на розсуд суду за наявними у справі матеріалами.

Оскільки сторони не з`явились у судове засідання, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯЗ №309162, виданий ОСОБА_1 17.11.2009 р. відділом Держкомзему у Ясинуватському районі Донецької області, рішенням Розівської сільської ради від 27.10.1999 р. №59/VIII-XXIII ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 1425586500:02:000:0026, площею 0,2500 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована: АДРЕСА_2 . Цільове призначення (використання) земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.09.170.00017.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру судових розслідувань, за матеріалами кримінального провадження «12022052140000071 від 01.03.2022, правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.1 ст.438 КК України, здійснюється досудове розслідування за повідомленням, що надійшло до ЧЧ відділення поліції №1Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, про те, що в квітні 2022 року, внаслідок ворожого артобстрілу зруйновано будинок, а також господарські приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач стверджує, що разом із будинком було знищено документи, які засвідчують її право власності на зазначене житло.

Відповідно до довідки Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області від 16.07.2025 №01-21/4218: в документах архівного фонду №6 Олександропільської сільської ради, які передані на державне зберігання, в погосподарській книзі №9 на 2018-2021 роки є наступні дані: Облікова карта об`єкта погосподарського обліку: номер об`єкта погосподарського обліку 0366. Тип об`єкта погосподарського обліку: домогосподарство з реєстрацією місця проживання на території ради – код 1. Місцезнаходження/адреса: АДРЕСА_1 . ПІБ голови домогосподарства - ОСОБА_1 .

Розділ ІІ. Житловий будинок в приватній власності користуванні громадян: ПІБ власника - ОСОБА_1 . Загальна площа 38,2 кв.м., житлова площа 22,3 кв.м., кількість житлових кімнат 1.

Розділ ІІІ. Земля в особистому користуванні об`єкта (у гектарах, з точністю до 0,0001): Площа земельних ділянок – всього 0.2501. Підстава: Ф. №6, оп. №2, спр. 264, арк.. 25-26.

У червня 2025 року позивачка звернулася до Державного реєстратора прав на нерухоме майно з заявою, про реєстрацію прав власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, у проведенні реєстраційних дій їй було відмовлено, з мотивуванням того, що у неї відсутні документи, що підтверджують її право власності на житло, та неможливо отримати довідку про реєстрацію права власності на паперових носіях в архіві БТІ м.Ясинувата, Донецької області, яке здійснювало реєстрацію права власності, оскільки з 2014 року по теперішній час архів БТІ м.Ясинувата, знаходиться на тимчасово окупованій території.

Таким чином, виникла ситуація, в якій позивач має право власності на житловий будинок, що підтверджується оригіналами документів на паперових носіях, але не може подати заяву для отримання компенсації за зруйнований житловий будинок через відсутність можливості підтвердити реєстрацію такого права органом БТІ.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (у редакції станом на час розгляду справи), с. Очеретино Очеретинської селищної територіальної громади, віднесено до тимчасово окупованої території України.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як установлено вимогами у ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У ч.1 ст.321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Із приписів ст.392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях335та376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1ст. 328 ЦК України).

У постанові від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою уже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

До 2013 року реєстрація права власності на житлові будинки проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачою про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

З приписів ст.392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі N. 6 1622цс15. Тобто, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Отже, у статті 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Позивач у цій позовній заяві про визнання права власності є особою, яка вже є власником майна.

На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та підстав позову, оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, аналізуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, оскільки це не призведе до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб і є єдиним можливим способом захисту прав та законних інтересів позивача.

Керуючись ст.ст. 10,12,13,81,89,200,206,247,263-265,354,355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області, про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянство України, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38,2 кв.м., житлова площа 22,3 кв.м., кількість житлових кімнат 1, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1425586500:02:000:0026.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Грубник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua