Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №138/9/26 — Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/9/26

Провадження №:3/138/28/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суду Вінницької області в складі головуючого судді Ясінського Ю.А., секретаря судового засідання Сілантьєвої Л.А., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Заболотної А.В. розглянувши в приміщенні міськрайсуду матеріали, які надійшли з Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, приватного підприємця, тел. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 548274 від 23.12.2025 ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 23.12.2025 о 01 год. 12 хв. по вул. Полтавська, 26/2 в м. Могилів-Подільському Вінницької області керував транспортним засобом марки «Nissan Juke», державний номерний знак НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, зазначивши, що 23.12.2025 зустрівся з побратимами та вживав пиво на АЗС, тому попросив ОСОБА_2 сісти за кермо свого автомобіля та відвести його додому. Дорогою вони були зупинені працівниками поліції, однак причина зупинки йому не відома. ОСОБА_1 сидів на передньому пасажирському сидінні. Зазначив, що має конфлікт з даним поліцейським і тому той саме ОСОБА_1 запропонував пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, що викликало його подальше обурення і агресію. Передня пасажирська дверка була заблокована, а тому він на вимогу поліцейського вийшов через водійську дверку. З огляду на вказане від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння він відмовився, оскільки автомобілем не керував.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що разом з ОСОБА_1 проходили військову службу. 23.12.2025 були на АЗС з побратимами, де пили каву, в тому числі деякі побратими вживали алкоголь. Згодом ОСОБА_3 попросив завести його додому, оскільки сп`янів і сів в автомобіль з боку на переднє пасажирське сидіння. ОСОБА_2 сів за кермо та повіз його додому. Дорогою були зупинені працівниками поліції, оскільки вже була комендантська година. ОСОБА_2 одразу вийшов на вулицю і позаду авто спілкувався з одним з поліцейських, а інший підійшов до пасажирської дверки і вимагав у ОСОБА_1 вийти з авто. Оскільки дверка була заблокована, останній змушений був вийти через водійську дверку. Не чув як саме поліцейський пропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, а підійшов до них лише тоді, коли почув агресивні слова свого товариша і зупиняв його. Потім поліцейські складали якісь документи щодо ОСОБА_1 , можливо за його агресивну поведінку. Через деякий час вони поїхали далі і він завіз ОСОБА_1 додому.

Захисник Заболотна А.В. заявила клопотання про закриття справи у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, оскільки, згідно протоколу та доданих доказів ОСОБА_1 взагалі не керував автомобілем. Так, на доданих поліцією відеозаписах не зафіксовано рух автомобіля під керуванням останнього та його зізнання у цьому, тому відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння без доведення факту керування ним транспортним засобом не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні оглянуто диск з відеофайлами запису події, де на першому відео зафіксовано як їде автомобіль, однак через темну пору доби важко ідентифікувати який саме і хто перебуває за кермом. На інших відеофайлах зафіксовано як до транспортного засобу підходить працівник поліції, ОСОБА_1 сам перебуває в автомобілі на передньому пасажирському сидінні і на прохання поліцейського виходить з автомобіля через водійські дверцята, спілкування його з працівниками поліції, в ході якого агресивно повідомив поліцейським, що не керував транспортним засобом, відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та спроби ОСОБА_2 його зупинити від побиття.

Також в судовому засіданні було досліджено інші матеріали справи, зокрема протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 548274 від 23.12.2025; довідку старшого інспектора САП ВВГ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області Меженіної-Ходзінської А. про те, що ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався та отримував посвідчення водія; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.12.2025; акт огляду на стан сп`яніння з використанням технічних засобів від 23.12.2025.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Як зазначено в п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті, судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою

буксирування.

Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

У своїй постанові від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17), провадження № К/9901/21130/18 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду також зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає саме використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто кермування ним, а не намір це зробити в подальшому.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідка, позицію захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що поліцейським, який склав протокол про адміністративне правопорушення, не доведено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом 23.12.2025.

Так, на відеозаписі події не зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а лише те, як він сидить на пасажирському сидінні, на прохання поліцейського через водійські дверці виходить з автомобіля та відмовляється від проходження медичного огляду. Крім того, допитаний свідок, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, підтвердив суду позицію ОСОБА_1 щодо того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом тієї ночі та зазначив, що саме свідок перебував за кермом автомобіля. На відеозаписах, наданих поліцією, через світло автомобіля, направлене в об`єктив відеореєстратора, не можливо розгледіти хто саме сидить за кермом зупиненого авто і хто та коли саме виходить через водійське дверцятко.

Згідно вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п. 4.1 рішення Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі № 1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує, що стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом» вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого правопорушення, за відсутності інших належних та допустимих доказів щодо обставин правопорушення є недостатнім для твердження про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.

Отже, приймаючи до уваги те, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , а саме відсутності належних доказів, які б засвідчували, що він керував автомбобілем, суд доходить висновку, що при розгляді справи не доведено наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 130 ч. 1, 247 ч. 1 п. 1, 251, 255, 268, 280, 283, 284 ч. 1 п. 3 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Суддя Ю. А. Ясінський