Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №727/16168/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/16168/25

Провадження № 3/727/161/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2026 року Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Ярема Л.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Розтоки, Путильського району, Чернівецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , головний інженер Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства,-

за ст. 188-28 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла адміністративна справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 188-28 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №541275 від 15.12.2025 року, ОСОБА_1 15.12.2025 року, близько 00 год. 51 хв. в м. Чернівці, по вул. Заводська, 37А, будучи посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан, не виконав вимогу (припис) поліції № 461 від 10.11.2025 року до 17.11.2025 року, а саме: не огородив та не позначив аварійно небезпечну ділянку відповідними дорожніми знаками, чим порушив п. 1.5. ПДР України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 просив закрити провадження справі.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху; впроваджувати у повному обсязі заходи щодо безпеки дорожнього руху при здійсненні будівництва, реконструкції та ремонту доріг, вулиць та залізничних переїздів; позначати місця виконання робіт, місця, де залишено на дорозі, вулиці, залізничному переїзді машини і механізми, будівельні матеріали тощо, відповідними дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а в темний час доби і при тумані - сигнальними вогнями, передбаченими діючими нормами; по закінченні робіт на дорозі, вулиці, залізничному переїзді негайно привести їх у стан, що забезпечує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів і пішоходів, та впорядкувати зони відчуження; у разі забруднення проїзної частини доріг, вулиць, залізничних переїздів невідкладно здійснювати заходи для їх очищення і своєчасного попередження учасників дорожнього руху про загрозу безпеці руху, що виникла; обладнувати їх технічними засобами регулювання дорожнього руху; виявляти аварійно-небезпечні ділянки та місця концентрації дорожньо-транспортних пригод та забезпечувати здійснення у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення умов та організації дорожнього руху для забезпечення його безпеки; своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; щомісяця проводити лінійний аналіз аварійності.

З диспозиції ст. 188-28 КУпАП вбачається, що відповідальність за вчинення вказаного правопорушення настає за невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції щодо усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

У відповідності до статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог частини 1 статті 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність

Згідно статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне в об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме: стаття 256 детально регламентує питання, що пов`язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень ст. 255 КУпАП, складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 188-28 КУпАП, віднесено до компетенції органів Національної поліції , які на виконання вимог ст. 256 КУпАП, повинні перевірити та зазначити в протоколі відомості, необхідні для вирішення справи.

Разом з тим, в порушення вище зазначених статей, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що « ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан, не виконав вимогу припису… », однак при складанні протоколу не було встановлено місце роботи ОСОБА_1 , в протоколі не зазначена його посада, матеріали, додані до клопотання не містять жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 , є посадовою особою та виконує організаційно-розпорядчі і адміністративні обов`язки в силу покладених на нього повноважень або ж являється працівником об`єкту дорожнього сервісу у повноваження якого входить вжиття заходів по виконанню вказаних вимог (припису), що дає підстави для сумнівів в тому, що саме ОСОБА_1 є суб`єктом який може нести відповідальність за ст.188-28 КУпАП.

Тобто, доданими матеріалами до протоколу не підтверджено, що відповідно посадових обов`язків ОСОБА_1 є відповідальною особою за експлуатаційний стан дороги за адресою:м. Чернівці, вул. Заводська, 37А

Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

У справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016року) Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), суд встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі фабула була сформульована лише в загальних рисах, без конкретизації обставин вчинення правопорушення.

Згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Оскільки в матеріалах справи відсутні відомості, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 є посадовою особою та виконує організаційно-розпорядчі і адміністративні обов`язки в силу покладених на нього повноважень або ж являється працівником об`єкту дорожнього сервісу у повноваження якого входить вжиття заходів по виконанню вказаних вимог (припису), суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не може бути суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-28 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суддя вважає, що в судовому засіданні не доведено винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 188-28 КУпАП, у зв`язку з чим провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.33, ст. 188-28, ст.ст. 283, 284, 285 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 188-28 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суду міста Чернівці протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Ярема Л.В.