Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №462/9823/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/9823/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючої судді Палюх Н.М., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без виклику сторін цивільну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Позивач 09.12.2025 звернувся у суд з позовом про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за Кредитним договором №1709296 у розмірі 27350,00 грн, з яких: 9750,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 12600,00 – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 5000,00 грн – сума заборгованості за неустойкою та судові витрати. Свої вимоги мотивує тим, що 28.01.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №1709296. Відповідно до умов договору, кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані первісному кредитору з метою отримання кредиту. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач також підтвердив, що умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Окрім цього, 25.06.2025 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 25062025, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні фінанси»передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Незалежні фінанси»права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №25062025 від 25.06.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27 350,00 грн, з яких: 9 750,00 грн – сума заборгованості за основним зобов`язанням; 12 600,00 грн – заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 5 000,00 грн – сума заборгованості за неустойкою(штраф, пеня). У разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» та зараховані на погашення кредитної заборгованості. Однак, усупереч умов договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №1709296 від 28.01.2025 у розмірі 27350,00 грн. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

11 грудня 2025 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачу було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.

Відповідач по справі належним чином повідомлялася судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції суду. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надала до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі частини 8 статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вимоги статей 279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №1709296, згідно з умовами якого сума кредиту - 10000,00 грн., строк кредиту - 345 днів, загальні витрати за кредитом складають 32050,00 грн. Денна процентна ставка - 0,93%. Орієнтована реальна річна процентна ставка становить 2227,51% річних. Комісія 1250,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,50 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 30800.00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 0,0010%, проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за процентною ставкою 0,0010% річних. Нараховані проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 0,00 грн. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 . Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, зокрема підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 375741.

Відповідно до копії додатку № 2 до договору про споживчий кредит №1709296 від 28.01.2025 - заяви на отримання кредиту, ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» з проханням надати йому кредит в сумі 10000.00 грн, загальний строк кредитування: 345 днів, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 0,0010 %, проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування 0,0010 % річних, комісія за надання кредиту 12,50 % від суми кредиту, комісія за обслуговування кредиту нараховуються за ставкою 14,00% від суми кредиту, періодичність здійснення платежів: в перший період - 15 днів, далі кожні 15 днів згідно Графіку платежів Розмір періодичного платежу: згідно Графіку платежів. Платіжна картка позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту: VISA DEBIT CLASSIC НОМЕР_1 , Банк, що випустив картку: НОМЕР_2 .

Відповідно до копії додатку № 3 до договору ОСОБА_1 надав контактні дані для взаємодії за кредитним договором номера телефонів.

Паспорт споживчого кредиту № 1709296 від 28.01.2025 містить аналогічні умови щодо суми та строку кредиту, розміру процентів, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 457122.

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 кредитного договору, порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника.

Також даний договір містить персональні дані відповідача, зокрема ідентифікаційний номер, номер телефону, адресу проживання, номер платіжної картки, на яку має бути перерахована сума кредиту, тощо.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором у сумі 10 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 40580641 від 28.01.2025.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Окрім цього, 25.06.2025 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №25062025, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передало (відступило) ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 25.06.2025 за договором факторингу №25062025 від 25.06.2025, ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передало, а ТОВ "Фінансова Компанія " Європейська агенція з повернення боргів" прийняло Реєстр боржників кількістю 2218, після чого ТОВ "Фінансова Компанія " Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги за кредитним договором.

Згідно з Витягом з Реєстру боржників від 25.06.2025 до договору факторингу №25062025 від 25.06.2025, ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 27350,00 грн, з яких: 9750,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 12600,00 грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 5000,00 – сума заборгованості за неустойкою.

Строк надання грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 статті 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі статтею 3 якого, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частини 4, 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №1709296 від 28.01.2025, за умовами яких відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківській картковий рахунок, зазначений у вказаному договорі.

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписаний електронним підписом 375741.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима відповідачем матеріали справи не містять.

Таким чином, позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за Договором про споживчий кредит №1709296 від 28.01.2025 не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, кредитор має право вимагати його виконання.

Щодо переходу права вимоги до ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до договору факторингу №25062025 від 25.06.2025, перехід від Клієнта до Фактора (позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») прав вимоги заборгованості до боржників, зокрема, і до ОСОБА_1 відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Таким чином, саме підписаний та скріплений печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників від 25.06.2025 підтверджує факт переходу від ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» до позивача прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

З огляду на наведене, а також, враховуючи, що договір факторингу не є нікчемними за законом та не визнаний судом недійсним, суд вважає, що ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі чинного договору набуло право вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит №1709296 від 28.01.2025.

Відтак, суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит №1709296 від 28.01.2025 у зв`язку із невиконанням його умов.

Щодо вимоги позову про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 5000,00 грн за Договором про споживчий кредит №1709296 від 28.01.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначене вище, стягнення неустойки у розмірі 5000,00 грн за Договором про споживчий кредит №1709296 від 28.01.2025, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісіями у розмірі 12600,00 грн, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст . 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зроблено висновок про те, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (чинних на момент укладення Договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що нарахування заборгованості за комісіями є необґрунтованими, враховуючи вищевикладені норми, а також той факт, що супроводження кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а отже в цій частині вимоги слід відмовити.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про споживчий кредит №1709296 від 28.01.2025 у розмірі 9750,00 грн.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Беручи до уваги, що позовні вимоги задоволенні частково, а саме з відповідача підлягає стягненню 9750,00 грн, що складає 35% від суми у розмірі 27350,00 грн, про стягнення якої позивач просив у позові (9750,00 грн х 100% : 27350,00 грн = 35), суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 847,84 грн (2422,40 грн х 35%), в іншій частині витрати слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 141, 263-265, 274-275, 279, 280-284 ЦПК України, на підставі ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1050, 1054 ЦК України,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість Договором про споживчий кредит №1709296 від 28.01.2025 у розмірі 9750 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплачений судовий збір у розмірі 847,84 грн.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 30; ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: /підпис/