Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №727/15339/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/15339/25

Провадження № 2-а/727/16/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці

в складі: головуючого - судді Танасійчук Н.М,

за участю: секретаря судового засідання Кремзелюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АВ № 00006701 від 11.07.2025 року.

Свої вимоги мотивує тим, що постановою від 11.07.2025 року, винесеною головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Павлюсюк М.В його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена без наявності в його діяннях жодних порушень та з порушенням встановленої процедури розгляду адміністративної справи, оскільки:

-оскаржувана постанова винесена на імя позивача, а власником ТЗ УРАЛ 6936N, д.н.з. НОМЕР_1 являється Приватне Будівельно-Виробниче Підприємство «Новобуд-М», (ЄДРПОУ 37273167), зареєстроване за адресю: вул. Енергетична 29, м. Чернівці, Чернівецька область, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Вказує, що ОСОБА_1 не має жодного відношення до вказаного вище ТЗ, а являється тільки засновником (директором) ПБВП «Новобуд-М». А тому, ОСОБА_1 не може бути належним суб`єктом адміністративної відповідальності.

-Відповідно до відомостей свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , повна маса ТЗ складає 33500 кг., а у оскаржуваній постанові зазначено, що загальна маса ТЗ складає 32040 кг. Одже відповідач у своїй постанові спростовує факт перевищення загальної вагової норми.

-Також згідно постанови зважування відбулось в русі, а проведення зважування сипучого (рідкого) вантажу в русі не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу, оскільки не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу ТЗ. Більше того, за звичайних умов та вимог такий вантаж як рідкий бетон який перевозиться, в обов`язковому порядку перевозиться із увімкненим бетонозмішувачем, що призводить рідкий бетон в рух (перемішування) під час його транспортування.

Зазначив, що про існування постанови дізнався від державного виконавця Першого відділу ДВС у м. Чернівці ЗМУ МЮ 20.11.2025 року, який 21.10.2025 року відкрив виконавче провадження № 79365692 з примусового виконання постанови від 11.07.2025 року, а тому просив поновити строк на звернення до суду з адміністративним позовом.

03 грудня 2025 року суддею Шевченківського районного суду м. Чернівці постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Від представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті 08.12.2025 року до суду надійшов відзив. Представник не погоджується з позовними вимогами позивача, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Зазначає, що система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення за допомогою автоматичних пунктів.

Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом позивача підтверджується загальними результатами зважування. Перевищення навантаження загальної маси ТЗ, визначених п. 22.5 ПДР України було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу , як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134-1:2006, IDT).

Постановою від 11.07.2025 року зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу: кількість вісей - 3 шт.; спарені колеса - 2 вісь; 3 вісь; відстань між вісями 1-2: 3470 мм, 2-3: 1450 мм; навантаження на вісь 1 – 7800 кг, 2-12300 кг, 3-11750 кг; загальна маса - 31850 кг.

Згідно інформаційної карти габаритно-вагового контролю за постановою загальна маса ТЗ склала 31850 кг, тобто з перевищенням нормативних параметрів навантаження (з урахуванням похибки пристрою) на 10,250% (5,665 тон); при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, навантаження на здвоєнні осі ТЗ склало 24050 кг, тобто з перевищенням нормативних параметрів навантаження (з урахуванням похибки пристрою) на 6,326% (1,202 тон).

Одночасно вказує на те, що невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача ТЗ, незалежно від підстав такого винесення викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований ТЗ або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований (Позивача).

Додатково зазначає, що особа звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення стягнення законної сили: надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення ТЗ вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб; особа, яка користувалася ТЗ на момент вчинення правопорушення звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення.

Отже позивач є належним користувачем ТЗ.

Звертає увагу на те, що на момент виникнення спірних правовідносин діючі нормативно-правові акти не передбачають окремі порядки зважування наливних та насипних вантажів, а також не передбачають якісь інші нормативи допустимих навантажень в залежності від виду вантажу (рідини, сипучі) на осі ТЗ ніж ті, що зазначені в п. 22.5 ПДР. Жодних винятків щодо рідкого вантажу у Правилах проїзду великогабаритних та великовагових ТЗ автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами від 18 січня 2001 р. № 30 не міститься, як і виняткових дозволених вагових обмежень для рідкого вантажу ПДР.

Відповідачем не допущено порушень щодо процедури розгляду справи, а тому посилання позивача на це не можуть бути прийняті до уваги.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, докази, надані на її обґрунтування, повно, всебічно та об`єктивно оцінивши зібрані у справі докази, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 вантажний бетонорозмішувач марки Урал модель 6936N д.н.з. НОМЕР_4 повна маса транспортного засобу - 33500, маса без навантаження – 14700, на праві власності належить ПБВП «Новобуд -М» (а.с. 18).

Згідно з копією товарно-транспортної накладної № НБ-505 від 11 липня 2025 року ПБВП «Новобуд-М» здійснює перевезення рідкого бетону марки М250В20 об`ємом 8 м-3 в м. Новоселиця. (а.с.19)

Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Солов`янчик С.І., 11.07.2025 року винесено постанову серії АВ №00006701 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн. (а.с.16)

Правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі на технічний засіб WIM 57,057*002, свідоцтво про повірку №23-21/000194 строком дії до 30.09.2025 року.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 11.07.2025 року о 10 год 24 хв за адресою Н-10, км 248-935, Чернівецької області, відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п.22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 10.250% (2.665 тонна) при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 6.326% (1.202 тон) при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 19 тон та відстані між осями від 1.3 до 1.8 м. при спарених колесах (а.с. 16).

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 6 Законом України «Про автомобільний транспорт» № 2344 реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно п.7 вищезазначеного положення Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Таким чином, Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати ВС від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

У відповідності зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За правилами ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч. 2 ст. 132-1 цього Кодексу, несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, у випадках, передбачених ст. 279-7 цього Кодексу.

Суб`єктами адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), виступають юридичні та фізичні особи, за якими зареєстровано транспортний засіб. Такими особами можуть бути власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах.

Отже, суб`єктом правопорушення даної категорії справ можуть бути належний користувач транспортного засобу, фізична особа за якою зареєстровано транспортний засіб, керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи; особа, яка ввезла транспортний засіб на іноземній реєстрації на територію України.

На підтвердження своїх пояснень про те, що позивач не є суб`єктом правопорушення, а є лише директором підприємства яке є власником транспортного засобу, та перебуває у власності ПБВП «НОВОБУД -М», ним подано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також копію товарно-транспортної накладної.

Однак, суд вважає необхідним звернути увагу на наступне.

Нормами ст. 14-3 КУпАП чітко встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч. 2 ст. 132-1 цього Кодексу, несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу.

Процедура внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу регулюється Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 року №1197 (Порядок № 1197).

Згідно з пп. 3 п. 2 Порядку № 1197 належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до пп. 2 п. 3 вищезазначеного Порядку, підставою внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, є: визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем.

Згідно з п. 24 Порядку № 1197 внесення до Реєстру відомостей про належного користувача - працівника, визначеного керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою уповноваженого в установленому законодавством порядку представника юридичної особи або належного користувача.

Матеріали справи не містять доказів про те, що позивач до винесення оспорюваної постанови звертався до сервісного центру МВС із заявою про внесення відомостей про належного користувача відповідного транспортного засобу на підставі укладеного Договору. Таким чином, станом на 11.07.2025 року відповідальною особою за порушення, що зазначені у оспорюваних постановах, є керівник юридичної особи за якою зареєстрований транспортний засіб, тобто вданому випадку, позивач ОСОБА_1 , що також підтверджується інформацією із Єдиного державного реєстру транспортних засобів згідно якої тягач марки Урал, модель 6936Н зареєстрований за ОСОБА_1 .(41)

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема, фактичної маси вантажного трьохвісного автомобіля – 25(26) тонн, навантаження на здвоєні осі, якщо відстань між осями від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах трьохвісних автомобілів не перевищує – 19 тонни.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами".

Вимоги цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціального призначення, які виконують функції зимового утримання автомобільних доріг, та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час слідування (повернення) до (з) місця виконання заходів із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж.

Участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Стаття 132-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП (в редакції Закону № 1582-IX від 29.06.2021) визначено наступне порушення: «Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.

Згідно примітки до цієї статті підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Матеріали справи не містять підтвердження того, що транспортний засіб мав спеціальні дозволи на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, видані перевізникові Державтоінспекцією, або документами про внесення плати за проїзд.

Згідно з п. 4 Правила №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2019 № 1174 (далі - Порядок № 1174).

Відповідно до п. п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.

Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п.7 Порядку №1174).

Згідно з п. 11-12 Порядку № 1174 автоматичні пункти, якими правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, забезпечують, зокрема, - вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу;- вимірювання загальної маси транспортного засобу; - визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій;- вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу;- визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; - вимірювання габаритів транспортного засобу;- фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу);- фіксацію фронтального зображення транспортного засобу;- фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей);- первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування;- автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно п. 4 Порядку №1174 основними функціями системи, зокрема є:- створення метаданих, інформаційних файлів та їх передача телекомунікаційними мережами до інформаційно-телекомунікаційної системи для подальшого оброблення і зберігання;- перевірка цілісності та достовірності, а також надійне зберігання інформаційних файлів та метаданих, отриманих від автоматичних пунктів;- автоматизований аналіз метаданих та інформаційних файлів, отриманих від автоматичних пунктів;- автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства;- забезпечення послідовності дій уповноваженої посадової особи Укртрансбезпеки щодо розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі.

Метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 "Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку", повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).

З копії інформаційної довідки ГВК (метаданні) до постанови серії АВ № 00006701 вбачається встановлення наступних даних щодо транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_5 : axlecount (вісь) >>> 3, axledistance-1 (відстань між вісями) >>> 3470, axledistance-2 >>> 1450, axleload-1 (навантаження на вісь) >>> 7800, axleload-2 >>> 12300, axleload-3 >>> 11750, groupload-1 (групове навантаження) >>> 7800, groupload-2 >>> 24050 та інше.

Так, відповідно до постанови від 11.07.2025 серії АВ № 00006701 встановлено, що формула розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами: ((Хфакт-Хнорм-похибка пристрою)/Хнорм) *100%, де Хфакт. - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр); Хнорм. - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР; Похибка пристрою - регламентовано допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на Х факт. (при розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр).

Регламентовано допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010 становить: для параметру довжини ТЗ - 600 мм, для параметру ширини ТЗ - 100 мм, для параметру висоти ТЗ - 60 мм, для параметру загальної маси ТЗ - 10% від фактичної маси ТЗ, для параметру навантаження на одиночну вісь ТЗ - 16% від фактичного навантаження на вісь, для параметру навантаження на здвоєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі, для параметру навантаження на строєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі.

Отже, згідно з інформаційною картою габаритно-вагового контролю за постановою загальна маса ТЗ склала 31850 кг, тобто з перевищенням нормативних параметрів навантаження (з урахуванням похибки пристрою) на 10,250% (2,665 тон); навантаження на здвоєнні осі ТЗ склало 24050 кг, тобто з перевищенням нормативних параметрів навантаження (з урахуванням похибки пристрою) на 6,326% (1,202 тон), що і відображено в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності.

Факт невідповідності маси транспортного засобу нормативним параметрам, що визначені в п. 22.5 ПДР, не може спростовуватися товарно-транспортними накладними, накладними, договорами перевезення та іншими документами господарської діяльності перевізника.

Відповідно до змісту абз. 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей.

Самий факт наявності товарно-транспортної накладної (накладної), не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу, та не спростовує факту перевищення вагових параметрів, адже фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах в автоматичному режимі, із урахуванням похибки та виду автомобіля.

Аналізуючи наявні документи в справі, суд приходить до висновку, що факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених п. 22.5 ПДР України доведено належними, допустимими та достовірними доказами, підтверджено розрахунками, що вказує на правомірність порядку проведення габаритно-вагового контролю.

Та обставина, що належний позивачу транспортний засіб здійснював рух автомобільними дорогами загального користування та перевозив вантаж з перевищенням нормативних параметрів, визначенихп. 22.5 ПДР України без отримання на те спеціального дозволу, формує в його (позивача) діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 132-1 КУпАП.

Строк дії свідоцтва про повірку технічного засобу WIM 57,057*002, на момент вчинення правопорушення був чинним.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що критично відноситься до посилання позивача щодо того, що автоматичне зважувальне обладнання не придатне для зважування рідких вантажів в автобетонозмішувачі з постійним обертанням міксера у русі з огляду на наступне.

В контексті п.22.5 ПДР України перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Вказана норма імперативно забороняє рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів з перевищенням нормативних вагових параметрів у разі перевезення подільних (сипучих, наливних) вантажів.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №803/1540/16.

Відповідно до п.12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Пунктом 8.20 гл. 8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Згідно п. 8.21 гл. 8 вищезазначених Правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у ПДР України.

Законодавством не передбачено можливості звільнення від відповідальності за порушення нормативних параметрів транспортних засобів, що визначені в п.22.5 ПДР України, під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Таким чином, з метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття, встановлено заборону перевезення подільних вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують вказані параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі). У разі перевезення подільних вантажів вагові параметри не повинні перевищувати вищезазначені межі.

Всі інші доводи позивача суд також відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, та оцінює їх як намагання уникнути відповідальності.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено положеннями КУпАП, а відтак адміністративний позов до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 14-3, 132-1, 247, 251, 254, 256, 279-7, 280, 283, 284, 293 КУпАП, ст. 9, 76-78, 244-246 КАС України, суд -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.М. Танасійчук