Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №468/1875/25 — Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1875/25

2/468/293/26

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22.01.2026 року Баштанський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді - Звягіної О.В., за участю секретаря судового засідання - Шутєєвої Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту постійного не проживання спадкоємця разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 , третьої особи: Інгульської сільської ради, про встановлення факту не проживання спадкоємця разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини та визнання особи її такою, що не прийняла спадщину, після смерті ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначили, що після смерті батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 7,3 гектарів, що розташована на території Лоцкинської сілльської ради, Баштанського району, Миколаївської області, а також будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його діти: дочка ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_2 та син

ОСОБА_3 , який на день смерті батька бува зареєстрований з ним за однією адресою. Проте відповідач з 2013 року за вказаною адресою не проживає, місце перебування його не відоме, ймовірно проживає за кордоном. Тобто на час відкриття спадщини відповідач хоча і був зареєстрований за однією адресою із спадкодавцем, проте фактично не проживав та до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався, тому в силу ст. 1269 ЦК України вважається таким, що не прийняв спадщину.

Встановлення юридичного факту того, що відповідач. ОСОБА_3 постійно не проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3 (померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в житловому будинку АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини позивачам потрібно для реалізації законного права на спадкування за законом з врахуванням тієї долі спадщини, яка належила б їхньому братові, ОСОБА_3 .

Ухвалою від 26.09.2025 відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження та витребувано спадкову справу, яка надійшла до суду 29.09.2025 року.

Позивачі надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали.

В судове засідання відповідач не з`явився, про дату час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позову або заяву про розгляд справи за його відсутності не надав.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлявся про дати, час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явився та позивачі проти такого вирішення справи не заперечували.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , після чого відкрилася спадщина на земельну ділянку (7,3 га, держакт МК №581) та житловий будинок у АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги є його діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

За фактом смерті нотаріусом Горбенко О.О. відкрито спадкову справу №56821958, проте спадщина досі не оформлена.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадщину вважається прийнятою, якщо спадкоємець постійно проживав із померлим на момент відкриття спадщини. Хоча син померлого, ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою батька, він фактично не проживав там з 2013 року, що підтверджено відповідним актом депутата сільської ради. Оскільки факт реєстрації не є автоматичним підтвердженням місця проживання (ст. 29 ЦК України), а заяву про прийняття спадщини у встановлений 6-місячний строк він не подав, ОСОБА_3 вважається таким, що спадщину не прийняв. Таким чином, належними спадкоємцями, які фактично прийняли спадщину, є лише ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною першою статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Статтею 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією ( 254к/96-ВР ), законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено і не спростовано матеріалами справи, що на час відкриття спадщини після смерті спадкодавця, помешкання в АДРЕСА_1 .не було постійним місцем проживання відповідача, хоч він був зареєстрований там і право його проживання у ньому не обмежувалось. Натомість, з в 2013року відповідач проживав за іншою адресою, ймовірно виїхавши за межі України.

У визначений законом строк відповідач не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом.

Державна реєстрація відповідача в квартирі померлого батька сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за цією адресою реєстрації, оскільки спростована належними та допустимими доказами.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

За таких обставин, суд приходить до висновку про встановлення факту не проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловому будинку АДРЕСА_1 та визнання відповідача таким, що не прийняв спадщину після батька.

На підставі викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст..ст. 10, 60, 263-265, 280 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Встановити що спадкоємець - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який згідно з інформацією з погосподарської книги, був зареєстрований на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , фактично постійно не проживав на час відкриття спадщини 31 серпня 2014 року разом із спадкодавцем, ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 .

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 таким, що не прийняв спадщину після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроране м`ісце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Третя особа - Інгульська сільська рада Баштанського району, Миколаївська область, вул. Травнева, 41 с. Інгулка Баштанського району Миколаївської області

СУДДЯ: