Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №727/13763/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/13763/25

Провадження № 2/727/636/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого-судді: Одовічен Я.В.

за участю секретаря: Зінич О.М.,

представника позивача: Паращук І.В.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Чернівціводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості по оплаті за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Посилався на те, що відповідачі є абонентами КП «Чернівціводоканал». Позивач надає послуги водопостачання і водовідведення до квартири АДРЕСА_1 , в якій проживають відповідачі.

Комунальним підприємством «Чернівціводоканал» 01 травня 2022 року на офіційному веб-сайті опубліковано публічну пропозицію (оферту) про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для споживачів власників (співвласників, користувачів) житлових не житлових приміщень, інших об`єктів нерухомого майна в багатоквартирному будинку, а також для власників (користувачів) індивідуальних (садибних) будинків.

Посилається на те, що у зв`язку з тим, що договір є договором приєднання, його умови не підлягають узгодженню зі сторони, що приєднується (споживачем), для виникнення правовідносин з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення на підставі публічної оферти не потрібно інших доказів, ніж публікація договору та відсутність заперечень з іншої сторони (висновок Верховного суду у постанові від 11.11.2019 у справі №646/834/17).

Нарахування за спожиті послуги здійснювалось відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 та «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року №690.

Зазначає, що відповідачі несвоєчасно та не в повному обсязі вносили платежі за послуги централізованого водопостачання та водовідведення. У результаті систематичної несплати за надані послуги, за період з 01.12.2020 року по 31.08.2025 року у відповідачів станом на 28.10.2025 року виникла заборгованість перед КП «Чернівціводоканал» в сумі 14385 грн. 77 коп., що підтверджується розрахунком за користування послугами централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Щодо строку, за який стягується заборгованість і позовної давності, посилається на карантин, який введений з 12 березня 2020 року та воєнний стан з 24 лютого 2022 року.

Просила стягнути з відповідачів на користь підприємства заборгованість за надані житлово-комунальні послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 14385 грн. 77 коп. та понесені судові витрати у розмірі 3028 грн. 00 коп.

У подальшому, представник позивача зменшила позовні вимоги. Зазначила, що на підставі, отриманої інформації під час ознайомлення з відзивом та доданими до нього копіями документів та проведеним перерахунком, вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період їх зареєстрованого місця проживання за адресою споживання в розмірі 13200 грн. 82 коп. та судові витрати.

Просила стягнути солідарно з відповідачів на користь КП «Чернівціводоканал» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 13200 грн. 82 коп. та понесені судові витрати у розмірі 3028 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 05.11.2025 року відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Відповідачем ОСОБА_1 18.11.2025 року було подано відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтовано тим, що він з 2021 року по 2025 рік навчався на денній формі навчання. За час навчання не перебував у трудових відносинах та не мав офіційних доходів, що унеможливлювало оплату комунальних послуг.

Наприкінці 2024 року він офіційно знявся з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Інші члени сім`ї знялися з реєстрації за вказаною адресою у 2022 році, оскільки з початком повномаштабного вторгнення виїхали за кордон.

Отже, послугами централізованого водопостачання та водовідведення у спірний період вони не користувалися.

Крім того, аналіз розрахунків обсягів споживання води, на які посилається позивач, викликає сумніви щодо обґрунтованості суми боргу.

Вказував, що його участь у даній справі є необґрунтованою, оскільки обов`язок зі сплати послуг покладається на власника (співвласника). Власником житла є його батько, з яким відповідач на даний час проживає.

Довідка про склад осіб, місце проживання яких зареєстровано у житловому приміщенні (будинку) за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 28.10.2025 року не відповідає дійсним обставинам, тому, що КП «Чернівціводоканал» було повідомлено про те, що за вказаною адресою фактично проживає лише ОСОБА_5 .

Згідно зі ст.ст.317, 322, 360 ЦК України, власник майна зобов`язаний утримувати належне йому майно, якщо інше не передбачено договором або законом, а співвласник зобов`язаний відповідно до своєї частки брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також несе відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними зі спільним майном.

З урахуванням зазначеного вважає, що обов`язок з утримання квартири, у тому числі зі сплати комунальних послуг, покладається на власника нерухомості, незалежно від факту його проживання у належному йому приміщенні, якщо він у встановленому порядку не відмовився від отримання таких послуг.

У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі. Також, просив визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 неналежними відповідачами по вказаній справі.

09.12.2025 року представником позивача було подано відповідь на відзив. Щодо твердження ОСОБА_1 , що зазначені в позові особи є неналежними відповідачами, вказувала, що відповідно до ч.1,2 ст.64, ст.160 Житлового Кодексу України, визначаються права і обов`язки членів сім`ї наймача. Зокрема, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом із наймачем і ведуть із ним спільне господарство.

Нарахування заборгованості відповідачем не спростовано, оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_2 , оснащена засобом обліку води №2096698, модель d-15 METRON. Дата першої реєстрації -10.11.2010 року.

Відповідно до наказу № 1747 від 13.10.2016 року Міністерства Економічного розвитку та торгівлі України «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації» – міжповірочні інтервали для лічильників води, що перебувають в експлуатації, становить до 2016 року – 3 роки, після 2016 року – 4 роки. Однак, засіб обліку води відповідачів повірений не був. Згідно даних внутрішньої системи КП «Чернівціводоканал», попередження про повірку лічильника та про борг було 09.09.2021 року вручено під підпис абоненту.

Незважаючи не це, відповідачі дані попередження до уваги не взяли, у зв`язку з чим нарахування здійснювалось за нормою споживання.

Лічильники обліку води, які не пройшли повірку, знімаються з обліку та нараховуються за спожиті послуги з централізованого водопостачання та водовідведення проводиться за нормою споживання.

Згідно Акту наданих послуг №406, повірку лічильника здійснено 27.11.2024 року, вже після зняття з реєстрації відповідачів з місця проживання по АДРЕСА_2 . Тому, позивачем фактичний перерахунок заборгованості здійснено по дату зняття з реєстрації, та зменшено позовні вимоги.

Просила задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та підтвердила, викладені в ньому обставини. Просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що власником квартири АДРЕСА_1 є його батько ОСОБА_6 . У спірний період нарахування заборгованості навчався на денній формі навчання та не був працевлаштований, доходи не отримував, а тому не мав можливості сплачувати заборгованість за надані послуги. У вересні 2024 року він знявся з реєстрації за вказаною адресою. Інші відповідачі з 2022 року за адресою: АДРЕСА_2 не проживають, оскільки виїхали за кордон та проживають в Німеччині. Він повідомляв їм, що на розгляді у суді перебуває ця справа.

Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Інші відповідачі у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повыдомили.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Так, згідно з інформацією Адресно-довідкового підрозділу УДМС України в Чернівецькій області від 05.11.2025 року, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.11.2024 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.20).

При цьому, у судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що наприкінці 2024 року він знявся з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, згідно відомостей про осіб, місце проживання яких було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 у період з 29.09.2003 року по 27.09.2024 року було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.44).

Місце проживання інших відповідачів, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до 27.09.2024 року було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією Адресно-довідкового підрозділу УДМС України в Чернівецькій області від 05.11.2025 року (а.с.21-23).

Згідно наданого представником позивача розрахунку заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що заборгованість було нараховано за період з 01.12.2020 року по 30.09.2024 року (а.с.55).

Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької обласної ради №30 від 15.02.1995 року визначено, що саме КП «Чернівціводоканал» надає абонентам послуги по водопостачанню та водовідведенню (а.с.11).

Позивачем долучено до матеріалів справи Наказ КП «Чернівціводоканал» № 107 від 29.04.2022 року про укладення договорів про надання послуг із централізованого водовідведення зі споживачами КП «Чернівціводоканал» за моделями організації договірних відносин (а.с.13).

Також, у матеріалах справи наявний наказ КП «Чернівціводоканал» № 165 від 30.06.2023 року Про затвердження плати за абонентське обслуговування для споживачів КП «Чернівціводоканал» та додаток до нього, у якому зазначений розрахунок розміру плати за абонентське обслуговування КП «Чернівціводоканал», калькуляція вартості плати за абонентське обслуговування з 01.08.2023 року (а.с.15-16).

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності його батьку ОСОБА_6 . Зазначена інформація також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.11.2025 року (а.с.25).

КП «Чернівціводоканал» надає послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до статей 23, 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Укладення публічного договору приєднання врегульовано ст. 633 Цивільного Кодексу України та Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Частиною 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частини 1, 2 статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Виходячи з тлумачення частини 2 статті 205 ЦК Україниі частини 2 статті 642 ЦК України, можна зробити висновок, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов`язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.

Відповідно до частини третьої статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 14 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 р. № 85) індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статтей 10 та 11 Закону УкраїниПро електроннукомерцію (за наявності електронних кабінетів успоживача та виконавця) (абзац шостий пункту 14 Правил).

Встановлено, що Комунальним підприємством «Чернівціводоканал» 01 травня 2022 року на офіційному веб-сайті опубліковано публічну пропозицію (оферту) про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для споживачів власників (співвласників, користувачів) житлових не житлових приміщень, інших об`єктів нерухомого майна в багатоквартирному будинку, а також для власників (користувачів) індивідуальних (садибних) будинків.

За відсутності відомостей про те, що протягом місяця з дня опублікування Комунальним підприємством «Чернівціводоканал» у засобі масової інформації проекту договору відповідачі про свою відмову укласти договір про надання послуг із централізованого водопостачання та водовідведення чи про свою незгоду із умовами опублікованого договору до Комунального підприємства «Чернівціводоканал» у письмовому вигляді не направили, останні вважаються такими, що прийняли пропозицію КП «Чернівціводоканал» щодо укладення типового індивідуального договорупро надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс 15 та яка підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) вказано, що відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для звільнення від сплати вартості фактично отриманих споживачем житлово-комунальних послуг.

Також, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року). Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Договір розміщено на веб-сайті КП «Чернівціводоканал» - «Сторінка споживача»- «Публічний індивідуальний договір приєднання», у вільному доступі та у спосіб, що забезпечує ознайомлення зі змістом цього Договору кожної особи, що отримує та звертається до КП «Чернівціводоканал» для отримання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення - https://vodokanal.cv.ua/typovi-dogovory.

Шляхом фактичного споживання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідачі приєдналися до умов зазначеного договору про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення.

Отже, КП «Чернівціводоканал» є виконавцем житлово-комунальних послуг, а саме: послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, у зв`язку з чим позивач щомісячно нараховував відповідачам плату за надані послуги з постачання централізованого водопостачання та водовідведення, однак останні не сплачували кошти за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

У матеріалах справи містяться Тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення по КП «Чернівціводоканал» (а.с.12).

Відповідно до розрахунку суми заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01.12.2020 року по вересень 2024 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 , сума заборгованості складає 13200 грн. 82 коп. (а.с.55).

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», встановлені права та обов`язки споживачів, зокрема обов`язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Також споживачі мають право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг (п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Розглядаючи аргументи відповідача ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на початку 2022 року виїхали за кордон та проживають в Німеччині, а отже, послугами централізованого водопостачання та водовідведення у спірний період вони не користувалися, суд зауважує, що ОСОБА_1 не є представником інших відповідачів. Будь-яких доказів на підтвердження наявності у нього таких повноважень суду надано не було.

Як було зазначено вище, місце проживання відповідачів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до 27.09.2024 року було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно наданих відповідачем довідок про підтвердження реєстрації місця проживання з 15.03.2022 року місце проживання ОСОБА_7 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.40), а місце проживання ОСОБА_8 з 18.04.2023 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.41).

Положеннями ст.95 ЦПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ч. 8 ст. 95 ЦПК України іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Апостиль - це спеціальний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав - учасниць Гаазької конвенції про скасування вимог консульської легалізації іноземних офіційних документів.

Проставлення штампа «Апостиль» є спрощеним способом легалізації іноземних документів. На відміну від консульської легалізації, процедура апостилювання потребує значно менших затрат часу, оскільки потрібно звернутись тільки в один орган. Офіційні документи засвідчуються спеціальним штампом «Апостиль», який проставляється відповідним уповноваженим органом іноземної держави, в якій було видано цей документ.

Апостиль ставиться для використання документів у країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 року «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» та набрала чинності в Україні в 2003 році.

Федеративна Республіка Німеччина також є учасником Гаазької конвенції 1961 року, а тому здійснює процедуру легалізації документів шляхом проставлення штампа «Апостиль».

У статті 1 Гаазької конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, зазначено, що ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: документи, які виходять від органу або посадової особи, і що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; адміністративні документи; нотаріальні акти; офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами, у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

У статті 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Відповідно до положень статей 4, 5 Конвенції апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріплюється документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції. Апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред`явника документа. Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують жодного засвідчення.

Окрім того згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Документи складені іноземною мовою мають бути перекладені уповноваженими особами українською мовою, їх відповідність засвідчена нотаріально.

Засвідчити правильність перекладу документа з однієї мови на іншу має право будь-який нотаріус України як державний, так і приватний. Також, відповідно до ст. 38 Закону «Про нотаріат», засвідчити правильність перекладу можуть консульські установи України.

Нотаріус засвідчує правильність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Для перекладу надаються оригінали документів або їх нотаріально засвідчені копії. Документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, що подаються для засвідчення вірності перекладу або засвідчення справжності підпису перекладача, повинні бути з`єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз`єднання без порушення цілісності, пронумеровані і скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи (у разі наявності), яка видала документ.

До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином.Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат". Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІПорядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2019 у справі №910/4473/17.

Таким чином, судом встановлено, що надані відповідачем ОСОБА_1 докази не відповідають вимогам Закону, а тому не можуть бути прийняті до уваги судом.

Крім того, інших доказів щодо перетину відповідачами кордону України до суду не надано, клопотань про витребування таких доказів у Державної прикордонної служби України до суду не надходило.

Щодо розміру заборгованості та правильність поведеного розрахунку суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу № 1747 від 13.10.2016 року Міністерства Економічного розвитку та торгівлі України «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації» – міжповірочні інтервали для лічильників води, що перебувають в експлуатації, становить до 2016 року – 3 роки, після 2016 року – 4 роки.

Згідно п. 3 «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунальних господарства України №315 від 22.11.2018, для розподілу не приймаються показання лічильника, що зняті (надані), починаючи з дати встановлення факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу) або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, у тому числі порушення цілісності пломб, тощо), до дати прийняття на абонентський облік відремонтованого чи заміненого вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії або повіреного засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу.

Лічильники обліку води, які не пройшли повірку знімаються з обліку та нараховуються за спожиті послуги з централізованого водопостачання та водовідведення проводиться за нормою споживання.

Як вбачається з наданого відповідачем акту наданих послуг №406 від 27.11.2024 року, ТОВ «Метртехсервіс» (виконавець) надав ОСОБА_6 (замовник) послуги з повірки лічильників води за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.45).

Отже, повірка лічильника здійснено 27.11.2024 року, вже після зняття з реєстрації відповідачів з місця проживання по АДРЕСА_2 .

Доказів того, що у спірний період була здійснена повірка лічильника матеріали справи не містять.

У зв`язку з зазначеним нарахування заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення здійснювалось за нормами споживання.

Як вбачається з розрахунку суми заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 , позивачем було нараховано до сплати заборгованість за період з 01.12.2020 року по 30.09.2024 року, тобто по дату зняття відповідачів з реєстрації.

Сума заборгованості складає 13200 грн. 82 коп. (а.с.55).

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідачі зверталися до позивача із заявою про відмову від отримання послуг з надання централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також доказів на підтвердження внесення плати за отримані послуги. Крім того, відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту неотримання наданих послуг або ж доказів отримання їх неналежної якості. Доказів того, що позивач не виконує свої обов`язки за адресою відповідача суду теж не надано.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що відповідачі, які були зареєстровані за адресою споживання комунальних послуг, є споживачами послуг водопостачання та водовідведення за визначений період заборгованості та як споживачі зобов`язані нести витрати по оплаті комунальних послуг.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги те, що відповідачі не виконали належним чином покладені на них зобов`язання по оплаті отриманих послуг централізованого водопостачання та водовідведення, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Чернівціводоканал» задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП – НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_5 ), останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь КП «Чернівціводоканал» (код ЄДРПОУ 03361780), яке розташоване в м.Чернівці вул.Комунальників, 5, заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01.12.2020 року по 30.09.2024 року в сумі 13200 грн. 82 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП – НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) на користь КП «Чернівціводоканал» (код ЄДРПОУ 03361780) понесені судові витрати у розмірі 3028 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Одовічен Я.В.