Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №336/3909/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 02.02.2026 Справа № 336/3909/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 336/3909/24 Головуючий у І інстанції: Савеленко О.А.

Провадження № 22-ц/807/37/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Подліянової Г.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2024 року АТ «ПУМБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 08.03.2017 АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 200789835101, на підставі якого відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом у розмірі 1000 грн, який у подальшому збільшено до 53300 грн.

Банк зазначав, що зміна розміру кредитного ліміту передбачена п. 4.З.6.4. ч. 4 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яким передбачено зміну (зменшення, збільшення) розміру наданого кредитного ліміту або закриття кредитного ліміту взагалі за умови інформування клієнта шляхом направлення SMS-повідомлення на номер мобільного телефону. В SMS-повідомленні про зміну розміру кредитного ліміту, банк повідомляє Клієнту новий розмір кредитного ліміту. У разі незгоди клієнта зі зміненим розміром кредитного ліміту, за винятком випадку, передбаченого п. 4.2.19. Розділу ІІ цього Договору Клієнт протягом 30 (тридцяти) календарних днів повинен звернутися до банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру кредитного ліміту та/або здійснив першу платіжну операцію після отримання вказаного SMS-повідомлення Банку, згода клієнта зі зміною умов договору вважається підтвердженою.

Однак, ОСОБА_1 довготривалий строк не виконує своїх кредитних зобов`язань належним чином. Станом на 01.02.2024, заборгованість відповідача перед позивачем складає 82512,58 грн, з яких:

-53226,21 грн - заборгованість за кредитом;

-29286,37 грн - заборгованість за процентами;

-0 грн - заборгованість за комісією.

Позивач направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив в анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованості відповідач не сплатив.

Посилаючись на означені обставини, АТ «ПУМБ» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість у розмірі 82512,58 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № 200789835101 від 08.03.2017 станом на 01.02.2024 в розмірі 82512,58 грн, що складається з: 53226,21 грн - сума заборгованості за кредитом; 29286,37 грн - сума заборгованості за відсотками, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката адвоката Працевитого Г.О. про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вищезазначеним заочним рішенням, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Працевитого Г.О. подав апеляційну скаргу,в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2024 року та ухвалити нове рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що матеріали справи не містять підтвердження ознайомлення позичальника з відсотковою ставкою, на підставі якої банк стягував з ОСОБА_1 платежі. Відповідач не заперечує факту отримання картки та власноручного підписання заяви № 200789835101 від 08.03.2017, однак просить суд взяти до уваги, що вказана заява не містить жодної згадки про процентну ставку. Довідки ДКБО, на яку посилається банк, ОСОБА_1 не підписував, як і не знайомий з Публічною пропозицією ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Окрім заяви № 200789835101 від 08.03.2017, відповідач не погоджував з банком жодних документів, до його відома не доводили відсоткової ставки та можливості її стягнення. Здійснюючи погашення, ОСОБА_1 думав, що повертає банку фактично отримані кошти.

Своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався, що в силу вимог ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, цей спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями належить до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

За приписами п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції погодився з усіма доводами позивача та виходив з того, що ОСОБА_1 у добровільному порядку не сплатив заборгованості та нарахованих відсотків за кредитним договором, умови якого погодив з банком, однак своїх зобов`язань не виконав, що призвело до накопичення заборгованості.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що 08.03.2017 ОСОБА_1 підписав заяву № 200789835101 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої відповідач отримав платіжну картку, на яку встановлено кредитний ліміт в розмірі 1000 грн.

Згідно з довідкою про збільшення кредитного ліміту, ОСОБА_1 було збільшено кредитний ліміт до 53300 грн (а.с.47).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 підписав заяву № 200789835101 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої відповідач отримав платіжну картку, на яку встановлено кредитний ліміт в розмірі 1000 грн(а.с. 17).

У заяві зазначено, ОСОБА_1 просить відкрити на його ім`я поточний рахунок та надати кредитну картку, встановити на поточний рахунок кредитний ліміт в розмірі 1000 грн. Розрахунковий день 30 число місяця. Платіжна дата 30 число місяця. Строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування Кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки.

Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ» у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладання Договору страхування на зазначених умовах.

Колегія суддів звертає увагу, що у вищезазначеній заяві відсутні відомості про картку, щодо встановлення кредитного ліміту та умови надання кредитних коштів позивачем.

До позовної заяви позивач долучивПублічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 20-35). Однак, вона не містить підпису відповідача, а отже відсутні підстави стверджувати, що саме такі тарифи діяли на час укладення договору, та відповідно з ними зобов`язався ознайомитись ОСОБА_1 , тобто погоджені сторонами.

Крім того, до позовної заяви додано умови надання та обслуговування «Автоматичного овердрафту з фіксованою сумою» та «Автоматичного овердрафту» з графіками платежів та Умови надання та обслуговування «Кредитної картки з пільговим періодом та сервісом оформлення покупок «У розстрочку», Умови надання та обслуговування «Кредитної картки з пільговим періодом та сервісом оформлення покупок «У розстрочку», що застосовуються для кредитних карток, які оформлюються одночасно зі споживчим кредитом на оплату товару, робіт, послуг, однак колегія суддів підкреслює, що жоден із цих документів не містить підпису відповідача(а.с. 36-41).

Таким чином, на думку апеляційного суду, посилання позивача на те, що ОСОБА_1 погодив з банком Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО)у зазначеному позивачем вигляді є помилковим, адже в заяві № 200789835101 від 08.03.2017, підписаній сторонами, відсутні умови договору про узгодження процентної ставки за кредитом, та інші істотні умови, притаманні кредитному договору. Доводи позивача, наведені в позовній заяві та в розрахунку позовних вимог про узгодження між сторонами договору розміру процентної ставки, не підтверджені матеріалами справи.

Відтак, у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що розміщені на офіційному сайті позивача (pumb.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з цим позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Публічну пропозицію в будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу в заяві № 200789835101 від 08.03.2017 умови надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надана банком Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, з огляду на її мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної зі сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у цьому конкретному випадку - в заяві позичальника, безпосередньо підписаній відповідачем і тільки цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У цьому випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з п. 22 ч.1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, оскільки Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб- це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З огляду на вищевикладене, на підставі наданих позивачем доказів, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «ПУМБ» дотрималося вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, про які зазначав при поданні позову.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.

Крім того, у постанові Верховного Суду по справі справа № 306/486/17 від 10 жовтня 2019 року Верховний Суд в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем зазначив, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Таким чином, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіброзумів відповідач та ознайомився і приймаєїї, підписуючи заяву № 200789835101 від 08.03.2017, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі та порядку нарахування.

Роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови дання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надана банком Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осібне може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Надана позивачем Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, з огляду на її мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вона не підписана та не визнається позичальником, а також, якщо такі умови прямо не передбачені, як у цьому випадку - у заяві позичальника, що безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що надані банком документи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви про приєднання до договору. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони погодили у письмовій формі процентну ставку за кредитом та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

За таких обставини, колегія суддів доходить висновку, що, за відсутності узгоджених умов кредитування у заяві № 200789835101 від 08.03.2017, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 відсотків є необґрунтованими, оскільки у вищезазначеній заяві відсутні відомості про картку, щодо встановлення кредитного ліміту та умови надання кредитних коштів.

Відповідно до розрахунків, наданих банком, відповідач активно користувався кредитними коштами, здійснював погашення, проте у зв`язку з неналежним виконанням умов договору ОСОБА_1 станом на 01.02.2024 має заборгованість в розмірі 82512,58 грн, яка складається з: 53226,21 грн - заборгованість за кредитом; 29286,37 грн - заборгованість за процентами (а.с. 48-55).

Отримання зазначеної суми грошових коштів відповідачем підтверджується випискою з рахунку ОСОБА_1 (а.с. 56-87).

Аналізуючи виписку за договором, колегія суддів встановила, що після підписання заяви ОСОБА_1 отримав кредитну картку та користувався коштами, отримував гроші через банкомат, розраховувався за покупки в магазинах, аптеках, поповнював мобільний телефон, здійснював перекази на картки третіх осіб. Разом з тим, виписка містить інформацію про регулярне внесення ОСОБА_1 коштів та зарахування на вказаний кредитний рахунок від третіх осіб.

Так, з вищезазначеного розрахунку заборгованості та виписки вбачається, що за весь період банк нараховував та автоматично списував з рахунку відсотки за користування кредитом, сплата та розмір яких не були погоджені сторонами.

Тобто, з наданого банком розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку випливає, що тіло кредиту утворювалось у зв`язку з включенням до нього всіх несплачених відповідачем нарахувань, постійно збільшуючи його, що не було передбачено узгодженими умовами договору, а також списувались відсотки за користування кредитом, що також не було узгоджено сторонами.

Внаслідок таких дій банку тіло кредиту безпідставно збільшено на суму нарахованих та несплачених відповідачем відсотків за користування кредитом та не враховані в погашення боргу списані суми відсотків, однак з одного боку фактично зазначена сума позичальником не витрачалася, а з іншого - заборгованість за тілом кредиту не зменшувалась, а тому визначена банком заборгованість за тілом кредиту з урахуванням відсотків є необґрунтованою.

Так, банк нараховував та автоматично списував з рахунку відсотки за користування кредитом, сплата та розмір яких не була погоджена сторонами у заяві № 200789835101 від 08.03.2017, що свідчить про те, що сплачені відповідачем кошти на погашення фактично отриманих коштів (тіла кредиту) зараховувалися Банком не на його погашення, а на погашення відсотків.

Тобто, за своєю суттю заборгованість за тілом кредиту, на яке вказує АТ «ПУМБ» у своїй позовній заяві, є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами та пенею, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не, власне, надані позичальнику в користування кошти.

Заява № 200789835101 від 08.03.2017 не містить як відомостей, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів, пені за користування кредитними коштами, так і відомостей про погашення нарахованих процентів, пені за рахунок кредиту, а отже, підстави для збільшення кредиту за рахунок погашення нарахованих процентів відсутні.

Перевіряючи виписку за рахунком ОСОБА_1 , апеляційний суд встановив, що за період з 28.03.2017 до 01.08.2022 з рахунку списано 136864,45 грн в якості процентів та комісій за договором.

Звертаючись до суду з позовом, банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 82512,58 грн.

Однак, фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти вже були повернуті позичальником добровільно, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Проте, суд першої інстанції, не з`ясувавши всіх обставин, що мають значення для справи, залишив поза увагою, що заява ОСОБА_1 № 200789835101 від 08.03.2017 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не містить умов щодо розміру та порядку нарахування відсотків за користування кредитом, а витяг з Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не визнається відповідачем та не містить його підпису.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Працевитого Г.О., скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2024 рокута ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки новою постановою апеляційний суд фактично повністю відмовляє в задоволенні позову, ОСОБА_1 має право на відшкодування йому витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, в розмірі 4542 грн, які слід стягнути з АТ «ПУМБ» на його користь.

Керуючись ст. ст. 141, 371, 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича - задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2024 року- скасувати та ухвалити нову постанову, якою:

«Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- залишити без задоволення».

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги а розмірі 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) гривні.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 02 лютого 2026 року.

Головуючий:

Судді: