Рішення від 15 січня 2026 р. у справі №607/23938/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

16.01.2026 Справа №607/23938/25 Провадження №2/607/271/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача в свою користь заборгованість за Заявою-договором від 13.08.2024 № 4197949-510 у розмірі 117 461,97 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 13.08.2024 АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 підписали Заяву-договір № 4197949-510 про надання кредиту «Зручна готівка Максимум».

Відповідно до розділу 1 кредитного договору позичальник просила надати кредит в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб: п. 1.2.2 Сума кредиту 72 381 гривень.; п. 1.2.6 Строк кредиту: 36 місяців; п. 1.2.9 Проценти за користування кредитом: 0,01 % річних; п. 1.4. Комісія за обслуговування кредиту: 4,9 % щомісячно.

Умови вищезазначеної Заяви-договору Позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості, яка станом на дату даного звернення залишається непогашеною. Станом на 04.11.2025 заборгованість за Заявою - договором № 4197949-510 від 13.08.2024, становить 117 461,97 грн. в тому числі: заборгованість по тілу кредиту – 68 359,96 грн, заборгованість по відсоткам – 7,37 грн, заборгованість по комісії – 49 094,64 грн.

Посилаючись на наведене, банк просить задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник банку не з`явився, звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності.

Відповідачка належним чином повідомлялася про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилася, не повідомивши про причини неявки, відзиву на позов не надала. Зважаючи на відсутність заперечень позивача, суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

13.08.2024 ОСОБА_1 підписала з АТ «Таскомбанк» заяву-договір про надання споживчого кредиту № 4197949-510 (а.с. 7-10), на наступних умовах: Загальна сума кредиту – 72 381 грн (п. 1.2.2); Комісія за надання кредиту – 4,9%, що складає 3381 грн (п. 1.2.3); Комісія за обслуговування кредиту – 4,9 % (п. 1.4) Сума кредиту без комісії за надання кредиту – 69000 грн (п. 1.2.4); Строк кредиту – 36 міс (п. 1.2.6); Проценти за користування кредитом – 0,01 % річних (п. 1.2.9).

Окрім того, ОСОБА_1 підписала Додаток 1 до Заяви-договору № 4197949-510 від 13.08.2024 (Графік платежів з обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит № 4197949-510 від 13.08.2024), відповідно до якого встановлено суму кредиту за договором – 72 381 грн, проценти за користування кредитом – 11,14 грн, комісія за надання кредиту – 3381 грн, за обслуговування кредитної заборгованості – 127 680,12 грн.

Відповідач також підписала Паспорт споживчого кредиту за продуктом «Зручна Готівка Максимум», яким встановлено аналогічні умови кредитування (а.с. 13).

Відповідно до платіжної інструкції № 1377800670 від 13.08.2024, АТ «Таскомбанк» 13.08.2024 перерахувало на рахунок ОСОБА_1 72 381 гривень згідно кредитного договору № 4197949-510 від 13.08.2024 (а.с. 14).

Окрім того, на підтвердження видачі кредитних коштів, позивач надав Виписку по особовим рахункам кредитного договору 4197949-510 (а.с. 16-25). Із виписки видно, що відповідачка користувалася кредитними коштами та здійснювала часткове погашення заборгованості.

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4197949-510 від 13.08.2024, заборгованість ОСОБА_1 станом на 04.11.2025 становить 117 461,97 грн, з яких: 68 359,96 грн – заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 7,37 грн – заборгованість за відсотками (в т.ч. прострочена), 49 094,64 грн – заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) (а.с. 15).

При цьому, з вказаного розрахунку вбачається, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості.

Позивач АТ «Таскомбанк» 05.09.2025 рекомендованим листом із описом вкладення надіслав відповідачу повідомлення-вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, відповідно до якого ОСОБА_1 було повідомлено про те, що заборгованість по кредиту становить: 20 105 гривень – простроченого боргу, 5,21 гривень – прострочена заборгованість за відсотками; 38 454,63 – прострочена комісія, які позивач вимагав повернути протягом 30 днів.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов банку підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Згідно із частиною другою статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачкою ОСОБА_1 13.08.2024 підписано заяву-договір про надання споживчого кредиту № 4197949-510 та додаток до договору, яким встановлено умови кредитування.

Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в формі, передбаченій законом.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено кредитний договір, шляхом підписання заяви-договору про надання споживчого кредиту за № 4197949-510 від 13.08.2024.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Факт надання кредитних коштів за вказаним кредитним договором підтверджено платіжною інструкцією банку від 13.08.2024 та випискою по рахунку останнього.

У свою чергу, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п. 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп`ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами існування заборгованості за кредитним договором.

Отже, надані банком платіжна інструкція, виписка про рух коштів по картці відповідача та розрахунок заборгованості є належними доказами, які підтверджують розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки містять детальний розпис нарахованої заборгованості за кредитним договором, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

У частині другій статті 627 ЦК України закріплено, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону «Про споживче кредитування», споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно із частиною четвертою статті 16 Закону № 1734-VIII, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 36 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Як видно із досліджених доказів, у зв`язку із простроченням відповідачем платежів за кредитним договором, банк скористався своїм правом, передбаченим умовами договору та частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, у зв`язку із чим відповідачу була надіслана 05.09.2025 лист-вимога.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Взяті на себе зобов`язання відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконувала, в обумовлений строк погашення кредиту не здійснювала, внаслідок чого станом на 04.11.2025 утворилася заборгованість за кредитним договором № 4197949-510 від 13.08.2024.

Таким чином, позивач має право вимагати повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом від позичальника за кредитним договором № 4197949-510 від 13.08.2024, яка станом на 04.11.2025 становить: 68 359,96 грн – заборгованість по тілу кредиту; 7,37 грн – заборгованість за відсотками.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 49 094,64, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.2.3, п. 1.4 Заяви-договору про надання споживчого кредиту № 4197949-510 від 13.08.2024, комісія за надання кредиту – 4,9%, що складає 3381 грн, комісія за обслуговування кредиту – 4,9 %. Комісія за обслуговування кредиту нараховується Банком щомісячно, протягом строку кредиту.

Додатком 1 до Заяви-договору № 4197949-510 від 13.08.2024 встановлено також графік платежів з обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, відповідно до якого плата за обслуговування кредитної заборгованості – 3546,67 грн.

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4197949-510 від 13.08.2024, станом на 04.11.2025 сума нарахованої комісії – 53200,05 грн, сума сплаченої комісії – 4105,41 грн. Заборгованість ОСОБА_1 по комісії (в т.ч. простроченій) становить 49094,64 грн.

Згідно із частинами першою - третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитному договорі № 4197949-510 від 13.08.2024 не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачеві та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АТ «Таскомбанк» не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитних договорів.

Отже, суд доходить висновку про нікчемність положень кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення комісії за кредитним договором № 4197949-510 від 13.08.2024 в розмірі 49094,64 грн необхідно відмовити.

Крім того, суд вважає за необхідне сплачені відповідачем кошти згідно із кредитним договором № 4197949-510 від 13.08.2024 в розмірі 4105,41 грн, які були спрямовані банком на погашення заборгованість за комісією, у зв`язку із нікчемністю положень договору в цій частині зарахувати на погашення основної заборгованості за кредитом (тіла кредиту).

За таких обставин, за кредитним договором № 4197949-510 від 13.08.2024 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 44 996,6 грн (49 094,64 грн + 7.37 грн - 4105,41 грн).

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь АТ «Таскомбанк» заборгованості за кредитним договором: № 4197949-510 від 13.08.2024 в розмірі 44 996,6 грн.

Позивач при зверненні до суду поніс судові витрати на суму 2422,40 грн зі сплати судового збору.

Судом задоволено позов на суму 44 996,6 грн із 117 461,97 грн, що становить 38,31 %.

В силу статті 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути 928,02 (38,31% від 2422,40) гривень судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 280, 281, 282, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити часткового.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» 44 996 (сорок чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 60 копійок заборгованості за кредитним договором № 4197949-510 від 13.08.2024 та 928 гривень 02 копійки судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 16.01.2026.

Реквізити сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», адреса: 01032, Україна, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 09806443.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

Головуючий суддяВ. М. Позняк