Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №462/9818/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/9818/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - Мруць І.С.

за участю секретаря судового засідання - Булавки Х.Н.,

справа №462/9818/25

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

встановив:

позивачка 09.12.2025 року звернулася в суд із позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; стягнути з відповідача аліменти на утримання матері, з якою проживає дитина, у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу), починаючи стягнення з дня подання позову до суду.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що від шлюбу із відповідачем сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час подання позову дитина проживає з позивачкою та знаходиться на її повному забезпеченні. Між сторонами не досягнуто згоди щодо матеріального утримання та виховання дитини, відповідач надає дитині певну допомогу, однак вона є нерегулярною, частковою та не покриває необхідних витрат на утримання дитини. Зазначає, що батько дитини є здоровим, працездатним, а відтак вважає, що він може сплачувати аліменти у зазначеному нею розмірі. Також зазначає, що вона доглядає за своєю малолітньою дитиною, не має особистого доходу, не має можливості займатися підробітками, тому їй потрібна матеріальна допомога чоловіка.

Ухвалою судді від 11.12.2025 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позов не подав, про розгляд справи Залізничним районним судом м.Львова повідомлявся шляхом надіслання копії ухвали суду, позовної заяви з додатками за адресою реєстрації його місця проживання, які отримав 14.01.2026 року.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77 ЦПК України).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 89 ЦПК України).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданого 21.07.2023 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 21.07.2023 року, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 (а.с.5).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 05.11.2024 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).

Згідно копії Витягу з Реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_3 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 (а.с.8). Позивачка стверджує, що малолітня дитина проживає разом із нею. Дані обставини сторонами не оспорюються.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує, що їх розмір не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.

Частинами 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов`язків і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. У разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо після виконання аліментних зобов`язань згідно з частиною четвертою цієї статті один з батьків не виїхав на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договорів про правову допомогу, та залишився або повернувся для постійного проживання в Україну, порядок стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми встановлюється законодавством. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, згідно з яким з одного із батьків стягуються аліменти, він виїжджає для постійного проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, з нього за рішенням суду до його виїзду за межі України може бути стягнуто аліменти за весь період до досягнення дитиною повноліття. Якщо після набрання законної сили рішенням суду про сплату аліментів за весь період до досягнення дитиною повноліття особа, з якої стягуються аліменти, продовжує постійно проживати в Україні або повертається в Україну для постійного проживання та змінюються обставини, які вплинули на визначення розміру аліментів, у судовому порядку може бути встановлено періодичне стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми. Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім`ї, у якій виховується дитина. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги, її розмір визначається Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України).

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ст.183 СК України)

Також, відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. У разі виїзду одного з батьків на постійне проживання в державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, аліменти стягуються відповідно до вимог частин 5 - 7 ст. 181 СК. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи. Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 74 Закону "Про виконавче провадження", а також у статтях 194 - 197, 274 СК.

Враховуючи ту обставину, що дитина сторін проживає разом з позивачкою ОСОБА_1 , остання несе витрати по утриманню дитини, забезпечує її лікуванням в разі потреби, займається вихованням, що потребує не тільки матеріальних витрат, а й значних моральних зусиль, беззаперечне право неповнолітньої дитини на утримання її обома батьками, суд вважає, що є підстави для стягнення аліментів з відповідача.

Щодо розміру аліментів та можливості їх сплати суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач є особою працездатного віку.

Згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2817 гривень.

Беручи до уваги усі наведені обставини, виходячи з найкращих інтересів дитини, керуючись принципом розумності і справедливості, врахувавши розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, мінімальний рекомендований розмір аліментів, на одну дитину, те що обов`язок утримувати дитину до досягнення повноліття покладений на обох батьків, позицію відповідача, який є особою працездатного віку, не подав до суду заперечень проти позовних вимог, суд вважає, що в цій частині позов слід задоволити та стягувати із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму, щомісячно.

Відповідно до ч.1,2 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне стягувати такі, починаючи із дня подання позову, а саме з 09 грудня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

Виходячи з вимог ст.430 ЦПК України, слід допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ч.1ст.192 Сімейного кодексу України, яка підлягає застосуванню в силу ст. 201 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Позивачка просить стягнути також аліменти на утримання матері, з якою проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Виходячи із змісту ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Таким чином, право на утримання у дружини-матері існує паралельно із правом дитини на утримання та не залежить від нього. Тобто, з чоловіка - батька дитини аліменти можуть одночасно стягуватися за двома правовими підставами: на дружину - як з чоловіка і на дитину - як з батька, однак, суд враховує той факт, що право дружини на отримання аліментів обмежується матеріальною можливістю чоловіка сплачувати аліменти.

Беручи до уваги доводи позивачки про необхідність отримання такої допомоги, той факт, що в добровільному порядку питання щодо утримання дружини позивачка та відповідач не вирішили, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідач має незадовільний стан здоров`я чи з інших об`єктивних причин не може надавати матеріальну допомогу матері спільної дитини - він не подав заперечень проти позовних вимог, суд вважає, що в цій частині позов також слід задоволити.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що у випадку, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із статті 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів.

Враховуючи те, що позивачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги щодо стягнення аліментів, тому суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 141, 263, 265, 274-279, 430 ЦПК України,

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягувати із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі (однієї четвертої) частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 09 грудня 2025 року, та до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з 09 грудня 2025 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьохрічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави 1211 грн. (тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Судове рішення складено 02 лютого 2026 року.

Суддя: /підпис/ І.С. Мруць