Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №904/514/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2026 року м.Дніпро Справа № 904/514/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач )

суддів: Чус О.В., Кучеренко О.І.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Федосєєв Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-АВТОТРАНС"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 р.

( суддя Манько Г.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 30.04.2025 р.)

у справі

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Автотранспортне підприємство "СПЕЦАВТОТРАНС"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-АВТОТРАНС"

про стягнення 1 412 134 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Автотранс" безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1 412 134 грн. та судових витрат у справі.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 р. у справі № 904/514/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Автотранс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" 1 412 134 грн., судовий збір, в сумі 21 182 грн. 01 коп.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-АВТОТРАНС", через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 р. у справі №904/514/25 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі, не правильно встановив обставини справи та неправильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, не всебічно дослідив наявні у справі докази і не надав їм належну оцінку, що стало наслідком для порушення норм матеріального та процесуального права, не врахував висновки Верховного Суду.

Водночас, на думку Скаржника, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відсутні підстави для застосування положень ст. 1212 ЦК України, з огляду на встановлення факту укладення між сторонами Договору оренди транспортного засобу з екіпажем № 01-03/22 від 01.03.2022 р. як підстави для перерахування спірних грошових коштів.

При цьому Скаржник зазначає, що в даному випадку між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди на підставі якого орендарем і сплачувались грошові кошти, а тому кошти в розмірі 1 412 134 грн., які Позивач просив стягнути, набуті Відповідачем за наявності правової підстави, а тому їх не може бути стягнуто відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини 1 ст. 1212 ЦК України.

Скаржник наголошує на тому, що якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття ( збереження ) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі відсутня.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав належну оцінку того, що Договір оренди транспортного засобу з екіпажем № 01-03/22 від 01.03.2022 р., який є укладеним між сторонами, недійсним не визнавався та не скасованим, угоди щодо його розірвання між сторонами не укладалися, відповідні докази в матеріалах справи відсутні, що свідчить про наявність договірних відносин між сторонами.

На переконання Скаржника перерахування Позивачем за платіжними дорученнями у період квітня- серпня 2022 року на рахунок Відповідача коштів у загальному розмірі 1 412 134 грн. з призначенням платежу «Оплата за договором № 01-03/22 надання транспортно-експедиторських послуг» не може вважатися здійсненим без достатньої правової підстави. Крім того, в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази в розумінні ст. 76, 77 ГПК України звернення Позивачем до Відповідача у період з дати перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів в сумі 1 412 134 грн., до дати звернення Позивачем до суду із даним позовом в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, із вимогою про надання транспортних засобів або повернення перерахованих кошів.

Скаржник зазначає, що саме лише посилання на відсутності Акту приймання-передачі до Договору оренди транспортного засобу з екіпажем № 01-03/22 від 01.03.2022 р., а також додатку до нього, не свідчить про те, що договір є неукладеним, оскільки спірним Договором встановлено, що оплата оренди здійснюється по день фактичного користування майном, а перерахування Позивачем грошових коштів у загальному розмірі 1 412 134 грн., свідчать про користуванням останнім транспортними засобами.

Відтак, на думку Скаржника, місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ "ГЕРМЕС-АВТОТРАНС" грошових коштів в сумі 1 412 134 грн. як безпідставно набутих на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим суд першої інстанції безпідставно застосував в даному випадку положення ст. 1212 ЦК України та стягнув з Відповідача в порядку даної норми 1 412 134 грн.. Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які Позивач просить стягнути як помилково повернуту оплату за виконанні ним роботи, є такими, що отримані Відповідачем за наявності правової підстави, в межах договірних правовідносин, тому вони не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. Натомість, якщо Позивач вважає, що його права були порушені, то може стягнути спірну суму грошових коштів як оплату за договором оренди, у разі доведення обставин належного виконання ним обов`язків та бездіяльність Відповідача щодо надання транспортних засобів. Однак, право Позивача, що могло бути порушене у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «ГЕРМЕС- АВТОТРАНС» зобов`язання щодо надання транспортних засобів, не може бути захищене із застосуванням вищенаведеного правого механізму, зокрема ст. 1212 ЦК України. Крім того, Позивач, систематично та послідовно перераховував кошти Відповідачу, вважаючи, що між ними відсутнє зобов`язання ( відсутній обов`язок ), а тому поведінка Позивача є суперечливою, оскільки останній вільно і без помилки погодився на безпідставне перерахування коштів і відповідно настання невигідних для себе наслідків, що у свою чергу виключає задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "СПЕЦАВТОТРАНС" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що 01.03.2022 р. між Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Спецавтотранс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС-АВТРАНС» був укладений договір оренди транспортного засобу з екіпажем № 01-03/22. При цьому, між Позивачем та Відповідачем не складалась та не підписувався жодний акт приймання-передачі транспортного засобу відповідно до умов Договору № 01-03/22.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що у 2024 році на підприємстві Позивача була проведена внутрішня перевірка бухгалтерського обліку, у зв`язку зі зміною бухгалтера. Під час такої перевірки було виявлено, що протягом 2022 року на розрахунковий рахунок Відповідача, що зазначений в договорі з рахунка Позивача були перераховані грошові кошти на суму 1 412 134 грн. Таким чином, Відповідач безпідставно отримав грошові кошти в розмірі 1 412 134,00 грн., оскільки фактично взаємовідносин та господарські операції між сторонами Договору № 01-03/22 не відбулись.

Товариство також вказує на те, що між сторонами був укладений Договір про надання послуг з оренди транспортних засобів з екіпажем, але починаючи з 2022 року по сьогоднішній день Відповідач жодного разу не надав Позивачу будь-яких послуг на суму 1 412 134 грн., відповідно до вказаного договору, таким чином Відповідач збагатився по за підставою яка визначена вище вказаним договором, оскільки після отримання та підписання сторонами правочину актів про надання послуг та отримання відповідного рахунку Позивача, у Позивача виникає обов`язок сплати послуг Відповідача, та наявність таких документів у сторін правочину фактично підтверджують факт оренди відповідних транспортних засобів, а отже Відповідач неправомірно, безпідставно та без правової підстави збагатився та відповідно до норм чинного законодавства повинен повернути вище вказані грошові кошти Позивачу.

Крім того, Позивач звернув увагу суду, що Верховний Суд зауважував на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація Позивачем і Відповідачами спірних правовідносин, й норм, що мають бути до них застосовані - не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм ( висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 р. у справі № 487/10128/14-ц).

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді – Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/514/25.

Матеріали справи № 904/514/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2025 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-АВТОТРАНС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 р. у справі № 904/514/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.

Після усунення Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-АВТОТРАНС" недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2025 р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 19.11.2025 р.. Зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 р. у справі № 904/514/25, на підставі ч. 5 ст. 262 ГПК України, на час розгляду апеляційної скарги.

У зв`язку з тим, що відповідно до ст. 89 Закону України "Про судоустрій", у період з 17.11.2025 р. по 21.11.2025 р., колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. (доповідач), судді – Чус О.В., Дармін М.О. приймала участь у підготовці суддів апеляційних господарських судів для підтримання кваліфікації, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-АВТОТРАНС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 р. у справі № 904/514/25 в судовому засіданні 19.11.2025 р. не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2025 р. призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-АВТОТРАНС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 р. у справі № 904/514/25 в судове засідання на 28.01.2026 р..

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-АВТОТРАНС" до суду надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі – ЄСІТС).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2026 р. судове засідання у справі № 904/514/25, призначене на 28.01.2026р. о 17:00, вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-АВТОТРАНС" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "СПЕЦАВТОТРАНС" до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі – ЄСІТС).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2026 р. судове засідання у справі № 904/514/25, призначене на 28.01.2026р. о 17:00, вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "СПЕЦАВТОТРАНС" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Розпорядженням керівника апарату суду від 27.01.2026р., у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Дарміна М.О., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025р. №1, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №904/514/25.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Кучеренко О.І..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2026 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-АВТОТРАНС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 р. у справі № 904/514/25 до свого провадження.

Позивач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Позивача.

У судовому засіданні 28.01.2026 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

01.03.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" ( Орендар ) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес-Автотранс" ( Орендодавець ) укладено Договір оренди транспортного засобу з екіпажем № 01-03/22 (далі Договір), відповідно до 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в тимчасове платне володіння та користування транспортні засоби, визначені у Додатку № 1 що є невід`ємною частиною до даного Договору, з екіпажем (водіями), які обслуговують такі транспортні засоби, а Орендар зобов`язуєтеся прийняти в тимчасове володіння та користування ці транспортні засоби під керуванням екіпажу (водія) Орендодавця і зобов`язується сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Характеристика кожного транспортного засобу із зазначення даних екіпажа (водіїв) зазначено в Додатку № 1 до даного Договору ( п. 1.2 Договору ).

Транспортні засоби Орендар використовує для цілей перевезення вантажу, згідно поданої заявки від Орендаря ( п. 2.1 Договору ).

Транспортний засіб вважається переданим Орендодавцем Орендарем з моменту підписання акта приймання-передачі транспортного засобу уповноваженими представниками Сторін ( п. 3.3 Договору ).

Транспортний засіб передається в оренду з екіпажем ( водієм, призначеним Орендодавцем ), який його обслуговує. Дані щодо екіпажу зазначаються в акті приймання-передачі транспортного засобу ( п. 3.4 Договору ).

Строк оренди визначаються Сторонами в кожній заявці ( п. 4.1 Договору ).

Розмір орендної плані становить: 5 000 грн. за 1 календарний день перебування відповідного транспортного засобу у Орендаря, переданого по акту приймання-передачі транспортного засобу ( п. 5.1 Договору ).

Вартість оренди зазначається в акті про надання послуг та в рахунку Орендодавця та включає в себе: вартість подачі авто на адресу, оренду авто з водієм в т.ч. витрати з оплати праці екіпажу (водія) за 1 календарний день перебування авто у орендаря (п. 5.2 Договору).

Об`єкт оренди вважається поверненим Орендодавцю Орендарем із моменту підписання акта приймання-передачі транспортного засобу уповноваженими представниками сторін ( п. 7.2 Договору ).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024 р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язані, за цим Договором ( п. 10.1 Договору ).

Зміни до цього Договору можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, яку оформлюють додатковою угодою до цього Договору ( п. 10.2 Договору ).

Сторонами не було укладено Додаток № 1 ( доказів не надано ), тобто сторонами не було визначено, які транспортні засоби будуть передаватись у тимчасове платне володіння та користування.

Разом з тим, Орендарем на користь Орендодавця було перераховано кошти у сумі 1 412 134 грн. з посиланням у розділі "Призначення платежу" на Договір № 01-03/22:

Згідно платіжного доручення № 3339 від 17.06.2022 р. АТП Спецавтотранс ТОВ перераховано ТОВ "Гермес-Автотранс" 190 000 грн. Призначення платежу: Оплата за договором № 01-03/22 надання транспортно-експедиторських послуг у сумі 158 333,33 грн., ПДВ - 20% 31666,67 грн.

Згідно платіжної інструкції № 3430 від 02.08.2022 р. АТП Спецавтотранс ТОВ перераховано ТОВ "Гермес-Автотранс" 332 815 грн. Призначення платежу: Оплата згідно договору № 01-03/22 у сумі 277 245,83 грн., ПДВ - 20% 55 469,17 грн.

Згідно платіжного доручення № 3423 від 29.07.2022 р. АТП Спецавтотранс ТОВ перераховано ТОВ "Гермес-Автотранс" 5 000 грн. Призначення платежу: Оплата згідно договору № 01-03/22 у сумі 4 166,67 грн., ПДВ - 20% 833,33 грн.

Згідно платіжноої інструкції № 3439 від 03.08.2022 р. АТП Спецавтотранс ТОВ перераховано ТОВ "Гермес-Автотранс" 162 800 грн. Призначення платежу: Оплата згідно договору № 01-03/22 у сумі 135 666,67 грн., ПДВ - 20% 27 133,33 грн.

Згідно платіжного доручення № 3413 від 27.07.2022 р. АТП Спецавтотранс ТОВ перераховано ТОВ "Гермес-Автотранс" 120 860 грн. Призначення платежу: Оплата згідно договору № 01-03/22 у сумі 100 716,67 грн., ПДВ - 20% 20 143,33 грн.

Згідно платіжного доручення № 17 від 14.04.2022 р. АТП Спецавтотранс ТОВ перераховано ТОВ "Гермес-Автотранс" 74 834 грн. Призначення платежу: Згідно договору № 01-03/22 надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажу вантажним автотранспортом ПДВ - 20% 12 472,33 грн.

Згідно платіжного доручення № 3426 від 01.08.2022 р. АТП Спецавтотранс ТОВ перераховано ТОВ "Гермес-Автотранс" 125 825 грн. Призначення платежу: Оплата згідно договору № 01-03/22 у сумі 104 854,17 грн., ПДВ - 20% 20 970,83 грн.

Згідно платіжного доручення № 29 від 12.05.2022 р. АТП Спецавтотранс ТОВ перераховано ТОВ "Гермес-Автотранс" 400 000 грн. Призначення платежу: згідно договору №01-03/22 надання транспортно-експедиторських послуг ПДВ - 20% 66 666,67 грн.

Факт отримання грошових коштів, під час розгляду справи, Відповідачем не спростовано.

Позивач звернувся до ТОВ "Гермес-Автотранс" з запитом від 05.11.2024 р. де зазначив, що Додаток №1 до Договору № 01-03/22 між сторонами не укладався та не підписувався. За період з 01.03.2022 р. жодної заявки ТОВ "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" не направляв на адресу ТОВ "ГЕРМЕС-АВТОРАНС", щодо передачі йому транспортних засобів в оренду. Пропонувалось протягом 5 робочих днів з моменту отримання даного запиту здійснити повернення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 1 412 134 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс".

У зв`язу із не поверненням вказаних коштів ТОВ "Гермес-Автотранс", ТОВ "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс", посилаючись на ст. 1212 ЦК України звернулося до господарського суду з цим позовом. В обгрунтування позовних вимог, Позивач послався на те, що між сторонами був укладений Договір про надання послуг з оренди транспортних засобів з екіпажем, але починаючи з 2022 року по сьогоднішній день Відповідач жодного разу не надав Позивачу будь-яких послуг на суму 1 412 134 грн., відповідно до вказаного договору, таким чином Відповідач збагатився по за підставою яка визначена вище вказаним договором, оскільки після отримання та підписання сторонами правочину актів про надання послуг та отримання відповідного рахунку Позивача, у Позивача виникає обов`язок сплати послуг Відповідача, та наявність таких документів у сторін правочину фактично підтверджують факт оренди відповідних транспортних засобів, а отже Відповідач неправомірно, безпідставно та без правової підстави збагатився та відповідно до норм чинного законодавства повинен повернути вище вказані грошові кошти Позивачу.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Судове рішення про задоволення позовних вимог мотивоване тим, що кошти у сумі 1 412 134 грн. є безпідставно набуті Відповідачем та є безпідставно набутим майном у розумінні приписів ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню, виходячи з наступного.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача 1 412 134 грн. відповідно до ст. 1212 ЦК України, з підстав безпідставного та без правової підстави збагачення Відповідача.

Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до повернення безпідставно отриманих коштів Позивача.

ТОВ "Гермес-Автотранс" в апеляційній скарзі зазначає, що оскільки між сторонами існують договірні відносини, а кошти, які ТОВ "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" просить стягнути як безпідставно перераховані, набуті Скаржником за наявності правової підстави, тому вони не можуть бути витребувані в порядку ст.1212 ЦК як безпідставне збагачення ( посилається на постанови Верховного Суду від 21.02.2020 р. у справі № 910/660/19, від 18.06.2021 р. у справі № 927/491/19, від 26.06.2018 р. у справі № 910/9072/17, від 16.09.2022 р. у справі № 913/703/20, від 14.09.2023 р. у справі № 910/4725/22, від 25.03.2021 у справі № 910/9213/19, від 04.08.2021 р. у справі № 185/446/18 ).

Ухвалюючи оспорюване рішення, суд попередньої інстанції виходив з того, що Договір є не укладеним, акти приймання-передачі транспортних засобів ( п. 3.4 Договору ) не складались, послуги за Договором не надавались, акти про надання послуг не складались ( п. 5.3 Договору ), заявки на виконання робіт Позивачем на адресу Відповідача не направлялись (п. 2.1 Договору). Враховуючи зазначене, суд вважав грошові кошти у сумі 1 412 134 грн. безпідставно набуті Відповідачем та є безпідставно набутим майном у розумінні приписів ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

Суд апедяційної інстанції вважає такий висновок місцевого господарського суду помилковим, зважаючи на таке.

Згідно з статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України та ч.7 ст.180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи спір про повернення попередньої оплати за договором підряду у постанові від 26.06.2018 р. у справі № 910/9072/17, на яку посилається Скаржник як на підставу апеляційного оскарження, зазначила: "6.4. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, частиною першою ст. 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. 6.5. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем".

Відповідно, зобов`язання сторін, передбачені спірним Договором, зокрема фінансові, не були припинені.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами 2, 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст.1212 ЦК безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

При цьому, Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином ( постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18 ).

Разом з тим, як було зазначено вище, не зважаючи на припинення строку дії спірного Договору в силу його п. 10.1, фінансові зобов`язання сторін, що виникли між сторонами до закінчення строку дії цього Договору, не є припиненими ( обов`язок Орендодавеця передати Орендарю транспортні засоби, обов`язок Орендаря сплатити орендну плату ).

ТОВ "Гермес-Автотранс" отримало кошти у розмірі 1 412 134 грн. на підставі Договору, при цьому така підстава отримання зазначених коштів не перестала існувати. Відтак положення ст.1212 ЦК до спірних правовідносин не підлягає застосуванню, а відповідна сума орендної плати підлягає поверненню в силу положень ЦК, що регулюють відносини оренди, та самого Договору. Подібні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі № 910/9072/17 (п.6.9).

З огляду на викладене, здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються предмета спору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про безпідставність позовних вимог Позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Гермес-Автотранс" підлягає задоволенню, а зазначене рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким в задоволені позову слід відмовити.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нове рішення про відмову у задоволені позову.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, в позові відмовлено.

10. Судові витрати.

Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв`язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Відповідача, судові витрати, понесені ТОВ "Гермес-Автотранс", підлягають відшкодуванню та покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційна скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-АВТОТРАНС" - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 р. у справі № 904/514/25 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "СПЕЦАВТОТРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-АВТОТРАНС" 25 418,41 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.02.2026 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя О.І. Кучеренко