Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №751/9866/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року місто Чернігів

Справа №751/9866/25

Провадження №2/751/104/26

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Стрижак В. П.

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «СЕНС БАНК»

відповідач – ОСОБА_1

представник позивача – Цимбал Вадим Ігорович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Встановив :

І. Стислий виклад позиції позивача

АТ «Сенс банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №501400449 в сумі 48 633,49 грн, а також понесених судових витрат. (а.с.1-6).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.12.2021 між АТ «Альфа-Банк» (12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк») та відповідачем укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії № 501400449. Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту – 25 000,00 грн, фіксована процентна ставка - 19,99% річних, строк кредиту – 24 місяці, дата повернення кредиту – 02.12.2023. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 48 633,49 грн.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 20 листопада 2025 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 23.12.2025 розгляд справи відкладено у зв`язку з тим, що відповідач не повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про день, час та місце судового засідання повідомлений, у позові просить проводити розгляд справи без участі представника АТ «Сенс Банк», проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не прибула, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128, ст. 131 ЦПК України, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.

З урахуванням вищевикладеного судом 26.01.2026 постановлена ухвала про заочний розгляд справи, відповідно до положень ст. ст. 223 ч. 4, 280, 281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 02.12.2021 ОСОБА_1 підписала оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501400449, відповідно до якої тип кредиту – «Кредит готівкою», сума кредиту – 25 000,00 грн, фіксована процентна ставка – 19,99% річних, строк кредиту – 24 місяці, комісійна винагорода за обслуговування кредиту становить 1,95 % від суми кредиту, повернення кредиту – 02.12.2023. Також даною офертою передбачено відкриття відновлювальної кредитної лінії з сумою кредиту до 200 000,00 грн, фіксованою процентною ставкою 26,00% річних на строк 3 роки та встановлено графік платежів (а.с.8зв-9).

АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію ОСОБА_1 , що підтверджується акцептом пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501400449 від 02.12.2021 (а.с.10-11).

У цей же день відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.13), довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб (а.с.12зв.) та заяву про прийняття пропозиції укласти договір страхування (а.с.13зв-14).

На підтвердження підписання вказаного договору банком надано довідку про ідентифікацію (а.с.15) особи та підтвердження, що дійсно між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» укладено оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501389135 від 10.11.2021.

Банк свої зобов`язання виконав та надав грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №748401377 від 02.12.2021 (а.с.16).

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки по рахунку (а.с.7, 17-29) станом на 03.07.2025 виникла заборгованість в сумі 48 663,49 грн, яка складається із заборгованість за кредитом – 23 274,10 грн, заборгованості по відсотках – 11 221,89 грн та заборгованості по комісії – 14 137,50 грн.

Відповідно виписки по рахунку за період з 02.12.2021 по 03.07.2025 ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами.

Представник позивача звертався до відповідача із досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань, проте заборгованість в добровільному порядку не погашена (а.с.30-34)

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно чч.1,2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним - стаття 1055 ЦК України.

За змістом ст. 1056-1 Кодексу розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою по рахунку.

Відповідачем не було подано до суду жодних доказів, які б спростували або поставили під сумнів правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором у частині тіла кредиту та відсотків, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15 спростування доказів позивача є процесуальним обов`язком саме відповідача (а не суду).

Не надано відповідачем доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

Щодо розміру заборгованості за комісією суд зазначає наступне.

Як передбачено п. 1 Оферти, під час користування Кредитом відповідачка пропонує Банку надавати мені послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договором, за надання яких пропоную встановити комісійну винагороду, а саме: (а) за надання Кредиту 0.00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті на укладення Угоди (далі - Оферта), та 0,00 грн. без ПДВ; (б) за обслуговування Кредиту 1,95% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ. Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунок в Банку сплачується згідно діючих Тарифів Банку. Тарифи є невід`ємною частиною Договору, та розміщені на сайті Банку www.alfabank.ua.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України « Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України Про споживче кредитування.

Даного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, провадження №14-44 цс 21.

Позивач не зазначив та не надав доказів на підтвердження наявності, переліку та обсягу таких послуг, які надавались банком за плату.

Отже, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 14137,50 грн, а відтак, позовні вимоги АТ «Сенс Банк» про стягнення заборгованості за комісією, пов`язану з обслуговуванням кредиту, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного наданого доказу окремо, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 34 495,99 грн, з яких 23 274,10 грн - заборгованість за кредитом, 11 221,89 грн - проценти за користування кредитом.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 0,8 ставки в сумі 2 422,40 грн (а.с.47), які відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1718,22 грн (2 422,40х34495,99/48633,49).

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до положень п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачу правничу допомогу надавало Адвокатське об`єднання «СмартЛекс» на підставі договору про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року (а.с. 41-44).

Згідно із пунктом 3.1 договору за надання послуг, що полягають у вчиненні виконавцем дій, передбачених пунктом 1.1 цього договору, замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у такому розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375 грн; за отримання рішення суду 225 грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85%.

Позивачем заяявлено до стягнення 4 417,73 грн витрат на правничу допомогу.

Суд враховує, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, позов подано дистанційно через систему Електронний суд, справа розглядається у спрощеному провадженні, сторони у судове засідання не прибули, тобто, надання правничої допомоги у цій справі зводилося до складання позовної заяви.

Ураховуючи викладене та те, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, також часткового задовллення позовних вимог, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 2 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 280, 288, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

Вирішив:

Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» 34 495 (тридцять чотири тисячі чотириста дев`яносто п`ять) грн 99 коп заборгованості за договором №501400449 від 02.12.2021, а саме: заборгованість за кредитом – 23 274 грн 10 коп, заборгованості по відсотках – 11 221 грн 89 коп.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» 1718 грн 22 коп судового збору та 2 000 грн 00 коп витрат на правничу допомогу, а всього 3 718 (три тисячі сімсот вісімнадцять) грн 22 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 30.01.2026.

Позивач - Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ЄДРПОУ 23494714)

Відповідач – ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя Н. В. Маслюк