Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №310/10122/14-ц — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 20.01.2026 Справа № 310/10122/14-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 310/10122/14-ц Головуючий у І інстанції: Фісун Н.В.

Провадження № 22-ц/807/267/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Онищенка Е.А.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Костової Наталії Зіновіївни на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії виконуючого обов`язки начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кущак Василя Богдановича, старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук Анастасії Олександрівни, боржник - ОСОБА_2 ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії в.о. начальника Тернопільського ВДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кущак В.Б., старшого державного виконавця Тернопільського ВДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук А.О., боржник - ОСОБА_2 .

В обґрунтування скарги зазначено, що 29.01.2015 Бердянський міськрайонний суд Запорізької області видав виконавчий лист у справі № 310/10122/14-ц від 15.01.2015 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 350 грн щомісячно до досягнення нею повноліття, починаючи стягнення з 03.12.2014.

Постановою державного виконавця ВДВС у м. Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції від 11.12.2022 відкрито виконавче провадження № 70309067 для примусового виконання зазначеного виконавчого листа про стягнення аліментів. До цього моменту виконавчий лист до примусового стягнення не подавався.

17.06.2025 ОСОБА_1 звернулася до в.о. начальника Тернопільського ВДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою, в якій довела до відома виконавця, що жодних коштів у рахунок оплати аліментів на утримання ОСОБА_3 за виконавчим листом від 29.01.2015 № 310/10122/14-ц від ОСОБА_2 ніколи не отримувала, в тому числі до відкриття виконавчого провадження № 70309067. У зв`язку з цим, просила провести розрахунок заборгованості за аліментами з урахуванням ст. 194 Сімейного кодексу України. Також повідомляла, що попередньо подана нею заява від 14.05.2024 щодо відсутності заборгованості з аліментів є помилковою, тому просила її до уваги не брати.

Листом № 105864 від 23.06.2025 скаржницю повідомлено, що раніше подана нею заява від 14.05.2024 щодо відсутності заборгованості зі сплати аліментів станом на липень 2022 року врахована в розрахунок заборгованості з виплати аліментів. У Відділу відсутні підстави вважати таку заяву неправильною та не брати до її уваги. До листа було долучено Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 17.06.2025, проведений старшим державним виконавцем Тернопільського ВДВС Шевчук А.О. за період з липня 2022 до травня 2025 року. У розрахунку зазначено, що згідно з заявою стягувача станом на 01.07.2022 заборгованість відсутня.

На думку скаржниці, такі дії ВДВС щодо врахування при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів її заяви від 14.05.2024 про відсутність заборгованості на липень 2022 року, та неврахування відомостей, зазначених в її заяві від 17.06.2025, суперечать вимогам законодавства та порушують її права, як стягувача.

У зв`язку з цим, 07.07.2025 вона надіслала скаргу на дії державного виконавця в порядку ч. 3-5 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» на ім`я в.о. начальника відділу ДВС Кущака В.Б., в якій просила вжити заходів для усунення вимог законодавства та зобов`язати державного виконавця Тернопільського ВДВС Шевчук А.О. провести розрахунок зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 70309067 без урахування заяви від 14.05.2024, та з врахуванням заяви від 17.06.2025.

За результатами розгляду вказаної скарги, ОСОБА_1 надано листа № 1222660 від 29.07.2025, яким її повідомлено, що заява від 14.05.2024 щодо відсутності заборгованості з виплати аліментів станом на липень 2022 року врахована у розрахунок заборгованості зі сплати аліментів. У Відділу відсутні підстави вважати таку заяву неправильною та не брати її до уваги. Також констатовано, що 17.06.2025 вх. №17540 на адресу Відділу надійшла заява ОСОБА_5 про те, що попередня заява від 14.05.2024 щодо відсутності заборгованості з аліментів є помилковою, з проханням не брати її до уваги.

Такі дії ВДВС та в.о. начальника ВДВС щодо відмови у проведенні розрахунку заборгованості з аліментів відповідно до ст. 194 Сімейного кодексу України без урахування її заяви від 14.05.2024 та з прийняттям заяви від 17.06.2025, скаржниця вважає протиправними.

Так, 14.05.2024 вона дійсно подала заяву на ім`я начальника Тернопільського ВДВС, в якій вказала, що станом на липень 2022 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 відсутня. Цю заяву вона подала на пропозицію державного виконавця, оскільки розуміла, що за власним рішенням тривалий час не зверталась до органів виконавчої служби з приводу відкриття виконавчого провадження про стягнення аліментів на підставі виконавчого листа і на момент подання цієї заяви не знала, що заборгованість за аліментами може бути нарахована за минулий час у межах 10 років. У заяві від 14.05.2024 жодних відомостей саме про отримання від боржника платежів на сплату аліментів ОСОБА_1 не вказувала, підтверджуючих документів про отримання аліментів не надавала.

У червні 2025 року вона зрозуміла, що припустилася помилки, подавши таку заяву, оскільки така заява суперечить інтересам її дитини, у зв`язку з чим, 17.06.2025 звернулася до ДВС з проханням здійснити розрахунок заборгованості з аліментів без урахування її заяви від 14.05.2024, адже така була подана помилково. При цьому, в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які докази (звіти про здійснені відрахування та виплати, квитанції, розписки, тощо), які б підтверджували отримання нею аліментів від боржника до липня 2022 року. Оскільки заявою від 17.06.2025 вона спростувала відомості, вказані нею ж в заяві від 14.05.2024 щодо відсутності заборгованості боржника станом на липень 2022, повідомила про їх помилковість, за відсутності будь-яких інших доказів сплати аліментів, у відділу ДВС не було жодних підстав не враховувати її заяву від 17.06.2025 та при розрахунку заборгованості з аліментів надалі керуватись відомостями, зазначеними у заяві від 14.05.2024.

Обґрунтовуючи строк звернення до суду зі скаргою, встановлений 449 ЦПК України, ОСОБА_1 вказувала на поважність причини його пропуску, адже вона скористалась законним правовим механізмом оскарження дій державного виконавця в позасудовому порядку, і про ухвалене рішення дізналась з листа ВДВС № 122260 від 29.07.2025.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 просила суд:

- поновити строк звернення до суду зі скаргою;

- визнати незаконними рішення/дії старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук А.О. при проведенні 17.06.2025 розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_1, а саме врахуванні при такому розрахунку її заяви від 14.05.2024 та неврахуванні заяви від 17.06.2025;

- визнати незаконними рішення в.о. начальника Тернопільського відділу державної Міністерства юстиції Василя Кущака за результатами розгляду її скарги від 10.07.2025, викладене в листі № 122260 від 29.07.2025;

- зобов`язати державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції провести розрахунок зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 70309067 без урахування заяви ОСОБА_1 від 14.05.2024, та з урахуванням заяви ОСОБА_1 від 17.06.2025.

Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2025 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Костової Н.З. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2025 рокута ухвалити нову постанову про задоволення її скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги, повторюючи доводи своєї скарги, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Костової Н.З. зазначає, що неврахування державним виконавцем її заяви від 17.06.2025, в якій вона чітко повідомила, що ніколи не отримувала жодних платежів від боржника на сплату аліментів суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права стягувача та її дитини. Жодною нормою законодавства не передбачено заборони відкликання заяв, що подаються державному виконавцю, зокрема, і заяви про відсутність заборгованості, якщо така заява подана помилково, а зазначені в ній відомості не відповідають дійсності.

У своєму відзиві Тернопільський ВДВС Тернопільської області Івано-Франківського МУМЮ заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін. Зокрема, зазначає, що дії ОСОБА_1 свідчать про те, що вона несумлінно користується правами, наданими їй як стороні виконавчого провадження.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Костова Н.З. наполягала на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваної ухвали та задоволенні скарги.

Інші часники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 97, 98). Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, представника скаржниці, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що в період з 29 січня 2015 року до липня 2022 року стягувач не зверталася до державного виконавця з заявами про ухилення боржника від сплати аліментів або сплату аліментів в нижчому, ніж це передбачено законодавством розмірі, не подавала виконавчого листа до виконавчої служби, скарги до суду на бездіяльність державного виконавця у цьому виконавчому провадженні у вищевказаний період також не подавала, тому відсутні підстави для задоволення скарги.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи та не її заперечували учасники, що за даними АСВП, на виконанні Тернопільського ВДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 70309067 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 350 грн щомісячно, до досягнення нею повноліття, починаючи стягнення з 03.12.2014.

11.11.2022 державний виконавець, керуючись ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» ухвалив постанову про відкриття виконавчого провадження.

11.11.2022 державний виконавець, керуючись ст. 42 Закону, ухвалив постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

11.11.2022 державний виконавець направив запит до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржника та направив запит до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів. Державний виконавець неодноразово (05.03.2024, 26.04.2024, 04.12.2024, та 29.07.2025) направляв виклики боржнику ОСОБА_2 з`явитися до виконавця за адресою: 46025, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Тернопіль, вул. Острозького Василя Костянтина, буд.14, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.

14.05.2024 на адресу Відділу надійшла заява від ОСОБА_5 щодо відсутності заборгованості зі сплати аліментів станом на липень 2022 року.

11.06.2024 державний виконавець, керуючись ст.18, 48, 56 Закону, ухвалив постанову про арешт коштів боржника.

28.06.2024 державний виконавець сформував повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників та ухвалив постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про розшук майна боржника.

04.12.2024 державний виконавець, керуючись ст. 56 Закону, ухвалив постанову про арешт майна боржника.

04.12.2024 державний виконавець, керуючись ст. 63, 75 Закону, ухвалив постанову про накладення штрафу, за період з 01.07.2022 до 01.12.2024 заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.12.2024 складала 42802,50 грн.

17.06.2025 ОСОБА_5 звернулася до Тернопільського ВДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою, в якій довела до відома начальника відділу, що жодних коштів у рахунок оплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 за виконавчим листом № 310/10122/14-ц від 29.01.2015 від боржника ОСОБА_2 вона ніколи не отримувала, у тому числі, до відкриття виконавчого провадження № 70309067, у зв`язку з чим, просила провести розрахунок заборгованості за аліментами з урахування мст. 194 СК України. У заяві також зазначено, що попередньо подана заява від 14.05.2024 щодо відсутності заборгованості з аліментів є помилковою, тому просить не брати її до уваги.

Згідно з відповіддю в.о. начальника Тернопільського ВДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кущака В., заява ОСОБА_5 від 14.05.2024 врахована у розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, у Відділу відсутні підстави не брати її до уваги.

У липні 2025 ОСОБА_5 звернулася до начальника Тернопільського ВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зі скаргою в порядку ч. 3-5 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» про проведення розрахунку зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 70309067 без урахування заяви від 14.05.2024 та з урахуванням її заяви від 17.06.2025, на яку була надана відповідь 29.07.2025 про врахування до розрахунку заборгованості заяви від 14.05.2024.

За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Відповідно до ч. 3 ст 12 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з п. 1, 3, 14 ч. 3 цієї статті, виконавець має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

Положеннями чч 1, 3, 4 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема, передбачено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 194 СК, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Колегія суддів зауважує, що отримавши заяву ОСОБА_5 від 17.06.2025, в якій вона вказувала на помилковість її попередньої заяви та відсутність платежів за аліментами з 2015 року, державний виконавець не відреагував на неї належним чином: не перевірив фактів, що в ній зазначені, не викликав боржника для надання пояснень з цього приводу, не вжив заходів щодо застосування приводу до боржника. У відповіді на скаргу ОСОБА_5 начальник Тернопільського ВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції обмежився тільки констатуванням факту подання такої заяви.

Однак, матеріали виконавчого провадження, в копії надані до відзиву на скаргу, не містять жодних доказів внесення боржником будь-яких платежів за виконавчим листом № 310/10122/14-ц від 29.01.2015, тому, на думку колегії суддів, враховуючи важливість питання, що стосується виплати аліментів на утримання дитини, для забезпечення як найкращих інтересів ОСОБА_4 , яка має гарантоване міжнародним та національним законодавством право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, з огляду на принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за утримання дитини, заява ОСОБА_5 від 17.06.2025 має бути врахована у виконавчому провадженні № 70309067 під час обчислення розрахунку заборгованості.

А відсутність звернень ОСОБА_5 до державного виконавця в період з 29 січня 2015 року до липня 2022 року з заявами про ухилення боржника від сплати аліментів або сплату аліментів у розмірі нижчому, ніж це передбачено законодавством, відсутність її дій щодо пред`явлення виконавчого листа до виконання, та відсутність скарг на дії виконавця не може бути підставою для звільнення ОСОБА_2 від сплати аліментів на дитину, оскільки чинним законодавством установлено, що виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів може бути пред`явлений до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі, та аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку з чим, на підставі вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2025 року та ухвалити нову постанову про задоволення скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Костової Наталії Зіновіївни - задовольнити.

Ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2025 року - скасувати. Ухвалити в цій справі нову постанову, якою:

«Скаргу ОСОБА_1 на дії виконуючого обов`язки начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кущак Василя Богдановича, старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук Анастасії Олександрівни, боржник - ОСОБА_2 , - задовольнити.

Визнати незаконними дії старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук Анастасії Олександрівнипри проведенні 17 червня 2025 року розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 70309067, а саме врахування при такому розрахунку заяви ОСОБА_1 від 14 травня 2024 року та неврахування заяви ОСОБА_1 від 17 червня 2025 року.

Визнати незаконними рішення виконуючого обов`язки начальника Тернопільського відділу державної Міністерства юстиції Василя Кущака за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 10 липня 2025 року, викладене в листі № 122260 від 29 липня 2025 року.

Зобов`язати державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції провести розрахунок зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 70309067 без урахування заяви ОСОБА_1 від 14 травня 2024 року, та з урахуванням заяви ОСОБА_1 від 17 червня 2025 року.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 30 січня 2026 року.

Головуючий:

Судді: