Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №468/1936/25 — Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1936/25

2/468/276/26

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2026 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Звягіної О.В., за участю секретаря судового засідання Шутєєвої Н.М., розглянувши у судовому засіданні в м. Баштанка Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про тлумачення заповіту,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить розтлумачити заповіт ОСОБА_4 , який складено 25.11.2016 року секретарем виконкому Доброкриничанської сільської ради Недбайло Т.І., відповідно до якого заповідачка, тобто спадкодавець, заповідала все належне їй на праві власності майно, де б воно не знаходилось, з чого б воно не складалось, а також все те, що буде їй належати та на що вона за законом буде мати право, належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,87 га, розташованої на території Доброкриничанської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, згідно державного акту на право власності на землю серії МК № 014512, виданого Баштанською райдержадміністрації Миколаївської області 22.12.2003 р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 так, що воля спадкодавця була направлена на заповідання належного їй майна, - вказаної земельної ділянки, в розмірі частки кожного із спадкоємців : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1/2, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 1/4, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 1/4.

У випадку незадоволення судом зазначеного позивачем в попередньому абзаці резолютивної частини її позову варіанту тлумачення заповіту не буде заперечувати про тлумачення заповіту так, що воля спадкодавця була направлена на заповідання належного їй майна, прав на належне майно в рівних частинах, - по 1/3, кожному із спадкоємців.

Позовні вимоги мотивовані таким: ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , яка за життя залишила заповіт від 25.11.2016. Згідно з текстом документа, вона заповідала все своє майно, зокрема земельну ділянку площею 7,87 га (державний акт МК № 014512), трьом донькам: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Однак одна зі спадкоємиць, ОСОБА_5 , померла ще до відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Після смерті матері позивач ( ОСОБА_2 ) та відповідач ( ОСОБА_1 ) звернулися до нотаріуса, проте 28.02.2025 отримали постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину. Причиною відмови стало те, що в заповіті не визначено часток кожного спадкоємця, а через смерть однієї з сестер провести спільне тлумачення волі заповідача за ст. 1256 ЦК України неможливо.

Позивач вважає за справедливе визначити її частку у розмірі 1/2, оскільки вона одноособово доглядала за матір`ю до останніх днів її життя, що відповідало усним побажанням померлої. Інша сестра, ОСОБА_1 , на такий розподіл не погоджується, наполягаючи на рівних частках (по 1/3). Враховуючи наявність спору та неможливість нотаріального оформлення, позивач просить суд встановити її частку у спадковому майні в розмірі 1/2, або, як мінімум, не менше 1/3 частини.

26.08.2025 року відкрито провадження.

Ухвалою суду від 19.11.2025 закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання сторони не з`явилися, їх спільним представником була направлена заява про розгляд справи без участі сторін та представника, просив задовольнити позовні вимоги, визначивши рівні частки кожному із спадкоємців.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням частини 3 статті 211 ЦПК України, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до такого висновку.

Згідно з статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

У відповідності до вимог статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно зі статтею 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1256 ЦК України, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. Вразі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом у відповідності зі ст. 213 ЦК України. Проте, на думку суду, вказані норми не позбавляють заінтересовану особу права звернутись до суду з проханням про офіційне тлумачення заповіту при наявності певних суперечностей його змісту, які не в повній мірі відображають волю заповідача, навіть при відсутності відповідного спору між спадкоємцями щодо цього.

Згідно зі ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Положення ст.ст. 213, 1256 ЦК України стосуються не тільки тлумачення змісту правочину (заповіту), а і передбачають можливість визначення справжньої волі особи, що вчинила правочин, якщо така воля була дещо спотворена при її зовнішньому волевиявленні на матеріальному носієві.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено сукупністю досліджених доказів, - воля заповідача при вчиненні правочину (складенню заповіту) була спрямована на заповідання належного йому права на земельну частку (пай) трьом донькам: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 1278 ЦК України, якщо спадкоємцями за заповітом є кілька осіб, частки кожного із них у спадщині є рівними, якщо заповідач у заповіті не розподілив спадщину між ними. Дана норма є спеціальною у сфері спадкового права та встановлює презумпцію рівності часток спадкоємців.

Крім того, за правилами ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності. Оскільки в розпорядженні заповідача відсутні вказівки на розмір часток у майні, що заповідається, таке майно відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України слід розглядати як об`єкт спільної власності декількох осіб без визначення часток.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 370 ЦК України та ч. 1 ст. 357 ЦК України, частки кожного співвласника у праві спільної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє суду дійти висновку, що за відсутності в тексті заповіту чіткого волевиявлення щодо надання переваги одному зі спадкоємців або встановлення конкретних цифрових виразів часток (1/2, 1/4 тощо), справжня воля заповідача була спрямована на передачу майна спадкоємцям у рівних частинах. Будь-яке інше тлумачення, зокрема збільшення частки одного із спадкоємців на підставі фактичних обставин (догляду за спадкодавцем тощо), призведе до зміни змісту самого заповіту та виходу суду за межі повноважень щодо тлумачення правочину, оскільки суд не може підміняти собою волю заповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 213, 1256 ЦК України та ст.ст. 10; 11; 60; 214; 215 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Розтлумачити заповіт ОСОБА_4 , який складено 25.11.2016 року секретарем виконкому Доброкриничанської сільської ради Недбайло Т.І. так, що воля спадкодавця була направлена на заповідання належного їй права на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,87 га, розташованої на території Доброкриничанської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, згідно державного акту на право власності на землю серії МК № 014512, виданого Баштанською райдержадміністрації Миколаївської області 22.12.2003 р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в рівних частинах.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Миколаївської області через Баштанський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ