Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №496/7686/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/538/26

Справа № 496/7686/24

Головуючий у першій інстанції Буран В.М.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Пахомова Ігоря Юрійовича

на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 01 вересня 2025 року, постановлену Біляївським районним судом Одеської області у складі: судді Бурана В.М. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за заявою про визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи, виданні 22 липня 2025 року Біляївським районним судом Одеської області у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу та судових витрат,

в с т а н о в и в :

Предметом апеляційної перегляду є ухвала Біляївського районного суду Одеської області від 01 вересня 2025 року, якою заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пахомова Ігоря Юрійовича про визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи, виданні 22.07.2025 року Біляївським районним судом Одеської області у справі за позовом АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу та судових витрат - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 в особі свого представника Пахомова Ігоря Юрійовича просить скасувати ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 01 вересня 2025 року та постановити нову, якою заяву ОСОБА_1 задовольнити та визнати такими, що не підлягають виконанню повністю всі виконавчі листи, видані Біляївським районним судом Одеської області 22.07.2025 на виконання заочного рішення від 24.03.2025 у справі № 496/7686/2, у зв`язку з тим, що вони видані передчасно та помилково за рішенням, яке не набрало законної сили.

Доводами апеляційної скарги є те, що:

- матеріали електронної справи не містять виконавчих листів - вони видані передчасно та без розміщення в електронній справі;

- заочне рішення оскаржено відповідачем в межах строку оскарження, однак суд першої інстанції видав виконавчі листи на виконання судового рішення, що не набрало законної сили;

- вважає, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У доповненні до апеляційної скарги (подані протягом визначено ч. 1 ст. 364 ЦПК України) ОСОБА_1 в особі свого представника Пахомова Ігоря Юрійовича зазначив що ОСОБА_1 мав легітимне очікування на можливість оскарження заочного рішення саме у встановлений судом порядок, який відповідає положенням ЦПК України, не перебуваючи при цьому під тиском виконавчої служби, яка заарештувала всі рахунки скаржника, не давши йому можливості нормального існування, на виконання судового рішення, яке ще не набрало законної сили.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» в особі свого представника Шидерової Наталі Сергіївни просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, зазначаючи, що закон не передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у випадку, якщо є чинне судове рішення про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, а сам виконавчий лист виданий компетентним судом у відповідності до вимог закону і є належним виконавчим документом, який не виконано боржником.

Наголошує на тому, що при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник не зазначив жодної із підстав, передбаченої процесуальним законом, для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, також боржник не довів, що рішення суду виконано, а обов`язок боржника припинився.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник позивача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» Шидерова Н.С. апеляційну скаргу не визнала.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідач ОСОБА_1 у відповідності до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки його повноважний представник Пахомов І.Ю. судову повістку-повідомлення отримав 09.12.2025 10:18;04 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 116 т. 2), до судового засідання не з`явилися, що відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 24.03.2025 по цивільній справі № 496/7686/24 позов АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу та судових витрат - задоволено (а.с. 99-102, т. 1).

06.06.2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Пахомовим І.Ю. в системі «Електронний суд» було подано заяву про скасування заочного рішення суду від 24.03.2025 року (а.с. 108-114, т. 1).

Ухвалою суду від 09.06.2025 року поновлено представнику відповідача строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, призначено судовий розгляд клопотання (а.с. 116-117).

Ухвалою суду від 11.07.2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пахомова І.Ю. було залишено без задоволення (а.с. 177-179).

За заявою представника позивача АТ «Ощадбанк» від 16.07.2025 на виконання заочного рішення суду 22.07.2025 року стягувачу було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу (платіжної картки), яка станом на 14.11.2024 р. складає 288064,75 грн. з яких: - заборгованість за основним боргом (кредитом) - 241081,24 грн, проценти за користування кредитом - 46983,51 грн, а також судовий збір у розмірі 4320,97 грн (а.с. 182-189 т. 1).

Згідно інформаційної довідки з Єдиного реєстру боржників від 19.08.2025 року відносно ОСОБА_1 19.08.2025 року відкрито виконавче провадження № 78892774.

В свою чергу 11.08.2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Пахомовим І.Ю. було подано апеляційну скаргу на заочне рішення від 24.03.2025 року, яка відповідно квитанції № 4204565 надіслана до електронного кабінету Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк».

Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, боржник ОСОБА_1 посилався на те, що виконавчий лист № 496/7686/24 не підлягає виконанню, оскільки виданий на виконання судового рішення, яке не набрало законної сили.

Зокрема, 24.03.2025 року ухвалено рішення у справі, яким позов АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу та судових витрат було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу (платіжної картки), яка станом на 14.11.2024 р. складає 288064,75 грн, а також судовий збір у розмірі 4320,97 грн.

Ухвалою суду від 09.06.2025 року було поновлено строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, ухвалою суду від 11.07.2025 року відмовлено представнику відповідача у заяві про скасування заочного рішення. 11.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення суду. 19.08.2025 року ОСОБА_1 стало відомо про відкриття виконавчого провадження відносно нього, за виконавчими листами, виданими за рішенням від 24.03.2025 року.

Зазначає, що виконавчий лист може бути видано, якщо судове рішення набрало законної сили, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо скаргу не було подано, або після розгляду справи в апеляційному порядку, якщо рішення залишено без змін, крім випадків, передбачених законом, зокрема, при негайному виконанні рішення (наприклад, у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, поновлення на роботі), виконавчий лист може бути виданий одразу після ухвалення рішення судом першої інстанції, навіть якщо воно ще не набрало законної сили. У випадку ж заочного рішення виконавчий лист може бути виданий лише після закінчення строку на подання заяви про його перегляд відповідачем, а якщо така заява подана після її розгляду судом першої інстанції. Якщо заочне рішення не було скасоване та після його перегляду залишилося в силі, тоді застосовуються загальні правила апеляційного оскарження, і виконавчий лист видається після завершення апеляційного провадження або після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана.

Таким чином, враховуючи той факт, що виконавчі листи були видані на підставі рішення, яке не набрало законної сили, оскільки відповідачу було поновлено строк звернення з апеляційною скаргою, вказані виконавчі листи видані помилково, тому підлягають визнанню такими, що не підлягають виконанню.

Відмовляючи у задоволенні такої заяви, суд виходив із того, що за результатом розгляду заяви відповідача про перегляд заочного рішення, заочне рішення від 24.03.2025 року не було скасовано, тому воно вважалось таким, що набрало законної сили, тому виконавчий лист видано на підставі заочного рішення, яке набрало законної сили.

Згідно зі ст. 38 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

Отже, представник відповідача, отримавши ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду, має можливість звернутись до приватного виконавця із заявою про зупинення виконавчого провадження. Слід зазначити, що Одеський апеляційний суд у своїй ухвалі від 21.08.2025 року про відкриття апеляційного провадження, зупинив виконання спірного рішення Біляївського районного суду Одеської області.

Переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги боржника, колегія суддів погоджує вказані висновки суду з огляду на таке.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

За ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий судовий розгляд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що випливає зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є закінчення виконавчого провадження.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 рокуу справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Твердження заявника про те, що виконавчий лист не підлягає виконанню через те, що рішення, за яким він виданий, не набрало законної сили, є безпідставними, оскільки, як слушно зазначив суд першої інстанції, отримавши ухвалу про прийняття апеляційної скарги до розгляду, боржник мав можливість звернутись до виконавця із заявою про зупинення виконавчого провадження у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Слід зазначити, що Одеській апеляційний суд у своїй ухвалі від 21.08.2025 року про відкриття апеляційного провадження зупинив виконання спірного рішення Біляївського районного суду Одеської області, оскільки поновив заявнику строк на апеляційне оскарження заочного рішення суду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Пахомова Ігоря Юрійовича залишено без задоволення, а заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 березня 2025 року залишено без змін.

Отже, судове рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, не скасовано та не змінено в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, набрало законної сили.

Докази, які б підтверджували відсутність у боржника обов`язку або будь-які інші причини, за яких лист може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню також відсутні, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню відповідно до положень ст. 432 ЦПК України і доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.

Намагання заявника довести, що він мав легітимне очікування на можливість оскарження заочного рішення саме у встановленому судом порядку, який відповідає положенням ЦПК України, не перебуваючи при цьому під тиском виконавчої служби, яка заарештувала всі рахунки скаржника, не давши йому можливості нормального існування, на виконання судового рішення, яке ще не набрало законної сили, не спростовує як зупинення ухвалою апеляційного суду дії рішення, так і зупинення виконавчого провадження на час перегляду судового рішення апеляційним судом.

Як і намагання окреслити зазначені підстави заяви як «інші» в розумінні словосполучення «з інших причин» (ч. 2 ст. 432 ЦПК України), то тлумачення такого належить виключно законодавцю в особі Верховної Ради України, Конституційному та Верховному Суду, і що закон хоча і не обмежує перелік цих «інших причин», для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України, проте словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

І оскільки у зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення, то саме суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

В даному випадку вказане дотримане та належно виконано судом.

Доводи апеляційної скарги фактично є підставами заяви ОСОБА_1 , яким судом дана правильна оцінка та вірно застосовані відповідні норми права в світлі виниклих правовідносин, коли законодавчо визначені підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Крім того, визнання такого виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, призведе до неможливості видачі його удруге за судовим рішенням, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Пахомова Ігоря Юрійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 01 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 28 січня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький