Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №299/5579/25 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5579/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Леньо В.В. при секретарі-Казимірська Н.В., за участі позивача ОСОБА_1 , його представника – адвоката Бочкор І.В., представника відповідача – Русин І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Виноградів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 28.10.2025 начальником відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення, за вчинення правопорушення передбаченого ч.2 ст. 202 КУпАП.

Згідно оскаржуваної постанови 28.10.2025 року близько 17 години 05 хвилин прикордонним нарядом «Прикордонній патруль» від відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) на напрямку 123 прикордонного знаку (територія Королівської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) в прикордонній смузі смузі на відстані 4500 м. від державного кордону України, було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 який перебував та пересувався в прикордонній смузі без дозволу відповідного органу ДПСУ повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.7 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою КМУ від 27.07.2018 № 1147, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 202 КУпАП. Постановлено визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 202 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн.

Позивач вважає вказану постанову протиправною, що підлягає скасуванню з тих підстав, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного рпавопрушення з огляду на те, що персування у межах населеного пункту місцевим жителем ОСОБА_3 який зареєстрований та постійно проживає в АДРЕСА_1 не можна тлумачити як пересування в прикордонній смузі без дозволу відповідного органу ДПСУ.

На підставі викладеного, позивач просить суд: постанову серії №07302Е від 28.10.2025, винесену начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 202 КУпАП скасувати, провадження у справі про його притягнення за ч. 2 ст. 202 КУпАП закрити.

Ухвалою судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10.11.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за даним позовом. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 24.11.2025 року, за клопотанням представника позивача, у справі замінено відповідача - начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на належного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ).

30.12.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов разом із доданими до нього документами, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Представник відповідача у відзиві вказує, що проти доводів, викладених в адміністративному позові, відповідач заперечує в повному обсязі, оскільки вимоги позивача не ґрунтуються на законі, є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Зазначає, що 28.10.2025 близько 17.05 прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» від відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) на напрямку 123 прикордонного знаку (територія Королівської об`єднаної територіальної громади, Берегівського району, Закарпатської області) в прикордонній смузі, на відстані 4500 метрів від державного кордону було виявлено громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебував та пересувався в межах прикордонної смуги без дозволу ІНФОРМАЦІЯ_5 на перебування та пересування в межах прикордонної смуги, чим порушив прикордонний режим протягом року повторно (постанова начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 (тип В) НОМЕР_2 прикордонного загону від 29.04.2025 № 110689 за ч. 1 ст. 202 КУпАП – штраф 850 грн.). Під час затримання громадянин України ОСОБА_5 неодноразово повторювану усну законну вимогу військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання службових обов`язків з охорони державного кордону проігнорував та вдався до втечі. Своїми діями громадянин України ОСОБА_5 порушив вимоги пункту 7 Положення про прикордонний режим, затвердженого поставною Кабінету Міністрів України від 27.07.1998, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 202 КУпАП та вимоги ст. 23 Закону України «Про державну прикордонну службу України», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185-10 КУпАП. У відповідності до вимог статей 260, 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення громадянина України ОСОБА_4 було затримано на строк, до 3 (трьох) діб з метою з`ясування обставин правопорушення. Затриманого громадянина України ОСОБА_4 було доставлено до відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) для оформлення відповідних адміністративно-процесуальних документів. Начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_7 , з дотриманням вимог ст. ст. 260 – 263 КУпАП відносно ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне затримання. Громадянину України ОСОБА_6 були роз`яснені його права, передбачені ч. 1 ст. 63 Конституції України та ч. 1 ст. 268 КУпАП, в тому числі на користування юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто, чи за дорученням юридичної особи, в тому числі на отримання безоплатної правничої допомоги. Громадянин України ОСОБА_5 послуг захисника не потребував, бажав захищати себе особисто. Від повідомлення близьких родичів про факт свого затримання громадянин ОСОБА_5 відмовився. Від підписання протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_5 відмовився у присутності двох свідків. Зміст протоколу йому було доведено у присутності двох свідків, що підтверджується відповідним записом та підписами свідків у протоколі про адміністративне затримання. На виконання вимог статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно громадянина України ОСОБА_4 помічником начальника відділу – начальником групи адміністративно-юрисдикційної діяльності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ОСОБА_7 було складено протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 статті 185-10 КУпАП (протокол ЗхРУ № 011469E від 28.10.2025) та за ч. 2 статті 202 КУпАП (протокол ЗхРУ № 011470E від 28.10.2025). Зміст протоколів про адміністративні правопорушення громадянину України ОСОБА_6 були доведені під підпис та надані останньому їх копії. 28.10.2025 о 18.05 громадянина України ОСОБА_4 було звільнено встановленим порядком. На момент звільнення громадянин України ОСОБА_5 скарг та претензій не мав, що підтверджується записом у відповідній графі протоколу про адміністративне затримання та підписами двох свідків. 28.10.2025 о 18.05 у присутності громадянина України ОСОБА_4 , начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ОСОБА_8 здійснено розгляд матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 202 КУпАП, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 007302Е від 28.10.2025 та на громадянина України ОСОБА_4 накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 гривень. Зміст постанови ОСОБА_8 було доведено до відома громадянину України ОСОБА_6 у присутності двох свідків, що засвідчено їх підписами. Окрім того, відповідно до даних реєстру Системи електронного документообігу Держприкордонслужби України, громадянин України ОСОБА_5 з метою отримання дозволу на в`їзд, перебування, проживання, провадження робіт та пропуск у прикордонну смугу на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 «Про прикордонний режим» та ст. 24 Закону України «Про державний кордон України» до управління ІНФОРМАЦІЯ_5 на перебування та пересування в межах прикордонної смуги, останнім 19.05.2025 не звертався (лист від 26.12.2025 № 02.2/75557-Вн). Факт виявлення громадянина України ОСОБА_4 саме в межах прикордонної смуги підтверджується рапортом ІНФОРМАЦІЯ_8 та схемою виявлення та затримання громадянина України ОСОБА_4 від 28.10.2025. Таким чином, громадянин України ХИМИНЕЦЬ на момент вчинення ним адміністративного правопорушення дозволу на в`їзд, перебування, проживання, провадження робіт та пропуск у прикордонну смугу – не мав. В тому числі, 29.04.2025 начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип В) підполковником ОСОБА_9 громадянина України ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності (постанова № 110689 від 29.04.2025) та накладено штраф у сумі 850 грн. (постанова про накладення адміністративного стягнення додана до матеріалів справи про адміністративне правопорушення). Окрім того, постановою Виноградівського районного суду від 22.12.2025 громадянина України ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП та застосовано до нього стягнення у виді штрафу 850 грн.

Представник позивача - адвокат Бочкор І.В. подав відповідь на відзив. У відповіді на відзив зазначає, що у своєму відзиві відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог з наступних мотивів: Постанова НВІПС «Хижа» ОСОБА_2 від 28.10.2025 року незаконна, необґрунтована винесена з порушенням КУпАП та прав на захист. Вказує, що персування у межах населеного пункту місцевим жителем ОСОБА_3 який зареєстрований та постійно проживає в АДРЕСА_1 не можна тлумачити як пересувався в прикордонній смузі без дозволу відповідного органу ДПСУ.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили такі задовольнити.

Позивач пояснив, що 28.10.2025 року повертався з м.Виноградів до місця свого проживання в с.Сасово. Був затриманий на блок посту в м.Виноградів, звідки його забрали до поліції, після чого прикордонники забрали його до ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » де і склали протокол та винесли постанову. У поліцію його запросили для дачі пояснень щодо можливого сприяння у незаконному перетині державного кордону так званих «ухилянтів». Пояснив, що їхав додому в с.Сасово на автомобілі «Volkswagen Passat». Являється учасником бойових дій.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_2 , у судовому засіданні пояснив, що дійсно ОСОБА_1 рухався польовою дорогою на транспортному засобі марки Volkswagen Passat, і такий був зупинений за межами населених пунктів, його твердження про те, що він був зупинений на автодорозі загального значення де розміщений блок пост, не відповідає дійсності. Подія мала місце на околиці селища Королево, неподалік р.Тиса. У даному випадку гр.. ОСОБА_1 зобов`язаний був мати дозвіл органу ДПСУ.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що 28.10.2025 року перебував у складі прикордонного наряду «Прикордоний патруль» та близько 17 години, в прикордонній смузі ними був виявлений автомобіль «Volkswagen Passat», водій якого, після зупинки транспортного засобу, вдався до втечі, як пізніше стало відомо водієм автомобіля був ОСОБА_1 . Після затримання ОСОБА_1 його було доставлено до ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для складання адмінматеріалів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, заслухавши учасників, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення серії № 007302Е від 28.10.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 202 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 1700 грн. за те що, 28.10.2025 року близько 17 години 05 хвилин прикордонним нарядом «Прикордонній патруль» від відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) на напрямку 123 прикордонного знаку (територія Королівської об`єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) в прикордонній смузі смузі на відстані 4500 м. від державного кордону України, було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 який перебував та пересувався в прикордонній смузі без дозволу відповідного органу ДПСУ повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.7 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою КМУ від 27.07.2018 № 1147, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 202 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 202 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду виїзду, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб від ста до ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 2 ст.202 КУпАП, встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачене частиною першою цієї статті,

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Статтею 222-1 КУпАП встановлено, що органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (статті 202-203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).

Порядок оформлення, розгляду та обліку матеріалів справ про адміністративні правопорушення, протидію яким відповідно до статті 222-1, пункту 1 частини першої та пункту 16 частини другої статті 255 КУпАП віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України (далі Держприкордонслужба), а також особливості провадження у справах про правопорушення, передбачені статтею 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», визначений Інструкцією з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 вересня 2013 року №898 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 грудня 2018 року № 1046) (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції складати протоколи про адміністративні правопорушення та протоколи про адміністративні затримання за вчинення правопорушень, протидію яким відповідно до статті 222-1, пункту 1 частини першої та пункту 16 частини другої статті 255 КУпАП віднесено до компетенції Держприкордонслужби, мають право: військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби під час безпосереднього виконання ними визначених законодавством України завдань; військовослужбовці Держприкордонслужби, які залучаються та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України.

Пунктом 3 розділу ІІ Інструкції визначено, що від імені Держприкордонслужби розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 222-1 КУпАП, та накладати адміністративні стягнення, серед інших, мають право: начальники відділів прикордонної служби, прикордонних застав та їх перші заступники.

Згідно із пунктом 1 розділу ІV Інструкції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особа, уповноважена її розглядати, зобов`язана дотримуватися вимог статті 38 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення може бути накладено за вчинення правопорушень, передбачених: статтями 202, 203-1, 204-4 КУпАП не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення.

Перелік доказів, якими доводиться вина особи у справах про адміністративні правопорушення, визначений ч. 1 ст. 251 КУпАП. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Даючи оцінку твердженням позивача про порушення процедури розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено ст. 279 КУпАП.

Як визначено ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка в силу приписів ст. 285 КУпАП, оголошується негайно після закінчення розгляду справи, а її копія вручається під розписку.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІІ Інструкції щодо кожного факту вчинення адміністративного правопорушення, протидію якому віднесено до компетенції Держприкордонслужби, невідкладно, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, або контрольному пункті в`їзду-виїзду, або контрольованому прикордонному районі, а під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану на блокпостах та поза їх межами особи, яка вчинила правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, за винятком випадків, передбачених статтею 258 КУпАП.

Згідно з пунктами 5, 6 Розділу ІІІ Інструкції уповноважена посадова особа зобов`язана роз`яснити особі, стосовно якої складається протокол, її права, передбачені статтею 268 КУпАП, та зміст статті 63 Конституції України, про що робиться відмітка в протоколі, яка засвідчується підписом зазначеної особи.

Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пропонується надати письмові пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які викладаються в протоколі і засвідчуються її підписом. Письмові пояснення можуть додаватися до протоколу окремо, про що робиться відповідний запис у протоколі.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, надати письмові пояснення про це робиться відповідний запис у протоколі.

Відповідно до пунктів 8, 9 Розділу ІІІ Інструкції протокол підписується уповноваженою посадовою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також свідками, потерпілими (за їх наявності).

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від отримання чи підписання протоколу уповноважена посадова особа робить про це відповідний запис на останній сторінці протоколу, який засвідчує своїм підписом та підписами двох свідків.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати письмові пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, де може викласти мотиви своєї відмови від його підписання чи отримання. Пояснення та зауваження додаються до протоколу.

До протоколу за наявності долучаються матеріали, що підтверджують факт учинення адміністративного правопорушення.

Згідно з вимогами пунктів 3, 5 Розділу IV Інструкції справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Постанова про накладення адміністративного стягнення та постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення оформлюються відповідно до вимог, установлених статтею 283 КУпАП.

Подані у заявах по суті справи та додані до них докази підтверджують належну процедуру розгляду правопорушення, а висловлена у письмових поясненнях незгода з процедурою відмови від підпису, доведена копією постанови, виходить за межі оскарження, про факт відмови від підпису вказано у позовній заяві.

Підставою для притягнення будь-якої особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, який в свою чергу складається з чотирьох обов`язкових елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

За фактичними обставини даної справи про адміністративне правопорушення, позивачу інкриміновано порушення режиму в пункті пропуску під час винесення рішення про відмову в перетині державного кордону на виїзд з України, зокрема: створення перешкод для виконання службових обов`язків військовослужбовцем Державної прикордонної служби України.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 202 КУпАП, а саме, за порушення режиму в пунктах пропуску через державний кордон України.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого цією статтею, полягає у порушенні прикордонного режиму або режиму у пунктах пропуску через державний кордон України вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачене частиною першою цієї статті.

Відповідно до п. 7 «Положення про прикордонний режим», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року №1147 в редакції постанови №1292 від 7 грудня 2023 року; із змінами, внесеними згідно з постановою №894 від 6 серпня 2024 року (надалі - Положення №1147) громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).

Відповідно до ч. 1 і 4 ст. 22 Закону України «Про державний кордон України», п. 2 Положення №1147 з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Так, контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.

Пунктом 5 Положення №1147 передбачено, що контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі здійснює Державна прикордонна служба у взаємодії з органами Національної поліції. Особи, зазначені у п.п. 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов`язані пред`являти відповідні документи, передбачені цими пунктами (п.10 Положення).

28.10.2025 начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 на підставі ст.ст. 260-263 КУпАП, складено протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 . У протоколі містяться записи про те, що ОСОБА_1 , після роз`яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП, послуг захисника не потребує, від підпису протоколу відмовився у присутності двох свідків.

28.10.2025 начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №011470Е про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 202 КУпАП. У протоколі містяться записи про те, що ОСОБА_1 , після роз`яснення йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, послуг захисника не потребує, від надання пояснень по суті порушення відмовився, а також відмовився від підпису протоколу у присутності двох свідків.

В матеріалах адміністративної справи запровадженої відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.202 КУпАп, також міститься копія постанови начальника ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_6 » № 110689 від 29.04.2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним правопорушення передбаченого ч.1 ст.202 КУпАП.

На підставі зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, копії постанови начальника ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_6 » № 110689 від 29.04.2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним правопорушення передбаченого ч.1 ст.202 КУпАП, рапорту, схеми виявлення та затримання ОСОБА_1 винесено оскаржувану постанову, у якій мітиться запис про те, що від підпису постанови ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків.

Відповідно до п. 7 «Положення про прикордонний режим», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року №1147 в редакції постанови №1292 від 7 грудня 2023 року; із змінами, внесеними згідно з постановою №894 від 6 серпня 2024 року (надалі - Положення №1147) громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).

Відповідно до ч. 1 і 4 ст. 22 Закону України «Про державний кордон України», п. 2 Положення №1147 з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Так, контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.

Пунктом 5 Положення №1147 передбачено, що контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі здійснює Державна прикордонна служба у взаємодії з органами Національної поліції. Особи, зазначені у п.п. 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов`язані пред`являти відповідні документи, передбачені цими пунктами (п.10 Положення).

Відповідно до пункту 7 Положення про прикордонний режим, затвердженим постановою КМУ від 27.07.1998 № 1147, громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі). Пунктом 10 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою КМУ від 27.07.1998 № 1147 передбачено, що особи, зазначені у пунктах 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов`язані пред`являти відповідні документи, передбачені цими пунктами. Пунктом 11 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою КМУ від 27.07.1998 № 1147 передбачено, щоз метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов`язаних з боротьбою з організованою злочинністю та незаконною міграцією у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району, уповноважені особи Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону мають право відповідно до Законів України «Про Державну прикордонну службу України» та «Про дорожній рух» у разі потреби зупиняти та оглядати транспортні засоби. Згідно пункту 40 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою КМУ від 27.07.1998 № 1147, з метою отримання дозволу на в`їзд, перебування, проживання, провадження робіт і пропуск у прикордонну смугу особа має право звернутися до відповідного органу Державної прикордонної служби із зазначенням у зверненні інформації, визначеної в частині другій статті 24 Закону України «Про державний кордон України».

Постановою КМУ від 27 липня 1998 р. № 1147 «Про прикордонний режим» із змінами, визначено вичерпний перелік осіб які мають право на в`їзд, перебування і пропуск у прикордонну смугу без дозволу. Такими особами є:

глави держав і члени делегацій, які прибувають разом з ними;

Голова Верховної Ради України та його заступники;

Прем`єр-міністр України, Перший віце-прем`єр-міністр України, віце-прем`єр-міністри України, міністри України та їх заступники;

Генеральний прокурор та його заступники;

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники;

народні депутати України діючого скликання у разі пред`явлення посвідчення народного депутата України;

Керівник Офісу Президента України та його заступники;

Секретар Ради національної безпеки і оборони України та його заступники;

Голова Рахункової палати та його заступники;

Голова Служби безпеки та його заступники;

Державний секретар Кабінету Міністрів України та його заступники;

керівники центральних органів виконавчої влади та їх заступники;

голови місцевих держадміністрацій, начальники військових адміністрацій в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

працівники Національного антикорупційного бюро;

співробітники Служби безпеки — для виконання покладених на них завдань та обов`язків;

особи, яким право безперешкодного доступу надано згідно із законодавством;

посадові чи службові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, органів цивільного захисту, військовослужбовці Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, працівники комунальних служб, екстреної (швидкої) медичної допомоги, суб`єктів державної та комунальної власності з метою виконання покладених на них повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров`я громадян, безпеки руху на залізничному транспорті та безпеки судноплавства, забезпечення та підтримання життєдіяльності об`єктів критичної інфраструктури, охорони та відтворення водних біоресурсів, надання населенню послуг гуманітарного, медичного та соціального характеру, — за умови завчасного, не пізніше ніж за одну годину до в`їзду в прикордонну смугу, інформування органу Державної прикордонної служби, зокрема за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти;

особи, які в`їжджають у прикордонну смугу з метою перетину державного кордону в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон;

особи (водії вантажних автомобілів та супроводжуючі їх особи), які в`їжджають у прикордонну смугу з метою здійснення мультимодального перевезення;

особи, рух яких починається та закінчується за межами прикордонної смуги, що рухаються автомобільним транспортом автомобільними дорогами загального користування державного значення, залізничним транспортом залізничними шляхами сполучення, частина яких проходить по ділянках місцевості, де встановлено прикордонну смугу, без виконання зупинок, виходу на залізничних станціях у прикордонній смузі.

Заперечення винуватості ОСОБА_1 , представник позивача обґрунтовує тим, що на його думку, пересування у межах населеного пункту місцевим жителем ОСОБА_3 який та постійно проживає в АДРЕСА_1 дозволу Закарпатської відповідного області не можна тлумачити, як пересування в прикордонній смузі без дозволу відповідного органу ДПСУ.

Судом встановлено, що з відповіді Начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 - ОСОБА_11 , вбачається, що ОСОБА_1 до управління ІНФОРМАЦІЯ_5 , з метою отримання дозволу на в`їзд, перебування, проживання, провадження робіт і пропуск у прикордонну смугу, не звертався.

Враховуючи описане вище, суд вважає доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 202 КУпАП.

Даючи оцінку доводам представника позивача про те, що оскаржувана Постанова ухвалена особою, не уповноваженою на складання та підписання таких постанов, що не відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення та законодавству України, суд приходить до наступного висновку.

Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України від 3 квітня 2003 року №661-ІV «Про Державну прикордонну службу України» (надалі Закон №661-ІV).

Так, згідно з ст. 1 Закону №661-ІV на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до ст. 2 Закону №661-ІV основними функціями Державної прикордонної служби України є, зокрема, охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.

Згідно з п.п. 5, 9, 11 ст. 19 Закону №661-ІV на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами; виявлення причин та умов, що призводять до порушень законодавства про державний кордон України, вжиття в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення; контроль за дотриманням прикордонного режиму.

У п.п. 12-16 ст. 20 Закону №661-ІV передбачено, що органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право, зокрема, вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України; у випадках та в порядку, передбачених законами України, розглядати справи про правопорушення, накладати стягнення або передавати матеріали про правопорушення на розгляд інших уповноважених органів виконавчої влади або судів; здійснювати адміністративне затримання осіб на підставах і на строки, визначені законами, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перетнули державний кордон України, стосовно яких прийнято в установленому порядку рішення про передачу їх прикордонним органам суміжної держави, на час, необхідний для такої передачі; здійснювати на підставах та в порядку, встановлених законодавством, візуальний огляд осіб, речей, товарів (вантажів), транспортних засобів (поверхнева перевірка), а так само особистий огляд затриманих осіб та огляд і, в разі потреби, вилучення речей, що можуть бути речовими доказами або заподіяти шкоду життю і здоров`ю людини; тримати осіб, затриманих в адміністративному порядку, в спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 222-1 КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (статті 202-203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).

Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники; інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України. Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення № 898 від імені Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 222-1 КУпАП, та накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону, командири загонів морської охорони та їх заступники, начальники відділів прикордонної служби та їх перші заступники; коменданти оперативно-бойових прикордонних комендатур та їх перші заступники; начальники підрозділів (відділень (груп) інспекторів прикордонної служби, відділень (груп) дільничних інспекторів прикордонної служби, відділів спеціальних дій на воді) та командири кораблів, катерів і дивізіонів, які безпосередньо виконують завдання з охорони державного кордону України або суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи залучаються та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів; старші змін прикордонних нарядів, старші прикордонних нарядів у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон або контрольних пунктах в`їзду-виїзду.

У відповідності до ч. 1 і 8 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, відповідно до п. 34 ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право запрошувати осіб до підрозділів Державної прикордонної служби України для з`ясування обставин незаконного перетинання державного кордону України, порушення режиму державного кордону, прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, а також інших правопорушень, розгляд справ про які законом віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України. У разі потреби з`ясування обставин зазначених порушень може здійснюватися і в інших місцях.

З оскаржуваної постанови встановлено, що така винесена начальником ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) ОСОБА_12 , а від так, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою на те посадовою особою.

Стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень накладено на позивача в межах санкції ч. 2 ст. 202 КУпАП, що відповідає загальним правилам накладення стягнення за адміністративне правопорушення та є мінімальним покарання згідно з санкцією статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.04.2018 у справі №338/855/17 (провадження №К/9901/18195/18) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Оскаржувана постанова винесена уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, є законною та обґрунтованою, оскільки при її винесенні виконано усі вимоги чинного законодавства, та на підставі повного і всебічного з`ясування обставин вирішено справу.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову відповідно складено, винесено та підписано уповноваженою особою. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу було роз`яснено суть правопорушення, його права, надано можливість надати свої пояснення, ознайомлено зі змістом складених документів, від вручення копії яких позивач відмовився. При накладенні стягнення враховано характер правопорушення, особу правопорушника, обставини, які обтяжують та пом`якшують відповідальність.

Згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду відображеній в постанові від 25 червня 2020 року у справі №520/2261/19, визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд ухвалюючи рішення, враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, астаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами доводи в заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи вищевикладене, у сукупності у призмі нормативних актів, які визначають режим в прикордонній зоні, який є особливо важливими для функціонування та безпеки держави, та обмеження, які застосовуються на ньому у мирний час та посилюються у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, зважаючи на доведеність та правильність кваліфікації дій позивача за ч. 2 ст. 202 КУпАП, дотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи позивача, викладені ним у позові, спростовуються дослідженими судом доказами у справі.

Позивач жодних переконливих доказів своєї невинуватості як на місці вчинення правопорушення, так і під час судового розгляду не надав.

Отже, відповідачем в повній мірі доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 202 КУпАП.

Разом з тим, суд не встановив порушень при винесенні працівником прикордонної служби постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. При цьому доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення чи допущення працівником прикордонної служби процесуальних порушень під час складення постанови про адміністративне правопорушення, судом не здобуто, а ті обставини, з яких позивач просить скасувати постанову, на переконання суду, наведені ним з метою уникнення адміністративної відповідальності.

За таких обставин, суд вважає, що твердження позивача у позові про безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованими, а тому оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З огляду на зазначені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, а позов є безпідставним та не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 90, 241-246, 255, 262, 271, 272, 286 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- відмовити

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Виноградівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступну та резолютивну частину рішення проголошено в судовому засіданні 30.01.2026 року. Повний текст рішення складено 02.02.2026 року.

ГоловуючийВ. В. Леньо