Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №345/7071/25 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/7071/25

Провадження № 2/345/413/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Миговича О.М.

секретаря - Бабійчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

сторони зареєстрували шлюб 01.08.2017 у Калуському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис №264. Від спільного проживання у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне подружнє життя у позивачки з відповідачем не склалося через відсутність почуттів взаємної любові, поваги, різні характери та погляди на життя. У зв`язку з тим, що сімейне життя з Відповідачем не склалося, вони фактично припинили спільне проживання, із серпня 2024 року, відповідач покинув сім`ю, і з того часу сторони проживають окремо. Як наслідок, просить шлюб розірвати, після розірвання шлюбу залишити теперішнє прізвище « ОСОБА_1 », сина ОСОБА_3 залишити проживати з нею та стягнути судові витрати по справі.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, однак її представник подав заяву в якій просив розгляд справи проводити без їх участі.

Відповідач подав до суду заяву в якій вказав, що згідний з позовними вимогами, просить здійснювати розгляд справи у його відсутності.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, із наступних підстав.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 сторони зареєстрували шлюб 01.08.2017 у Калуському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис №264 (а.с.9).

Від спільного проживання народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження (а.с.10).

Причиною розлучення є те, що сторони не змогли створити міцної сім`ї, на даний час спільно не проживають, подружніх стосунків не підтримують, шлюб носить тільки формальний характер.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ст. 24 Сімейного кодексу України).

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (ст. 55 Сімейного кодексу України).

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч. 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України).

Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».

Сторони не змогли зберегти сім`ю, позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а тому суд вважає встановленим, що перебування в зареєстрованому шлюбі з відповідачем суперечить інтересам позивача.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), шлюб між сторонами слід розірвати, оскільки зберегти їх сім`ю на майбутнє неможливо, а подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам.

За приписами ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачка в своїй заяві просить після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_1 », а тому після реєстрації розірвання шлюбу прізвище позивачки слід залишити « ОСОБА_1 ».

В порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Щодо позовної вимоги про залишення позивачці проживати разом з нею малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Водночас, у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження №61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

З огляду на викладене, судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання їхнього сина, а тому суд вважає за можливе малолітню дитину сторін залишити проживати разом із матір`ю.

Водночас, суд звертає увагу на те, що зазначення у резолютивній частині рішення суду про залишення на проживанні дитини з одним з батьків не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання доньки, оскільки у такому разі суд лише констатує, з ким залишається проживати дитина після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидвісторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З урахуванням положень даної статті із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 (а.с.6), та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 3 500 гривень, яка підтверджується угодою про надання правової допомоги та квитанцією (а.с.14,16).

На підставі викладеного, ст.ст. 24, 55, 56, 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 01.08.2017 у Калуському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис №264 - розірвати.

Малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати з матір`ю ОСОБА_1 .

Після розірвання шлюбу прізвище позивачки залишити «ОСОБА_1 ».

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_2 1211,20 гривень судового збору та 3 500,00 гривень витрат за надання правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Головуючий: