Вирок від 01 лютого 2026 р. у справі №521/12161/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/12161/26

Пр-ня по справі № 1кп/521/1069/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ВСТУПНА ЧАСТИНА

м. Одеса, Україна

02 лютого 2026 року

Хаджибейський районний суд міста Одеси засідаючи у складі:

Головуючого судді - ОСОБА_1

із секретарем судового засідання - ОСОБА_2 на стадії судового провадження розглянувши кримінальні провадження № 42025163020000062 від 02.07.2025 року та № 42025163020000064 від 03.07.2025 року, у відношенні:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Одесі, громадянина України, який має середню - спеціальну освіту, зі слів працює різноробочим на будівельних майданчиках, неодружений, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , та проживає в АДРЕСА_2 , раніше судимого: 1)10.11.2004 року Малиновським р/с м. Одеси за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК до позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 104, 105 КК з іспитовим строком 1 рік; 2)04.05.2006 року Малиновським р/с м. Одеси за ч. 2 ст. 186, ст. 69, ч. 1 ст. 309, ст. 70, 71 КК остаточно до позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць; 3)02.04.2008 року Малиновським р/с м. Одеси за ч. 2 ст. 309 КК до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком 2 роки; 4)18.12.2008 року Малиновським р/с м. Одеси за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ст. 70, 71 КК остаточно до позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців; 5)06.04.2017 року Приморським р/с м. Одеси за ч. 2 ст. 186 КК до позбавлення волі на строк 5 років; 6)05.04.2021 року Малиновським р/с м. Одеси за ст. 395 КК до арешту на строк 1 місяць; 7)16.06.2022 року Київським р/с м. Одеси за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК до позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком на 2 роки; 8)24.08.2023 року Приморським р/с м. Одеси за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ст. 71 КК остаточно до позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці; 9)06.01.2025 року Київським р/с м. Одеси за ч. 1 ст. 309 КК до пробаційного нагляду на строк 1 рік; 10)06.05.2025 року Київським р/с м. Одеси за ч. 1 ст. 358 , ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 357, ст. 70, 71 КК остаточно до - пробаційного нагляду на строк 1 рік та до штрафу у сумі 5100 гривень (вирок станом на день ухвалення даного вироку не набрав законної сили), обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК.

Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -

з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4

з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник - адвокат ОСОБА_5

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

1.1. ОСОБА_3 22 травня 2025 року у період часу з 11 години 00 хвилин до 19 годину 00 хвилин, перебуваючи за адресою АДРЕСА_3 , в якій знаходився за запрошенням ОСОБА_6 та розпивав спиртні напої в кухонній кімнаті, сумісно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , побачив на столі мобільний телефон марки «iPnone XR» в корпусі чорного кольору на 256 Гб, в чохлі чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , в якому знаходилась сім-карта оператора «Київстар», з номером НОМЕР_3 , вартістю 4970 гривень 63 копійки, який належить ОСОБА_6 .

Так, ОСОБА_3 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переконавшись, що його дії залишаться непомітними для оточуючих, в умовах воєнного стану1, таємно викрав з кухонного столу мобільний телефон марки «iPnone XR» в корпусі чорного кольору на 256 Гб, в чохлі чорного кольору, а також з ванної кімнати тример для гоління марки «Rowenta Elite model look» із зарядним пристроєм до нього, вартістю 233 гривні 32 копійки. Після вчиненого, ОСОБА_3 з викраденим майном з місця правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, завдавши матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 5203 гривні 95 копійок.

1.2.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за вказаним епізодом за ч. 4 ст. 185 КК, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

1.3.Крім того, ОСОБА_3 , 18 червня 2025 року приблизно о 18 годині 40 хвилин, перебуваючи за адресою АДРЕСА_4 , на третьому поверсі будинку, помітив велосипед білого кольору зі смугами зеленого кольору марки «STARTER», який належить ОСОБА_8 та знаходився на сходовому майданчику третього поверху. В зв`язку з відсутністю сторонніх осіб у ОСОБА_3 виник умисел на таємне викрадення вказаного велосипеду.

Так, ОСОБА_3 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переконавшись, що його дії залишаться непомітними для оточуючих, в умовах воєнного стану2, знаходячись на сходовому майданчику третього поверху будинку АДРЕСА_4 , таємно викрав велосипед білого кольору зі смугами зеленого кольору марки «STARTER», вартістю 4549 гривень 50 копійок, який належить ОСОБА_8 . Після вчиненого, ОСОБА_3 з викраденим майном з місця правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, завдавши матеріальну шкоду потерпілій на суму 4549 гривень 50 копійок.

1.4.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за вказаним епізодом за ч. 4 ст. 185 КК, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, вчинена повторно.

2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

2.1.Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю. За І-м епізодом показав, що випадково на вулиці 21 травня 2025 року познайомився з потерпілим ОСОБА_6 , з яким розпивав алкогольні напої. В подальшому він запросив його до себе додому, за адресою АДРЕСА_3 . Цілий день вони вживали алкоголь. В той день він пішов до себе додому і випадково надів капці замість власних кросівок, які залишив вдома у ОСОБА_6 . На наступний день, 22 травня 2025 року ОСОБА_3 повернувся до ОСОБА_6 , щоб забрати кросівки. Коли повернувся, ОСОБА_6 знову запросив випити. Коли останній вийшов у кімнату, ОСОБА_3 скористався відсутністю господаря та таємно викрав його мобільний телефон і тример для гоління. Мобільний телефон він продав в районі Таїрова за 1500 грн., тример залишив собі, після затримання повернув власнику.

Щодо ІІ-епізоду, ОСОБА_3 показав, що спеціально гуляючи в районі вул. Миколи Боровського 18 червня 2025 року, приблизно о 18 годині, побачивши один з багатоповерхових будинків (5-ть поверхів), вирішив, що в парадній може бути майно, яке можливо викрасти і продати. Зайшов в парадну, на сходах він побачив велосипед, який викрав та продав в подальшому на ринку Привоз за 500 грн.

В теперішній час ОСОБА_3 розкаюється у вчиненому.

2.2.За згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_3 правопорушень, які ніким не оспорюються і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК обмежився допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченим обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність його позиції та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

2.3.Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК.

3.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

3.1.Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено. Суд не визнає обставиною, яка пом`якшує покарання - щире каяття. Описані вище події правопорушень, зміст дій обвинуваченого, які мали вираз в навмисному, свідомому, цілеспрямованому викрадені чужого майна, свідчать, що людина діяла у означених випадках майже механічно. Вона свідомо бажала настання саме таких наслідків. В одному випадку, крадіжка відбулась виключно з бажань завдати матеріальну шкоду іншій людині, оскільки особа свідома здійснювала пошук майна, яке можливо викрасти. Для щирого каяття необхідні відповідні поклики душі, відповідне свідоме бажання каятись і переконливо доводити свої почуття до іншого.

3.2.У одній із справ, раніше за часом, суд зазначав, що будь-яке каяття щонайменше повинно бути виражено у розумній оцінці таких наслідків особою, яке в свою чергу повинно бути донесене до суду у такий спосіб, щоб не виникало сумніву, у щирості таких висловлювань. Безумовно, іноді людина не здатна висловитись в силу, як обмежень інтелектуально-вольових, так і емоційних. Не добавляє впевненості і публічність, а також сама зала судового засідання. Натомість у будь-якому випадку, людина, яка допустила порушення закону, наслідком якого є непоправне зло по відношенню до іншої людини, повинна перебувати у такому пригніченому душевному стані, яке буде мати вираз навіть у мовчанні. Таке моральне хвилювання, яке пов`язано із вчиненням не можна приховати3.

3.3.Разом з тим, у даному випадку у діях, емоціях і висловлюваннях ОСОБА_3 можливо побачити лише звичайну механічну догоду правосуддю, аби отримати мінімальне покарання. Емоції, які можливо було побачити на обличчі у ОСОБА_3 , лише свідчать про майже рефлекторне погодження із загально визнаним суспільним осудом за неправомірні дії. Однак справжнього життєвого каяття образ ОСОБА_3 не викликає.

3.4.Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

4.Мотиви призначення покарання.

4.1.Обговорюючи питання виду та строку покарання, судом встановлені наступні обставини.

4.2.Судом встановлено, що ОСОБА_3 знаходиться у віці 37 років. Народився та виріс в м. Одесі. Виховувався дідусем, який на теперішній час помер. Батьків майже не знав. Мати ще в дитинстві була вбита. Зі слів обвинуваченого вона вживала алкоголь та тяжкі види наркотиків, вела антисоціальний спосіб життя. Батько вважався безвісті зниклий. Братів і сестер не має. Дідусь помер декілька років тому, під час відбуття ним чергового покарання в місцях позбавлення волі. Навчався у ЗОШ № 20 м. Одеса, та потім у Одеському технікумі залізничного транспорту, де отримав спеціальність монтер шляхів. За спеціальністю не працював.

4.3.Раніше неодноразово судимий. Вперше був засуджений у 17 років. Загалом в місцях позбавлення волі провів майже 20 років.

4.4.За обставинами провадження встановлено, що обвинувачений вчинив вказані кримінальні правопорушення, майже механічно, тобто фактично здійснюючи пошук предмету крадіжки. Здійснюючи такі дії, фактично ОСОБА_3 перетворив крадіжку на спосіб життя. Він створив життя, за допомогою кримінальних правопорушень. При цьому не розуміючи, що у такий спосіб він ще більше спустошує власне життя і руйнує соціальні інститути власності. Мова не лише про одиничні випадки крадіжки чужого майна. У більш загальному розумінні люди перестають довіряти один одному, намагаються створювати паркани, двері, замки, стіни аби захистити своє майно від нападу. Такі дії створюють територію недовіри, де відсутність впевненості у іншому, сумніви або підозріле ставлення будуть переважати чесність, доброзичливість та надійність не тільки у людях, але й у майбутньому.

4.5.Суд враховує, що обвинувачений фактично виріс без батьківської турботи, оскільки виховувався дідусем. Відсутність благополуччя у сім`ї, відсутність здорового і правильного прикладу, відсутність материнської любові та як наслідок турботи, очевидно привели обвинуваченого до шляху вчинення правопорушень. При цьому такий шлях тривав майже 20 років у місцях позбавлення волі, що вочевидь відіграло важливу роль у становленні характеру, емоційного фону та загально людських цінностей у світогляді ОСОБА_3 .

4.6.Натомість навіть при існуючих обставинах життя обвинуваченого та складної долі, неможливо позбавляти суспільства безпеки, а особисто людину охорони її цінностей. Відсутність горизонту на який потрібно рівнятись, не позбавляє людини необхідності турбуватись про власне життя у такий спосіб, щоб не шкодити людині поряд. Відповідно реакція держави у даному випадку, повинна бути адекватною порушеному праву. При цьому, суд враховує, що важливим для вирішення питання призначення покарання буде той факт, що ОСОБА_3 перетворив крадіжку на спосіб життя.

4.7.Окремо суд враховує, що обвинувачений не здатний відшкодувати завдану шкоду. Вказаний факт також впливає на зміст рішення, щодо покарання.

4.8.Переходячи до обговорення питання виду та міри покарання, суд бере до уваги всі встановлені факти і обставини, умови життя та соціальне положення обвинуваченого, його складну долю і вважає, що до нього необхідно застосувати покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції статті. Підстав для застосування положень ст. ст. 75, 69 КК - немає. Як зазначено вище судом, спосіб життя обвинуваченого, його не бажання заробляти на життя чесною працею, не бажання цінити довірливі стосунки між людьми, відсутність поваги до права власності, свідчать про стійкі антисоціальні нахили і існування ризику вчинення інтераційних дій. Суд позбавлений ілюзії, що покарання, яке буде призначене судом настільки вплине на обвинуваченого, що змінить його спосіб мислення. Двадцять років ув`язнення не змогли спромогтись змінити уявлення у ОСОБА_3 про навколишній світ. Навряд чи і наступний термін покарання досягне своєї мети. Натомість у даному випадку, вид та розмір покарання зможе убезпечити суспільство від рекурсивних дій ОСОБА_3 у відношенні інституту власності громадян у найближчі роки.

4.9.При призначені покарання, суд також вважає за необхідне застосувати положення ст. 71 КК тільки в частині вироку Київського районного суду м. Одеси від 06.01.2025 року за ч. 1 ст. 309 КК щодо покарання у вигляді пробаційного нагляду. В частині покарання призначеного вироком Київського районного суду м. Одеси від 06.05.2025 року за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 357 КК, суд вважає, що його застосувати в порядку ст. 71 КК неможливо, оскільки даний вирок не набрав законної сили (оскаржується в апеляційному суді).

5.Підстави для задоволення цивільних позовів.

5.1.При вирішенні цивільного позову потерпілої - ОСОБА_8 на суму 4549 гривень 50 копійок до обвинуваченого ОСОБА_3 суд керується вимогами ст. ст. 128, 129 КПК, ст. 13 ЦПК і ст. 1166 ЦК.

5.2.Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала /ч. 1 ст. 1166 ЦК/.

5.3.Судом встановлено, що шкода, завдану майну потерпілої ОСОБА_8 заподіяна обвинуваченим ОСОБА_3 , у зв`язку з чим позов заявлений потерпілою виключно до ОСОБА_3 , як до особи, що заподіяла її. Сам обвинувачений повністю визнав всі позовні вимоги потерпілого.

5.4.Заподіяння шкоди майну потерпілої ОСОБА_8 підтверджується матеріалами кримінального провадження, дослідження, яких відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК, судом визнано недоцільним, оскільки учасники судового провадження не оспорювали фактичних обставин по провадженню.

5.5.Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК, яка встановлює диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.

5.6.Документально потерпілою ОСОБА_8 підтверджено заподіяння матеріальної шкоди у загальній сумі 4549 (чотири тисячі п`ятсот сорок дев`ять) гривень 50 копійок. Вказана сума складається зі шкоди, у вигляді вартості викраденого велосипеду. Суд вважає за необхідне позов потерпілої в частині стягнення матеріальної шкоди задовольнити в повному обсязі, в тому числі в зв`язку із узгодженням вказаної суми сторонами.

5.7.Аналогічно при вирішенні цивільного позову потерпілого - ОСОБА_6 на суму 4970 гривень 63 копійок до обвинуваченого ОСОБА_3 суд керується вимогами ст. ст. 128, 129 КПК, ст. 13 ЦПК і ст. 1166 ЦК.

5.8.Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала /ч. 1 ст. 1166 ЦК/.

5.9.Судом встановлено, що шкода, завдану майну потерпілого ОСОБА_6 заподіяна обвинуваченим ОСОБА_3 у зв`язку з чим позов заявлений потерпілим виключно до ОСОБА_3 , як до особи, що заподіяла її. Сам обвинувачений повністю визнав всі позовні вимоги потерпілого.

5.10.Заподіяння шкоди майну потерпілого ОСОБА_6 підтверджується матеріалами кримінального провадження, дослідження яких відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК, судом визнано недоцільним, оскільки учасники судового провадження не оспорювали фактичних обставин по провадженню.

5.11.Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК, яка встановлює диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.

5.12.Документально потерпілим ОСОБА_6 підтверджено заподіяння матеріальної шкоди у загальній сумі 4970 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят) гривень 63 копійки. Вказана сума складається зі шкоди, у вигляді вартості викраденого мобільного телефону. Суд вважає за необхідне позов потерпілого в частині стягнення матеріальної шкоди задовольнити в повному обсязі, в тому числі в зв`язку із узгодженням вказаної суми сторонами.

6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

6.1.Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч. 4 ст. 174 КПК, відповідно до якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

6.2.Речові докази - 1)Тример для бороди марки «Rowenta Elite model look» чорного та червоного кольорів і зарядний пристрій, на підставі п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК повернути власнику, потерпілому ОСОБА_6 . Оскільки даний пристрій повернутий потерпілому під час досудового розслідування (31.07.2025 року), відповідно необхідно вважати повернутим вказане майно потерпілому.

6.3.Документ - оптичний носій інформації DVD-R диск на якому зафіксовані події, які мали місце 18.06.2025 року, відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 100 КПК необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження.

6.4.Враховуючи вид та строк покарання, а також існуючий запобіжний захід, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили.

6.5.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

1.1.Визнати ОСОБА_3 , винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК та призначити йому покарання, у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

1.2.Відповідно до ст. 71 КК до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 06.01.2025 року та остаточно призначити ОСОБА_9 покарання за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

1.3.Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з моменту оголошення вироку суду.

1.4.З урахуванням вимог п. 1 ч. 4 ст. 374, ч. 1 ст. 534 КПК, до набрання вироком законної сили, запобіжний захід у вигляді - тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - продовжити. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію, у випадку набрання вироком суду законної сили.

1.5.Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього ув`язнення, а саме знаходження під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду, а саме з 30.07.2025 року по день набрання законної сили вироком суду.

1.6.Скасувати арешт майна, який накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду міста Одеси від 30.07.2025 року, а саме з: 1) Тримеру для бороди марки «Rowenta Elite model look» чорного та червоного кольорів і зарядного пристрою.

1.7.Речові докази по провадженню: 1)Тример для бороди марки «Rowenta Elite model look» чорного та червоного кольорів і зарядний пристрій - залишити у власника, потерпілого ОСОБА_6 2)Документ - оптичний носій інформації DVD-R диск на якому зафіксовані події які мали місце 18.06.2025 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.

1.8.Цивільний позов потерпілої - ОСОБА_8 - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 4 549 (чотири тисячі п`ятсот сорок дев?ять) гривень 50 копійок матеріальної шкоди.

1.9.Цивільний позов потерпілого - ОСОБА_6 - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 4 970 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят) гривень 63 копійки матеріальної шкоди.

1.10.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

1.11.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

1.12.Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

1.13.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С У Д Д Я: ОСОБА_1

[1] Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 року. Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 16.04.2025 року на строк 90 діб.

[2] Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 12.04.2021 року, Справа № 521/1042/21; Провадження № 1кп/965/21

1 Правовий режим воєнний стан введений в Україні на підставі Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 року та неодноразово продовжений в Україні, останній раз на момент події Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 16.04.2025 року на строк 90 діб.

2 Правовий режим воєнний стан введений в Україні на підставі Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 року та неодноразово продовжений в Україні, останній раз на момент події Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 16.04.2025 року на строк 90 діб.

3 Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 12.04.2021 року, Справа № 521/1042/21; Провадження № 1кп/965/21