Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №723/299/26 — Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/299/26

Провадження № 2-о/723/1446/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Дедик Н.П.

за участю секретаря судового засідання Клапійчук Б.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, де заінтересованою особою зазначений ОСОБА_2 . Посилається на те, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 14.12.2033 року та проживала з ним однією сім`єю протягом 14 років.

Зазначає, що від шлюбу у них народилося п`ять дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Також зазначає, що ОСОБА_2 протягом усього періоду спільного проживання систематично вживав алкогольні напої, після чого вчиняв щодо неї та їхніх дітей домашнє насильство, а саме: фізичне насильство проявлялося у побитті, штовханні, інших агресивних діях, чоловік не одноразово бив її до втрати свідомості, вів в сарай, де знаходиться інвентар для господарства, погрожував, що проштрикне її вилами і відрубає їй голову сокирою. Діти неодноразово отримували стусанів та моральних принижень.

Крім того, чоловік систематично вчиняв психологічне насильство: постійно погрожував, принижував її та дітей, залякував, а слова нецензурної лайки використовував частіше ніж слова повсякденного вжитку, а до неї його поведінка була особливо агресивною.

Вказує, що насильство носило системний та тривалий характер, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталася до поліції, внаслідок чого відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, Так, відповідно до постанови Сторожинецького районного суду від 03.07.2018 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено штраф у розмірі 170 грн., згідно постанови суду від 06.08.2018 року його також визнано винним у вчиненні домашнього насилля і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340 грн., згідно постанови суду від 14.10.2025 року ОСОБА_2 знову було визнано винним у вчиненні вказаного вище правопорушення, однак провадження було закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Також вказує, що у липні 2025 року вона разом з чотирма дітьми (старший син залишився вдома, а пізніше до нього приїхала і старша дочка) покинули свій будинок та знайшли прихисток у Благодійному фонді «Місто Добра», як особи, що потерпіли від домашнього насилля, де проходять психологічну реабілітацію та отримують повний спектр необхідної благодійної допомоги.

Крім того, зазначає, що внаслідок пережитого насилля діти перебувають у важкому психологічному стані, є емоційно не стабільними та дуже хочуть повернутися додому, але бояться повертатися через страх, що батько прийде і знову буде бити їх та її.

Вказує, що 26.12.2025 ОСОБА_2 заявився до її будинку у селі Стара Красношора, достеменно знаючи, що там знаходяться двоє неповнолітніх дітей та коли діти почули, що батько біля будинку - втекли до її брата. Даний факт спричинив дітям великий стрес і дочка на декілька днів приїхала до них в БФ «Місто Добра». За вказаним фактом, шляхом здійснення дзвінка на спец лінію 102, вона повідомила поліції про інцидент, що відбувся і працівниками поліції телефонним дзвінком повідомили її про те, що за фактом неправомірних дій Істратова на нього був складний протокол за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 173-2 КУпАП, який переданий до Сторожинецького районного суду Чернівецької області на розгляд (справа № 723/114/26 від 12.01.2026).

Зазначає, що чітко розуміє, що після її повернення додому переслідування не припиняться і насилля буде продовжено з новою силою, тому побоюється, що її здоров`ю буде завдана непоправна шкода.

На підставі викладеного просить видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 строком на 6 місяців та застосувати до нього наступні заходи:

- заборонити йому наближатися на відстань ближче ніж 100 м до місця її проживання та перебування строком на 6 місяців;

- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати її, якщо вона перебуває чи проживає у місці, яке йому не відоме строком на 6 місяців;

- заборонити вести листування, телефонні переговори з нею або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб строком на 6 місяців.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у заяві. Додатково пояснила, що крім звернень у поліцію у зв`язку з домашнім насильством, за якими ОСОБА_2 був визнаний винним судовими рішеннями від 03.07.2018 року, 06.08.2018 року та 14.10.2025 року, вона після того як за її зверненнями працівники поліції не вживали заходів для притягнення чоловіка до відповідальності, вона вже не повідомляла про факти домашнього насилля, натомість втікала з дітьми і переховувалася у сусідів та рідних. За її позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів їй відомо, що рішення про задоволення позову прийнято 22.01.2026 року, перед цим надавався термін для примирення на 6 місяців за клопотанням чоловіка. За час її перебування у «Місті добра» вона з чоловіком не зустрічалася, спочатку він надсилав голосові повідомлення з погрозами та образами, після чого вона заблокувала його контакт в мобільному телефоні. В «Місто добра» перейшла після подачі позову про розірвання шлюбу, так як боялася прояву агресії зі сторони чоловіка через розлучення. Чоловік в даний час проживає в іншому селі у будинку своїх батьків. Двоє старших дітей проживають у її житловому будинку, за ними доглядає її брат, батько з дітьми не спілкується, діти на його телефонні дзвінки не відповідають.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи.

Заслухавши заявника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні заявлених вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 14.12.2023 року у відділі ДРАЦС у місті Івано-Франківськ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 3794.

Згідно копій свідоцтв про народження серій: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та НОМЕР_5 сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно копії постанови Сторожинецького районного суду від 03.07.2018 року (справа № 723/2154/18) ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено штраф у розмірі 170 грн.

Згідно копії постанови Сторожинецького районного суду від 06.08.2018 року (справа № 723/2710/18) ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн.

Згідно копії постанови Сторожинецького районного суду від 14.10.2025 року (справа № 723/4627/25) ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та провадження закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

В матеріалах справи міститься психологічний висновок складений психологом БФ «Місто Добра» ОСОБА_7 щодо дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , у якому описані пояснення дітей, які зазначають, що їх батько регулярно їх бив, принижував їх честь та гідність, ображаючи нецензурною лайкою, погрожуючи та залякуючи, вони є свідками побиття ним їх матері, до батька відчувають гнів, страх, напругу, спілкуватись з ним категорично не мають бажання. У дітей діагностовано високий рівень тривожності, агресії.

З довідки, виданої Благодійним фондом «Місто Добра» 19.01.2026 року № 3 вбачається, що ОСОБА_1 разом зі своїми дітьми ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_11 проживала на території благодійного фонду з липня 2025 року, станом на сьогодні у благодійному фонді вона проживає з трьома дітьми: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_11 .

З копії талону-повідомлення єдиного обліку № 18924 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення або іншу подію від 29.12.2025 року вбачається, що 26.12.2025 року о 16-14 надійшло повідомлення служби «102» про те, що 26.12.2025 року о 16-13 до будинку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де немає нікого прийшов її чоловік, вибиває двері та розбиває вікна. Виїздом на місце події було встановлено, що факт домашнього насильства не підтверджено та порушень будь-якого характеру на території домогосподарства виявлено не було.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 14, 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, одним із яких є заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою (частина друга статті 26 вказаного Закону).

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Таким чином, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.

У постанові Верховного Суду від 09 березня 2023 року у справі №711/3693/22 зазначено, що: «…обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків.

Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону.

Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками…».

У постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі №161/16344/20 зазначено про те, що систематичність визначається виходячи з кількісного показника порушення правил співжиття протягом необмеженого проміжку часу. При цьому суттєвим є саме факт повторного вчинення одного й того самого правопорушення, що свідчить про те, що застосовані заходи впливу є безрезультатними.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Верховний Суд неодноразово звертає увагу, що у кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону.

Докази, що додають до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

Суд вважає, що заявником не надано належних та допустимих доказів, з яких можна було б встановити наявність ризиків небезпеки для постраждалої особи, в тому числі у майбутньому, які б, у свою чергу, свідчили про необхідність застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису.

Наданими заявником копіями постанов про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні домашнього насильства не підтверджується системність та тривалість таких дій.

Так ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП двічі у 2018 році.

В подальшому у 2023 році заявник уклала шлюб з ОСОБА_2 .

Після цього заявником надано докази про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства лише один раз, що мало місце 14.07.2025 р. (постанова суду від 14.10.2025 р. у справі №723/4627/25).

Натомість з матеріалів справи вбачається, що за зверненням заявниці до поліції 26.12.2025 року факт домашнього насильства не підтверджено.

Не надано заявницею доказів подачі заяви на ім`я начальника ГУНП в Чернівецькій області від 09.09.2025 року (текст якої долучено до заяви про видачу обмежувального припису) та результатів її розгляду.

Факт перебування заявниці з дітьми в БФ «Місто добра» як постраждалих від домашнього насильства сам по собі не доводить наявність ризику небезпеки для застосування обмежувального припису.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 4, 13, 76-82, 263-265, 268, 350-4 - 350-6 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя