Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №498/2165/25 — Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/2165/25

Провадження по справі№3/498/12/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року селище Велика Михайлівка

Суддя Великомихайлівського районного суду Одеської області Чернецька Н.С., розглянувши матеріали, які надійшли з ГУНП в Одеській області відділення поліції №1 Роздільнянського РВП про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 528295, « 01.12.2025 року, о 00 год. 00 хв., в с. Полішпакове вул. Центральна 01.12.2025 року о 00:23 год. у селі Полішпакове Роздільнянського району Одеської області по вулиці Центральній водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ 21134 днз. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився із застосуванням приладу Драгер 0221 під відео запис на нагрудну боді камеру. Відповідно до огляду номер 338 , проведеному 01.12.2025 року о 00:35годині, водій дійсно керував тз в стані алкогольного сп`яніння результат огляду позитивний 1,67% проміле. Водій від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі відмовився під відео запис на нагрудну боді камеру, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП».

За даним фактом поліцейським відділення поліції №1 (смт. Велика Михайлівка) Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області старшим сержантом поліції Воронцовим Максимом Олександровичем відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП.

Відповідно до довідки відділення поліції №1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області, під час складання адміністративних матеріалів відносно гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , за ст.130 ч.1 КУпАП, посвідчення водія НОМЕР_2 від 26.08.2023 року, категорії «А,А1, В, В1» було вилучено та зберігається у відділенні поліції №1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області.

Згідно облікових даних ЦУНАМІ «Адмінпрактика» повторності за ст.130 КУпАП за гр. ОСОБА_1 не зареєстровано.

Через канцелярію до суду надійшло письмове пояснення ОСОБА_1 , в якому він вказав, що, 01.12.2025 року він, ОСОБА_1 , приблизно о 00:23 годині, в с. Полішпакове по вулиці Центральній Роздільнянського району Одеської області, перебував в стані алкогольного сп`яніння, на задньому сидінні свого автомобіля марки ВАЗ 21134 днз. НОМЕР_1 , а його знайомий, перебував за кермом автомобіля, але коли побачив працівників поліції хутко зник в невідомому напрямі, а він, ОСОБА_1 , вийшов з заднього пасажирського сидіння автомобіля, і теж відійшов в сторону до туалету, але за ним побіг співробітник поліції, так як подумав, що він втікає, після чого ОСОБА_1 почав спілкуватися з працівниками поліції. В подальшому, щоб не виказувати свого знайомого, він, ОСОБА_1 , взяв всю провину на себе і ввів в оману працівників поліції і повідомив їм, що він, ОСОБА_1 , керував автомобілем.

Ознайомившись з матеріалами справи, і дізнавшись про розмір стягнення, яке на нього може бути накладено, він, ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнає, оскільки автомобілем марки ВАЗ 21134 днз. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння не керував. Матеріалами справи не доведено, що, він, ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Як вбачається, з долученого до матеріалів справи відеозапису, працівникики поліції в нічний час доби 01.12.2025 року о 00:27 годині підійшли до транспортного засобу, марки ВАЗ 21134 днз. НОМЕР_1 , який знаходився на відстані біля сто метрів від місця, де зупинилися працівники поліції, які прибули на виклик по лінії «102», в зв`язку із бійкою в с. Полішпакове Роздільнянського району Одеської області, за кермом даного автомобіля ніхто не перебував, а, він, ОСОБА_1 відійшов в сторону до туалету, а його знайомий пішов в іншу сторону. За ним, ОСОБА_1 , кинувся бігти працівник поліції, ОСОБА_1 зупинився, і повідомив йому, що пішов до туалету, але йому ніхто не повірив.

Підійшовши до транспортного засобу, працівники поліції почали поводитися грубо і відразу почали звинувачувати його, ОСОБА_1 в керуванні транспортним засобом марки ВАЗ 21134 днз. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, при цьому почали вимагати від нього, ОСОБА_1 проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер, а в разу відмови, погрожували, що заберуть автомобіль на штраф майданчик.

В той же час, він, ОСОБА_1 жодного разу не висловився нецензурно в бік працівників поліції та поводив себе спокійно та врівноважено.

В матеріалах справи не містять, будь-якого доказу факту керування ним, ОСОБА_1 транспортним засобом, встановленого за допомогою об`єктивних засобів контролю.

Висновок працівників поліції про керування ним, ОСОБА_1 транспортним засобом, ґрунтується виключно на припущеннях.

Так, визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 Верховний Суд зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.»

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Транспортний засіб мав бути зупинений, тобто до самої зупинки мав знаходитись в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли він рухається, коли ж особа перебуває на пасажирському сидінні, або біля свого транспортного засобу чи в ньому склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом.

Додатково слід звернути увагу на тому, що Європейський суд із прав людини виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції.

Так, пунктами 1, 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення.

Таким чином, Законом України «Про Національну поліцію» покладено обов`язки на працівника поліції саме попереджати та запобігати вчиненню адміністративних правопорушень, а не підбурювати осіб до вчинення адміністративних правопорушень, видаючи такі дії за законні права громадян, з метою їх подальшого викриття та складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Рішення ЄСПЛ, ухвалені у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» та інших зазначено те, що підбурювання до вчинення правопорушення буде мати місце, коли працівники поліції з метою встановлення правопорушення, тобто зібрання доказів та подальшого притягнення особи до відповідальності впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення правопорушення, яке в іншому випадку не було би вчинене.

При цьому, докази, здобуті внаслідок підбурювання особи до вчинення правопорушення, відповідно до зазначеної вище практики ЄСПЛ, визнаються недопустимими доказами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Тобто саме на працівників поліції покладається обов`язок передати в суд всі матеріали, які стосуються адміністративного правопорушення, в тому числі й повний запис з нагрудних камер поліцейських.

Натомість, у даному випадку, працівниками поліції в порушення вимог 255 КУпАП України не виконано обов`язок щодо збирання доказів, не надано належних і допустимих доказів наявності в його, ОСОБА_1 , діях, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в свою чергу не дає можливості з достатністю встановити його, ОСОБА_1 , винність у вчиненні адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, він ОСОБА_1 , просить провадження по справі №498/2165/25 за ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю в його, ОСОБА_1 , діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В подальшому через канцелярію суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , про розгляд справи про адміністративне правопорушення №498/2165/25 за його, ОСОБА_1 , відсутності та закриття справи №498/2165/25 за відсутності у його, ОСОБА_1 , діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Суддя, встановивши обставини передбачені ст. 280 КУпАП, враховуючи письмові пояснення правопорушника ОСОБА_1 , дослідивши матеріалами справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відео надані до протоколу про адміністративне правопорушення, прийшла до наступного висновку.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами - є будь-які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність даної особи в його вчиненні та інші обставини що мають значення для вирішення справи. І ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими доказами, свідченнями та документами, які також повинні бути відносними і допустимими.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 , порушив пункт 2.9 а Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч. 1ст. 130 КУпАП.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. ст.9-12, 280 КУпАП підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за нормами КУпАП є встановлення в діянні цієї особи всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП, зокрема об`єктивної та суб`єктивної сторони правопорушення.

До цього ж, в рішенні від 21.07.2011 у справі "Коробов проти України" Європейський суд з прав людини висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".

Крім цього, Європейський суд з прав людини підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту ст. 254 КУпАП вбачається, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов`язані з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

За змістом ст. 279 КУпАП ці обставини встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 3ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративні правопорушення повинні бути вказані: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення адміністративного правопорушення, суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається у протоколі.

Згідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

При цьому суддя повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту.

Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступені підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, підлягають відстороненню від керування транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Огляд водія на стан сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно з п. 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженоїнаказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» ( з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ч. 5ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Судом враховується, що об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується в письмовому клопотанні ОСОБА_1 , прот те що він ОСОБА_1 , перебував у стані алкогольного сп`яніння, однак правопорушником ОСОБА_1 , заперечується сам факт керування транспортним засобом. Правопорушник ОСОБА_1 надав письмове пояснення, що він не керував транспортним засобом перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.

Особисто працівники патрульної поліції не зупиняли автомобіль правопорушника ОСОБА_1 , та не бачили хто сидів за кермом даного автомобіля.

Для того щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки ( за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності ), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» .

Так, у своєму рішенні від 15.03.2019 ВС у справі №686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.

Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адмінправопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності в вімкненого двигуна.

Даний факт підтверджується відео фіксацією з боді камери поліцейського, який складав відносно ОСОБА_1 , протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На відеофайлі за 01.12.2025 року: 2025_1201_002203_0000000_000000_0074 з часом запису з 00:27:31 по 00.51.19, 01.12.2025 року, відображено як працівник поліції біжить до автомобіля, який зупинився в ста метрах від патрульного автомобіля , на узбіччі з включеними фарами, і наздоганяє в парку невідому особу чоловічої статті і звинувачує його відразу в керуванні автомобілем і спробою втікати від співробітників поліції. В подальшому було встановлено, що невідлмий чоловік, це ОСОБА_1 і на на питання поліцейського про вживання алкоголю ним, він пояснив що вживав алкоголь. ОСОБА_1 було запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп`яніння, на що той погодився. Після проходження тесту поліцейський повідомив, що алкотестер показав 1,67% проміле і працівники поліції займаються оформленням матеріалів про адміністративне правопорушення. На часі 00.31.19 відтворення цього відеофайлу припиняється.

В подальшомум на іншому відеофайлі за 01.12.2025 рік: 2025_1201_005204_0000000_

000000_0075 з часом запису з 00:52:04 по 00:57:46, 01.12.025 року, відображається запис з оформлення матеріалів працівниками поліції відносно ОСОБА_1 , і вбачається що запис не безперервний, переривається і складається із двох файлів.

Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують факт керування ОСОБА_1 , транспортним засобом, і як наслідок його законне зупинення за будь-яке порушеняння правил дорожнього руху.

Проведення огляду на стан сп`яніння повинно відповідати вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я, МВС від 09.11.2015 р. № 1452/735 та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року.

Згідно п. 2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

п.3. Інструкції: Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

п.6. Інструкції: Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби);

Згідно ч. II п.10 даної Інструкції та інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі – акт огляду).

У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння.

В порушення даних Інструкцій, у акті огляду відсутня дата його складання. Копію даного акту ОСОБА_1 вручено не було.

Згідно ч. ІІ Інструкції:

п.3. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

п.4. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

п.5. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

п.6. Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків або під відеофіксацію.

В порушення даної Інструкції, працівник поліції про даний порядок ОСОБА_1 не повідомив. Після чого поліцейським, ОСОБА_1 було запропоновано пройти тест на Драгер. На відеозапису огляду, ніхто не називає свого прізвища, а ні поліцейський, а ні особа яка оглядається, тобто незрозуміло хто саме та кого оглядають. Також не озвучується мета (ціль) проведення даного огляду, марка, модифікація, назва приладу за допомогою якої проводиться огляд.

Даний факт підтверджується відео фіксацією з боді камери поліцейського, який складав відносно ОСОБА_1 , протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відеофайли за 01.12.2025 року:

2025_1201_002203_0000000_000000_0074 з часом запису з 00:33:00 по 00.36.19, 01.12.2025року, де відображено працівників поліції та особа чоловічої статті., які знаходяться біля автомобіля марки ВАЗ 21134 днз. НОМЕР_1 , який стоїть на узбіччі з включеною аварійною сигналізацією. На питання поліцейського про вживання алкоголю ним, він пояснив що вживав алкоголь. Особі, чоловічої статі запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп`яніння, на що той погодився. Після проходження тесту поліцейський повідомив, що алкотестер показав 1,67% проміле. Після чого працівники поліції займаються оформленням матеріалів про адміністративне правопорушення.

Судом враховується, що в матеріалах справи відсутні в повному обсязі докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 , за ч. 1ст. 130 КУпАП.

Згідно Постанови ВС від 29.04.2020 року по справи 161/5372/17, тільки наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення к відповідальності.

В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини

обвинуваченого.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п.50-55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих

неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа

"Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnited Kingdom), п. 161, Series A заява №25).

Крім того, у справі «Pauland Audrey Edwards v. The United Kingdom» (№ 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю.

З огляду на наявні істотні порушення при проведенні огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , та складанні за його результатами протоколу про адміністративне правопорушення, суд визнає вказаний протокол та додані до нього матеріали недопустимими доказами, як такі, що отримані з істотним порушенням вимог КУпАП.

Будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, які б з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, у справі відсутні.

Згідно ч. 3ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, суд вважає, що всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 , у вчиненні даного правопорушення слід тлумачити на його користь.

У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України N 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті"неприпустимим є спрощений підхід до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Всі вказані порушення при складанні даних адміністративних матеріалів, відсутність та неналежність доказів провини ОСОБА_1 , неповнота та порушення у діях працівників поліції при фіксуванні даних подій, є підставою для закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку про необхідність закриття провадження в даній справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.ст.9-11, 33, 40-1, 130, 221, 245, 247, 252, 268, 280-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 528295 від 01.12.2025р., поліцейським відділення поліції №1 (смт. Велика Михайлівка) Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області старшим сержантом поліції Воронцовим Максимом Олександровичемза ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Великомихайлівський районний суд Одеської області.

Суддя Н.С.Чернецька