Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №332/6372/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 21.01.2026 Справа № 332/6372/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 332/6372/25 Головуючий у 1-й інстанції: Ретинська Ю.І.

Провадження № 22-ц/807/480/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Гончар М.С.,

Онищенка Е.А

при секретарі: Пантюх Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Новікова Ігоря Олександровича на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про внесення змін до актового запису про народження,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Новіков І.О. звернувся до суду з позовом до Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про внесення змін до актового запису про народження.

В обґрунтування позову зазначав, що у 2022 році ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, та отримала рішення від 01.12.2022 року, справа № 335/4984/22, провадження № 2-о/335/125/2022, яким її вимоги були задоволені у повному обсязі, суд встановив факт: що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , доводиться сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; що батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був по національності - «поляк»; що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був по національності - «поляк»; що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по національності - «полячка».

У зв`язку з чим, у листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про внесення виправлень (змін) до актового запису про народження № 411 від 21.04.1984 року на ім`я (дівоча - Будковська) ОСОБА_1 , складеного Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, щодо зміни в графі «відомості про батька» національності батька - ОСОБА_2 , з «українця» на «поляк».

13.11.2025 року вона отримала письмову відповідь про внесення змін (доповнень) до актового запису цивільного стану, в якому вказано, що задовольнити заяву заявниці неможливо. В обґрунтування наданої відмови відповідач зазначив, що підставою для внесення змін є рішення суду, а в рішенні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя тільки встановлювався факт, та відповідача не було зобов`язано внести відповідні зміни, та внесення змін можливо тільки в судовому порядку та на підставі рішення суду.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд зобов`язати Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису про народження № 411 від 21.04.1984 року на ім`я (дівоча - Будковська) ОСОБА_1 , складеного Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, а саме: у графі «відомості про батька» змінити національність батька - ОСОБА_2 із зазначеної «українець» на «поляк».

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про внесення змін до актового запису про народження.

Роз`яснено ОСОБА_1 її право оскаржити дії/бездіяльність Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) шляхом подання позовної заяви до відповідного адміністративного суду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Новіков І.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що правовідносини, пов`язані з внесенням змін до актових записів цивільного стану, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства. Зміна актового запису є не оскарженням владного управлінського рішення, а способом судового захисту особи у разі незгоди з діями РАЦС після відмови у внесенні змін. Сама наявність відмови РАЦС не трансформує спір у публічно-правовий. Спір стосується особистого немайнового права, а не оскарження нормативного чи індивідуального акту. Позовна вимога щодо зобов`язання РАЦС внести зміни до актового запису є вимогою про захист цивільного права, а не про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень.

Звертає увагу, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року у справі № 280/10265/25 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зобов`язання вчинити певні дії.

Учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Новікова І.О., перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що 13.11.2025 року на адресу адвоката Ігоря Новікова надійшла відповідь, якою було відмовлено у внесенні конкретних змін в актовий запис цивільного стану, а саме до актового запису про народження № 411 від 21.04.1984 року. У зв`язку з тим, що позивач не згодна з рішенням суб`єкта владних повноважень, в даному випадку Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо внесення змін до актового запису цивільного стану, тому позовні вимоги ОСОБА_1 мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.12.2022 року, справа № 335/4984/22, провадження № 2-о/335/125/2022, заяву ОСОБА_1 , подану через представника - адвоката Новікова І.О., заінтересована особа: Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено.

Встановлено юридичний факт родинних відносин, за яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , доводиться сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановлено факт того, що батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був по національності - «поляк».

Встановлено факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був за національністю - «поляк».

Встановлено факт того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є за національністю - «полячкою».

Рішення набрало законної сили 05.01.2023 року.

У листопаді 2025 року позивач звернулася до Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Одеса) з заявою про внесення змін до актового запису про народження № 411 від 21.04.1984 року відносно неї, а саме, просила змінити національність батька з «українець» на «поляк» на підставі вищевказаного рішення суду.

ОСОБА_1 отримала письмову відповідь в.о. начальника Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13.11.2025 року, в якій вказано, що рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.12.2022 року, справа № 335/4984/22, не підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану та не є підставою для внесення змін до актового запису цивільного стану.

Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікована Україною.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Справи, що належать до юрисдикції адміністративних судів, визначено ч. 1 ст. 19 КАС України. Так, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення публічно-приватного партнерства; 15) спорах щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері проведення конкурентних процедур з відбору приватного партнера, концесіонера; 15-1) спорах щодо оскарження законності укладення договору публічно-приватного партнерства, концесійного договору, законності змін, внесених до договору публічно-приватного партнерства, концесійного договору; 16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.

Натомість відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

ОСОБА_1 звернулася до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права на відображення в актовому записі про своє народження інформації про національність.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Право на застосування певного способу захисту порушеного права існує у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Захист порушених цивільних прав та інтересів є елементом механізму правового регулювання цивільних відносин, саме тих, у яких й відбулося порушення зазначених прав або інтересів особи. Такий захист цивільних прав та інтересів їх учасників є необов`язковим (факультативним) у структурі такого механізму, оскільки він з`являється лише за необхідності вирівнювання викривленого розвитку правового регулювання цивільних відносин з метою приведення їх у певний стан - відповідно до умов договору або положень законодавства.

Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 2 ст. 300 ЦК України).

За приписами Цивільного кодексу України право на збереження своєї національної самобутності відноситься до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

Ініційований позивачем спір з приводу відображення в актовому записі про своє народження інформації про національність має цивільно-правову природу.

Таким чином, цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Також, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року у справі № 280/10265/25 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснено ОСОБА_1 її право на звернення із відповідним позовом до суду першої інстанції, визначеного в порядку передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, і що даний спір повинен вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є слушними, адже до висновку про неможливість розгляду справи в порядку цивільного судочинства суд першої інстанції дійшов фактично не визначивши предмету спору, не проаналізувавши обґрунтувань позивача для звернення з цим позовом у порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Новікова Ігоря Олександровича задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2025 року у цій справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 30 січня 2026 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: М.С. Гончар

Е.А. Онищенко