Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №522/18718/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/18718/25-Е

Провадження №2/522/1162/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої – судді Косіциної В.В., розглянувши розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостчальна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,-

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, у якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 46 909,96 гривень та здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою від 21 серпня 2025 року – провадження у справі відкрито. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачеві надано 15-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 21 серпня 2025 року доставлена до електронного кабінету представника відповідача 03 вересня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

19 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому відповідачка просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи – не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Позивач, як суб`єкт ринку газу, з 01.11.2018 здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 880 від 04.07.2017 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу» на території України та постачає природній газ за адресою: АДРЕСА_1 .

Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила), та ст.ст. 6, 7, 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Позивач зобов`язаний постачати природний газ Споживачам які використовують його (природний газ) для власних потреб, а Споживачі зобов`язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів.

Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, (далі - Договір), які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015р. «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між Постачальником природного газу та Споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Відповідно укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової Форми договору.

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.08.2025 року №440449215, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

За цією адресою на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за яким здійснюється облік спожитого природного газу.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Зі змісту статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що учасниками правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг, між іншим, є споживачі (індивідуальні та колективні).

Положеннями пункту 6 частини першої статті вищезазначеного Закону визначено, що індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов`язки споживача житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до норм чинного законодавства, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

У ч.1 ст. 10 Закону вказано, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Пунктом 15 розділу III Правил визначено, що 15. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за вільними цінами, крім ціни постачальника із спеціальними обов`язками, яка встановлюється відповідно до законодавства.

Накази про встановлення роздрібної ціни на газ для побутових споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» опубліковані на офіційному сайті Постачальника за посиланням https://gas.ua/gas-prices-for-home.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4.4. розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ», що є оператором газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Визначення об`ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться Оператором ГРМ згідно Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2494 (далі - Кодекс ГРМ).

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015р. (далі - Кодекс ГТС), точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної' системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).»

Крім того, відповідно пункту 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ, визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ.

Відповідно до п. 5 Розділу 1 Правил постачання природного газу, об`єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування.

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Відповідачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора газотранспортної системи (ТОВ Оператор ГТС України) - Iplatforma, та в подальшому імпортується Постачальником у білінгову систему «Газоліна» та використовується останнім для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, Постачальник проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу.

Відповідно п. 4.3. Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пункт 4.5. Договору визначає, що розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються за рахунками та/або квитанціями абонентської книжки Постачальника.

Дату виникнення зобов`язання Відповідача по оплаті за спожитий природний газ визначає п. 4.6. Типового договору, де вказано, що при розрахунку за квитанціями абонентської книжки Постачальника Споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його Постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Оплата рахунка Постачальника про сплату послуг за цим Типовим договором має бути здійснена Споживачем в термін, визначений в рахунку, який не може бути меншим п`яти робочих днів з моменту отримання Споживачем цього рахунка.»

Відповідно ц. 4.10. Договору, у разі виникнення у Споживача заборгованості за послуги з газопостачання за цим Договором Споживач може звернутися до Постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою Постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність Споживача. Графік погашення заборгованості оформлюється окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від здійснення поточних платежів за цим Договором.

Згідно з положеннями статей 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

На підставі наданих суду доказів, зокрема, інформації по рахунку газопостачання № НОМЕР_2 було встановлено, що ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» постачає природний газ на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , тоді як остання належним чином не виконує свої обов`язки, які є похідними від належних їй як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном, шляхом невнесення плати за постачання природного газу.

У відзиві на позовну заяву відповідачка зазначає про те, що вона не є споживачем послуг, оскільки, з моменту набуття права власності без згоди позивача у ній мешкають сторонні особи, у зв`язку з чим, вона була вимушена звернутися до суду із позовом про виселення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2024 року у справі №522/6606/23, яке було залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення відмовлено.

У постанові Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року суд зробив висновок про те, що обізнаність позивача на час придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 про те, що в квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх факт проживання за мовчазною згодою позивача свідчить, що відповідачі розраховували на правову визначеність своїх житлових прав.

Проте, як вже було зазначено, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до пункту 1.3. Розділу І Типового договору розподілу природного газу, Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання. Фактом укладення цього Договору є включення Постачальником Споживача до свого Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи на підставі заяви-приєднання, поданої Споживачем в установленому законодавством порядку.

Як вже було зазначено, на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за яким здійснюється облік спожитого природного газу.

У п. 1.4. Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, споживач - фізична особа, об`єкт якої фізично підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ

Тому, оскільки об`єкт нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ, остання в сутність приписів Типового договору є споживачем.

Саме тому, ОСОБА_1 як власник нерухомого майна та як споживач несе усі права та обов`язки щодо такого майна, зокрема, обов`язок щодо сплати житлово-комунальних послуг.

Дійсно, відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Тобто, споживачем може бути не тільки особа, яка є власником об`єкта нерухомого майна, але й особа, яка користується таким об`єктом нерухомого майна на законних підставах.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Звертаючись до суду із позовом ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ України» визначило в якості відповідача у справі ОСОБА_1 як особу, що є власником житла та особу, на яку відкрито особовий рахунок.

Відповідачка не дала суду жодного доказу на підтвердження того, що вона повідомляла ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» про те, що поряд із нею природний газ споживають також інші особи.

Не доведено і те, що вона вживала будь-яких заходів задля того, аби розірвати договірні відносини з ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ Україна».

Сам лише факт того, що у позові про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в якості відповідача окрім власником не визначено будь-яких осіб, які зареєстровані та проживають у спірному об`єкті нерухомого майна не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки, закон допускає солідарну відповідальність таких осіб за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

При цьому, якщо ОСОБА_1 вважає, що вказаний у позові обсяг природного газу був спожитий не нею, а особами, які є користувачами такого об`єкта нерухомого майна, остання має право звернутися до суду із позовом про стягнення з останніх витрат, понесених на оплату заборгованості за спожитий природний газу.

За таких обставин, твердження відповідача про те, що вона не є належним боржником у справі не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи.

Згідно наданого позивачем розрахунку, розмір заборгованості ОСОБА_1 за спожитий природний газ за період з 01 жовтня 2021 року по 31 липня 2025 року (включно) становить 46 909,96 гривень.

Під час розгляду справи відповідачем не було спростовано зазначений розрахунок.

Також не надано відомостей від оператора ГРМ, який би спростовував об`єм споживання газу за вказаний період.

Тому, суд погоджується із зазначеним розрахунком та доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 2 422,40 гривень.

Згідно платіжної інструкції від 18.08.2025 року №29024060, ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ»” сплатило в якості судового збору грошову суму у розмірі 2 422,40 гривень.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, в порядку розподілу судових витрат з відповідача підлягає стягнення сума сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 530, 612, 625, 628, 638ЦК України, ст.ст. 77, 79, 80, 141, 263 – 265, 279, 282-283 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостчальна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ – задовольнити.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ЄДРПОУ – 40121452, заборгованість за спожитий природній газ у розмірі 46 909 (сорок шість тисяч дев`ятсот дев`ять) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ЄДРПОУ – 40121452, суму сплаченого судового збору пропорційну задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 02 лютого 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.

02.02.26