Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №299/1643/25 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1643/25

Номер провадження 2/299/452/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого судді Надопта А.А.

за участі секретаря судового засідання Стрижак О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Виноградів в порядку спрощеного провадження із викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , 16.05.2023 року укладено Кредитний договір №16.05.2023-100002773. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі – 9000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 16.05.2023, строком на 56 днів. Документ сформований в системі «Електронний суд» 19.03.2025 1 Відповідно до умов заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору № 16.05.2023-100002773 від 16.05.2023 р (надалі – «Договір») Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту – 16.05.2023; 2. Сума Кредиту: 9000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 56 днів з датийогонадання. 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 10.07.2023; 5. Період користування кредитом – кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі – "черговий період"). 6. Період користування ставкою "Економ" – період фактичного користування Кредитом, протягом якого застосовується фіксована Процентна ставка "Економ", який розпочинається в день, наступний за днем сплати Позичальником повністю всіх платежів (частини Суми Кредиту, нарахованих Процентів, Комісії), нарахованих на дату платежу, та закінчується в дату поточного чергового періоду (надалі-період "Економ"). 7. Ставка "Економ" –- фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом першогочергового періоду та протягом періоду "Економ". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку 8. Ставка "Стандарт" – стандартна фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім першого чергового періоду та періоду "Економ". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку 9. Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту/залишку Кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. 10. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – "Комісія") – 15% відсуми Кредиту та дорівнює 1350 грн. 00 коп.

Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, що підтверджується чеком про електронний переказ коштів від 16.05.2023 року. Відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконує, кредит та проценти не сплачує з моменту отримання коштів, що підтверджується карткою по особовому рахунку відповідача. Однак відповідач в категоричній формі відмовився сплачувати отриманий кредит у будь-якому розмірі.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 10.07.2023, утворилась заборгованість у розмірі 17532,01 грн., щоскладається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000 грн., по процентам в розмірі 7182,01 грн. та комісії в розмірі 1350 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр»

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09.04.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін, з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

03.09.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Нечаєвим В.В. до суду через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві обставинами та вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення йому, підтвердження ним пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення кредитних договорів у формі електронного правочину тощо. Отже, наведене вказує на неукладеність, в тому числі в електронному вигляді, оспорюваного правочину - кредитного договору №16.05.2023-100002773 від16.05.2023, що вказує на необґрунтованість вимог про стягнення з нього процентів за ставкою, яку він нібито погодив у цьому договорі.

Позивач посилається на те, що кредит був виплачений Відповідачу на його банківську картку 4441-11XX-XXXX-2927 Проте суду не надано належного та допустимого доказу із підтвердженням, що саме ця банківська картка 4441-11XX-XXXX-2927 належить Відповідачу ОСОБА_1 , а не іншій особі. Відповідач заперечує вказану обставину та належність йому цієї картки. Позивач не подав до суду клопотання про витребування банківської таємниці, не довів суду а ні факту належності Відповідачу вищевказаної банківської картки та не довів суду взагалі факт переказу кредитних коштів на цю картку. Позивач посилається на те, що ОСОБА_1 уклав спірний кредитний договір, оскільки він підписав даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення): «Для підписання та укладання договору введіть код з смс – повідомлення, яке буловідправлене на Ваш фінансовий номер 0996026836. P941». Натомість, позивач не довів суду взагалі належність такого номеру телефону Відповідачу ОСОБА_1 , а не іншій особі. В подальшому, на 14 сторінці кредитного договору міститься підпис позичальника у геометричній фігурі «квадраті», де замість підпису є тільки дві крапки. Також, до позову долучений файл підназвою «Доказ видачі кредиту ОСОБА_1 », відкривши, який ми бачимо квитанцію LIQPAY ID платежу: 2310927530, Order ID: O_EB232D3A6A3A48423E8809B75BC84F0ED9EA, НОМЕР_1 за сумою 9000.0 UAH дата 2023.05.16 20:37, призначення платежу Видача за договором №16.05.2023 100002773 Проте, у цій квитанції є і графа «Отримувач», де зазначено тільки 444111*27. З цього тексту взагалі не вбачається, що ОСОБА_1 отримуваввказаний кредит.

Надалі, позивач долучив до позову файл під назвою BANK ID, в якому є тільки Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.09.2025 року звичайна таблиця із зазначенням певних даних про ОСОБА_1 , а саме його ПІБ, стать, дата народження та умовна електронна пошта, яка не належить Відповідачу. Знову ж таки, ця таблиця довільної форми не є доказом у справі і також не підтверджує жодні обставини по справі.

Позивач не надав;

- повного та належного розрахунку заборгованості (з деталізацією по тілу кредиту, відсотках, пені та штрафнихсанкціях);- доказів надання (перерахування) грошових коштів Відповідачу за кредитним договором;- доказів отримання Відповідачем грошових коштів (наприклад, підписаного графіка платежів, розписки, квитанції, виписки по рахунку, тощо);

- підтвердження дотримання порядку нарахуванняштрафнихсанкцій. Натомість, надаврозрахунок, якиймаєформальніознаки документу, однаквін не є належнимдоказомвиникнення грошового зобов`язання та не відповідає вимогам ст. 80–83 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів. У наданому розрахунку наявна повторюваність даних та відсутня деталізація і динаміка. Це свідчить про те, що Позивач не провів реального нарахування боргу по періодах. Розрахунок виглядає згенерованим механічно, без фактичного підрахунку відсотків за кожен проміжок часу. Такі обставини ставлять під сумнів обґрунтованість суми боргу та її відповідність умовам договору. Окрім того, у даному розрахунку відсутні вихідні дані для розрахунку. Розрахунок не містить: дати видачі грошових коштів або графіка платежів; ставки відсотків (річна/місячна), способу їх нарахування; періодів прострочення та підстав для нарахування пені/штрафів; -загального строку дії договору; жодного посилання на пункт договору, який передбачає відповідні платежі. Це не дозволяє перевірити правильність розрахунку, і тому він не може вважатися достатнім доказом. Розрахунок не підтверджує факту отримання кредиту, так як він не супроводжується; підтвердженням перерахування коштів на рахунок відповідача; банківськими виписками; Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.09.2025; розписками чи підписаним графіком платежів;- документами, що підтверджують погодження умов кредитування (зокрема, відсоткової ставки та штрафів). Це означає, що факт отримання кредиту - не підтверджений, отже, й виникнення заборгованості – під сумнівом. Розрахунок, наданий Позивачем має формальний вигляд, але не є належним доказом розміру заборгованості; не містить обґрунтованої інформації про порядок нарахувань; не підтверджує факту отримання коштів Відповідачем; не підтверджує переходу права вимоги належним чином. Без вищезазначених документів відповідач не може вважатися зобов`язаним перед новим кредитором. Окрім того вказує, що на час укладення договору відповідча ОСОБА_1 перебував за кордоном.

Тому просить суд в задоволені позову відмовити, так як позивач не надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів зокрема первинні банківські документи, якими має підтверджуватись заборгованість за кредитом.

Представник позивача просив розглядати справи у його відсутність, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача, адвокат Нечаєв В.В. направив до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, просив врахувати відзив на позовну заяву, а також звернув увагу суду на той факт, що 29.09.2025 року ухвалою витребувано відповідні докази від позивача і станом на 23.01.2026 року така ухвала не виконана, що підьтверджує той факт, що позивач не надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. ст. 526, 527, 530, 536, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23лютого 2006року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "ПронінапротиУкраїни § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду Українивід 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 16.05.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 16.05.2023-100002773 від шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного кредитного договору.

Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови:

- пропозиція про укладення кредитного договору (оферти);

- заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором;

- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Крім того, позичальником підписано паспорт споживчого кредиту з інформацією про контактні дані кредитодавця, умови кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтовною загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, а також таблицю обчислення загальної вартості кредиту.

Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №16.05.2023-100002773 від 16.05.2023 року з яким він попередньо уважно ознайомився.

Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказанихзаявці та оферті.

Крім того, при оформленні кредиту ОСОБА_1 було заповнено анкету позичальника.

Для підписання і укладення цьогоправочину був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача.

Відповідно до заявки від16.05.2023 року, сума кредиту становила - 9000 грн., на строк 56 дні, тобто дата повернення кредиту 10.07.2023 року, із процентною ставкою «Економ» - 1.2 % на день, та процентною ставкою «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка 1,5 % за один день користування кредитом, яка застосовуються протягом усього періоду кредитування. Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту/залишку Кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – "Комісія") – 15% відсуми Кредиту та дорівнює 1350 грн. 00 коп. Розраховується шляхом множеннясуми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, та інші платежі ) 17532 грн. 00 коп.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525, 526, 546ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщосторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7ст.11Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електроннукомерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію » визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію » передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредит у розмірі 9000 грн. 00 коп., що підтверджено даними про електронний переказ.

У судовому засіданні доведено, що позичальник свої обов`язки за вказаним договором належним чином не виконав, не повернув отримані кошти та проценти за користування кредитом процентів.

У даній справі кредитодавцем ставиться питання стягнення заборгованості за період з 16.05.2023 року по 10.07.2023 року за 56 дні у сумі 17532 грн. 01 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9 000 грн. 00 коп., по процентам в розмірі 7182 грн. 01 коп. та комісії у розмірі 1350 грн.

У той же час, що відповідно до умов кредитного договору № 16.05.2023-100002773 від 16.05.2023 позичальнику надається кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту – 16.05.2023; 2. Сума Кредиту: 9000 грн. 00 коп.; 3. Строк, на який надається Кредит – 56 днів датийогонадання.; 4 Дата повернення (виплати) кредиту - 10.07.2023; 5. Період користування кредитом- кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту. 6.Денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального виданого кредиту. Розрахунок, денної процентної ставки: 1.5%= (7182.01/9000)/56*100.

При цьому Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

У Кредитному договорі денна процентна ставка установлена на рівні 1.5 %, щосуперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів (ч. 2 ст. 8 Закону).

Таким чином, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» і набрання ними чинності установлення в умовах кредитного договору умов, які передбачають денну процентну ставку вище 1 % на день, а тим паче процентну ставку вище 1 % на день, яка, за своєю суттю, є складовою денної процентної ставки, суперечить вимогам чинного законодавства.

Максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1% відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з ч. 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, вважаю, що умови Кредитного договору в частині, яка суперечить приписам Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемними.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягали б стягненню за Кредитним договором проценти за користування кредитними коштами протягом 56 днів у розмірі 5040 грн. 00 коп. (9000,00 грн. * 1% *56дні) в той час як позивач нарахував та просить стягнути 7182 грн. 01 коп. Отже вимога про стягнення відсотків в сумі 1452,00 грн. є незаконною.

Тобто, з відповідача у судовому порядку слідстягнути 5040 грн. 00 коп. (9000,00 грн. * 1% *56 дні), що буде відповідати частині п`ятій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки вона належним чином свої зобов`язання по поверненню тіла кредиту та відсотків за його користування у зазначеному розмірі не виконала.

Що стосується стягнення комісії у розмірі 1350 грн. 00 коп. варто вказати, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга – діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 року визначає, що Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту – це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежітощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин нестворює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії адоволенню не підлягає.

Таким чином, даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач отримав кредитні кошти, але свої зобов`язання по їх поверненню та сплати відсотків належним чином не виконував, а отжез обов`язаний повернути позивачу борг в загальномурозмірі 14040 грн. 00 коп., а саме тіло кредиту 9000 грн. 00 коп. та проценти у розмірі 5040 грн. 00 коп., у зв`язку з чим позов слід задовольнити у вказаній частині.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. 00 коп., ціна позову становила 17532 грн. 01 коп., позов задоволено на суму 14040 грн. 00 коп., тобто на 80% (14040,00 х 100 : 17532,00), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1937 гривень 92 копійок (2422,40 х 80%) судового збору.

Керуючись ст.12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 211, 223, 263,265, 285,289 ЦПК України, ст. 11, 16, 215, 216, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 639, 1052, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за Кредитним договором № 16.05.2023-100002773 від 16.05.2023 у розмірі14040.00 (чотирнадцятьтисяч сорок) грн. 00 коп.;

У задоволенні іншої частини вимог позову відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) суму сплаченого Позивачем судового збору у розмірі 1937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) грн.92 коп.;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийНадопта А. А.