Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №922/4370/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Харків Справа № 922/4370/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.

за участю представників сторін:

прокурор - Ногіна О.М.

представники інших учасників справи не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №2783Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі № 922/4370/25 (повна ухвала складена 17.12.2025 в приміщенні господарського суду Харківської області суддею Новіковою Н.А.)

за позовом керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова (61036, м. Харків, вул. Тепловозна, 8; код ЄДРПОУ/Умовний код: 0291010826) в інтересах держави

до 1. Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7; код ЄДРПОУ 04059243)

2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16; код ЄДРПОУ 14095412)

3. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

про визнання незаконним та скасування п. 33 додатку до рішення ХМР, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, скасування рішення державного реєстратора, витребування у недобросовісного набувача нежитлових приміщень

ВСТАНОВИВ:

Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави з позовом до першого відповідача - Харківської міської ради, другого відповідача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, третього відповідача - ОСОБА_1 , про:

- визнання незаконним та скасування п. 33 додатку до рішення 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова" від 23.09.2015 № 2009/15;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.11.2015 № 5323-В-С, укладений щодо нежитлових приміщень 2-го поверху № 1-:-11 у нежитловій будівлі літ. "Д-2", загальною площею 93,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 між Харківською міською радою, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Єгоровою Людмилою Олексіївною (код НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Тихоновою І.В., зареєстрований в реєстрі за № 382);

- скасування рішення державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Тетяна Василівна № 39139848 від 09.01.2018 про внесення змін до опису об`єкта нерухомого майна, яким нежитлові приміщення 2-го поверху № 1- :-11 у нежитловій будівлі літ."Д-2" змінено на 2-кімнатну квартиру в житловому будинку літ."Д-2", а також змінено площу обєкта нерухомого майна з 93.9 кв.м на загальну площу (кв.м): 93.9, житлову площу (кв.м): 26.3;

- витребування у недобросовісного набувача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-:-11 у нежитловій будівлі літ. "Д-2", загальною площею 93,9 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, пров. Соляниківський, 7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 593614063101).

15.12.2025 до господарського суду Харківської області від керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 29187 від 15.12.2025), в якій прокурор просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - 2-кімнатна квартира в житловому будинку літ. "Д-2", загальною площею 93,9 кв.м, житловою площею 26,3 кв.м (реєстраційний номер 593614063101), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі № 922/4370/25 заяву керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова (вх. № 29187 від 15.12.2025) про забезпечення позову - задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - 2-кімнатна квартира в житловому будинку літ. "Д-2", загальною площею 93,9 кв.м, житловою площею 26,3 кв.м (реєстраційний номер 593614063101), яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Соляниківський, 7.

Постановляючи зазначену ухвалу, місцевий господарський суд керувався тим, що:

- згідно із записом № 12240433, що міститься у Інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень № 456846215 від 16.12.2025, 26.11.2015 зареєтровано право власності третього відповідача на спірні нежитлові приміщення;

- з Інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень № 456846215 від 16.12.2025 вбачається, що 09.01.2018 до цього об`єкту внесено зміни та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1- :-11 у нежитловій будівлі літ."Д-2" змінено на 2-кімнатну квартиру в житловому будинку літ."Д-2", а також змінено площу обєкта нерухомого майна з 93.9 кв.м на загальну площу (кв.м): 93.9, житлову площу (кв.м): 26.3, окрім цього, як вбачається з Інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень № 456846215 від 16.12.2025, в подальшому відносно об`єкта нерухомого майна неодноразово укладався договір дарування, а саме 27.02.2018 об`єкт подарено ОСОБА_2 , 27.06.2024 об`єкт подарено ОСОБА_1

- можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною обставиною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивач, за таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін;

- виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, що відповідач, виступаючи зареєстрованим власником спірної майна, може розпорядитись вищевказаним майном шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об`єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об`єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду. При цьому, як встановлено з Інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень № 456846215 від 16.12.2025, відносно об`єкта нерухомого майна проводилися певні реєстраційні дії щодо зміни цільового призначення, а також відчуження (дарування);

- обрані прокурором заходи забезпечення позову є співмірними і відповідають критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності, забезпечують збалансованість інтересів учасників спірних правовідносин, запобігають порушенням у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу, відповідають інституту забезпечення позову в господарському процесі та заява про забезпечення позову підлягає задоволенню;

- обрані заходи забезпечення позову на період розгляду судом спору не будуть перешкоджати діяльності третього відповідача, оскільки не позбавляють останнього його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежують право відповідача розпоряджатись вказаним об`єктом нерухомого майна та вчиняти дії, спрямовані на зміну об`єкта нерухомого майна.

ОСОБА_1 з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заходи забезпечення позову, які були застосовані ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі № 922/4370/25.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що :

- предметом судового позову прокурора є витребування нежитлових приміщень 2-го поверху № 1-:-11 у нежитловій будівлі літ. «Д-2», загальною площею 93,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 593614063101), проте станом на дату звернення прокурора до суду з позовною заявою зазначеного об`єкта за вказаною адресою не існує, оскільки третім відповідачем проведено законну реконструкцію, внаслідок якої новому об`єкту житлової нерухомості рішенням Харківської міської ради від 29.11.2017 року була присвоєна нова адреса: АДРЕСА_3 , отже, у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову має місце порушення права ОСОБА_1 як власника на зовсім інший об`єкт нерухомого майна, який,. до того ж , не є спірним об`єктом, оскільки за позовом вимагається повернення нежитлових приміщень, а не житлової кварти;

- судом першої інстанції не досліджено та не перевірено ту обставину, що 09.01.2028 року Державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Тетяною Василівною внесено зміни до запису про право власності за номером 12240433 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 593614063101, а саме : змінено об`єкт з нежитлового об`єкта нерухомого майна на об`єкт житлового нерухомого майна внаслідок проведеної законної реконструкції, а не внесено зміни до опису об`єкта нерухомого майна, як помилково зазначено в позовній заяві;

- позивачем не доведено та не підтверджено жодними доказами, що реконструкція приміщень, яка проведена у законодавчо встановлений спосіб з дотриманням всіх державних норм та з отриманням всіх дозвільних документів, а також договори дарування між ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_2 свідчать про мою недобросовісність та зроблені з метою уникнення в подальшому будь-якої відповідальності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. №2783Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі № 922/4370/25. Призначено справу до розгляду на 21.01.2025 о 9:30 год.

Учасникам справи встановити строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали.

07.01.2025 від Слобідської окружної прокуратури міста Харкова (яка 29.12.2022 отримала ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2025 ) у встановлений судом строк надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому віна просить залишити ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі № 922/4370/25 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що:

- без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна ОСОБА_1 може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час і подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об`єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову, крім того, вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено;

- ОСОБА_1 як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами;

- ОСОБА_1 після незаконної приватизації майна вже здійснила зміну цільового призначення цього майна та уклала декілька договорів дарування на спірне майно, таким чином існує ризик повторного вчинення дій, що можуть призвести до необхідності зміни предмету позову, залучення відповідачів у справу та такі дії можуть ускладнити подальше виконання рішення суду у разі задоволення позову;

- обрані заходи забезпечення позову на період розгляду судом спору, не будуть перешкоджати діяльності відповідача, оскільки не позбавляють останнього його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежують право відповідача розпоряджатись вказаним об`єктом нерухомого майна та вчиняти дії, спрямовані на зміну об`єкта нерухомого майна. Отже, вказаний захід має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

14.01.2025 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій вона заперечує проти доводів прокурора, наведених у відзиві на апеляційну скаргу та зазначає про те, що:

- нежитлові приміщення № 1-11, які є предметом спору та які просить витребувати прокурор на час розгляду справи судом не існують, оскільки у 2016 році було проведено реконструкцію вказаних нежитлових приміщень і, внаслідок проведених будівельних робіт з реконструкції, було утворено новий об`єкт - двокімнатну житлову квартиру АДРЕСА_4 , тобто не існує самого предмету спору;

- прокурором не підтверджено будь-якими доказами, що будівельні роботи з реконструкції приміщень, які проведена у законодавчо встановлений спосіб з дотриманням всіх державних норм та з отриманням всіх державних дозвільних документів, а також договори дарування між ОСОБА_1 та їїсином ОСОБА_2 та моїм сином свідчать про мою недобросовісність та зроблені на його думку з метою уникнення в подальшому будь-якої відповідальності;

- наведені прокурором доводи є припущенням і не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про реальну загрозу порушення його прав або ускладнення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову

В судове засідання 21.01.2026 з`явився прокурор, який проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, які він навів у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники першого, другого та третього відповідачів в судове засідання 21.01.2026 не з`явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку 29.12.2025 до електронних кабінетів зазначених учасників справи електронного листа (ухвали Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2025).

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників учасників справи в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась, у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу третього відповідача в даному судовому засіданні за відсутністю представників першого, другого та третього відповідачів.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Як вже зазначалося, керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави з позовом до першого відповідача - Харківської міської ради, другого відповідача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, третього відповідача - ОСОБА_1 , про:

- визнання незаконним та скасування п. 33 додатку до рішення 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова" від 23.09.2015 № 2009/15;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.11.2015 № 5323-В-С, укладений щодо нежитлових приміщень 2-го поверху № 1-:-11 у нежитловій будівлі літ. "Д-2", загальною площею 93,9 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, пров. Соляниківський, 7 між Харківською міською радою, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Єгоровою Людмилою Олексіївною (код НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Тихоновою І.В., зареєстрований в реєстрі за № 382);

- скасування рішення державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Тетяна Василівна № 39139848 від 09.01.2018 про внесення змін до опису об`єкта нерухомого майна, яким нежитлові приміщення 2-го поверху № 1- :-11 у нежитловій будівлі літ."Д-2" змінено на 2-кімнатну квартиру в житловому будинку літ."Д-2", а також змінено площу обєкта нерухомого майна з 93.9 кв.м на загальну площу (кв.м): 93.9, житлову площу (кв.м): 26.3;

- витребування у недобросовісного набувача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-:-11 у нежитловій будівлі літ. "Д-2", загальною площею 93,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 593614063101).

У заяві про забезпечення позову прокурор просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - 2-кімнатна квартира в житловому будинку літ. "Д-2", загальною площею 93,9 кв.м, житловою площею 26,3 кв.м (реєстраційний номер 593614063101), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування поданої заяви прокурор зазначає, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна ОСОБА_1 може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час.

Як вважає прокурор, подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об`єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. ОСОБА_1 знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень, шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.

За твердженням прокурора, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти відповідні дії щодо спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про повернення майна з володіння відповідача в разі задоволення такого позову. Про таку реальну загрозу свідчить той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 своїми узгодженими діями вчинили дії з переведення спірних нежитлових приміщень в житлові, про що внесено відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначені дії є виключно уникнення відповідальності щодо можливого витребування майна. Крім того, відносно об`єкта нерухомого майна декілька разів укладалися договори дарування.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

При цьому вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

За приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2 та 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно ч. 4 цієї статті заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Водночас, колегія суддів враховує, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Предметом позову у даній справі є : визнання незаконним та скасування п. 33 додатку до рішення 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова" від 23.09.2015 № 2009/15, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.11.2015 № 5323-В-С, укладеного між другим та третім відповідачами, витребування у недобросовісного набувача ОСОБА_1 придбаного нею за спірним договором спірного майна, скасування рішення державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Тетяна Василівна № 39139848 від 09.01.2018 про внесення змін до опису об`єкта нерухомого майна, яким нежитлові приміщення 2-го поверху № 1- :-11 у нежитловій будівлі літ."Д-2" змінено на 2-кімнатну квартиру в житловому будинку літ."Д-2", а також змінено площу обєкта нерухомого майна з 93.9 кв.м на загальну площу (кв.м): 93.9, житлову площу (кв.м): 26.3;

Отже, предмет спору у даній справі спрямований, головним чином, на захист майнових прав територіальної громади м. Харкова шляхом витребування у відповідача придбаного за спірним договором нерухомого майна.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №917/805/23).

При цьому можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Отже, у даному спорі майнового характеру саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду прокурор, зокрема, й ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності (постанови Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 14.12.2022 у справі № 922/1369/22 та від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23).

Досліджені судом матеріали свідчать, що згідно із записом № 12240433, що міститься у Інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень № 456846215 від 16.12.2025, 26.11.2015 зареєтровано право власності третього відповідача на спірні нежитлові приміщення.

Також, з Інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень № 456846215 від 16.12.2025 вбачається, що 09.01.2018 до цього об`єкту внесено зміни та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1- :-11 у нежитловій будівлі літ."Д-2" змінено на 2-кімнатну квартиру в житловому будинку літ."Д-2", а також змінено площу обєкта нерухомого майна з 93.9 кв.м на загальну площу (кв.м): 93.9, житлову площу (кв.м): 26.3.

Як вбачається з Інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень № 456846215 від 16.12.2025, в подальшому відносно об`єкта нерухомого майна неодноразово укладався договір дарування, а саме 27.02.2018 об`єкт подарено ОСОБА_2 , 27.06.2024 об`єкт подарено ОСОБА_1 .

Станом на день отримання Інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень № 456846215 від 16.12.2025 право власності на об`єкт зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

З урахуванням приписів ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі. Одним із видів визначення такої фактичної та юридичної долі речі є відчуження свого майна, тобто обставина, яка припиняє право власності у конкретного суб`єкта (власника) на об`єкт права власності.

За змістом ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється, зокрема, у випадку відчуження власником свого майна.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що подальше можливе відчуження ОСОБА_1 спірних об`єктів нерухомості та внесення змін до Державних реєстрів щодо нового власника/користувача не тільки може утруднити виконання судового рішення, але і може позбавити прокурора ефективного механізму захисту прав територіальної громади міста Харкова, в інтересах якої він звернувся з даним позовом до суду.

При цьому слід врахувати обставину вчинення третім відповідачем дій щодо реконструкції спірного майна, а також вчинення ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_2 правочинів щодо дарування один одному цього майна

Колегія суддів враховує, що питання забезпечення позову шляхом встановлення заборони на відчуження спірних об`єктів нерухомості, які предметом позову у даній справі, повністю відповідає позовним вимогам про витребування у відповідача-3 об`єктів нерухомого майна, а тому вжиття таких заходів відповідає вимогам ст.ст. 136, 137 ГПК України та є адекватними і співмірними із заявленими позовними вимогами.

З предмету спору також вбачається, що такий позов може бути поданий лише до титульного власника об`єкту нерухомості. У разі задоволення позову та одночасної зміни власника, під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим, що може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору (подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.08.2023 у справі №904/1329/23).

Враховуючи той факт, що за ОСОБА_1 на даний час зареєстроване речове право щодо спірних об`єктів нерухомого майна, повернення яких є предметом позову у цій справі, відтак невжиття заходів забезпечення позову свідчить про те, що відповідач-3, маючи необмежене право розпорядження таким майном, може відчужити його у будь-який час, що, в свою чергу, утруднить чи взагалі унеможливить виконання рішення у цій справі №922/4339/25 та може призвести до необхідності вжиття прокурором додаткових заходів для захисту порушених прав територіальної громади міста Харкова.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що обраний прокурором вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки спірне майно фактично перебуває у володінні і користуванні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним, а саме відчужувати спірні нежитлові приміщення (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №369/16176/20).

При цьому, як вже зазначалося раніше, встановлення заборони на відчуження спірного нерухомого майна жодних чином не перешкоджає повноцінному володінню та користуванню відповідачем-3 нерухомим майном, яке він набув у власність та експлуатує за спірним договором купівлі-продажу, а лише обмежуються реєстраційній дії по цьому об`єкту, що не перешкоджає власнику в експлуатації та веденні власної господарської діяльності.

У свою чергу, можливі негативні наслідки, які можуть настати для територіальної громади м. Харкова внаслідок невжиття запропонованих прокурором заходів забезпечення, вочевидь переважають негативні наслідки від їх вжиття.

При цьому невжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони на відчуження спірних об`єктів нерухомості унеможливить ефективний захист та поновлення прав територіальної громади міста Харкова, у разі, якщо під час розгляду спору у даній справі будуть встановлені факти порушення її прав.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що нежитлові приміщення № 1-11, які є предметом спору у даній справі, на час розгляду справи судом не існують, оскільки у 2016 році ОСОБА_1 було проведено реконструкцію вказаних нежитлових приміщень, що призвело до утворення нового об`єкт у- двокімнатну житлову квартиру АДРЕСА_4 , тобто не існує самого предмету спору.

Проте колегія суддів вважає такі твердження необґрунтованими, оскільки надання судом правової оцінки обставині реконструкції спірного об`єкту нерухомості та обставині того, чи призвело це до припинення існування цього об`єкту через утворення на його базі іншого об`єкту нерухомості, є елементом вирішення питання обґрунтованості позовних вимог, тобто розгляду справи по суті.

Водночас, як вже зазначалося, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, повністю дослідив обставини, які мають значення для вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, правильно застосував норми процесуального права, у зв`язку з чим підстави для скасування чи зміни вказаного рішення відсутні.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 270, 271, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №2783Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі № 922/4370/25 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі № 922/4370/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 02.02.2026.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко