Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №214/9795/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/9795/25

2/214/2223/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 січня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

при секретарі – Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у місті Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання дійсною біржової угоди купівлі-продажу жилого будинку, третя особа – Універсальна товарна біржа «Біржа по торгівлі нерухомістю та транспортом», -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через свого представника, звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати Біржову угоду купівлі-продажу жилого будинку від 18.12.1997 року, а саме: жилого шлак. обкл. цегл. будинку А-1, жилою площею 41,18 кв.м., загальною площею 70,4 кв.м., л. кухні Б, погрібу В, сараю Д, гаражу Г, уборної Ж, л. душу З, заборів №1, 2, 3, замощення №№ІІ, вод. кол. №ІІІ, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (мовою Угоди), зареєстровану на Універсальній товарній біржі «Біржа по торгівлі нерухомістю та транспортом» за №10-17 від 18.12.1997 року, зареєстровану в КП «Криворізьке РБТІ» ДОР» на праві приватної власності в реєстровій книзі 58, сторінка 27, запис 15514, дійсною.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18 грудня 1997 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з однієї сторони, та ОСОБА_6 , з другої сторони, було укладено вищевказану Біржову угоду купівлі-продажу жилого будинку, а саме вказаного вище жилого шлак. обкл. цегл. будинку А-1, жилою площею 41,18 кв.м., загальною площею 70,4 кв.м., л. кухні Б, погрібу В, сараю Д, гаражу Г, уборної Ж, л. душу З, заборів №1, 2, 3, замощення №№ІІ, вод. кол. №ІІІ, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Угоду було зареєстровано на Універсальній товарній біржі «Біржа по торгівлі нерухомістю та транспортом» за №10-17 від 18.12.1997 року. Право власності ОСОБА_6 на житловий будинок з господарчими побудовами зареєстроване в КП «Криворізьке РБТІ» ДОР» на праві приватної власності в реєстровій книзі 58, сторінка 27, запис 15514. Під час укладання Угоди всі істотні правові умови даного виду договору були виконанні. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Проте, 06 червня 2025 року позивачу приватним нотаріусом Криворізького районного нотарального округу Дніпропетровської області Івановою С.Я. була видана постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний будинок через відсутність нотаріального посвідчення біржової угоди, що підтверджує право власності ОСОБА_6 на вказаний вище житловий будинок, у зв`язку з чим позивач вважає, що є підстави для визнання цієї Угоди дійсною, однак у досудовому порядку врегулювати дане питання вона позбавлена такої можливості.

Ухвалою судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.10.2025 року зазначена позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачі та третя особа, кожен окремо, належним чином повідомлялись про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, при цьому своїм правом не скористались - відзив на позовну заяву до суду не надали.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, клопотання учасників провадження про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 18 грудня 1997 року між відповідачами у справі – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з однієї сторони як продавцями, та ОСОБА_6 , з іншої сторони як покупцем, було укладено вищевказану Біржову угоду купівлі-продажу жилого будинку, а саме: жилого шлак. обкл. цегл. будинку А-1, жилою площею 41,18 кв.м., загальною площею 70,4 кв.м., л. кухні Б, погрібу В, сараю Д, гаражу Г, уборної Ж, л. душу З, заборів №1, 2, 3, замощення №№ІІ, вод. кол. №ІІІ, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (мовою Угоди), яка була зареєстрована на Універсальній товарній біржі «Біржа по торгівлі нерухомістю та транспортом» за №10-17.

Разом з тим, згідно реєстраційного посвідчення Криворізького бюро технічної інвентаризації, в цілому житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 на праві особистої власності на підставі вказаної вище Біржової угоди купівлі-продажу жилого будинку, про що було зроблено відповідний запис в реєстровій книзі 58, сторінка 27, запис 15514.

Як убачається з матеріалів справи, на час укладення зазначеної Угоди, позивач у цій справі перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, в даному випадку на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно ст. 41 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Відповідно до ст. 42 ЦК УРСР угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Згідно ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

За змістом ст.ст. 128, 153 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку (квартири) повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору

Між тим, на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції чинній на момент укладення Угоди) зазначена Угода нотаріальному посвідченню не підлягала, що в даний час створює перешкоди позивачу, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Разом із тим, за загальним правилом, визначеним у ст.ст. 47, 227 ЦК УРСР, договори купівлі-продажу житлового будинку підлягали нотаріальному посвідченню.

Таким чином, у період укладення Біржової угоди купівлі-продажу жилого будинку, дійсність якої має намір підтвердити позивач у цій справі, існувала колізія у чинному законодавстві, оскільки згідно зі ст.ст. 224, 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Проте, згідно зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.

Отже, положення ст. 227 ЦК УРСР спрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу житлового будинку. Тобто, правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер по відношенню до відповідних договорів, тоді як ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» закріплює умови, за наявності яких угоду можна вважати біржовою. З цього випливає, що положення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» по відношенню до угод про відчуження нерухомого майна житлового призначення мають загальний характер. Тобто, закон спеціальний переважає закон загальний.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Так, матеріали справи не містять спростування тверджень позивача, що сторони Біржової угоди купівлі-продажу жилого будинку домовились щодо усіх істотних його умов та відбулось повне виконання Угоди кожною із сторін, а також те, що ні однією із сторін дана Угода не оспорювалась. Між тим, на даний час відсутня можливість нотаріального посвідчення Угоди, що в сукупності визначає доцільність звернення позивача з вимогою про визнання угоди дійсною.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та можливість їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10-13, 19, 23, 76-82, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити.

Визнати дійсною Біржову угоду купівлі-продажу жилого будинку від 18.12.1997 року, а саме: жилого шлак. обкл. цегл. будинку А-1, жилою площею 41,18 кв.м., загальною площею 70,4 кв.м., л. кухні Б, погрібу В, сараю Д, гаражу Г, уборної Ж, л. душу З, заборів №1, 2, 3, замощення №№ІІ, вод. кол. №ІІІ, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (мовою Угоди), зареєстровану на Універсальній товарній біржі «Біржа по торгівлі нерухомістю та транспортом» (ЄДРПОУ 24995819) за №10-17 від 18.12.1997 року, зареєстровану в Комунальному підприємстві «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» на праві приватної власності в реєстровій книзі 58, сторінка 27, запис 15514.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.