Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №202/8859/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/8859/25

Провадження № 2/202/1007/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

02 лютого 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Горбенко О.В.

(в порядку доручення судді на підставі частини 3 ст. 66 ЦПК України),

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за відсутності інших учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпра з позовною заявою, у якій просила стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за розпискою у сумі 24500 грн 00 коп, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн 00 коп, судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп.

В обґрунтування наявності заборгованості, позивач надала копію розписки ОСОБА_2 на суму 41500 грн 00 коп, а також скріншоти переписки з відповідачем у додатку Viber.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи справу передано судді Недобитюк Н.В. для розгляду, ухвалою якої відкрито загальне позовне провадження.

Позивач у судовому засіданні надала пояснення по суті позовних вимог. Повідомила, про те, що відповідач частково повернула їй борг, однак залишилася винною суму - 24500 грн 00 коп (двадцять чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Відповідач у судові засідання не з`являлася, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомила. Відзив на позов від відповідача не надходив. Будь-які заяви, клопотання відповідач не заявляла.

Копія позову з додатками та ухвала про відкриття провадження відправлялися на адресу відповідача. Однак були повернені з відміткою «адресат відсутній».

За таких обставин, суд розглянув справу заочно.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом працювали у магазині «Продукти 26». Між ними склалися приятельські стосунки. ОСОБА_2 користуючись довірою ОСОБА_1 позичила у останньої гроші на загальну суму 41500 грн 00 коп.

Згідно дослідженої у судовому засіданні розписки від 05.01.2025 ОСОБА_2 зобов`язалася повернути позивачу борг частинами: 06.01.2025 та 07.01.2025.

Однак, станом на дату звернення до суду з позовом ОСОБА_2 залишилася винною суму - 24500 грн 00 коп (двадцять чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

У судовому засіданні була оглянута переписка позивача з відповідачем у додатку Viber, датована: 10.08.2024, 25.11.2024, 10.12.2024, 05.01.2025, 16.01.2025, 07.02.2025, 10.02.2025, 10.03.2025, 12.03.2025, 13.03.2025, 21.03.2025, 24.03.2025, 25.03.2025, 22.04.2025, 30.04.2025, 03.05.2025, 07.05.2025, 06.06.2025, 09.06.2025, 12.08.2025, 14.08.2025, 15.08.2025, 16.08.2025, 18.08.2025, 19.08.2025, 20.08.2025, 21.08.2025.

З переписки вбачається, що відповідач не заперечує існування боргу. У серпні 2025 року просить «потерпіти ще трошки», водночас ухиляється від прямої відповіді на питання щодо строку повернення боргу.

За таких обставин позивач змушена була звернутися до суду.

Сторони реалізовують свої права на власний розсуд. Відповідно до частин 2 - 4 ст. 12 та частини 1 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 ст. 83 ЦПК України, позивач повинен надати докази разом із позовною заявою. Докази повинні бути належними, допустими та достовірними, що регламентують статті 77, 78, 79 ЦПК України, тобто докази повинні містити інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав доказів, які б спростовували докази, надані позивачем.

Згідно частини 2 ст. 509, ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За правилами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина 1 ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що в порушення зазначених норм та умов договору ОСОБА_2 зобов`язання не виконала.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Згідно зі ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці Україні - гривні.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня, як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанняним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено наступне: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Таким чином, суд враховує, що відповідач не виконала взятих на себе зобов`язань по договору позики, грошові кошти не повернула, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Тобто з відповідача лежить стягнення заявлену позивачем суму - 24500 грн 00 коп (двадцять чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Разом з тим, позивач просила стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу у сумі 15000 грн 00 коп (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), які були сплачені нею частинами, що підтверджується долученими до матеріалів справи чеками на суму 3000 грн 00 коп, 4000 грн 00 коп та 8000 грн 00 коп, а також Договором № 23082512Б від 23.08.2025 Центру правової допомоги.

Положеннями ст. 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію чеків на загальну суму 15000 грн 00 коп (3000 грн 00 коп, 4000 грн 00 коп, 8000 грн 00 коп), а також копію Договору № 23082512Б від 23.08.2025 Центру правової допомоги на суму 15000 грн 00 коп, копію Договору про надання правової допомоги від 01.09.2025, ордер адвоката Анохіна В.О. на надання правничої допомоги на підставі Договору про надання правової допомоги від 01.09.2025.

Отже, витрати на правничу допомоги підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі, тобто у розмірі 15000 грн 00 коп.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача 1211 грн 20 коп (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 509, 524, 526, 530, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою у сумі 24500 грн 00 коп (двадцять чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн 00 коп (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складений 02.02.2026.

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , УНЗР 19740520-12667, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_3 .

Суддя Н. В. Недобитюк