Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №345/7146/25 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/7146/25

Провадження № 2-а/345/10/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі судді Миговича О.М. розглянувши в порядку письмового спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, а саме просить скасувати постанову №1/1/16125 від 09.12.2025 року, винесену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 якою ОСОБА_1 було притягнуто до адмінвідповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25 000,00 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити, вирішити питання судових витрат.

Позов мотивує тим, що 05.12.2025 року відносно нього було складено протокол № 1022 про адміністративне правопорушення. Надано повістку № 1249 від 05.12.2025 року про необхідність з`явитись на розгляд справи до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09.12.2025 року о 14:00 год. 09.12.2025 року щодо нього було винесено постанову № 1/1/16125 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У протоколі так і в постанові зазначено про те, що позивач будучи непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у військовий час не перепройшов ВЛК до 05.06.2025 року для визначення належного ступеня придатності до служби у Збройних силах України, тобто не виконав вимоги ЗУ № 4235-ІХ пункту 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" і абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Однак позивач не згідний із винесеним протоколом та постановою. Вважає, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідачем порушено ряд норм чинного законодавства та його прав. На момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчено строки накладення адміністративного стягнення, що в силу ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає до закриття.

Позивач своєчасно (10.06.2024 року) уточнив свої персональні дані через ЦНАП та отримав Витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. 12.06.2024 року, маючи право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ним подано до відповідача заяву про оформлення відстрочки та додано всі належним чином завірені документи. Однак, відповідачем порушено вимоги п. 60 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 року про результат розгляду його заяви та про прийняте рішення його не було повідомлено в ніякий спосіб.

08.07.2024 року позивачем подано до відповідача Адвокатський запит з проханням повідомити про стан розгляду заяви та видати довідку про відстрочку. Відповіді на свій адвокатський запит він так і не отримав, чим відповідач порушив також положення ст. 20, 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та повинен був би притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 212-3 КУПАП. Повторний його лист від 13.08.2024 року до відповідача з вимогою виконати положення Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 року та ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», теж залишився без жодного реагування зі сторони відповідача.

14.08.2024 року позивач також звертався із проханням оформити відстрочку до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Долина). Ніякої відповіді він також не отримав. Поряд з тим, 17.10.2025 року, позивач особисто з`явився в ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_1 ), подав заяву і необхідні документи та отримав відстрочку до завершення мобілізації, яка наявна і на даний час. Більше того, для оновлення військово-облікових документів та отримання військового квитка він також зареєстрований на проходження ВЛК на 04.02.2026 року, що виключає твердження відповідача про те, що позивач відмовився пройти ВЛК.

Позивач акцентує, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. В постанові відповідачем зазначено про не проходження позивачем ВЛК до 05.06.2025 року, однак як порушення вказано норми законодавства, які не регулюють дані правовідносини. Так, в постанові зазначається про порушення вимог абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак, відповідно до змісту абз. 4 ч. 1 ст. 22 зазначеного закону «громадяни, які перебувають на військовому обліку, в свій електронний кабінет призовника, добровільному порядку реєструють військовозобов`язаного чи резервіста», тобто, дана норма взагалі не регулює описані в оскаржуваній постанові правовідносини. До цього ж в постанові мабуть помилково зазначено про порушення ЗУ № 4235-ІХ пункту 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист". Натомість, вірною назвою закону є «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист".

Відповідачем не вірно вказано дані про особу позивача, що можуть його ідентифікувати. Так, в постанові зазначено дату народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , натомість, вірною датою народження ОСОБА_1 є ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідачем допущено порушення ст. ст. 268, 279-9 КУпАП. Так, відповідно до змісту ч. 1 ст. 268 КУпАП особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1, 279-9 цього Кодексу. А відповідно до ч. 3 ст. 279-9 КУпАП у постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення. Відтак, санкція ст. 210-1 КУпАП передбачає накладення штрафу на громадян від однієї тисячі (17000 грн.) до однієї тисячі п`ятисот (25500 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто, відповідач безпідставно визначив позивачу максимальний розмір штрафу 25500 грн.

Таким чином, у сукупності викладених підстав вважає, винесену постанову №1/1/16125 від 09.12.2025 року незаконною та протиправною, яку просив скасувати.

Ухвалою суду від 18.12.2025 року відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін та запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач 28.12.2025 направив на адресу суду пояснення по справі, які зводяться до того, що 09.12.2025 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було розглянуто матеріали справи відповідно до яких встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, будучи непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у військовий час не пройшов ВЛК до 05.06.2025 року. Сам факт реєстрації на ВЛК на 04.02.2026 не припиняє адміністративне правопорушення, яке ним вчинене є триваючим. Не закінчився і строк притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.

Постановляючи оскаржувану постанову, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 діяв правомірно та y межах повноважень, y спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх безпідставністю, необґрунтованістю та відсутністю належних доказів.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до інформації Обліково-послужної картки серії ДО №000060 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 05.10.2006 Рішенням призовної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у військовий час по ст. 54 «в» (а.с.13-14).

Згідно із протоколом №1022 про адміністративне правопорушення від 05.12.2025 громадянин ОСОБА_1 05.12.2025 року доставлений працівниками поліції, у зв`язку з виявленням порушення правил військового обліку. Під час звірки даних було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , не перепройшов військово-лікарську комісію до 05.06.2025 для визначення належного ступення придатності до служби у Збройних силах України, тобто не виконав вимоги п. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" і абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" (а.с.15-16).

Для розгляду справи ОСОБА_1 видано повістку №1249 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_1 09.12.2025 на 14.00 год (а.с.17).

Відповідно до постанови №1/1/16125 від 09.12.2025 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 під час опрацювання матеріалів справи, а також шляхом перевірки даних через реєстр АГТС « ІНФОРМАЦІЯ_8 », та протоколу №1022, складеному відповідальною особою ІНФОРМАЦІЯ_9 , встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 будучи військовозобов`язаним під час дії в Україні особливого періоду порушив вимоги ЗУ №4235-ІХ п.2 Прикінцевих та перехідних, положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» і абз. 4 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме будучи непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у військовий час не пройшов ВЛК до 05 червня 2025 року та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку з чим накладено на нього стягнення в розмірі 25 500 грн. (а.с.18-20).

На підставі Витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів №299328-10062024, встановлено що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ), у розшуку не перебуває (а.с.21).

Згідно заяв від 12.06.2024 та 14.08.2024 позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_11 (Долина) про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (а.с.22,29).

08.07.2024 та 13.08.2024 року позивачем подано до відповідача Адвокатський запит з проханням повідомити про стан розгляду заяви та видати довідку про відстрочку (а.с.24,-25, 27).

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП внаслідок порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не проходження повторного медичного огляду.

Як слідує з оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за не виконання ним вимог п. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року, а саме не проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, та його дії кваліфіковані за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною 3 статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18 березня 2014 року наголосив Верховний Суд України у постанові від 30 травня 2018 року в справі №521/12726/16-ц.

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Отже як на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності (09.12.2025 року), так і в період не проходження повторного медичного огляду, зазначеного в постанові, діяв особливий період.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Тобто, диспозиція ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).

Згідно з абзацом 4 частини 1 ст. 22 Закон № 3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 05.10.2006 Рішенням призовної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у військовий час по ст. 54 «в» .

При цьому, станом на день винесення оскаржуваної постанови останньому виповнилося 41 рік.

Отже, ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатними до військової служби у воєнний час, був зобов`язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ІНФОРМАЦІЯ_9 або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Доказів того, що позивач самостійно звертався до ІНФОРМАЦІЯ_9 або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період до 05 червня 2025 року і пройшов медичний огляд до 05 червня 2025 року, суду не надано.

Те, що позивач, як слідує зі змісту позовної заяви подавав заяви про оформлення відстрочки, не звільняло його від обов`язку пройти повторно медичний огляд до 05 червня 2025 року.

Суд наголошує, що з набранням чинності вище вказаним Законом обов`язок щодо повторного проходження медичного огляду у термін до 05 червня 2025 року покладено на позивача. Твердження позивача, що в силу положень п.63 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 військовозобов`язані, які звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби є безпідставними, оскільки саме позивач згідно із Законом мав обов`язок самостійно протягом встановленого терміну звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Окрім того п. 69 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Щодо складання протоколу після спливу 3 місячного строку, визначеного ст.38 КУпАП, то слід зауважити, що відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення в цій категорії справ може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Датою вчинення позивачем правопорушення є 06 червня 2025 року, коли минув визначений законом строк для виконання ним свого обов`язку у сфері законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Щодо виявлення вказаного правопорушення, то слід врахувати, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення, воно виявлене 05.12.2025, а вже 09.12.2025 відносно позивача винесена постанова.

З огляду на вказане відсутні підстави стверджувати щодо порушення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Щодо доводів позивача, про те, що не вірно вказана дата його народження в постанові про адміністративне правопорушення. Так, судом встановлено, що в постанові зазначено дату народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак в описовій частині цієї постанови вказана правильна дата 13.04.1984, що не викликає сумнівів з приводу особи, яка притягається до відповідальності.

Щодо доводів позивача з приводу призначення, відповідачем максимального розміру штрафу 25500 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ч.3 ст. 279-9 КУпАП у постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, визначає розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення, у випадку коли особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Ані з протоколу про адміністративне правопорушення, ані з постанови не вбачається визнання своєї вини ОСОБА_1 та згода на притягнення його до адмінвідповідальності. Таким чином штраф накладено в межах санкції ч.3 ст. 210-1 КупАП.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, суд вважає, що обов`язок відповідача доводити правомірність свого рішення у випадку заперечення проти позову, не позбавляє обов`язку позивача наводити докази в підтвердження своїх вимог.

Виходячи з встановлених обставин справи, суд вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо поважності причини непроходження медичного огляду до 05.06.2025 року, що, як правильно зазначено відповідачем, є свідченням наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Підсумовуючи вищенаведене, з урахуванням встановлених у справі обставин та вищезазначених норм законодавства, суд вважає що постанова тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №1/1/16125 від 09.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідно за ч.3 ст.210-1 КУпАП є правомірною та не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про оборону України», Законом України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя