Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №183/12151/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/12151/25

№ 2/183/7021/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про:

- розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований у Відділі державної реєстрації Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (свідоцтво серії НОМЕР_1 , актовий запис № 36);

- стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 , на утримання дитини – доньки ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 від заробітку (доходу) платника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття,

В С Т А Н О В И В:

17 листопада 2025 року ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулась до суду з цим позовом, в обґрунтування якого зазначила те, що 20 вересня 2023 року між нею та ОСОБА_2 (надалі – відповідач) укладено шлюб, зареєстрований у Відділі державної реєстрації Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про що 20 вересня 2023 року складено відповідний актовий запис № 36. У спільному шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька – ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження дитини, зареєстроване у відділі державної реєстрації Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про що зроблений актовий запис № 83. На даний час позивач та відповідач сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують. Позивач категорично заперечує проти збереження шлюбу та вважає, що примирення між нею та відповідачем неможливе. Строк для примирення просить не надавати.

Також у позові позивач зазначає, що дитина проживає разом з нею, знаходиться на її утриманні та вихованні. Позивач сама не в змозі забезпечити дитині належний рівень життя. Відповідач є здоровим та працездатним, інших утриманців не має, гроші на утримання їх з позивачем дитини відмовляється платити, приховує свій дійсний заробіток. Відповідач не надає будь-якої матеріальної допомоги, необхідної для утримання та виховання їх дитини, тому позивач вимушена поставити питання про стягнення аліментів та звернутись до суду з цим позовом.

Постановленою суддею ухвалою від 29 листопада 2024 року позовна заява прийнята до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

Позивач у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просила цивільну справу розглянути у судовому засіданні без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає, просив цивільну справу розглянути у судовому засіданні без його участі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, висновує таке.

Судом установлено, що 20 вересня 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вступили у зареєстрований шлюб, про що Відділом державної реєстрації Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області зроблено актовий запис № 36 /а.с.5/.

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.6/.

Сторонами визнано, що за час спільного проживання через взаємовідносини сторін, ними втрачено почуття любові один до одного, припинено фактичні шлюбно-сімейні відносини та відсутнє бажання їх поновити, а збереження сім`ї стало неможливим. Шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне господарство не ведеться.

Щодо розірвання шлюбу.

За ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Статтею 110 СК України визначено право одного з подружжя подати позов про розірвання шлюбу.

Відповідно до вимог 112 Сімейного Кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Таким чином, ураховуючи обставини, встановлені судом, відповідно до ст. 110, 112 СК України, суд приходить висновку, що підстави, які спонукали позивача до розірвання шлюбу, обґрунтовані, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливо, суперечить інтересам позивача, сім`я розпалася остаточно та відновлена бути не може, тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів.

Як установлено судом, сторони є батьками малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З огляду на обставини, покладені в обґрунтування позову, які визнаються відповідачем, малолітня дитина ОСОБА_3 знаходяться на утриманні позивача.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному Кодексі України.

За змістом статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частинами 1, 2 статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а у разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви.

Таким чином, ураховуючи всі вищевикладені обставини, а також рівний обов`язок батьків щодо утримання дітей, те, що відповідач є працездатним, згоден сплачувати аліменти на утримання дитини, суд вважає можливим задовольнити позов і в цій частині та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача, з урахуванням визнання ним позову, підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн, за позовною вимогою про розірвання шлюбу. Також, ураховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення аліментів на підставі Закону України «Про судовий збір», суд вважає, що 50 % судових витрат по сплаті судового збору слід стягнути з відповідача на користь держави, з урахуванням визнання ним позову, у сумі 605,60 грн, а решту віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 20 вересня 2023 року Відділом державної реєстрації Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 36 – розірвати.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 листопада 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складене та підписане 29 січня 2026 року.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; остання відома адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Д. О. Парфьонов