Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №464/8456/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/8456/25

пр.№ 2/464/729/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за участі представника позивача – адвоката Назаркевича С.М.,

у с т а н о в и в:

Адвокат Назаркевич С.М. від імені та в інтересах позивача у письмовій формі звернувся до Сихівського районного суду м.Львова з позовною заявою у порядку цивільного судочинства, в якій просить стягувати з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 6000 грн щомісячно, починаючи стягнення з 05 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Свої вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх обов`язків щодо утримання дитини.

За результатами автоматизованого розподілу судову справу передано на розгляд судді Тімченко О.В., інформація щодо справи є відкритою та оприлюднюється на офіційному вебпорталі судової влади України.

Суддя ухвалою від 08 грудня 2025 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у зв`язку із малозначністю справи, що визначено імперативними приписами цивільного процесуального закону.

Ухвала про відкриття провадження по справі оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень з додатковим відображенням в електронній формі програмними засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу Дія.

Заперечень проти письмового провадження, визначеного ухвалою суду про відкриття провадження, до суду не надходило, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису у такому випадку не здійснюється.

Характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою беруться до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо проведення публічного розгляду справи.

Саме така правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 712/1100/20, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України підлягає урахуванню при застосуванні норм права.

Представнику позивача ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

За відсутності у відповідача електронного кабінету копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою з додатками надіслано за зареєстрованим місцем проживання, отриманим за відомостями Єдиного державного демографічного реєстру у порядку ст.187 ЦПК України.

Декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою. Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування) - ст.ст.3, 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

За висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, від 01 грудня 2023 року у справі № 591/4832/22, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України при застосуванні норм права ураховується, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судового повідомлення у зв`язку «адреса відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судового повідомлення.

З огляду на викладене долучена довідка поштового відділення з позначкою «адреса відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, що узгоджується із положеннями п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 з покликанням на практику Європейського суду з прав людини у справі «Гарячий проти України» (заява № 43925/18) висловлено правову позицію про те, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Судом вжито передбачених законодавством заходів для повідомлення відповідача та створено умови для реалізації принципу змагальності сторін. Водночас, незважаючи на належне повідомлення, відповідач своїми процесуальними правами не скористався та відзиву не подав, жодних клопотань не заявлено.

Порядок здійснення цивільного судочинства встановлений ЦПК України, за яким суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень (ст.ст.12,13,81 ЦПК України, постанова Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 607/16163/19).

Суд, вирішуючи цивільно-правовий спір про стягнення аліментів на утримання малолітньої/неповнолітньої дитини, дійшов наступного висновку.

Як регламентовано ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Виходячи з положень ст.ст.141, 181, 182 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою ст.157 цього Кодексу.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд ураховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного зобов`язані розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення становить: дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

Як визначено ч.2 ст.150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Указане кореспондується з вимогами ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», якою передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Наведені положення закону дають підстави для висновку, що аліменти це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі, необхідному для її життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який мала дитина до виникнення спору про стягнення аліментів та їх розмір, і який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, її гармонійного розвитку, з врахуванням визначеного законом розміру прожиткового мінімуму на дитини, її потреб, зважаючи на обов`язок обох батьків брати участь в матеріальному утриманні дитини.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц, за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Сторони перебувають у шлюбі та є батьками малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання разом з матір`ю. Наведене підтверджується: свідоцтвом про народження, свідоцтвом про шлюб, паспортними даними позивача та відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів на малолітню дитину, позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів, що є її процесуальним обов`язком згідно зі ст.ст.12,81 ЦПК України, у підтвердження визначенихст.182 СК України обставин: стану здоров`я дитини та відповідача, їх матеріального стану, наявність у відповідача на утриманні інших осіб, перебування у його власності майна чи здійснення відповідачем певних витрат.

До того ж позивачем жодними доказами не підтверджено понесення необхідних витрат у розмірі 12 000 грн щомісячно (по 6 000 грн на кожного з батьків), адже обов`язок по утриманні дітей лежить на обох батьках порівну. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки сторонами жодних доказів, які б надали можливість перевірити обставини, передбачені ст.182 СК України, не надано, а тому судом з власної ініціативи з доступних джерел за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» отримано відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан та доходи, та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру праві власності на нерухоме майно. За вказаними відомостями ні позивач, ні відповідач за період 2024-2025 року жодних доходів не отримали, відсутні відомості про належність їм нерухомого майна.

З огляду на викладене у своїй сукупності, ураховуючи, що батьки зобов`язані забезпечити дитині належне виховання та утримання, навчання, розвиток, житло, приймаючи до уваги існуючі життєві витрати та вік, керуючись принципами розумності та справедливості сімейного законодавства, з метою захисту прав та кращих інтересів малолітньої/неповнолітньої дитини, суд вважає за необхідне стягувати на користь позивача аліменти у розмірі 3000 грн щомісячно.

Твердження позивача про приховування відповідачем своїх реальних заробітків є голослівним та вирішального значення не має, адже відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів повинен бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Визначений судом розмір аліментів на утримання дітей перевищує мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину та з урахуванням також обов`язку матері утримувати дітей є достатнім. Саме така позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 369/9386/17.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів, що становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, - 3512 грн і більше присуджений бути не може, адже позивачем не доведено достатності для цього заробітку (доходу) платника аліментів, як цього вимагають положення сімейного законодавства.

Позивачем, яка користується професійною правничою допомогою адвоката, не доведено належними та допустимими доказами підстав для стягнення аліментів в іншому розмірі, тому суд частково погоджується із заявленими вимогами про стягнення аліментів у розмірі 3000 грн щомісячно, в іншій частині слід відмовити за недоведеністю. Розмір аліментів у твердій грошовій сумі щорічно підлягає індексації відповідно до закону (ч.2 ст.184 СК України).

Суд роз`яснює, що за приписами ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як унормовано ст.191 ЦПК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

У підтвердження вимог стягнення аліментів за минулий час позивачем надано скриншот із застосунку Viber із датою 05 серпня 2025 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 виснувала, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

Сам по собі скриншот не дозволяє ідентифікувати авторів та встановити дійсний зміст повідомлень, не захищений від змін чи виправлень, у зв`язку з чим за відсутності жодних інших доказів не може визнаватися достовірним.

Таким чином позивач не надав суду достатніх доказів вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення останнього від їх сплати, що має наслідком відмови у вимогах про стягнення аліментів за минулий час є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Саме така правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 766/22653/17.

Позов про стягнення аліментів пред`явлено 02 грудня 2025 року, відтак, враховуючи ст.191 СК України, аліменти суд присуджує саме з цього дня.

Суд вирішує питання розподілу судових витрат з дотриманням положень ст.141 ЦПК України.

Оскільки позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому за приписами ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Задоволити позов частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої/неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 02 грудня 2025 року, до досягнення дитиною повноліття, з індексацією відповідно до закону.

У решті позовних вимог відмовити.

У порядку ч.1 ст.430 ЦПК України рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Інформація про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 02 лютого 2026 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО